Правові основи організації і діяльності прокуратури в Україні

Ст. З Закону "Про прокуратуру" встановлює, що правові основи організації і діяльності прокуратури визначаються Конституцією України, цим законом, іншими вітчизняними законодавчими актами та нормами, що випливають із визнаних Україною міжнародних та міждержавних договорів.

Статті 121 - 123 розділу 7 Конституції України визначають загальні питання організації прокурорської системи, її функції, порядок призначення і звільнення та строк повноважень Генерального прокурора, і встановлюють, що прокуратура - це єдина централізована система.Безпосереднім і основним джерелом права про прокурорський нагляд є Закон "Про прокуратуру", який прийнятий Верховною Радою України 5 листопада 1991 р. і діє донині з чисельними змінами і доповненнями, останніми з яких є зміни від 12 липня 2001 року, обумовлені припиненням дії деяких перехідних положень Конституції.У цьому законі визначені завдання прокуратури, її функції, принципи організації й діяльності, організаційна будова, порядок призначення на посаду прокурорів всіх рівнів, структура Генеральної та підлеглих прокуратур, повноваження прокурорів всіх рівнів щодо керівництва підпорядкованими органами прокуратуриЗакон містить норми, які встановлюють предмет прокурорського нагляду та повноваження прокурора щодо кожного його напряму (галузі), регламентує загальні положення участі прокурора у розгляді справ судами, передбачає вимоги до претендентів на посади прокурорів і слідчих прокуратур, заходи правового й соціального їх захисту. Норми, що визначають ті чи інші аспекти правової основи діяльності української прокуратури містяться також у багатьох галузевих законах, у тому числі кодифікованих: КПК, ЦПК, ГПК, КЗпАП, Законах "Про міліцію", "Про Службу безпеки України", "Про оперативно-розшукову діяльність", та багато інших.

Є багато міжвідомчих актів Генеральної прокуратури України та юридичних установ зарубіжних держав (меморандумів, угод, спільних протоколів, протоколів про наміри), що стосуються прокуратури, наприклад:1. Меморандум взаємопорозуміння між Генеральною прокуратурою України та Міністерством юстиції Канади (від 25 вересня 1992 р.).

2. Угода про правову допомогу та співробітництво між Генеральною прокуратурою України і Генеральною прокуратурою Литовської Республіки (від 8 грудня 1992 р.).

Міжвідомчі та відомчі акти з питань міжнародного співробітництва у вигляді наказів, інструкцій, листів Генерального прокурора, наприклад: 1. Про затвердження Інструкції про порядок використання правоохоронними органами можливостей Національного центрального бюро Інтерполу в Україні у попередженні, розкритті та розслідуванні злочинів

Правову основу організації і діяльності прокуратури України доповнюють постанови Верховної Ради України, укази Президента і постанови Кабінету Міністрів України. Цими підзаконними актами також регулюються різноманітні питання прокурорської діяльності. Так Указом Президента від 12.02.2000 р. "Про вдосконалення координації діяльності правоохоронних органів по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю" визначається комплекс повноважень прокурорів у ході реалізації ними цієї (координаційної) функції та її зміст. Положення "Про класні чини працівників органів прокуратури України", затверджене постановою Верховної Ради України від 6.11.1991 р., встановлює порядок присвоєння класних чинів прокурорським працівникам і т.д.Не менш важливе значення для впорядкування й удосконалення організації й діяльності прокурорських органів мають нормативні акти Генеральної прокуратури України. У відповідності із Законом "Про прокуратуру" (ч. 1 п.7 ст.15) Генеральний прокурор відповідно до законів України видає обов'язкові для всіх органів прокуратури накази, розпорядження, затверджує положення та інструкції. Ці нормативні акти Генерального прокурора конкретизують положення законів, визначають пріоритетні завдання і напрями у роботі органів прокуратури, розмежовують компетенцію територіальних і спеціалізованих прокуратур, визначають порядок (методику) прокурорських перевірок та регулюють безліч інших питань прокурорської діяльності.

5.Кодекс професійної етики та поведінки працівників прокуратури СХВАЛЕНО Всеукраїнською конференцією працівників прокуратури 28 листопада 2012 року ЗАТВЕРДЖЕНО Наказ Генерального прокурора України від 28 листопада 2012 року № 123

Виконання покладених на прокуратуру завдань потребує від її працівників високого професіоналізму, неупередженості, чесності, порядності та здатності протистояти намаганням неправомірного впливу на їхню службову діяльність.Сприяти утвердженню таких особистих та ділових якостей має Кодекс професійної етики та поведінки працівників прокуратури (далі - Кодекс), метою якого є визначення основних принципів і моральних норм, якими повинні керуватися працівники прокуратури при виконанні своїх службових обов'язків та поза службою.

Завданнями Кодексу є:- забезпечення ефективного здійснення працівниками прокуратури своїх професійних обов'язків на підставі додержання принципів верховенства права, законності, суспільної моралі та високої культури;- підвищення авторитету органів прокуратури та сприяння зміцненню довіри громадян до них;- створення умов для розвитку у працівників прокуратури почуття справедливості, відповідальності, відданості справі, додержання загальнолюдських моральних цінностей, запобігання проявам корупції;- формування принципової морально-правової позиції у взаєминах з колегами по службі та керівництвом.

Професійна діяльність працівників прокуратури ґрунтується на принципах:- верховенства права та законності;- поваги до прав і свобод людини і громадянина;- незалежності та самостійності;- політичної неупередженості та нейтральності;- толерантності;- рівності перед законом, презумпції невинуватості;- справедливості та об'єктивності;- професійної честі і гідності, формування довіри до прокуратури;- конфіденційності;- прозорості службової діяльності;- утримання від виконання незаконних рішень чи доручень;- недопущення конфлікту інтересів;- компетентності та професіоналізму;- зразковості поведінки та дисциплінованості.

Професійна діяльність працівника прокуратури має ґрунтуватися на неухильному дотриманні конституційних принципів верховенства права та законності.При здійсненні повноважень він зобов'язаний діяти законно та в межах своєї компетенції своєчасно вживати вичерпних заходів до усунення порушень закону, від кого б вони не виходили.Працівник прокуратури у кримінальному провадженні має бути переконаний, що всі проведені слідчі (розшукові) та інші процесуальні дії та зібрані докази дають достатні підстави для звинувачення особи у вчиненні кримінального правопорушення. У процесуальній діяльності він не може використовувати докази, одержані незаконним шляхом.Публічний характер діяльності працівника прокуратури та перебування під постійною увагою з боку суспільства покладає на нього особливі вимоги щодо відповідного зовнішнього вигляду.Працівник прокуратури під час виконання службових обов'язків має дотримуватися ділового стилю одягу, який відрізняється офіційністю, стриманістю та акуратністю, а також встановленого порядку носіння форменого одягу.Використання невідповідної форменої атрибутики та носіння під час служби неохайного одягу є неприпустимим.Працівник прокуратури не має права використовувати своє службове становище в особистих інтересах або в інтересах інших осіб.У разі явного порушення закону, очевидцем якого став працівник прокуратури, він вживає усіх можливих передбачених законодавством заходів для припинення протиправних дій та притягнення винних осіб до відповідальності.Працівнику прокуратури слід уникати особистих зв'язків, фінансових і ділових взаємовідносин, що можуть вплинути на неупередженість і об'єктивність виконання професійних обов'язків, скомпрометувати високе звання працівника прокуратури, не допускати дій, висловлювань і поведінки, які можуть зашкодити його репутації та авторитету прокуратури, викликати негативний громадський резонанс.Поза службою поводити себе коректно і пристойно. При з'ясуванні будь-яких обставин з представниками правоохоронних і контролюючих органів не використовувати свій службовий статус, у тому числі посвідчення працівника прокуратури, з метою ухилення від відповідальності.

Працівник прокуратури не може належати до політичних партій, об'єднань та рухів, брати участь у будь-якій політичній діяльності, передвиборній агітації та залучати до них підпорядкованих працівників, демонструвати свої політичні переконання та вчиняти інші дії, що можуть бути розцінені як його особливе ставлення до певної політичної сили.Він не має права суміщати виконання своїх службових обов'язків з іншою діяльністю, крім визначеної законодавством.

 

6.Дисцилінарний статут прокуратури України. Його значення й основні положення 06.11.1991

Дисциплінарний статут прокуратури України (далі — Статут) визначає зміст службової дисципліни в органах прокуратури України, права та обов'язки у цій сфері прокурорів і слідчих, а також працівників науково-навчальних закладів й інших установ прокуратури, які мають класні чини або прирівняні до них військові звання (далі — прокурорсько-слідчі працівники), види заохочень і дисциплінарних стягнень, основні принципи, підстави, порядок їх застосування та оскарження.Дія Статуту поширюється на правовідносини, що виникають при виконанні прокурорсько-слідчими працівниками службових повноважень, дотриманні норм професійної етики та поведінки.Головною метою Статуту є приведення дисциплінарної практики в органах прокуратури у відповідність із вимогами Конституції та законів України.

Основними завданнями Статуту є забезпечення верховенства права, захисту прав та законних інтересів людини і громадянина, неухильного дотримання законів у діяльності прокурорсько-слідчих працівників, визначення чітких юридичних гарантій їх незалежності у здійсненні службових повноважень із одночасним посиленням відповідальності у виконанні професійних обов'язків, підвищення якості та ефективності роботи органів прокуратури України.

Генеральний прокурор України та підлеглі йомупрокурори здійснюють вищий нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів. Важливою передумовою успішного виконання покладених на прокуратуру функцій є компетентність та особиста дисципліна прокурорів і слідчих прокуратури. Працівники прокуратури повинні мати високі моральні якості, бути принциповими і непримиренними до порушень законів, поєднувати виконання своїх професійних обов'язків з громадянською мужністю, справедливістю та непідкупністю. Вони повинні особисто суворо додержувати вимог закону, виявляти ініціативу в роботі, підвищувати її якість та ефективність і сприяти своєю діяльністю утвердженню верховенства закону, забезпеченню демократії, формуванню правосвідомості громадян, поваги до законів, норм та правил суспільного життя. Будь-які порушення прокурорсько-слідчими працівниками законності та службової дисципліни підривають авторитет прокуратури, завдають шкоди інтересам держави та суспільства.

Прокурорсько-слідчі працівники, а також працівники навчальних, наукових та інших установ прокуратури заохочуються за сумлінне і зразкове виконання службових обов'язків, ініціативу та оперативність у роботі.. Заходами заохочення є: 1) подяка; 2) грошова премія; 3) подарунок; 4) цінний подарунок 5) дострокове присвоєння класного чину або підвищення в класному чині; 6) нагородження нагрудним знаком "Почесний працівник прокуратури України". За особливі заслуги в роботі працівники прокуратури можуть бути представлені до нагородження державними нагородами і присвоєння почесного звання "Заслужений юрист України".

Стаття 8. Дисциплінарні стягнення щодо прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури застосовуються за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків або за проступок, який порочить його як працівника прокуратури. Винесення виправдувального вироку, повернення кримінальної справи для додаткового розслідування, скасування запобіжного заходу та інших процесуальних рішень тягне за собою дисциплінарну відповідальність прокурорів і слідчих, якщо ними в процесі слідства були допущені недбалість або несумлінність.

Дисциплінарними стягненнями є: 1) догана; 2) пониження в класному чині; 3) пониження в посаді; 4) позбавлення нагрудного знаку "Почесний працівник прокуратури України"; 5) звільнення; 6) звільнення з позбавленням класного чину. Дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню вини та тяжкості проступку. Прокурор, який вирішує питання про накладення стягнення, повинен особисто з'ясувати обставини проступку та одержати письмове пояснення від особи, яка його вчинила. В разі необхідності може бути призначено службову перевірку.. Дисциплінарне стягнення застосовується протягом одного місяця з дня виявлення проступку, не враховуючи часу службової перевірки, тимчасової непрацездатності працівника та перебування його у відпустці, але не пізніше одного року з дня вчинення проступку. Строк проведення службової перевірки не може перевищувати двох місяців. За один і той самий проступок може бути накладене тільки одне дисциплінарне стягнення.