Напрями правозахисної діяльності

Н А К А З У Ю:

1. Першому заступнику та заступникам Генерального прокурора України, Головному управлінню захисту прав і свобод громадян та інтересів держави, протидії корупції та злочинності у сфері транспорту, Головному управлінню нагляду за додержанням законів у воєнній сфері, Головному управлінню представництва в суді, захисту інтересів громадян та держави при виконанні судових рішень, прокурорам Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, спеціалізованим прокурорам (на правах обласних), міським, районним, міжрайонним і прирівняним до них прокурорам основним завданням правозахисної діяльності органів прокуратури вважати захист від неправомірних посягань гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, державних та суспільних інтересів.

2. Правозахисну діяльність організовувати та здійснювати шляхом нагляду за додержанням і застосуванням законів Кабінетом Міністрів України, міністерствами та відомствами, іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами і організаціями, незалежно від форм власності, підпорядкованості та приналежності, посадовими особами та громадянами.

2.1. Не допускати підміни органів державного управління та контролю, не дублювати їх функцій. Не відображати роботу органів державного контролю як результати правозахисної діяльності.

2.2. При здійсненні нагляду за додержанням законів органами державного контролю особливу увагу звертати на законність проведення ними перевірок суб’єктів господарювання, прийнятих рішень про зупинення їх господарської діяльності, анулювання ліцензій, інших заходів, якими неправомірно обмежуються законні права та інтереси таких суб’єктів.

2.3. У випадках, якщо захист прав і свобод громадян та інтересів держави згідно із законом є виключною компетенцією відповідних органів державного контролю, перевірки проводити тільки щодо законності їх діяльності. Надавати принципову правову оцінку діям посадових осіб зазначених органів щодо виконання покладених на них повноважень.

2.4. За відсутності відповідного уповноваженого державного органу вживати заходи прокурорського реагування, спрямовані на захист прав і свобод людини та громадянина, інтересів держави.

3. Перевірки проводити за зверненнями та повідомленнями про порушення законів, у тому числі поширені у засобах масової інформації, що вказують на неналежне виконання своїх обов’язків посадовими особами контролюючих та правоохоронних органів, за матеріалами цих органів, а також за власної ініціативи.

3.1. Перевірки за заявами громадян, юридичних осіб, зверненнями та запитами депутатів усіх рівнів, за винятком заяв та повідомлень про злочини, розслідування яких належить до компетенції органів прокуратури, проводити лише у разі їх попереднього вирішення керівниками компетентних органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та контролю. В інших випадках надсилати такі звернення за належністю, роз’яснювати право на звернення за захистом своїх порушених чи оспорюваних прав і свобод до відповідних органів державної влади та контролю, органів місцевого самоврядування, а в передбачених чинним законодавством випадках – до суду.

3.2. Перевірки суб’єктів підприємницької діяльності здійснювати лише за мотивованою постановою, про винесення якої обов’язково інформувати керівника суб’єкта господарювання. Під час перевірок оригінали документів, як правило, вивчати на місці без їх вилучення, за потреби виготовляти копії. Не допускати зупинення діяльності суб’єктів господарювання засобами прокурорського реагування. За наявності достатніх для цього підстав звертатися з відповідними заявами до суду.

3.3. Перевірки за власної ініціативи проводити за планом роботи відповідної прокуратури, який з урахуванням стану законності в регіоні складається на півріччя, включає поточні та перспективні заходи, які можуть корегуватися щоквартально. Міським, районним, міжрайонним та прирівняним до них прокурорам (окрім прокурорів міст з районним поділом) самостійно визначати необхідність та періодичність складання і корегування планів роботи, включення до них поточних та перспективних заходів.

3.4. Підставами для проведення позапланових перевірок є рішення колегій органів прокуратури, координаційних і міжвідомчих нарад, доручення керівництва Генеральної прокуратури України та прокуратур обласного рівня. Прокурорам міст з районним поділом про проведення за власної ініціативи позапланових заходів у п’ятиденний строк інформувати прокуратури вищого рівня.

4. У ході організації та проведення перевірок основну увагу звертати на захист:

- прав і свобод громадян, які неспроможні через фізичний чи матеріальний стан, похилий вік або з інших поважних причин самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права і свободи, а також осіб, які потребують державної підтримки та допомоги (учасники війни, інваліди, ліквідатори аварії на ЧАЕС, соціально незахищені верстви населення);

- соціальних груп населення (трудових колективів, територіальних громад), права яких порушуються;

- економічних інтересів держави;

- конституційних засад підприємницької діяльності.

5. Пріоритетні напрями правозахисної діяльності визначаються Генеральним прокурором України та рішеннями колегії Генеральної прокуратури України.

5.1. Рішеннями колегій прокуратур Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, спеціалізованих прокуратур (на правах обласних) з урахуванням стану законності також можуть визначатися інші пріоритетні напрями правозахисної діяльності.

6. Забезпечити правозахисну діяльність у сфері додержання законів про адміністративні правопорушення органами та посадовими особами, які уповноважені на виконання функцій щодо притягнення осіб до адміністративної відповідальності (крім справ про порушення прикордонного режиму та корупційні правопорушення, організація нагляду у яких регулюється окремими наказами Генерального прокурора України). Під час проведення перевірок з цих питань особливу увагу звертати на додержання конституційних прав і свобод громадян органами державного контролю.

6.1. Своєчасно реагувати на незаконні постанови у справах про адміністративні правопорушення. Вживати заходів до всебічного розгляду скарг громадян, органів державної влади та контролю на постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та реального виконання постанов у цих справах.

6.2. Систематично, не рідше одного разу на десять днів, перевіряти у місцях та установах органів внутрішніх справ законність адміністративного доставлення, затримання, застосування та відбуття адміністративного арешту.

6.3. Проводити перевірки додержання законодавства у діяльності органів Державної митної служби України при провадженні у справах про порушення митних правил. Щодекадно перевіряти в митних органах законність адміністративного доставлення та затримання.

6.4. Забезпечити обов’язкову участь прокурорів у судах апеляційної інстанції при розгляді справ про адміністративні правопорушення, у яких принесено протести.

7. Головному управлінню захисту прав і свобод громадян та інтересів держави, протидії корупції та злочинності у сфері транспорту Генеральної прокуратури України безпосередньо здійснювати наглядові повноваження, передбачені пунктами 6.1, 6.3 та 6.4 цього наказу в діяльності центрального апарату Державної митної служби України, а також організаційно-методичне керівництво та контроль за діяльністю підпорядкованих прокурорів із зазначених питань.

8. Особливості правозахисної діяльності у сфері охорони навколишнього середовища та земельних відносин, щодо захисту прав і свобод дітей, воєнній та транспортній сферах, прокуратур визначаються окремими галузевими наказами Генерального прокурора України.

9. З метою проведення якісних та результативних перевірок формувати з пріоритетних напрямів накопичувальні справи, у яких зосереджувати: - перелік законодавчих та нормативно-правових актів;- список відповідних органів державної влади та контролю; - інформаційні матеріали щодо стану законності (зокрема статистичні та аналітичні дані, інформації контролюючих, правоохоронних, інших державних органів); - науково-практичні посібники, методичні рекомендації, аналітичні дослідження, інформаційні листи про позитивний досвід роботи та орієнтувального характеру.

10. Періодично, але не рідше одного разу на місяць, перевіряти законність правових актів Кабінету Міністрів України, місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування. Використовувати право участі у засіданнях цих органів.

11. Під час перевірок у міністерствах і відомствах, місцевих органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування і державного контролю, на підприємствах, в установах і організаціях особливу увагу звертати на додержання законів у сфері запобігання правопорушенням. Перевіряти законність і повноту вжитих заходів щодо усунення порушень закону, притягнення винних осіб до відповідальності. У разі необхідності перевірки проводити безпосередньо на підконтрольних їм об’єктах.

11.1. Щоквартально проводити взаємозвірки з контролюючими органами за направленими ними матеріалами. Забезпечувати їх своєчасний розгляд, повідомляти контролюючі органи про прийняті рішення.

12. Для вжиття узгоджених заходів, спрямованих на зміцнення законності та забезпечення правозахисної діяльності, активно використовувати можливості міжвідомчих нарад.

13. Обирати форми прокурорського реагування залежно від характеру виявлених порушень закону. Здійснювати контроль за реалізацією заходів, ужитих за наслідками розгляду документів прокурорського реагування, у тому числі шляхом проведення контрольних перевірок. У разі невиконання законних вимог прокурора або ухилення від їх розгляду порушувати питання про відповідальність посадових осіб згідно з вимогами Кодексу України про адміністративні правопорушення.

14. Документи прокурорського реагування вносити виключно за результатами проведених перевірок. Забезпечити належну якість документів прокурорського реагування. За необхідності брати участь у їх розгляді колегіальними органами.

14.1. У разі безпідставного відхилення протесту прокурора, підрозділам Генеральної прокуратури України та прокуратур обласного рівня, які цей документ внесли, міським, районним, міжрайонним та прирівняним до них прокурорам звертатися до суду із заявою (позовом) на захист порушених прав і свобод громадян та інтересів держави. Брати участь у розгляді цих справ у суді.

15. Копії документів прокурорського реагування, у тому числі постанов про порушення кримінальних справ, одночасно з їх внесенням (винесенням) надсилати до прокуратур вищого рівня, а прокурорам районів у містах – до прокуратур міст з районним поділом.

15.1. Галузевим підрозділам та прокуратурам міст з районним поділом вивчати документи прокурорського реагування та за необхідності узагальнювати для забезпечення єдиної правозастосовної практики. У разі невідповідності вимогам закону прокурорам вищого рівня або їх заступникам відкликати такі документи.

16. Невідкладно інформувати прокурорів вищого рівня про порушення законів, які можуть бути усунені лише за їх безпосереднього втручання, а також про актуальні питання та проблеми загальнодержавного чи регіонального значення. Вносити документи реагування, а також надсилати запити до вищих органів, на які не поширюються власні повноваження, винятково через прокурорів вищого рівня.

16.1. З метою залучення до перевірок прокурорів інших регіонів у письмовому дорученні зазначати підставу для проведення перевірки, об’єкти перевірки, перелік заходів, які необхідно вжити. Такі доручення виконувати у 15-денний термін, якщо інше не передбачено строками перевірки.

17. Структурним підрозділам Генеральної прокуратури України та прокуратур обласного рівня при вирішенні питання про порушення кримінальних справ за результатами перевірок у процесі правозахисної діяльності проекти постанов погоджувати з підрозділами, що здійснюють нагляд за додержанням законів при провадженні досудового слідства. Володіти інформацією про остаточні результати розслідування та судового розгляду та накопичувати її у наглядових провадженнях у кожній кримінальній справі.

18. За наявності підстав для захисту прав громадянина або інтересів держави в суді матеріали перевірок передавати відповідним підрозділам представництва для підготовки та пред’явлення позову, застосування інших заходів представницького реагування.

18.1. Структурним підрозділам Генеральної прокуратури України та прокуратур обласного рівня, за матеріалами яких при здійсненні правозахисної діяльності подано до суду заяву (позов) на захист порушених прав і свобод громадян та інтересів держави, за пропозицією підрозділів представництва брати участь у розгляді справ у місцевих судах, апеляційній та касаційній інстанціях.

19. Правозахисну діяльність підпорядкованих прокуратур оцінювати, виходячи зі стану законності, своєчасності та повноти реагування на порушення закону, фактичного поновлення прав і свобод громадян та інтересів держави, реального відшкодування коштів та притягнення винних осіб до відповідальності, передусім посадових осіб органів державної влади та контролю.