Організація прокурорського нагляду за виконанням законів при розслідування кримінальних правопорушень

 

Відповідно ст. 101 КПК України до органів дізнання відносяться: 1) міліція; 2) податкова міліція – у справах про ухилення від сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), а також у справах про приховування валютної виручки; 3) органи безпеки – у справах, віднесених законом до їх відання; 4) командири військових частин, об’єднань, начальники військових установ – у справах про всі злочини, вчинені підлеглими їм військовослужбовцями і військовозобов’язаними під час проходження ними зборів, а також у справах про злочини, вчинені працівниками і службовцями Збройних сил України у зв’язку з виконанням службових обов’язків або в розташуванні частини, з’єднання, установи; 5) митні органи – у справах про контрабанду; 6) начальники виправно-трудових установ, слідчих ізоляторів, лікувально-трудових профілакторіїв і виховно-трудових профілакторіїв – у справах про злочини проти встановленого порядку несення служби, вчинені працівниками цих установ, а також у справах про злочини, вчинені в розташуванні зазначених установ; 7) органи державного пожежного нагляду – у справах про пожежі та порушення протипожежних правил; 8) органи охорони державного кордону – у справах про порушення державного кордону; 9) капітани морських суден, що перебувають у далекому плаванні.Перелічені органи й посадові особи здійснюють і іншу діяльність, але прокурорський нагляд поширюється тільки на їх діяльність, що регламентується кримінально-процесуальним законодавством, тобто проведення дізнання.

До органів досудового слідства відносяться органи, визначені ст. 102 КПК України: 1) слідчі прокуратури; 2) слідчі органів внутрішніх справ; 3) слідчі податкової міліції; 4) слідчі органів безпеки.

Слідчі, незалежно від відомчої належності, виконують тільки функцію розгляду та вирішення заяв і повідомлень про злочини й розслідування справ про злочини, віднесені до їх компетенції. У зв’язку з цим прокурорський нагляд за додержанням законів охоплює всю діяльність органів досудового слідства. Для правильної організації прокурорського нагляду за законністю розслідування кримінальних справ дізнання і досудового слідства доцільно виокремити декілька етапів і безпосередніх об’єктів наглядової діяльності. Ураховуючи предмет нагляду, визначений ст. 29 Закону України "Про прокуратуру", усі вони збігаються з етапами розслідування: виконання невідкладних слідчих дій, притягнення до кримінальної відповідальності, виконання інших слідчих дій, закінчення досудового слідства. При цьому обов’язковими об’єктами прокурорського нагляду в кримінальній справі є: затримання, застосування запобіжного заходу до підозрюваного, обвинуваченого й інші слідчі дії, які обмежують конституційні права і свободи учасників розслідування; притягнення до кримінальної відповідальності; забезпечення прав і законних інтересів учасників досудової стадії процесу; всебічне, повне й об’єктивне дослідження обставин злочину та законне вирішення справи по суті.

Наказ Генерального прокурора України № 4/1гн від 20 квітня 2004 р. всебічно регламентує організацію прокурорського нагляду за додержанням законів усіма органами, які проводять досудове слідство і дізнання. Значну увагу в наказі приділено питанням прокурорського нагляду за законністю проведення першочергових слідчих дій. Згідно з наказом міські, районні, міжрайонні, військові прокурори гарнізонів і прирівняні до них прокурори повинні особисто виїжджати на місця подій з метою належної організації огляду та проведення інших першочергових слідчих дій (п. 3.2 наказу №4/1гн). Особливо важливою є роль прокурора на місці подій як координатора зусиль слідчих і оперативних працівників щодо розкриття злочинів, процесуального закріплення і використання в процесі огляду слідів злочину і речових доказів.

з переліку першочергових слідчих дій увагу прокурора мають привертати затримання і обшук, що віднесені до найбільш істотних заходів процесуального примусу і під час виконання яких часто трапляються порушення закону. Аналізуючи законність затримання, прокурори повинні враховувати передбачені ст. 106 КПК підстави, а також мету затримання. Органи дізнання і слідства вправі затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який може бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі за наявності однієї з таких підстав:

коли цю особу застали при вчиненні злочину або безпосередньо після його вчинення;

коли очевидці, у тому числі й потерпілі, прямо вкажуть на дану особу, що вона учинила злочин;

коли на підозрюваному, на його одягу, при ньому або в його житлі буде виявлено явні сліди злочину.

За наявності інших даних, що дають підстави підозрювати особу у вчиненні злочину, її може бути затримано лише в тому разі, коли ця особа намагалася втекти, або коли вона не має постійного місця проживання, або коли не встановлено особи підозрюваного. Мета затримання, як визначається в ст. 148 КПК, полягає в запобіганні спробам ухилитися від дізнання, слідства або суду, перешкодити встановленню істини у кримінальній справі або продовжити злочинну діяльність, а також у забезпеченні виконання процесуальних рішень.

Наказ Генерального прокурора України N3 4/1гн містить також ряд вимог щодо організації прокурорського нагляду за законністю затримання і тримання під вартою підозрюваного. Наказ зобов’язує міських, районних, міжрайонних і прирівняних до них прокурорів щодекадно перевіряти законність тримання в Ізоляторах тимчасового тримання (ІТТ), кімнатах для доставлених у чергових частинах міськрайвідділів УМВС, на гауптвахтах, у кімнатах тимчасового затримання у військових частинах та інших місцях тимчасового обмеження волі громадян (п. 5.1 наказу). Прокурори зобов’язані особливу увагу приділяти виявленню фактів порушення прав і свобод людини та громадянина при затриманні, узятті під варту притягненні до кримінальної відповідальності, невідкладно вживати заходів до їх фактичного поновлення та притягнення винних службових осіб правоохоронних органів до встановленої законом відповідальності.

Одержавши заяву затриманого про застосування незаконних методів слідства, прокурор повинен негайно її перевірити.

Стаття 22 КПК забороняє домагатися показань обвинуваченого й інших осіб, які беруть участь у справі, шляхом насильства, погроз та інших незаконних дій, а ст. 373 КК встановлює кримінальну відповідальність за примушення давати показання при допиті шляхом незаконних дій з боку особи, яка проводить дізнання або досудове слідство.

Важливою умовою правильної організації прокурорського нагляду є інформаційне забезпечення, яке Гарантує своєчасне та повне одержання прокурором даних про затримання особи. Згідно зі ст.ст. 106, 115 КПК орган дізнання, слідчий, затримавши особу, підозрювану у вчиненні злочину, зобов’язані скласти протокол, копію якого з переліком прав та обов’язків негайно вручити затриманому, а також направити прокурору. У ст. 106 КПК вказується не конкретний термін, у який прокурор повідомляється про затримання особи, а це повинне робитися "негайно". Таке формулювання закону передбачає, що повідомляти прокурора про затримання необхідно в той же час, як тільки буде складено протокол. У практичній діяльності органів прокуратури така неконкретність створює труднощі, тому логічно було б в статті визначити конкретний термін -24 години.

Особливу увагу прокурор повинен приділяти перевірці законності проведення обшуку та виїмки. Ці слідчі дії мають поширений характер, бо допомагають одержати докази в кримінальній справі. Вони дозволяють відшукати та вилучити знаряддя злочину, речі й інші предмети, документи, необхідні для встановлення істини в справі, або забезпечити цивільний позов.У зв’язку з цим вирішення питання про те, за дозволом якого органу проводити обшук, є однозначним: тільки на підставі постанови суду.

З метою недопущення порушень законодавства при проведенні обшуку та виїмки в законодавчому порядку передбачено ряд заходів, які забезпечують контроль за їх виконанням (ст. 177 КПК). Так, у невідкладних випадках, коли обшук було проведено без санкції прокурора, слідчий у добовий строк повідомляє прокурора про такий обшук і його результати. Якщо обшук було проведено без постанови судді, то слідчий також протягом доби з моменту проведення цієї слідчої дії повідомляє прокурора. При цьому в законодавчому порядку визначено, що таке повідомлення здійснюється у формі направлення копії протоколу обшуку з зазначенням причин проведення обшуку без постанови судді.

Таким чином, при проведенні обшуку без постанови судді чітко визначено, у якій формі про ці слідчі дії повідомляється прокурор, а при проведенні обшуку без санкції прокурора форми повідомлення законодавством не визначено.

Прокурор, одержавши протокол проведених слідчих дій без його санкції або без постанови судді, а також із зауваженнями, повинен визначити законність цих слідчих дій, звернути увагу на причини проведення обшуку без його санкції або постанови судді, установити, чи були "невідкладні випадки" для обшуку, і зробити висновок щодо законності цих слідчих дій. Даючи оцінку законності дій слідчого з урахуванням зауважень у протоколі на неправильні дії під час обшуку, прокурор повинен їх вирішувати, виходячи з вимог ст. 234 КПК, тобто як письмову скаргу. При цьому слідчий повинен направити не тільки копію протоколу з зауваженнями, але й свої пояснення. Прокурор протягом трьох днів після одержання такої скарги зобов’язаний вирішити її та повідомити про результати скаржника (ст. 235 КПК).Таким чином, прокурор, перевіряючи підстави для проведення цих слідчих дій і наявність причин, що зумовили їх проведення без постанови судді або санкції прокурора, повинен звернути увагу на достовірність "невідкладних випадків" і їх обґрунтованість. Для цього прокурор вивчає матеріали справи й у разі виявлення фактів незаконного проведення обшуку або незаконної виїмки предметів, які не відносяться до справи, повинен ужити заходів прокурорського реагування.Законність інших невідкладних слідчих дій, як правило, перевіряється тільки після надходження скарг. У всіх інших випадках перевірка законності проводиться на більш пізніх етапах слідства: при перевірці законності притягнення до кримінальної відповідальності; обрання запобіжних заходів; продовження строків розслідування і тримання під вартою; при зупиненні досудового слідства, а також при закінченні розслідування.

Наглядову діяльність стосовно забезпечення прав і законних інтересів учасників процесу доцільно організовувати на всіх найбільш важливих етапах розслідування: при вирішенні питання про порушення кримінальної справи, виконанні невідкладних слідчих дій, особливо при затриманні підозрюваного та проведенні обшуку, пред’явленні обвинувачення й обранні запобіжного заходу, при забезпеченні всебічності, повноти й об’єктивності розслідування, а також при прийнятті остаточних процесуальних рішень у справі.У міськрайпрокуратурах повинен бути встановлений порядок негайної перевірки і, у необхідних випадках, оперативного реагування на звернення до прокуратури учасників процесу і громадян у зв’язку з порушенням їх прав і законних інтересів під час розслідування злочинів. Така організація нагляду сприятиме попередженню, виявленню й усуненню порушень прав і законних інтересів учасників процесу.

Важливим об’єктом прокурорського нагляду є законність притягнення до кримінальної відповідальності й обрання запобіжним заходом узяття під варту підозрюваного (обвинуваченого), яке повинне здійснюватися в суворій відповідності до встановленої КПК процедури. З цією метою прокурору доцільно взяти участь у пред’явленні обвинувачення й допиті обвинуваченого, витребувати кримінальну справу для перевірки законності й обґрунтованості пред’явленого обвинуваченого. Прокурор може скасувати незаконну та необґрунтовану постанову про притягнення як обвинуваченого, закрити кримінальну справу в цілому або стосовно конкретної особи, особисто пред’явити обвинувачення або дати вказівку про це органу, що проводить розслідування, а також про обсяг обвинувачення і кваліфікацію злочину.Таким чином, прокурор має можливість своєчасно перевірити законність притягнення до кримінальної відповідальності. Тому дуже важливо, щоб у міськрайпрокуратурах було встановлено дієвий контроль за своєчасністю надходження копій постанов про притягнення як обвинуваченого. Ознайомившись з постановою, прокурор у необхідних випадках може витребувати кримінальну справу для перевірки законності й обґрунтованості притягнення як обвинуваченого.

Законність узяття під варту підозрюваних і обвинувачених значною мірою залежить від організації наглядової діяльності в міськрайпрокуратурі. З метою запобігання порушенням закону прокурору необхідно приділяти особливу увагу неухильному виконанню вимог ст. 155 КПК, детально ознайомлюватися з матеріалами справи, у яких містяться підстави для взяття під варту. Перш ніж дати згоду на взяття під варту відповідно до ст. 1652 КПК, прокурор зобов’язаний ознайомитися з усіма матеріалами, що дають підстави для взяття під варту, перевірити законність одержання доказів, їх достатність для обвинувачення.

Заключним етапом прокурорського нагляду за виконанням законів при розслідуванні злочинів є нагляд за законністю дій і рішень при закінченні провадження в кримінальній справі Більшість справ закінчуються поданням прокурору для затвердження обвинувального висновку і направлення їх до суду. До направлення справи прокурору слідчий, визнавши, що досудове слідство закінчено, повідомляє про це потерпілого, його представника, цивільного позивача, цивільного відповідача або їх представників {ст. 217 КПК), а також обвинуваченого і його захисника (ст. 218 КПК), роз’яснює їм право ознайомитися з матеріалами розслідування І подає справу для ознайомлення.

Значний обсяг роботи в діяльності прокурора складає нагляд за законністю і обґрунтованістю закриття кримінальних справ. Організація прокурорського нагляду за законністю закриття кримінальних справ залежить від підстав прийняття такого рішення. Підстави та порядок закриття кримінальних справ на стадії досудового слідства регламентовано законодавством України. Існують три групи підстав: 1) у зв’язку з наявністю підстав, які дозволяють звільнити від кримінальної відповідальності за злочин (ст.ст. 7 – 11і КПК); 2) у зв’язку з наявністю обставин, які виключають провадження в кримінальній справі (ст. б КПК); 3) за недоведеності участі обвинуваченого у вчиненні злочину (п. 2 ст. 213 КПК).

У першому випадку органи дізнання і досудового слідства направляють справу до суду для вирішення питання про закриття справи і звільнення від кримінальної відповідальності, якщо в судовому засіданні буде встановлено підстави для закриття справи, передбачені статтями 7 (вчинене особою діяння втратило суспільну небезпечність, або ця особа перестала бути суспільно небезпечною); ст. 72 (у зв’язку з дійовим каяттям особи); ст. 8 (у зв’язку з примиренням обвинуваченого з потерпілим); ст. 9 (у зв’язку із застосуванням до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру); ст. 10 (у зв’язку з передачею особи на поруки); ст. 11і (у зв’язку з закінченням строків давності). У такому разі суд, вислухавши думку учасників судового розгляду і висновок прокурора, закриває справу. Направляючи до суду справу для закриття на підставі ст.ст. 7 КПК, прокурор повинен перевірити додержання передбачених законом умов для закриття справи і тільки після цього давати згоду на закриття провадження в справі та направлення її до суду.

Для закриття справи в разі встановлення обставин, що виключають провадження (ст. 6 КПК), згоди прокурора не потрібно, але він повинен перевірити законність і обґрунтованість прийнятого рішення. З цією метою прокурор має встановити такий порядок, щоб кожна справа, яка закривається з цих обставин, негайно направлялася до прокуратури для перевірки.

При закритті кримінальної справи за недоведеності участі обвинуваченого у вчиненні злочину рішення приймається стосовно конкретної особи, але справа не закривається, а слідство в справі зупиняється і злочин залишається нерозкритим. У зв’язку з цим прокурор здійснює нагляд за тим, щоб слідчий особисто, а також через оперативно-розшуковий підрозділ проводив заходи до встановлення особи, яка вчинила злочин. Копія постанови про закриття справи надсилається прокуророві, особі, яка була притягнута до кримінальної відповідальності, особі, за заявою якої було порушено справу, а також потерпілому та цивільному позивачеві (ст. 214 КПК).

У випадках, коли кримінальна справа відносно особи закривається й особа звільняється з-під варти, прокуратура області повинна проводити перевірку законності притягнення особи до кримінальної відповідальності та взяття під варту. З цією метою справа впродовж трьох днів направляється в прокуратуру обласного рівня (п. 12.1 наказу №4/ Ігн).Якщо прокурору надходить справа з постановою про направлення до суду для вирішення питання щодо застосування примусових заходів медичного характеру, він після вивчення матеріалів кримінальної справи може прийняти одне з таких рішень:

погодитися з постановою, затвердити її та надіслати справу до суду;

визнати, що психіатрична експертиза й інші докази, зібрані в справі, є недостатніми для того, щоб зробити висновок про психічний стан обвинуваченого, або в справі не зібрано достатніх доказів про те, що суспільно небезпечне діяння, щодо якого проводилося досудове слідство, вчинено даною особою, повернути справу зі своєю письмовою вказівкою слідчому для проведення додаткового досудового слідства (ст. 418 КПК).