Нагляд за додержанням і застосуванням законів про права і свободи людини та громадянина

Конституція України на рівні сучасних міжнародних стандартів закріпила права, свободи й обов'язки людини та громадянина в Україні.Конституційні права і свободи - це Гарантовані державою можливості, які дають кожній людині та громадянину вільно й самостійно обирати вид і міру своєї поведінки, користуватися наданими йому соціальними благами як в особистих, так і в загальних інтересах. Закріплені в Основному Законі України права і свободи являють собою цілісну систему, яка забезпечує гідний конституційно-правовий статус особи.

Основою правового статусу особи є особисті права і свободи. До них належать права: на життя на повагу гідності на свободу й особисту недоторканність на недоторканність житла на таємницю листування, телефонних розмов телеграфної та іншої кореспонденції,невтручання в особисте та сімейне життя на вільний вибір місця проживання на свободу думки і слова на свободу світогляду і віросповідання (ст.ст. 27-35 Конституції).

У Конституції України закріплено політичні права і свободи, тобто права, які належать людині як члену політичного співтовариства, коли він виступає як громадянин держави. Вони пов'язані з участю в громадському житті та в управлінні державою. У Конституції України знайшли закріплення економічні, соціальні та культурні права. Це права, які пов'язані з діяльністю людини в господарській сфері, її соціальними відносинами з суспільством, державою, колективами, іншими людьми, з діяльністю у сфері культури та духовного життя.

Перелічені права і свободи людини та громадянина, як визначено в ст. 55 Конституції України, захищаються судом, куди кожний має право звертатися. Водночас слід відмітити, що закріплені в Конституції України права і свободи людини та громадянина, не мають детальних гарантій їх реалізації, а деякі гарантії є декларативними. В умовах існуючого правового безладдя в державі питання про фактичну реалізацію конституційних прав і свобод людини та громадянина породжують безліч проблем, які особливо ускладнюються через бідність населення.У державі створено системи контролюючих, правоохоронних, судових органів, які по суті своєї діяльності повинні стояти на сторожі конституційних прав і свобод людини та громадянина.Проте слід визнати, що якість правозастосовчої та правоохоронної діяльності цих органів не завжди відповідає тим потребам, які Гарантують захист прав і свобод. Незважаючи на всю важливість діяльності Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Конституційного Суду України, контролюючих і судових органів, їх роль у забезпеченні прав і свобод людини та громадянина на сьогодні ще недостатня. У цих умовах на порядок денний стало питання про розширення функцій прокуратури, закріплення в Конституції України функції нагляду за додержанням прав і свобод людини та громадянина, додержанням законів з цих питань органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами. Передбачені проектом зміни до Конституції свідчать, що в наглядовій діяльності органів прокуратури захист гарантованих Конституцією України прав і свобод громадян є одним із головних завдань. Крім цього, зазначені зміни дозволяють вести мову про гармонізацію законодавства щодо прокуратури з нормами міжнародного права.

Правовими підставами нагляду за додержанням законів про права і свободи людини та громадянина, а також за законністю правових актів із тих питань, що видають органи державної влади та місцевого самоврядування, є нормативні правові акти: Конституція України, ряд законів України, які регламентують права і свободи громадян, Закон України "Про прокуратуру", а також Наказ Генерального прокурора України за № 6 гн від 15 квітня 2004 року "Про організацію наглядової діяльності органів прокуратури щодо захисту прав і свобод громадян та інтересів держави".

При цьому можна однозначно стверджувати, що повноваження прокурора з нагляду за додержанням прав і свобод людини та громадянина поширюються на всі органи і всіх посадових осіб незалежно від їх підпорядкованості і форм власності. Закон у цьому відношенні не має яких-небудь обмежень. У разі надходження до прокуратури відомостей про порушення прав і свобод людини та громадянина прокурор зобов'язаний провести перевірку або здійснити інші наглядові дії на будь-якому підприємстві, в установі чи організації, у тому числі в громадських організаціях і об'єднаннях. При цьому треба мати на увазі, що забезпечення прав і свобод людини та громадянина згідно з Конституцією України покладається на всі без винятку органи.

Основні завдання прокурорського нагляду - забезпечити верховенство Конституції України, правовий захист прав громадян. Своєчасне виявлення і припинення порушень законів позитивно впливає на зміцнення законності й тому обґрунтовано визнається ефективним засобом попередження злочинів.На сьогодні в діяльності органів прокуратури особливе значення надається захисту конституційних прав і свобод громадян. Генеральний прокурор України в наказі № б гн від 15 квітня 2004 року вимагає від прокурорів усіх рівнів забезпечити дієвий нагляд за додержанням законів, спрямованих на захист соціально-економічних, політичних, особистих прав і свобод людини та громадянина, насамперед законів про:- реалізацію прав на працю, її оплату й охорону- охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування- соціальне та пенсійне забезпечення- соціальний захист пільгових категорій громадян

- міграцію населення та біженців- міжнаціональні та міжконфесійні відносини- захист громадської моралі- захист прав неповнолітніі та ін.. При цьому виокремлюється категорія громадян, захист прав яких має першочергове значення. Це учасники війни, інваліди, особи похилого віку й інші особи, які потребують соціального захисту та державної підтримки.

Особливу увагу слід приділити нагляду за додержанням законів про адміністративні правопорушення правоохоронними та контролюючими органами, у тому числі заходам адміністративного примусу.

До переліку актів міжнародно-правового характеру необхідно віднести такі, як: Загальна декларація прав людини (1946 р.), Конвенція міжнародної організації праці (1958 р.), Міжнародний пакт про громадські та політичні права (1966 р.) та інші. При цьому необхідно враховувати, що підзаконні акти, які видаються на підставі й для виконання законів, відіграють значну роль у забезпеченні їх виконання. Однак їх виконання - це не предмет нагляду органів прокуратури, а предмет діяльності інших органів, і в першу чергу органів контролю. Водночас прокуратура здійснює нагляд за відповідністю цих підзаконних актів чинному законодавству.

Особливості прокурорського нагляду за додержанням законів про права і свободи людини та громадянина зумовлюють високі вимоги до його організації. Робота прокурора повинна організовуватися таким чином, щоб у полі його зору перебували всі актуальні питання забезпечення законності. Сутність діяльності прокурора з нагляду за додержанням законів про права і свободи людини та громадянина полягає в здійсненні ним від імені держави специфічної діяльності, яка спрямована на отримання й аналіз інформації про порушення законів, і застосуванні заходів прокурорського реагування з метою усунення порушень закону, поновлення порушених прав і притягнення у встановленому порядку до відповідальності осіб, які допустили ці порушення.

Таким чином, завданнями наглядової діяльності прокурора є попередження, виявлення й усунення порушення закону щодо прав і свобод людини та громадянина, захист їх інтересів. З цією метою прокурор перевіряє:

1) відповідність актів, які видаються всіма органами виконавчої влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, вимогам Конституції України, чинним законам та указам Президента України

2) додержання законів, перш за все вимог Конституції України про особисті права і свободи (ст.ст. 27-36 Конституції), політичні права і свободи (ст.ст. 36-40 Конституції) та економічні, соціальні й культурні права (ст.ст. 41-54 Конституції), а також інших законів, які регламентують права і свободи людини та громадянина додержання законів про адміністративні правопорушення.

Використовуючи повноваження, прокурор прагне досягти неухильного додержання прав і свобод громадян органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, а також своєчасного скасування незаконних актів, припинення їх діяльності та притягнення у встановленому законом порядку до відповідальності осіб, які допустили ці порушення.

Акти прокурор. реагування

При виявленні порушень закону прокурор у межах своєї компетенції має право:

1) вносити подання;

2) у встановленому законом порядку ініціювати притягнення особи до дисциплінарної, адміністративної відповідальності, складати протокол про адміністративне правопорушення та починати досудове розслідування;

3) звертатися до суду в передбачених законом випадках.

Подання - це акт реагування прокурора на виявлені порушення закону з вимогою (вимогами) щодо:

1) усунення порушень закону, причин та умов, що їм сприяли; 2) притягнення осіб до передбаченої законом відповідальності; 3) відшкодування шкоди; 4) скасування нормативно-правового акта, окремих його частин або приведення його у відповідність із законом; 5) припинення незаконних дій чи бездіяльності посадових і службових осіб.

Подання може бути внесено Прем’єр-міністру України, Кабінету Міністрів України, Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, міністерствам та іншим центральним і місцевим органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування, військовим частинам, громадським об’єднанням, органам державного нагляду (контролю), посадовим і службовим особам цих органів, підприємствам, установам та організаціям незалежно від форм власності, підпорядкованості чи приналежності, фізичним особам - підприємцям.

Відповідний прокурор має бути повідомлений про результати розгляду подання та вжиті заходи у визначений ним строк, що обчислюється з дня отримання подання та не може бути меншим 10 днів.

Колегіальний орган, якому внесено подання, повідомляє про день його розгляду прокурору, який вправі особисто взяти участь у засіданні цього органу.

У разі відхилення подання в цілому чи частково або неповідомлення прокурора про результати розгляду подання, а також якщо подання не вносилося, прокурор може звернутися до суду щодо:

1) визнання незаконним нормативно-правового акта відповідного органу повністю чи в окремій його частині;

2) визнання протиправним рішення чи окремих його положень і щодо скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень;

3) визнання протиправними дій чи бездіяльності, зобов’язання вчинити певні дії або утриматися від вчинення певних дій.

Для звернення прокурора з позовом до суду встановлюється 15-денний строк, що обчислюється з дня одержання повідомлення про відхилення подання або в разі неповідомлення прокурора про результати розгляду подання з дня закінчення визначеного прокурором строку для його розгляду.

Стаття 24. Постанова прокурора

У разі виявлення в діянні посадової особи або громадянина ознак адміністративного правопорушення прокурор, його перший заступник, заступник виносить мотивовану постанову про ініціювання притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Постанова про ініціювання притягнення особи до адміністративної відповідальності підлягає розгляду повноважною посадовою особою або відповідним органом у 10-денний строк з дня її надходження, якщо інше не встановлено законом. У постанові прокурора обов’язково зазначається, ким і яке положення закону порушене та в чому полягає порушення.

 

Правозахисна діяльність ОП

Конституцією України, статтею 121, передбачено основні функції органів прокуратури України, а саме: підтримання державного обвинувачення в суді; представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом; нагляд за додержанням законів органами, що проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство; нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян.До того ж, пунктом 9 Перехідних положень Конституції України визначено, що Прокуратура продовжує виконувати, відповідно до чинних законів, функцію нагляду за додержанням і застосуванням законодавства та функцію попереднього слідства — до введення в дію законів, що регулюють діяльність державних органів щодо контролю за додержанням законів, та до сформування системи досудового слідства і введення в дію законів, що регулюють її функціонування.

Органи прокуратури України у межах своєї компетенції захищають права і свободи громадян на засадах їх рівності перед законом, незалежно від національного чи соціального походження, мови, освіти, ставлення до релігії, політичних переконань, службового чи майнового стану та інших ознак. Вживають заходів до усунення порушень закону, від кого б вони не виходили, поновлення порушених прав і притягнення у встановленому законом порядку до відповідальності осіб, які допустили ці порушення, а також діють гласно, інформують державні органи влади, громадськість про стан законності та заходи щодо її зміцнення.

На прокуратуру не може бути покладено виконання функцій, не передбачених Конституцією України та Законом України «Про прокуратуру».

Наказом Генерального прокурора України №3гн від 12 квітня 2011 року «Про організацію правозахисної діяльності в органах прокуратури України» основним завданням правозахисної діяльності органів прокуратури було визначено — захист прав і свобод громадян, які неспроможні через фізичний чи матеріальний стан, похилий вік або з інших поважних причин самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права і свободи, а також осіб, які потребують державної підтримки та допомоги (учасники війни, інваліди, ліквідатори аварії на ЧАЕС, соціально незахищені верстви населення); захист соціальних груп населення (трудових колективів, територіальних громад), права яких порушуються; захист економічних інтересів держави.

Підсумовуючи вищевикладене, можна зробити логічний висновок, що суть правозахисної діяльності органів прокуратури України полягає у здійсненні Генеральним Прокурором України та підлеглими йому прокурорськими працівниками від імені держави на усій її території специфічної діяльності, спрямованої на вивчення ними інформації про порушення законів, в отриманні та аналізі різноманітних матеріалів, статичних даних про роботу об’єктів, які можуть містити відомості, що вказують на необхідність у проведенні перевірок своїми силами або із залученням контролюючих органів, в оцінці правових актів з позиції відповідності їх чинному законодавству, а також у застосуванні заходів прокурорського реагування з метою усунення виявлених порушень, скасування незаконних рішень та притягнення винних до встановленої законодавством відповідальності.