Стиль і методи керівництва та управління в органах прокуратури.

Стиль роботи, який культивується в органах прокуратури - це стиль, для якого характерні глибоке вивчення діяльності прокурорів по зміцненню законності і правопорядку, широка загальна та професійна ерудиція, твердість у прийнятті рішень, постійне спілкування з громадянами, широка демократія і гласність у роботі,творчий підхід до дорученої справи, відсутність суб'єктивізму, висока вимогливість до себе та інших, здатність протистояти будь-яким проявам місництва, поєднання принциповості з виконавської дисципліною, критичне ставлення до недоліків.

Прокурор повинен не тільки розкрити порушення законів, що в ряді випадків не так вже й складно зробити, тим більше якщо прокурор має у своєму розпорядженні сигналами про ці порушення, але виявити твердість і рішучість, принциповість і непримиренність у усунення порушення закону, добитися покарання винних і забезпечити умови, що виключають подібні порушення в майбутньому. Особливо високі вимоги пред'являються до працівників, що займає відповідальне становище в системі органів прокуратури. Вони багато в чому визначають стиль і методи роботи підлеглих прокуратур. І чим вище посадове становище керівника, тим більший вплив він робить на роботу підлеглих прокурорів. Однак є такі керівники, які підміняють живу організаторську роботу чисто адміністративними методами. Такий стиль роботи не відповідає сучасним вимогам і тільки шкодить справі.

Особливо небезпечно в керівництві органами прокуратури паперотворчістю, коли керівник, направивши письмову вказівку або завдання, вважає свою місію виконаною. Насправді стан справ від цього не поліпшується, а стає в ряді випадків ще гірше. У практиці ще живучі застарілі спроби вирішувати нові завдання суто адміністративними методами, підміняються живу організаторську роботу з прокурорами та слідчими. Місцевим органам прокуратури направляються у великій кількості накази, вказівки, доручення, директиви,позапланові завдання. Без особливої необхідності потрібні довідки, відомості, звіти, інформації. Паперотворчістю створює видимість активної роботи, воно негативно відбивається на роботі районних та міських прокуратур - основної ланки прокуратури. Генеральний прокурор РФ пропонує, виключити витребування від місцевих органів прокуратури не передбачених установленим порядком довідок, звітів, інформації. Напрямок на місця вказівок, листів і завдань може здійснюватися лише після обговорення цих питань на засіданнях колегій прокуратур суб'єктів РФ. Відповідальність за стан боротьби з паперотворчістю покладено на прокурорів суб'єктів РФ.

Зрозуміло, без видання наказів, інструкцій і вказівок, направлення на місця оглядів практики, практичних рекомендацій не обійтися. Але при цьому важливо, щоб кожен з цих документів був аргументованим, носив повчальний характер, щоб наявні в ньому рекомендації були обгрунтованими і практично корисними. Висловлені в цих документах пропозиції, особливо що носять імперативний характер, повинні строго відповідати закону і наказам Генерального прокурора РФ. Ці пропозиції не повинні зв'язувати ініціативи прокурорів і слідчих, вони повинні мати можливість проявити творчість при реалізації отриманих рекомендацій.Однією з умов, що забезпечують успішне виконання прокурором покладених на нього обов'язків, є повна і об'єктивна інформованість його про стан законності не тільки в районі або місті, а й на підприємствах, в установах і організаціях, розташованих на цих територіях. У межах своєї компетенції прокурор має бути самоїінформованої фігурою. Саме від нього повинні отримувати повну і правдиву інформацію органи державної влади і управління, громадські організації та трудові колективи. Щоб виконати це завдання, прокурору належить добре орієнтуватися в оперативній обстановці, знати тенденції в структурі і динаміці злочинності, стан громадської думки.

Успіх у здійсненні прокурорського нагляду за виконанням законів в істотному ступені залежить і від того, як прокурор зможе визначити місце очолюваної ним прокуратури і свою роль у вирішенні завдань по зміцненню законності і правопорядку в республіці, краї, області, місті та районі. При правильно організованому прокурорський нагляд ні одне питання, пов'язане з організацією боротьби з злочинністю та іншими правопорушеннями, не може і не повинен вирішуватися без участі прокурора, незалежно від того, в яких органах державної влади і управління вирішуються ці питання.

Однією з неодмінних умов наукової організації праці в органах прокуратури є висока професійна підготовка прокурорів і слідчих, відповідна їх кваліфікація, бездоганне знання дорученої справи. Ці вимоги мають все більш зростаюче значення, бо з кожним роком змінюється і вдосконалюється законодавство по всіх без винятку галузях права. Разом з цим вдосконалюється і прокурорський нагляд за всіма його основними напрямками. Завдання з підвищення кваліфікації та професійного рівня прокурорів і слідчих є першорядними серед інших завдань, що стоять перед Генеральним прокурором РФ. Уцьому плані використовуються не тільки навчальні заклади при Генеральній прокуратурі РФ, але й різні форми підвищення кваліфікації та професійного рівня на місцях. Особливе значення надається вдосконалення форм з підвищення прокурорами свого професійного рівня.

 

84.планування

Планування роботи - це одна з організаційних підстав, яка забезпечує діяльність прокуратури міста, району з реалізації повноважень, визначених Законом України "Про прокуратуру". Планування відбиває рівень організаційної роботи, її мету, визначає заходи, яких повинен ужити прокурор, щодо активізації боротьби з правопорушеннями, зміцнення законності.Правильна організація планування в прокуратурі дозволяє зосередити зусилля працівників прокуратури на пріоритетних напрямках прокурорської діяльності з попередження й усунення порушень законності. Плану­вання роботи міської, районної прокуратури повинне проводитися з додержанням основних принципів пла­нування.

1. Принцип конкретності. План повинен бути конкретним, з юридично грамотним формулюванням планових заходів. У планових заходах необхідно вказувати конкретно, додержання чи застосування якого закону планується перевіряти. При цьому слід зазначити офіційну назву закону. Важливо, щоб у планових заходах було визначено також конкретні підприємства, організації чи установи, де буде проводитися перевірка.

2. Принцип оптимальної достатності. Обсяг планових заходів повинен узгоджуватися зі штатними можливостями прокуратури. Не повинно бути такого становища, коли в планах прокуратури передбачено значний обсяг заходів, а оперативних працівників і часу для їх виконання не вистачає. Планові заходи необхідно розподіляти за часом їх виконання таким чином, щоб на кожний місяць плану припадало приблизно рівне навантаження на виконавців. Такий підхід до плану­вання дозволить раціонально використовувати робочий час оперативних працівників, якісно проводити перевірки.

3. Важливим при плануванні роботи є принцип стабільності. Це означає, що заплановані заходи повинні бути незмінними, стабільними, хоча, звичайно, залежно від оперативної обстановки в районі, місті до плану можуть вноситися корективи.Робиться це за наявності достатніх підстав як за клопотанням оперативних працівників прокуратури, так і з особистої ініціативи прокурора. На пропозицію керівників прокуратур відповідного рівня можуть вноситися зміни до планів роботи прокуратур нижчого рівня лише стосовно строків проведення відповідних заходів у межах кварталу.

До планів роботи не включаються заходи, що стосуються повсякденної діяльності прокуратури. Плани роботи міських, районних, міжрайонних та інших прирівняних до них прокуратур складаються на квартал; при плануванні важливо не допускати дублювання заходів, передбачених планами роботи прокуратур вищого рівня. Плани роботи складаються та підписуються до 1-го числа місяця поточного кварталу. Проекти планів мають розглядатися на оперативних нарадах і затверджуватися керівниками прокуратури.

Планування в органах прокуратури - це управлінська функція діяльності, спрямована на впорядкування розподілу обов'язків серед оперативних працівників, під­вищення відповідальності кожного з них за результа­тивність діяльності. Недоліки в плануванні, як правило, спричиняють незадовільну якість прокурорських пере­вірок та інших заходів і як наслідок - низьку їх ефективність, нераціональне використання інтелектуаль­ного потенціалу прокуратури.

У практичній діяльності прокуратур міської та районної ланок застосовуються різні види планів. За терміном виконання планових заходів вони поділяються на перспективні (довгострокові) та поточні.

Перспективними (довгостроковими) є плани на рік і більше. Як правило, вони передбачають вирішення проблем щодо боротьби зі злочинністю в місті (районі) спільно з іншими правоохоронними органами. Це можуть бути спільні заходи правоохоронних органів, затверджені на координаційній нараді, або план роботи прокуратури, де передбачаються заходи за найважливішими напрямками прокурорської діяльності з урахуванням реального стану законності та правопорядку на підставі науково обґрунтованого кримінологічного прогнозу. Слід зазначити, що наказами Генерального прокурора України перспективного планування не передбачено, але в практичній діяльності воно застосовується.

Поточні плани використовуються для планування заходів за головними напрямками прокурорської діяльності, таких як перевірки виконання законів, аналітична робота, а також, як правило, обговорення результатів діяльності органів прокуратури. Такі плани передбачають конкретні терміни виконання заходів і складаються на квартал.

Поряд із цим, у міських і районних прокуратурах застосовується індивідуальне планування щодо підвищення професійної підготовки, а також особисте планування діяльності прокурорів та інших працівників. Особисті плани прокурора й інших працівників є важливим елементом організації праці. Як правило, вони перед­бачають використання робочого часу протягом дня і складаються на декаду або тиждень. Таке планування дозволяє раціонально використовувати особистий робо­чий час протягом дня, тижня, декади. Особистий план складає кожен оперативний працівник з урахуванням заходів, передбачених поточним планом, а також тих завдань, які йому необхідно вирішувати (перевірка скарг, участь у судових засіданнях, прийом громадян, підготовка актів прокурорського реагування та ін.). Такий план - це особиста творчість кожного працівника, він ні з ким не погоджується, не затверджується і складається з метою поліпшення організації праці.

Процес складання плану роботи міськрайпрокуратури поділяється на три стадії.

Перша стадія включає в себе інформаційне забезпечення: збирання необхідної інформації про стан злочинності, додержання законів, дані аналізів і узагальнень прокурорсько-слідчої практики тощо. На цій стадії прокурор району, міста на оперативній нараді ставить перед працівниками завдання підготувати узагальнені дані та пропозиції до проекту плану.

Оперативні працівники згідно з розподілом службових обов'язків виконують конкретну роботу та повинні накопичувати відповідну інформацію про стан закон­ності на закріплених за ними напрямках. Ураховуючи ці дані, кожен працівник подає письмові пропозиції з обґрунтуванням необхідності включення тих чи інших заходів до плану роботи прокуратури.

У процесі підготовки плану необхідно враховувати вимоги наказів, указівок вищих прокурорів, їх доручень, рішень колегії та координаційних і міжвідомчих нарад. Підставами для включення до плану заходів є дані про порушення законності, які містяться в матеріалах перевірок, кримінальних і цивільних справ, аналізу прокурорської та правозастосовної практики, повідом­леннях контролюючих органів, зверненнях громадян і посадових осіб та інших джерел інформації.Роботу з вивчення аналітичних документів, поданих пропозицій та іншої інформації, а також із формулювання проекту плану здійснює особисто прокурор міста (району). Якщо в прокуратурі кількість оперативних працівників є значною, то ці обов'язки можуть бути покладені на одного з заступників прокурора, який готує проект плану і доповідає прокуророві. Готуючи план, доцільно керуватися такими положеннями: передбача­ючи ті або інші планові заходи та їх виконавців, необхід­но, по-перше, ураховувати функціональні обов'язки кожного працівника, його щоденну поточну роботу; по-друге, ураховувати не лише закріплені за працівником обов'язки, але і його професійну підготовку, здатність виконувати ту чи іншу роботу: аналітичну, проведення перевірок, підготування наради та ін.

Друга стадія підготовки проекту плану. План роботи необхідно складати у визначеній формі, де передба­чаються відповідні графи: порядковий номер, назва заходів, строк їх виконання, виконавці та відмітка про виконання з зазначенням результатів.

Третя стадія - завершальна. На цій стадії підготування плану відпрацьовується остаточна його редакція. Ураховуються заходи плану прокуратури області, її завдання та рекомендації, але не допускається дублювання заходів, передбачених планами прокуратур вищого рівня, а також не включаються заходи, що стосуються повсякденної діяльності. Підготовлений проект плану роботи обговорюється на оперативній нараді при прокуророві міста, району. На обговоренні проекту обов'язково повинні бути присутні ті працівники, які вносили пропозиції до проекту. Слід підкреслити, що обговорення проекту плану на оперативній нараді - важливий етап планування, метод його оцінки. Дороблений і обговорений проект плану підписується прокурором, і з цього моменту план стає управлінським рішенням, обов'язковим для виконання. З планом роботи ознайомлюються під розписку всі опера­тивні працівники прокуратури.

 

. 85 Контроль і перевірка виконання рішень, ухвал, постанов в органах прокуратури.

 

Невід'ємною частиною організацій роботи в міській (районній) прокуратурі є контроль і перевірка виконання. Контроль виконання - це засіб забезпечення високого рівня ефективності прокурорського нагляду, зміцнення виконавчої дисципліни, попередження фактів невико­нання або ж неякісного виконання прийнятих рішень. За своїм змістом контроль є сукупністю дій і заходів, спрямованих на перевірку своєчасності та якості роботи з виконання службових обов'язків, запланованих заходів, доручень і завдань Генерального прокурора України та прокурорів обласного рівня.

Предметом контролю є строки, повнота і якість виконання завдань, доручень, планів, рішень та інших організаційно-розпорядчих документів. Основним зав­данням контролю і перевірки виконання є:

1) установлення фактичного стану з виконанням вимог законодавства, контрольних вимог; упущень в організації роботи;

2) забезпечення виконавчої дисципліни та відпо­відальності в роботі оперативного складу прокуратури з виконання покладених на них службових обов'язків;

3) своєчасне виявлення, усунення і попередження порушень і недоліків в організації прокурорського нагля­ду, виконання завдань, рішень, організаційно-розпоряд­чих та інших документів, що стосуються діяльності міськрайпрокуратури;

4) з'ясування причин недоліків і допущених порушень та підготування пропозицій щодо їх усунення, а також внесення змін до раніше прийнятих контрольних рішень;

5) підвищення ролі й авторитету органів прокуратури в структурі державних органів.

Здійснення прокурором перелічених завдань із контролю досягається шляхом одержання від підлеглих інформації про хід виконання планів, завдань, наказів та інших контрольних документів і перевірка реально проведеної роботи. На факти порушення виконавчої дисципліни або неякісного виконання роботи прокурор повинен принципово реагувати. Прокурор міста (району) несе персональну відповідальність за організацію і стан контролю.

 

Облік і звітність

Облік та звітність — важливіші елементи правильної організації роботи органів прокуратури. Достовірна, об'єктивна, оперативна, стабільна та цілісна статистична інформація дозволяє прокурору, по-перше, правильно оцінити стан справ, по-друге, намітити заходи щодо зміцнення законності на всіх ділянках прокурорської діяльності, по-третє, покращити ор- \І ганізацію роботи органів прокуратури.

Статистична звітність в органах прокуратури, яка базується на матеріал ах первинного обліку роботи прокурорівта слідчих, дозволяє фіксувати визначені закінчені процесуальні рішення (акти прокурора з загального нагляду, з нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу із злочинністю та ін.). На підставі цих рішень враховуються явища та процеси, які контролюються прокуратурою.'

З метою забезпечення організації належного обліку роботи і ведення статистики в органах прокуратури прокурори зобов'язані постійно вести первинний облік фактично виконаної роботи для повного і своєчасного відображення у звітах статистичних даних (п. 1 наказу Генерального прокурора України № 17 від 4.04.92р. «Про організацію обліку роботи та статистики в органах прокуратури»).

Статистичні звіти про роботу складаються особисто міськими, районними, міжрайонними, а також іншими прирівняними до них прокурорами на підставі встановлених документів первинного обліку. В апаратах прокуратур АР Крим, областей, міст Києва та Севастополя і прирівняних до них прокуратурах міст з районним поділом звіти складають начальники уПравліньта відділів (старші помічники та помічники прокурорів) в обсязі своїх розділів. Звіти по управлінню та відділу підписують начальники структурних підрозділів і подають їху визначені прокурором строки старшому помічнику прокурора з питань статистики для складання зведеного звіту по апарату прокуратури. Старший помічник з питань статистики перед складанням зведеного звіту по апарату прокуратури області або відповідного району зобов'язаний перевірити за матеріалами первинного обліку достовірність показників звіту, який надано управлінням або відділом. Аналогічний порядок подання звітів розповсюджується на управління та відділи Генеральної прокуратури України. Зведені звіти про роботу прокурора по області або регіону підписують відповідні прокурори.

В прокуратурі У країни облік роботи ведеться у відповідності з статистичним звітом форми № П «Про роботу прокурора», затвердженого наказом Мінстату України від 29.10.96 р. № 320. Інструкція по складанню статистичного звіту за цією формою затверджена наказом Генерального прокурора України № 17 від 29.10.96 р.

Структура звіту про роботу прокурора зформована у відповідності з галузями п рокурорської діяльності і складається з 6 розділів: 1) загальний нагляд; 2) нагляд за додержанням законів органами, що ведуть боротьбу із злочинністю;

3) участь прокурора в розгляді кримінальних справ у судах;

4) участь прокурора у цивільному та арбітражному судочинстві; 5) нагляд за додержанням законів у місцях застосування заходів примусового характеру, ізоляторах, спеціальних приміщеннях, приймальниках-розподільниках для неповнолітніх; 6) розгляд скарг (звернень).

Прокурори АР Крим, областей, міст Києва та Севастополя, міські, районні, міжрайонні, а також інші прирівняні до них прокурори складають статистичний звіт за формою № П відповідно до підпорядкованості два рази на рік — за півріччя та за весь рік.

Відповідальність за достовірність та своєчасніть надання статистичного звіту покладається на прокурора, який йогопідписав.

Органам прокуратури на місцях заборонено встановлювати додаткову звітність та змінювати передбачені Інструкцією, затвердженою наказом Генерального прокурора України від 29.10.96 р. № 17, порядок обліку даних і надання звітів.Звітні дані підлягають аналізу. На їх підставі виявляються тенденції, які виникають в прокурорській діяльності, динаміці та структурі злочинності, розслідуванні злочинів. З їх урахуванням в органах прокуратури розробляються відповідні плани та міроприємства.