Наукові варіанти періодизації розвитку земельно-правового регулювання

Періодизація (Заєць): 1) доба Київської Русі; 2) Литовсько-Польська доба (XIV-XVI ст.); 3) Гетьманщина; 4) Україна в складі Рос. імперії (початковий період, селянська реформа сер. 19 ст., пореформенний період кін. ХІХ - поч. ХХ ст., столипінська реформа 1909 р.); 5) часи УНР; 6) часи СРСР (пореволюційний період, період колективізації, ІІ світова та післявоєнний період, законодавство після прийняття Основ зем. законодавства СРСР); 7) сучасний період.

Київська Русь: 1) власність – держ. (князівська) або феодальна (князі, бояри, монастирі - спадкова чи прикріплена до посади); 2) набуття прав на землю – займанщина або князівський наділ; 3) оренда – за грошову/натуральну плату; 4) були зем. сервітути; 5) оподаткування земель; 6) відповідальність за знищення огорожі, порушення прав власників чи користувачів.

Литовсько-польська доба: 1) звичаєве право в селах, Магдебурзьке право в містах; 2) реформа Сигізмунда-Августа – волочний перемір, землеустрій, кадастрування, межування; 3) власність – магнати, міщани, особисто вільні люди; 4) набуття прав на землю – займанщина, купівля, дарування, посада, служба у війську; 5) оренда – речова і зобов’язальна (окремо землю чи розом із будівлями і селянами); 6) сервітути – широке використання; 7) повинності – натуральні, робочі, грошові; 8) земля і надра – власник землі є власником надр.

Гетьманщина: 1) власність - держ. (гетьманська), Війська Запорізького, старшинська, церковна, поміщицька, приватна; 2) набуття прав - займнщина, купівля, спадкування, служба у війську, надання гетьманом; 3) повинності – натуральна рента, грошовий чинш, панщина; 4) проведено інвентаризацію земель за чинами їх володільців; 5) співвідношення з надрами - власник зем. ділянки мав або переважне право на розробку надр, або отримував 1/32 прибутку.

Входження до Рос. імперії: 1) власність – приватна (міщани, селяни, дворяни), держ. (общинна, подвірна). Після колонізації – приватна (поміщицька) і держ. (військові поселення, держ. селяни); 2) набуття прав – купівля, відпуск поміщиками, за службу, за чин; 4) оренда – з будівлями/без, строкова/по життєва; 5) сервітути – проїзд, про од, підведення води, користування загальними дорогами; 6) планування та забудова міст – квартальна та гніздова форми, виходячи з військових і оборонних міркувань; 7) генеральне межування – визначення меж фактичного володіння без перевірки підстав і документів, а потім спец. межування – поділ. земель між конкретними власниками.

Аграрна реформа 1861 р.: 1) суть – звільнення селян від кріпосної залежності, реформування зем. відносин; 2) норми надання зем. ділянок – нижча, вища, указна (в степовій зоні); 3) поміщик мав право зобов’язати селянина прийняти вищу норму наділів, щоб селянин заплатив більше за викуп землі; 4) селянин не міг вимагати надання землі більше, ніж передбачала нижча норма; 5) поміщик міг надати селянину безоплатно наділ у розмірі 1/4 вищої/указної норми; 6) встановлюватися нормативи вартості зем. ділянки, що викупалася; 7) негативні наслідки - утворення економ. неефективних господарств, поширення черезсмужжя та дальноземелля, малоземелля, численні серітути; 8) сервітути - без надання селянам прав користування чужими угіддями вони не могли вести ефективного господарства: поміщики – ліси, води, луки тощо, а ін. селяни – проїзд, про од, водойми, випасання та водопій худоби.

Пореформенний період: 1) значна частина земель перейшла в общинне землеволодіння, які надавали їх в користування сім’ям; 2) наділи надавались членам общини під умовою сплати частки общинних повинностей та окладних зборів; 3) оренда – короткострокова та довгострокова. Умова – оплата на рік вперед. Реєстрація – у нотаріусів; 4) сервітути – поділ. на ті, що випливають із хар-теру місцевості (стікаючі та проточні води, розмежування суміжних володінь), про спільні будівлі і споруди, про обмеження власника при виконанні різних робіт, про світло та вид тощо; 5) поширення нормування – розміщення будівель і споруд, пожежних, санітарних, еко; 6) Селянський поземельний банк - сплачував ціну за зем. ділянку покупцю, земе. ділянка обтяжувалася іпотекою, розмір позики не міг перевищувати певних нормативів, % були досить високими.

Столипінська реформа: 1) вихід з общини – шляхом закріплення за особою у приватній власності частини общинної землі, що нею фактично використовувалася, або формування ділянки, технічно зручної для ведення господарства з садибою/без такої; 2) оренда – збільшено строк оренди казенних земель; 3) Селянський земельний бнк – надава гроші селянам на купівлю землі, якщо вони мали інструмент для її обробітку; 4) нові напрямки нормування – склад, форма, розташування земель.

ЗП в часи СРСР. Пореволюційні часи: 1) перерозподіл земель - націоналізація земель удільних, монастирських, церковних, поміщицьких і передача їх у власність трудящих; 2) нормативи – встановлення MAX і MIN норм наділу, споживчі та трудові норми; 3) оренда землі – спочатку ліквідована, а потім відновлена. Строк залежав від сівозмін; 4) зем. кадастр – ліквідовано; 5) землеустрій – покращення; 6) головний акт – ЗК 1922 р.

Колективізація: 1) суть - об’єднання селянських господарств у колективні господарства (артілі); 2) оренда – мйже ліквідовується; 3) заборона переділів землі між колгоспами; 4) запровадження сівозмін; 5) створено підсобні господарства для постачання с/г продукції для потреб громадського харчування.

ІІ Світова і повоєнний період: 1) для забезпечення армії та населення харчами при підприємствах та орг. створюється широка мережа підсобних господарств, розвивається колективне та індивідуальне городництво; 2) на окупованих територіях проголошується власність на землю, хоча по суті нічого не змінюється; 3) після війни громадяни отримали право мати на праві приватної власності житловий будинок, для чого могли використовувати на праві безстрокового користування зем. ділянки встановлених розмірів; 4) відновлення та введення нових сівозмін; 5) створено єдину систему будівельних норм і правил; 6) облік земель за якістю та кількістю; 7) широкі меліоративні роботи.

Після прийняття Основ ЗЗ СРСР 1968 р.: 1) комплексна стандартизація в галузі охорони природи; 2) створення держ. та міжгосподарських с/г підприємств; 3) оренда – ліквідована до кін. 1980-х рр..; 4) сервітути – замінені відносинами «добросусідства»; 5) з’явл. f прогнозування та планування використання земель; 6) створено держ. зем. кадастр; 7) проведено меліоративні та портиерозійні заходи.

Сучасний період. Зем. реформа почалась в 1990 р. на основі Декларації про держ. суверенітет. В грудні 1990 р. було прийнято постанову ВРУ "Про зем. реформу".

Проблеми, які тре було вирішувати: 1) нераціональне використання земель; 2) екстенсивний спосіб розвитку, а не інтенсивний (розораність - 70% земель с/г призначення, коли в Європі - 20-30%); 3) еко-проблеми (пестициди, гербіциди); 4) відсутність стимулів для ефективної праці на землі держ. власності; 5) відсутня система контролю за використанням земель.

Почалась реформа з перерозподілу земель всіх категорій для забезпечення ефективного їх використання. Перерозподіл мав здійснюватись шляхом вилучення земель у осіб, які нераціонально їх використовують, і передачі гр-нам, які хотіли працювати на землі та ефективно її використовувати.

Гальмо реформи - держ. власність на землю. В 1991 було прийнято закон "Про власніть", де була приватна, колективна, держ. власності. В 1992 р. було прийнято ЗКУ. Після цього постанова ВРУ була прийнята в новій редакції. Але починати реформу постановою з 7 пунктів було нерозумним рішенням.

Нові заходи перерозподілу земель: 1) створення і використання земель резервного фонду; 2) припинення права на землю певних осіб; 3) роздержавлення і приватизація (безоплатна передача земель у власність гр-нам і колективам) земель; 4) купівля-продаж земель; 5) передача земель в користування; 6) паювання і розпаювання земель (з 1994); 6) розмежування земель держ. і комун. власності (2010-2012).

Політ. криза призвела до того, що замість законів ВРУ ПУ почав видавати Укази, що регул. зем. питання - продаж зем. ділянок разом із О, що на них розташовані, в приватну власність. Але це не були землі с/г призначення. Виникла колізія між приватизацією та розпродажем землі. Лише в 2001 р. ЗКУ в новій редакції узаконив та врегулював деякі з цих питань.

1996 р. - нацпрограмаю яка не була запроваджена через відсутність фінансування.

До 1999 р. у нас не було акта, який би регулював процес інвентаризації землі. До цього землю приватизовували без інвентаризації.

Наслідки: 1) землю подрібнили; 2) засобів об'єднання земель нема (ринок заблокований); 3) ефективного використання нема; 4) фінансування нема по всіх напрямках.

Можливий вихід з ситуації: 1) оптимізація використання земель; 2) оптимізація структури землекористування; 3) перерозподіл земель; 4) вдосконалення правових механізмів. Глобально - розпочати нову зем. реформу, де будуть такі напрямки: 1) економ.; 2) юр. (аналітичний, правотворчий); 3) еко; 4) інституційно-функціональний.