Фразеологічне багатство української мови.

Народна мова: замилювати очі (брехати), дати гарбуза (відмовити), пасти задніх (відставати). Також сюди входять всі прислів’я та приказки.

2. Стійкі вирази, пов’язані із професією, певним фахом: шитий білими нитками (недоладна брехня) (з мови шевців), товкти воду у ступі (займатися непотрібною справою (з мови пекарів), з іншої опери (недоречне) (з мови музикантів, співаків).

3. Античні вислови, які вимагають знання міфів Давньої Греції: дамоклів меч (про навислу загрозу), гордіїв вузол (про нерозв’язну проблему), ахіллесова п’ята (вразливе місце), сізіфова праця (даремна і важка), троянський кінь (прихована загроза), авгієві конюшні (дуже брудне місце).

4. Біблійні вислови: альфа і омега (початок і кінець), випити чашу до дна (довести справу до кінця), притча во язицех (людина з поганою славою), вавилонське стовпотворіння (велелюдне місце).

5. Крилаті вислови як українських, так і світових письменників та поетів: останній з могікан (Фенімор Купер), а судді хто? (О. Грибоєдов), життя іде, і все без коректур (Л. Костенко)

Запозичені з інших мов фразеологізми: дивитись крізь пальці (навмисне не помічати чогось), де собака заритий (суть проблеми) (з німецької); бути не в своїй тарілці (відчувати себе незручно), повернутись до наших баранів (повернутись до попередньої теми) (з французької мови), синя панчоха (стара дівка), перейти стежку (заступити комусь шлях до здійснення чогось) (з англійської мови), трубка миру (з мови індіанців через мову американських колоністів).

Джерела української фразеології.

Переважна більшість фразеологізмів, як і слів, за походженням є корінними українськими. Серед них виділяються спільнослов’янські, спільносхіднослов’янські і власне українські.

До складу української фразеології входять також усталені звороти, засвоєні з інших мов. Дуже часто це вислови, поширені в багатьох мовах світу. До складу української фразеології ввійшли висловлювання К.Маркса і Ф. Енгельса, звороти спортивних та державних документів. Найбільше засвоєно українською мовою фразеологічних зворотів з російської мови – висловлювання Леніна, російських письменників, фразеологізми з народної мови.

Широко використовуються в української мові фразеологізми античного походження – старогрецькі, староримські, усталені звороти з

західноєвропейських мов – німецької, французької, англійської, італійської та ін.

Основним, невичерпним джерелом української фразеодлогії є народна мова, якій властиві влучність, образність. Саме влучні, метафорічні вислови стають усталеними і поповнюють фразеологічні запаси мови. Особливо багато фразеологічних зворотів виробничо - професійного походження.

Ряд фразеологізмів є дотепними висловами з анекдотів, жартів та інших жанрів усної народної творчості: не до солі, вийшов пшик, ростуть груші на вербі.

У фразеологізмах відбиті спостереження над оточуючим життям, людьми, природою: жувати жуйку; розправляти крила; скриготати зубами; задирати носа.

В української фразеології віддзеркалюються найрізноманітніші сфери життя народу, його історія, культура, суспільні відносини, виробнична діяльність, морально – етичні норми, погляди, вірування, прагнення. У ряді фразеологізмів чується відгук боротьби народу з татарськими нападниками, польською шляхтою, згадуються часи козацтва, розкриваються класова невірність, боротьба народу проти панства, бюрократизм чиновників, хабарництво.

Історія багатьох фразеологічних зворотів здається загадковою і

незрозумілою. Живе людина, що добре знає свою справу і кажуть про неї: “Він на цьому ділі собаку з’їв “.А трапиться незугарний працівник, який не вміє зробити того, за що взявся, як говорять: “Зробив із лемеша швайку“, і за кожним висловом стоїть своя, цікава історія, тепер уже забута, хоч зворот живе в різних сферах сучасної людської діяльності.

Так, історія фразеологізму перемивати (перетирати) кістки (кісточки) –займатись пересудами, обмовляти кого-небудь – зв’язана з обрядом другого поховання, яке організовувалось у східних слов’ян через кілька років після смерті людини. Наші предки вважали, що покійника треба звільнити від гріхів, зняти з нього закляття через очищення останків небіжчика.

Перемиваючи кості в прямому значенні цих слів, пригадували життя покійного, переповідали окремі події, найскравіші сторінки біографії, говорили про характер, вихваляли, возвеличували його. Так поняття перемивати кістки було пов’язане з аналізом життя, вчинків, рис людини, яку вдруге ховали.

Живе в нашій мові фразеологічний зворот прикласти руку - взяти участь у чомусь. Історія його походження відкриває завісі над особливостями організації в давнину діловодства. Сьогодні, написавши будь-який діловий папір, документ, ми засвідчуємо його достовірність власноручним підписом. Так робили і в давнину, бо знали про своєрідність підпису кожної людини. Проте письмом у давні часи володіло не так багато людей і неписьменні, замість підпису прикладали до паперу руку або палець, попередньо злегка пофарбувавши їх. Відбиток руки або пальця надійно замінював підпис.

Ще іншу стороні життя наших предків розкриває фразеологічний зворот сім п’ятниць на тиждень, який використовується для характеристики нестійкої, легковажної людини, яка часто міняє свої рішення, погляди, не дотримується своїх слів.

Колись існував культ “святої п'ятниці“. Пригадайте, як шанував і боявся “святої п ‘ятниці” старий Кайдаш із твору І.Нечуя - Левицького “ Кайдашева сім’я”. На відзначення “ святої п’ятниці “ будувалися церкви, день відкриття яких вважався в певній місцевості святом. У цей день приймали й честували гостей, поминали померлих. Біля

церкви збиралося багато людей; організовувався ярмарок, велись торги,

купували, продавали, міняли, брали в борг і повертали борги. П’ятниця

ставала строковим днем, з яким зв’язували виконання обіцянок, зобов’язань. Траплялося, зрозуміло, й такі люди, які не дотримувались

слова і відкладали виконання своїх обіцянок до наступної п’ятниці або й переносили на інший день. У таких людей всі дні тижня ставали строковими, перетворювались у п’ятниці,а обіцянки так і залишались не виконаними.Так і з’явився вислів, що став усталеним і досить точно характеризує непослідовних легковажних людей.

Майже всі ідіоми та й інші фразеологічні звороти мають цікаву історію. Ознайомлення з нею не тількі дає відповідь на запитання, чому ми так говоримо, а й збагачує знання про життя, історію, культуру, побут нашого народу в минулому.

Українська фразеологія багата крилатими висловами власне українського походження. Це афоризми, що належать перу письменників: Караюсь, мучуся, але не каюсь! І чужому научайтесь, й свого не цурайтесь (Т.Шевченко); всякому городу нрав і права (Г.Сковорода); пропаща сила (П.Мирний); коні не винні (М.Коцюбинський); досвітні вогні (Л.Українка).

Сфера вживання

Давній побут, знаряддя праці, трудові процеси селянського життя започаткували особливо великий пласт фразеосполучень. Своєрідними "віхами" висловів цієї сфери слугують побутові слова — компоненти ФО, слова — концепти, які відображали (а багато й відображають) повсякденні реалії життя наших предків: у ступі не влучиш(кого), дурний як ступа, хомут на шию, попасти в хомут"опинитися в скрутному становищі", нагострювати сокиру, возом зачепити, і на воза не вбереш, не в свої сани, пані на всі сани, перейти крізь сито й решето, сіяти мов крізь густе сито (про дощ), перебрати віжки, випускати віжки з своїх рук, не на ярмарок, а з ярмарку, припасти як собака на ярмарку, нарубати дров, ні в дрова ні в тріски "недоладно, не до речі",варити воду (з кого), і в ложці води не спіймаєш (кого), а також в оберемок не забереш, межу переорати, закінчити третій упруг тощо.

Небагатьма висловами відображено ремесло кушнірів, чинбарів, лимарів (линтварі дубити, линтварі вичинити);чумацького промислу (у Крим по сіль, чумак з сіллю перекинувся, чумак з возом перекинувся "про щось солоне"). ФО на підгін поїхати чумакам "поїхати назустріч з новими волами для заміни втомлених", яку знаходимо в словнику Б. Грінченка, зовсім вийшла з ужитку, як і саме чумацтво й чумакування. Уживані відшарування з мови столярів (стружку знімати (з кого), крити лаком); різників (шкуру спускати (з кого)); колісників (хоч обіддя гни — про шию, статуру);лудильників (лудити очі (кому), знімати з очей полуду, полуда на очі впала (кому)). Залишилися відшарування мовиперукарів: без мила поголити, милити шию (голову, холку) (кому), чесати всіх під одну гребінку (під один гребінець);олійників: бити (давити) олію, вижимати всі соки; лихварів:брати (малий, високий) процент.

Фразеологізми, пов'язані з гужовим транспортом, роботами з кіньми як тягловою силою й засобом пересування, узагалі зїздовою справою, увібрали в себе такі сигнали — опори, як кінь (був кінь та з'їздився), віз (бути на возі і під возом),колесо (п'яте колесо до воза), голобля (повертати голоблі),повід (попускати поводи), вудила (закусити вудила), гуж (в один гуж тягти), вуздечка (знайти вуздечку (на кого)) та ін.; "Не дамо себе панську шлею впрягнути" (Б. Лепкий); "Мартинне попускав віжок..., і всі козаки слухались його й розуміли з півслова" (В. Кулаковський). Вислови входити в свою колію, виходити з своєї колії, попадати в колію, пор.: " — А чим довір'я ваше обґрунтоване? Ведете суд на хибну колію" (Л. Костенко), спричинені умовами возової чи санної їзди відповідно на ґрунтових, розгрузлих чи на занесених снігом дорогах. Якщо ідіома в реченні "Тихе й просте життя сільського священика ввійшло в свою колію" (М. Старицький) може стосуватися прототипу "обох типів доріг", то в реченні "Тепер частіше стали попадатися назустріч сани... Весь час доводилося виходити з колії і ждати, поки проїдуть" (А. Головко) — виразно "санного".

Частиною виразів — ходити попідвіконню, стукати у вікна, собак дражнити (дратувати), почепити торби, протягувати (довгу) руку, підвести під монастир — відклалося в загальновживаній українській фразеології мовленняжебраків. Концентроване їх використання може бути спричинене темою твору. До них нерідко вдається, наприклад, у "Київських прохачах" (. Нечуй-Левицький, де контексти певною мірою розкривають і їх мотивацію: "Коли б часом мені знов не довелось простягати руку за милостиною попід монастирями"; "Підвели її під монастир і батько, й усякі прудивуси гультіпаки..."; "...Але ж ви самі тільки жебраєте, чи й ваша жінка ходить під монастирем?" Додамо, що в усному мовленні монастирем нерідко називають і звичайну церкву, де збирається особливо багато прохачів (з довгою рукою під церкву).

Досить повно представлені в сучасній літературній мові вислови картярів: розкривати [свою] масть, усіх мастей, різної масті, під масть, до масті, не до масті, під одну масть, попасти в масть; ставка (чия) бита, ставити ставку, робити ставку (на що), на всю ставку; ставити на кін; нічим крити; козирний туз, грати втемну (грати, не бачачи своїх карт); розкривати свої козирі, козир (усі козирі) в руках (до рук) (кому, у кого), кидати (викладати) останнього козиря, вибивати козиря з рук, гра з відкритими козирями, козиря гнути "поводити себе зарозуміло". ФО битий козир ("Він битий козир і на слові не промахнеться", І. Лeпешев) належить до тієї самої мотиваційної моделі, що й битий жак, битий вовк, битий собака тощо.

Декілька висловів — тримати банк, зірвати банк, іти ва-банк(як і багато з наведених вище) — запозичені з французької мови. Особливо адаптований українською мовою останній фразеологізм. Природно, що ним послуговуються в перекладах з французької: "Найважче й найризикованіше в будь-якому дізнанні — це правильно вибрати момент, коли можна іти ва-банк" (Ж. Сіменон). Він часто вживається і в багатьох українських авторів: "Звір знову приліг і нашорошився. Це остання генеральна спроба. Ва-банк, або пан або пропав" (Л. Гомін); " — А що ви хотіли б? Про що мрієте? — пішов Багрич ва-банк" (Л. Дмитерко); "Дивуєтесь, що я йду ва-банк?" (М. Стельмах). Іти ва-банк скальковане зva banque, доел, "іде банк" (гравець ставить на карту все те, що є в банку). Власне, "діяти, ризикуючи всім" — таке значення цієї ФО, що й розкривається в наведених контекстах.

Особливою фразеопродуктивністю вирізняється лексемакарта: карту побито, і карти в руки (кому), показати свої карти, викласти (перед ким) свої карти, класти (покласти, поставити) на карту (що), поплутати (сплутати, змішати) карти(кому, чиї), "Ми трохи захопилися своєю грою. Час уже відкрити Лісовський усі карти" (М. Гнидюк); "Це буде війна довга, затяжна, аж поки один із супротивників не зрозуміє, що карта його бита!" (В. Малик).

"Темним" уже здається фразеологізм підвезти візка (воза)"нишком зробити прикрість": "Вчителька вона хороша, лагідна..., а я їй підвіз такого візка" (Л. Смілянський). У 3-й частині "Енеїди" І. Котляревський називає його прототип якраз серед багатьох картярських висловів: "Які ж були до карт охочі. То не сиділи дурно тут; гуляли часто до півночі В ніска, в пари, у лави, в джгут, У памфиля, в візка і в кепа, кому ж із них була дотепа, То в гроші грали в сім листів". Практично всі перелічені сполуки, крім грати в візка, підвезти візка, вийшли з ужитку. Ще в XIX — на поч. XX ст. вирази з опорним словом візок (віз) — гуляти в возка, давайте грати у воза, підвезти воза, візка — дружно фіксували численні укладачі словників (П. Білецький-Носенко, М. Уманець та А. Спілка, Б. Грінченко), зустрінемо його в Панаса Мирного: "[Явдоха:] Це я знаю, хто підвіз візка!

Це той попенко...". С. Ісаєвич, автор ґрунтовної розвідки про розваги наших прапрабатьків ("Малорусские народные игры окрестностей Переяслава"), пояснює слово віз і висловлює слушне припущення про подібні вислови: "Дуже поширена в народі гра..., назву вона одержала, очевидно, від того, що тим, хто програв, тут вважається той, кому дістається на кінець уся купа карт, яка нагадує собою навантажений віз". Словник української мови в 11 т., як і ФСУМ, УУ, ще фіксують ФО підвезти візка (кому) і докласти воза "бити, карати" (або один з них) як "застарілі". Інші лексикографічні праці їх уже опускають.

Серед багатьох фразеологізмів, породжених мовленням учасників битв, воєн, висловів, що постали узагалі на основівійськової термінології в різні періоди нашої історії, —схрестити списи, ламати списи (за що, навколо чого), брати меч в руки, вогнем і мечем, пускати під меч, вчинити напад, пити шоломом з Дону, займати оборону, тримати облогу, зустрічати в штики, взяти на озброєння, підняти зброю, викликати вогонь на себе, важка артилерія та ін. — звертає на себе увагу рідковживаний і вже загадковий вислів (діяти, чинити, робити) тихою сапою "потай, підступно; нишком". Семантичним центром тут виступає маловідоме вже слово сапа"окоп, траншея, хід сполучення, які риють у напрямі до позицій противника для поступового й непомітного наближення до нього". За словником Брокгауза і Сфрона, воно пройшло приблизно такий шлях: лат. suffosor (воїн, що підкопує кам'яні стіни обложеного міста) через італійську потрапило до французької мови. Французьке sape означає особливий вид роботи — сапи (споріднене із сапер). Ведення сап, тобто нечутних підкопів, відбувалося тихо, таємно, що й мотивує сучасне значення виразу — "непомітно, приховано; спідтишка": "Бач який! Ми знаємо, що це вони перебудовуються, міняють тактику. Хочуть діяти тихою сапою" (І. Цюпа); "Вона [опозиція] не загрожує зброєю... Ні! Вона дієтихою сапою" (3 газ.). Із сучасних словників тільки деякі (Г. Удовиченка, В. Ужченка та Д. Ужченка, СФУМ) ще подають його, інші вже опускають.

Мовлення рибалок започаткувало вислови закидати вудку (вудочку), попускати вудку, змотувати вудку (вудки, вудочки), спійматися па вудочку, клювати на живця, загнати у вершу, закинути гачок, ловитися на гачок, потрапити в сіть, наставляти сіть, попастися на перемет (перемет — довгі мотузки, що перекидаються через ріку, які тримають прив'язані до них на маленьких мотузочках гачки), попастися в матню (матня — середня поглиблена частина невода),попастися в бродак (павук, невід, волокушу, тотпуху, кошулю). Скалькований, треба думати, з російської виразпопасти в перепльот, широко вживаний у південно-східних говірках, — зустрівся також в А. Головка: "Не раз, напевно, доведеться нам ще й не в такі перепльоти попадати"; "Якийсь дядько потрапив у перепльот...'''' ("Артем Гармаш") — легко може асоціюватися з образами мовленнєвої сфери палітурників. Однак він органічно вписується саме в "рибальську" структурно-семантичну модель: попасти в сіть,попасти в сак, попасти в матню, попасти в перепльот (плетену з прутів перегородку), очевидко, на зразок гуцульських "совпів", "перевітів", сплетених із прутів. Рибальський промисел дав життя ФО за зябра брати (взяти, схопити) (кого), ловити окунів, носом рибу вудити, клювати носом "дрімати, куняти (сидячи)". Особливості життя риби відбиті у ФО метати ікру "нервувати, злостивитися" і вивести на чисту воду (кого). Проте якщо перший з них мотивований, то другий — дещо затемнений. С. Караванський вважає, що прийшов він саме з мови рибалок (хоч є також інші гіпотези). Певні види риб легше ловити в чистій, ніж у каламутній воді. Поширений серед рибалок вираз дуже точно відтворював ситуацію, коли треба було щось "каламутне" зробити ясним. Звідси й метафоричне його вживання в мовленні широкого загалу.

Нарешті, немало й висловів, що містять компоненти — прикмети багатьох сфер первісного функціонування ФО, можуть стосуватися різного роду занять, ремесел. їх можна умовно назвати різнопрофесійними, оскільки вони поєднують компоненти — маркери всіляких професій. Такі і швець, і жнець, і на дуду грець; ні швець, ні жнець, ні на дуду грець (вони такі ж шевські, як і жниварські чи музичні); ні кує ні меле, ні кує ні плеще [310, № 7627]; ні грач ні помагач "ні до чого не придатний" (первісно про того, хто не може ні грати, ні комусь у чомусь допомагати); ні кувати ні молоти. Такі й Номисові ні пришити, ні приліпити; а ні пришити, а ні прилатати; ні занять, ні донять (доточить).

Зміни в суспільстві, науково-технічний і культурний прогрес активізували інші шари професійної фразеології або й зумовили функціонування нових висловів.

Широко представлено у фразеології мовлення акторів, співаків; зійти зі сцени, задавати тон, заключний акорд, генеральна репетиція, у своєму репертуарі, брати акорди, бас урвався, з іншої опери, давати концерт, як по нотах, грати першу (другу) скрипку. Пор. у С. Караванського: самемистецьке життя породило вирази зійти з кону, вийти на кін, грати роль, згущувати фарби (з мови художників), які згодом перенесено й на інші сфери життя.

Досягнення в галузі науки й техніки, важливі політичні події в світі і в Україні в кінці XX ст., перехід до ринкової економіки, усезростаюча вага електронних та друкованих засобів масової інформації сприяли активізації наукової, суспільно-політичної, фінансово-економічної, спортивної фразеології.

Потужний пласт наукової фразеології (зводити до нуля, на всі сто процентів, перейти мертву точку, ланцюгова реакція, бурхлива реакція, питома вага, лакмусовий папірець, зірка першої величини, гірка пілюля) активно поповнився (і поповнюється) суспільно-політичною метафоризованою термінологією. Давні відшарування, як-от холодна війна(калька з англ. cold war — із виступу прем'єр-міністра Великобританії В. Черчилля у Фултоні 1946 p.), берлінський мур як символ холодної війни (стіна, яка розділяла східний і західний Берлін) сусідують з новішими актуалізованими висловами: велика сімка "про найрозвиненіші країни світу" (США, Англія, Німеччина, Франція, Канада, Італія, Японія),зустрічі без краваток "неофіційні зустрічі між високими посадовими особами". Становить інтерес зміна конотації висловів навіть за короткий термін. Сполука залізна завіса, калька з англ. iron curtain або з нім. der eiserne Vorhang, ще в 1987 p. експлікувалася як "перепони, що заважають дружнім контактам між країнами" [327: 49]. Проте вже в перші роки XIX ст. її тлумачать як "соціальну, економічну й культурну ізоляцію громадян колишнього Радянського Союзу". Суспільно-політична фразеологія відображає інноваційні реалії висловами з пейоративною, негативно-оцінною конотацією: новий українець (підприємець, що швидко розбагатів нечесним шляхом), чорнобильський синдром(негативні екологічні та економічні наслідки вибуху в Чорнобилі), зона відчуження (тридцятикілометрова зона навколо Чорнобиля, у якій заборонено жити).

Фінансово-економічна фразеологія віддзеркалює бурхливі зміни в економіці країни. Особливо частотні такі вислови, якспоживчий кошик, чорний ринок, тіньовий ринок, валютний коридор. Активно функціонує спортивна фразеологія: бути в спортивній формі, брати бар'єр, виходити на фінішну пряму. Закріпилися в узусі ФО давати фору, брати старт, справа техніки. З мовлення боксерів прийшли вирази удар нижче пояса, тримати удар, посилати в нокаут (нокдаун); велосипедистів — сідати на колесо (кому); спортсменів — гравців — гра в одні ворота, обманний фінт; шахістів —попадати в цейтнот; хокеїстів — запалювати червоне світло(первісно — сигнал про взяття воріт). Багато спортивних висловів калькується з англійської мови — тайм-аут (time out, досл. "поза часом", тобто вилучене з основного часу) — "перерва в спортивній грі на вимогу команди"; хет-трик (the hat trick, досл. "капелюшний (від капелюх) трюк" — "потрійний успіх"; у крикеті — триразове руйнування воріт трьома послідовними кидками м'яча, раніше за таке досягнення гравець нагороджувався капелюхом свого клубу); "Він [Блохін] тричі змушував капітулювати голкіпера Уварова. Це був четвертий "хет-трік" Блохіна..." (З газ.); хід конем, з фр. jouer le cavalier, досл. "грати конем": ним іменується рішучий засіб, який застосовують у крайньому разі ("Льоня Шляхтич — це твій хід конем. Ну, не вийшло. Нічого страшного", П. Загребельний).

Таким чином, уживані в сучасній мові вислови засвідчують різну фразеопродуктивність окремих виробничих і культурних сфер, різний ступінь метафоризації, активне перенесення окремих ланок однієї концептосфери на іншу, неоднакову стійкість протягом певного часу, поступове старіння й роду занять, і висловів і як наслідок — затемнення їхньої внутрішньої форми. Відновлення первісного образу, правильне визначення сфери первісного функціонування фразеологізмів — особливо в межах їх природних тематичних груп — це заглиблення в побут, ремесла, професії, які стали живильним джерелом для фразеології українського народу.

Багато що може повідомити детальніше, відповідно — ширше висвітлення того чи іншого розряду. Для прикладу візьмімо сферу фауни, тобто фразеологію, пов'язану з поведінкою тварин, або ж вирази, у складі яких є фауноніми.

 

Самостійна робота №4