Джерела української фразеології

Вся фразеологія, як і лексика, дає широку гаму стилістичних відтінків – від нейтральних (наприклад, грати роль, виконувати на відмінно і т.п.), з одного боку, до пройнятих емоційністю, з іншого боку: то урочистих, піднесених (наприклад, берегти, як зіницю ока),то знижених – жартівливих (наприклад, він до того торгу й пішки дійде) або іронічних чи зневажливих (наприклад, у нього всі кози в золоті; голодній курці – просо на думці; замилювати очі) і т. ін.

Наявний і вживаний у сучасній українській літературній мові фразеологічний матеріал можна в цілому звести до таких окремих складових частин і до таких джерел.

I. Найпоширеніші в літературній мові фразеологічні звороти – це різні приказки та прислів’я, ідіоми, ходові образні вислови усного побутового мовлення народу.

Художня література, зокрема драматургія, охоче використовує цю фразеологію (особливо в мові персонажів), як показують подані приклади.

1. Де згода, там і вигода (про користь дружби і одностайності): “Цигуля підвівся: – Де згода, там і вигода, – сказав спокійно і розважливо” (А. Головко).

2. Про вовка (за вовка) промовка, а вовк у хату (а вовк тут) (або – без другої частини: Про вовка промовка. Означає: тільки згадали про когось, а він сам тут: “ Про вовка промовка, а вовк у хату ” (М. Вовчок); “ Про вовка промовка, а він осьде ” (І. Франко).

3. П’ятами накивати (утекти): “Еней...; зібравши деяких Троянців..., П’ятами з Трої накивав ” (І. Котляревський); “Багато тоді накивало п’ятами і одиноких, і цілими сім’ями” (П. Мирний).

Вираз п’ятами накивати може втратити слово п’ятами і залишиться з тим же значенням тільки слово накивати: “Плигнути через паркан у бузинник і прожогом накивати додому” (Ю. Смолич).

4. Накрити (напнути, накинутись) мокрим рядном (накинутися на когось з докорами): “Лаврін приїхав додому аж опівночі. Батько напнув його мокрим рядном: “Чого це ти так довго барився?” (І. Нечуй-Левицький); “... вона накинулась мокрим рядном на чоловіка” (П. Мирний).

5. Ні пари з уст (мовчить, не говорить ні слова): “Вона все ходить, з уст ні пари, Широкий Дніпр не гомонить” (Т. Шевченко); “Тихо... ніхто ні пари з уст ” (П. Мирний); “Все враз затихло – з уст ні пари ” (П. Грабовський).

6. Пальці знати (або Аж пальці знати) (про щось невміло сказане або зроблене, в чому видно сліди невправної руки): “Ні, – похитав головою [Давид Мотузка], – я такого приговора не підпишу...– тут, хлопці, дуже-таки ваші пальці знати ” (А. Головко).

ІІ. Другим джерелом, звідки йде фразеологія в літературну мову, є мова виробничо-побутова, в якій утворюються певні фразеологічні звороти специфічного виробничого характеру; вони часом виходять за межі свого первісного вживання і засвоюються загальною мовою.

Як приклад таких фразеологічних зворотів можуть бути:

1. Дружній череді і вовк не страшний (походить з побуту пастухів, означає: людям, що живуть у дружбі і згоді, не страшні ніякі небезпеки): “Продержались тиждень... і ще продержаться. Дружній череді вовк не страшний ” (А. Головко).

2. Брати (убрати) в шори (походить з мови лимарів. Означає: суворо з кимось поводитися, строго когось допитувати і т.п.): “Учора мене папа як слід у шори вбрав ” (Л. Українка); “Вичитавши всьому гуртові, директор почав брати в шори поодинці” (С. Васильченко).

3. Лити воду на млин (Означає: сприяти комусь. З мови мірошників): “Бачимо, на чий млин воду ллєш ” (А. Головко).

4. Сім раз одміряй (примір), а раз одріж. Означає: будь розсудливим, не поспішай. По всіх швах (з мови кравців). Означає: у всіх місцях, скрізь.

5. Грати першу скрипку (бути першим), підвищувати тон (говорити підвищеним голосом) – з мови музикантів; грати (першу, велику і т.п.) роль (мати (велике) значення); відігравати роль (переносно); виступати в ролі (переносно) і т.п. – з мови артистів; лакмусовий папірець, з космічною швидкістю, темература кипіння, зняти стружку, ланцюгова реакція, підписати вирок, спускати на гальмах, закласти фундамент, узяти реванш, скласти зброю, на два фронти, перекрити кисень і багато інших з різноманітних галузей.

ІІІ. Влучні, дотепні, популярні вислови видатних людей і відомих майстрів художнього слова українського та інших народів стали також уживаними в українській літературній мові елементами фразеології.

Як приклад подаємо деякі з них:

1. На всіх язиках все мовчить, бо благоденствує (Т. Шевченко).

2. Перемагать і жить; чуття єдиної родини (П. Тичина).

3. І дим вітчизни нам солодкий і приємний – відповідно до російського: «И дым отечества нам сладок и приятен» (О. Грибоєдов, «Горе от ума»). І трохи в іншому оформленні у Лесі Українки:

Для нас у ріднім краї навіть дим

Солодкий та коханий,

а також у С. Крижанівського:

Дим од заводів піднявся з Подола, з долини.

Чом він хвилює, як спогад який потаємний?

................................................

Дим Батьківщини солодкий для нас і приємний.

Аналогічний зворот знаходимо ще раніше в російській літературі, наприклад, у М. Державіна. Походить він з “Одіссеї” Гомера. (Відомий був у латинських її передачах, наприклад, “...sed tamen optad Fumum de patriis posse videre focis”).

4. Перекази не давні,... та віри їм не ймуть або Живі перекази, та віри їм не ймеш – відповідно до російського: «Свежо предание, но верится с трудом» (О. Грибоєдов).

5. Бути чи не бути? – відповідно і в російській мові: «Быть или не быть?», що походить з англійської мови: To be or not to be? (з У. Шекспіра).

ІV. Різні вислови, засвоєні з інших мов, так само входять у фразеологію української літературної мови. Наприклад:

1. Як з гуся вода (відповідає російському как с гуся вода): «Ему и горя мало, с него всё это так, как с гуся вода» (М. Гоголь), означає: без ніяких слідів, без наслідків. “ А Саві Петровичу й нічого, як з гуся вода ” (А. Головко).

2. І носа не покажуть (відповідає російському: «И носа не покажут» або «И носа не кажут». Означає: не з’являтись, не приходити): “... Тоді вони і носа сюди не покажуть ” (І. Карпенко-Карий, “Суєта”).

3. Діло табак (відповідає російському: «Дело табак»). Виникло в мові робітників-бурлак на Волзі, означає: справа погана, негаразд): “Переконався, що... діло табак, і вирішив повернутись додому” (Ю. Смолич).

4. Дивитися крізь пальці (відповідає російському: «Смотреть сквозь пальцы». Є такий же фразеологічний зворот і в німецькій мові – Durch die Finger sehen. Означає: бачити щось, але навмисно не помічати): “ Учитель дивився крізь пальці на їх жартування (пустування), аби не заважали” (А. Головко).

5. Бути [не] в своїй тарілці. Походить від французького: etre dans son assiette, означає: почувати себе незручно, ніяково: “І Леон собі ж почувсь якось не в своїй тарілці ” (І. Франко).

6. Поставити (ставити) усі крапки над і. Походить від французького: mettre les points sur les i. Означає: не залишити (не залишати) нічого нез’ясованим, з’ясовувати (з’ясувати) те, що і без того зрозуміле, і т.п.

7. Апетит приходить під час їди. Походить з французького: l’appetit vient en mangeant.

8. Благими намірами (добрими бажаннями) вимощене пекло. Відповідає російському: «Благими намерениями (добрыми желаниями) вымощена дорога в ад». Аналогічне англійське: Hell is full of good meaning and wishings або Hell is paved with good intentions. Значення цього звороту добре ілюструють приклади:

а) “Кажуть, що поміст у пеклі

З добрих намірів зложився.

До пекельного помосту

І Бертольдо прислужився” (Л. Українка);

б) “Карпо:... то вам тепер здається, що це тільки ті благі побажання, якими вимощене пекло?” (І. Карпенко-Карий, “Суєта”).

9. Синя панчоха походить від англійського blue stockin; з пташиного польоту від французького a vol d’oiseau; хто є хто від англійського who is who; вічний двигун від латинського perpetum mobile.

V. У склад фразеології української літературної мови входять також різні дотепні вислови з анекдотів, жартів та інших жанрів народної творчості, що закріпилися в мові і стали “крилатими словами”. Їх охоче використовує художня література. Наприклад:

1. Не до солі (не до тóго, нíколи). Взято з поширеного анекдота про селянина поетичної вдачі. Цей селянин повертався з базару, де він купив солі. По дорозі, зустрівши музику, він так захопився танцями, що, сам танцюючи, відповідав тим, хто кричав, що з торби сиплеться його сіль: “ Тепер мені не до солі, коли грають на басолі”: “Еней... не до солі примовлявши, садив крутенько гайдука” (І. Котляревський); “Тепер їй, бачу, не до солі ” (І. Котляревський); “А Шефтелеві якось було не до солі ” (І. Франко).

2. (Ростуть) груші на вербі (щось неможливе, неймовірне): “Сказалараз свиня собі: “Ну, чом я не персона? Ростуть же груші на вербі; Тож можу й я у цій добі пограть в Наполеона” (П. Тичина).

VІ. Вислови з античної (давньої грецької і римської) культури в деякому числі засвоїлися як фразеологічні звороти в українській літературній мові.

Подаємо кілька найуживаніших з них:

1. Сади Семіраміди (розкішні, барвисті місця, картини). Походить з іранських і греко-римських переказів про ассірійську царицю Семіраміду (за 2000 р. до н.е.), що ніби у Вавілоні побудувала розкішні висячі сади: “Коли процесія вирушила нарешті в село, всі плоскі покрівлі вкрились барвними масами жінок та дітей і виглядали, як сади Семіраміди ” (М.Коцюбинський); “В пустельному мареві ми бачили і розкішні сади Семіраміди, і брижі морського прибою” (Ю. Смолич).

2. Прокрустове ложе (або ліжко) (мірка, під яку щось силою припасовують, підганяють). Походить з грецьких оповідань про розбійника Прокруста, який захоплених ним людей клав на ліжко і відрубував їм ноги по розміру ліжка, коли вони були довші за нього, і, навпаки, витягав ноги, коли вони були коротші: “Часто це бувають оригінальні натури, які не містяться на тім прокрустовім ложі, на яке їх кладуть” (І. Карпенко-Карий, “Суєта”).

3. Чистити авгієві стайні (конюшні) (знищувати бруд, наводити порядок у занехаяному господарстві, ділі і т.п.). Взято з грецької міфології – з оповідання про царя Авгія. У Авгія був величезний скотний двір, якого не чищено 30 років. Герой Геракл – Геркулес – вичистив цей двір (стайні) за один день, провівши через нього сусідню річку: [Перекувати меч] “...на вила – чистить стайню авгійову ” (І. Франко).

4. Спалити кораблі або спалити мости (відповідає російському: «сжечь корабли» – «сжечь мосты». Походить з латини – з “Енеїди” Вергілія. Означає: ставши на новий шлях, зробити неможливим повернення назад, до попереднього).

5. Прийшов, побачив, переміг (відповідає латинському: “veni, vidi, vici”; так повідомляв Юлій Цезар про свою перемогу над ворогом): “Я знаю його девіз у цьому ділі: прийшов, побачив, переміг ” (І. Нечуй-Левицький).

6. Крокодилячі сльози (фальшиві сльози, удаваний плач, фальшива жалість або фальшиве співчуття). Походить із оповідань давніх греків і римлян про крокодилів. За цими переказами крокодил нібито плаче, з’їдаючи свою жертву.

7. Між Сциллою і Харібдою (походить з «Одіссеї» Гомера. Означає: між двома великими небезпеками): “Замітку вдалося провести між Сциллою і Харібдою невмолимої тутешньої цензури” (П. Грабовський).

8. Альфа і омега (початок і кінець, все повністю. Альфа (α) і омега (ω) – перша і остання букви грецького алфавіту): “Він альфа і омега, Початок і кінець” (Л. Українка).

VІІ. Деякі біблійні і євангельські вирази, що закріпилися в літературній писемній мові, а часом і в усній народній, також входять у склад української фразеології. Наприклад:

1. Содом і Гомора (іноді – тільки Содом або Гомора. Означає: безладдя, гармидер, спустошення і т.п. Взяте з оповідання про загибель міст Содома й Гомори в Палестині). У літературі: “Юнак зник у цих Содомі й Гоморі ” (І. Ле); “Доки балакаємо, уже може з Князівки Содом та Гомору зробили” (А. Головко); “Адже скажи людям зразу, що для них землю дають, то така Содома б знялася” (М. Коцюбинський).

2. Берегти, як зіницю ока (дуже пильно, як щось найдорожче).

3. Ничтоже сумняшеся (без ніякого вагання): “...який ничтоже сумняшеся заявив свої претензії” (П. Тичина).

4. Пити (гірку) чашу (страждати, терпіти, мучитися. Походить з біблійних переказів про Христа): “ Гіркої чаші вдруге пити не впаде” (П. Грабовський).

5. Струсити (скидати або скинути) з себе ветхого Адама (покинути старі звички, погляди і т.п.).

6. Бути (стати) притчею во язицех (бути – стати – предметом розмов – звичайно з осудом): “На КП (командному пункті) серед офіцерів ця палатка давно вже стала притчею во язицех ” (О. Гончар).

Такі головні шари фразеології української літературної мови. Як показують подані приклади, фразеологію широко застосовує літературна мова, особливо в художніх і публіцистичних творах.

Нова фразеологія, завдяки наявності сучасних могутніх засобів передачі і зв’язку, через пресу, радіо, телебачення й інтернет швидко поширюється, засвоюється широкими масами України і стає живим елементом лексичного фонду сучасної української літературної мови [1].

Завдання 1. З шести варіантів значення фразеологізму “співати дифірамби” виберіть правильний:

а) оволодівати секретами співу; б) заробляти співом на життя; в) перемогти на конкурсі співаків; г) вихваляти когось або щось; ґ) лаяти когось або щось; д) любити когось або щось.

Завдання 2. З шести варіантів значення фразеологізму “жданика поїсти” виберіть правильний:

а) добре наїстися; б) скуштувати кулінарні вироби; в) втратити надію дочекатися; г) витратити останні гроші; ґ) закінчити трапезу; д) з’їсти десерт.

Завдання 3. З шести варіантів значення фразеологізму “красне письменство” виберіть правильний:

а) партійна література; б) комуністична література; в) критикована література; г) література про кохання; ґ) протоколи допитів; д) художня література.

Завдання 4. З шести варіантів значення фразеологізму “через пень колоду” виберіть правильний:

а) старанно; б) вести розчищення лісу; в) стиль будівництва; г) долати бар’єри; ґ) зазнати невдачі; д) недбало.

Завдання 5. З шести варіантів значення фразеологізму “пахне гарбу-зом” виберіть правильний:

а) дуже любити ботаніку; б) у передчутті смачної їжі; в) передбача-

ється сварка; г) характеристика парфумів; ґ) передчуття невеликого зиску; д) передбачається відмова.

Завдання 6. З шести варіантів значення фразеологізму “плавати мілко” виберіть правильний:

а) погано вміти плавати; б) не мати досить сил, здібностей, досвіду; в) бути бідним; г) випробовувати судно; ґ) не мати можливості відпочити на морі; д) працювати на річковому флоті.

Завдання 7. З шести варіантів значення фразеологізму “синя панчоха” виберіть правильний:

а) казковий персонаж; б) жінка – втілення чарівності та жіночності; в) манекенниця; г) жінка-модельєр; ґ) жінка, позбавлена жіночності, віддана науковим чи політичним інтересам; д) легковажна жінка.

Завдання 8. З шести варіантів значення фразеологізму “обминати гострі кути” виберіть правильний:

а) обходити будинок; б) уникати суперечок; в) уникати роботи; г) виконувати завдання з геометрії; ґ) удосконалювати майстерність; д) шліфувати;

Завдання 9. З шести варіантів значення фразеологізму “на високих нотах” виберіть правильний:

а) співати фальцетом; б) майстерний спів; в) фальшивити; г) займатися вокалом; ґ) вища музична освіта; д) підвищеним голосом.

Завдання 10. З шести варіантів значення фразеологізму “перебувати на сьомому небі” виберіть правильний:

а) досягти високого чиновницького поста; б) бути льотчиком; в) бути щасливим; г) жити на останньому поверсі хмарочоса; ґ) мріяти стати льотчиком; д) бути нещасливим.

Завдання 11. З шести варіантів значення фразеологізму “зав’язати вік” виберіть правильний:

а) нещасливо одружити; б) померти; в) народити; г) позбутися звички; ґ) кримінальний жаргон; д) зав’язати стосунки.

Завдання 12. З шести варіантів значення фразеологізму “страусова поведінка” виберіть правильний:

а) закон джунглів; б) ввічливість; в) втеча від дійсності; г) непорядність; ґ) повернення до дійсності; д) швидко бігати.

Завдання 13. З шести варіантів значення фразеологізму “пролізти крізь вушко голки” виберіть правильний:

а) запобігати ласки; б) зробити щось неймовірно складне; в) бути

старанним; г) виказати таємницю; ґ) зробити щось неймовірно просте; д) посваритися з начальством.

Завдання 14. З шести варіантів значення фразеологізму “дим пустити в очі” виберіть правильний:

а) отруювати чадним газом; б) відвести очі; в) заплющити очі; г) обманути; ґ) допитувати; д) дихнути на когось тютюновим димом.

Завдання 15. З шести варіантів значення фразеологізму “царство тіней” виберіть правильний:

а) пекло; б) казкова країна; в) театр; г) загадка; ґ) фантастичний твір; д) мрійливість.

Мовний етикет

У поняття культури мовлення входить і поведінка мовця або мовний етикет. Те, що називають мовним етикетом, використовується щоденно в мовленні кожної людини. Це найбільш уживані слова і вирази, з якими люди звертаються одне до одного, виявляючи ввічливість, пошану, стриманість, такт. Нам по декілька разів на день доводиться вітатися, прощатися з людьми, бажати успіху, вибачатися, співчувати комусь, радити, просити, запрошувати.

Мовний етикет є тією сукупністю мовних засобів, які регулюють нашу поведінку в процесі мовлення. Термін “етикет” походить від французького слова etiquette, що означає ярлик, етикетка [22]. Мовна поведінка людини повинна виявляти її глибоку, справжню повагу до інших людей. Мовний етикет робить спілкування людини з іншими приємним, бажаним.

Більшість людей спілкуються для обміну інформацією, новими знаннями. Однак спілкування може мати і побутовий характер, спілкування заради спілкування. В усіх випадках спілкування діє мовний етикет, правила, норми якого повинна знати кожна людина. І суспільство виробило ці правила. У мові існує система словесних формул, за допомогою яких люди налагоджують контакт між собою, підтримують доброзичливу тональність мовлення. Наприклад: Добрий день! Щиро дякую! Вибачте, будь ласка! Дозвольте пройти!

Мовний етикет постав з живої мовної практики українського народу. Увага до мовного етикету проявилася в народних піснях, казках, прислів’ях і приказках. Наприклад: Що маєш казати, то наперед обміркуй. Краще недоговорити, ніж переговорити. У народній практиці живого спілкування вироблені чіткі правила мовного етикету: першим вітається той, хто заходить у приміщення, молодший перший вітається зі старшою людиною, чоловік – із жінкою. Гарна традиція існує в селі, де вітаються з усіма людьми, знайомими і незнайомими. Мовний етикет – це стійкі формули, що забезпечують прийняте в певному середовищі, серед певних людей включення в мовленнєвий контакт, підтримання спілкування в обраній тональності. Мовний етикет орієнтує нас на ті правила мовлення, за якими можливе змістовне спілкування [22]. Правила мовного етикету залежать від мовних ситуацій, до яких належать знайомство, вітання, прощання, поздоровлення, вибачення, прохання, запрошення, пропозиція, порада, згода, відмова, співчуття, комплімент, схвалення.

Кожна ситуація вимагає використання характерних для неї мовних засобів. Так, згоду виражаємо формулами: Із задоволенням! З радістю! Будь ласка! Відмову – на жаль, не можу... Прохання – дайте мені, будь ласка... Коли ваша ласка, допоможіть...

Знайомство – важлива ситуація, що супроводжується особливими формулами мовного етикету: Дозвольте з Вами познайомитися! Дуже приємно з Вами познайомитися! Мене звуть Наталею. Я хочу познайомити Вас із Сергієм. При зустрічі вживаємо інші вирази: Ласкаво просимо! Доброго дня! Як Ваші справи! Що нового на роботі (у школі)? Яка приємна зустріч! Рада Вас бачити! При прощанні говоримо: Будьте здорові! До побачення! На все добре! Хай Вам щастить! Щасливої дороги!

Найголовніші вимоги мовного етикету – ввічливість, чемність, уважність і стриманість. “Ніщо не обходиться нам так дешево і не ціниться так дорого, як ввічливість”, – писав іспанський письменник Сервантес. До засобів мовного етикету належать словесні формули вираження ввічливості, особливі форми звертання до знайомих і незнайомих людей, вживання пошанної множини (займенника Ви) та інші. В українській мові є чимало засобів вираження ввічливості: дякую, на все добре, будь ласка, доброго здоров’я, щасливої дороги тощо.

Звертання до співбесідника – найяскравіший і часто вживаний етикетний знак. Такий знак може бути офіційним, загальним та індивідуальним, інтимним. Специфіка звертання полягає в тому, що воно називає співбесідника і привертає його увагу.

За допомогою звертання ми можемо назвати і покликати людину, звернутися до неї з проханням, пропозицією тощо. До близьких і знайомих звертаємося: Надю! Іване Петровичу! Тату! Мамо! Братику! Сестричко! До незнайомих людей належить звертатися словами: пані, пане, добродійко, добродію. Якщо це офіційне звертання до людей, то використовуються вирази: пане міністре, добродію Величко, пані Ольго, добродійко Кобринська.

У спілкуванні заведено вдаватися до пошанної множини (звертатися на Ви) при звертанні до одного співбесідника, якщо він незнайомий, малознайомий, старший за віком та посадою. Цим підкреслюємо повагу до співбесідника. Займенник ти виражає близькі стосунки між людьми. Він передає повагу, що виникла на основі дружби, кохання, товариських відносин. Ти вживається у спілкуванні між членами сім’ї, колегами, товаришами по навчанню тощо [22].

Звертання дітей до батьків допускає дві форми звертання – на ти і Ви. Головне тут у шанобливому, ввічливому ставленні до батьків, у стосунках між рідними людьми. До чужих дітей дорослі звертаються на ти до шістнадцяти років. Перехід людей на ти при спілкуванні свідчить про низький рівень культури мови і вихованості.

Для мовного етикету важливими є і певні заборони, тобто те, чого не можна допускати. Таких “не можна” є декілька: голосно говорити, жестикулювати, штовхати співбесідника, смикати за одяг, плескати по плечу, нашіптувати щось одному з кількох співрозмовників, нагадувати людині про її вік, фізичні вади. Є і ряд мовних заборон: говорити суржиком, виражати своє ставлення до чогось вигуками ой, ігі, ага, угу чи вживати слова дідько, чорт, біс, часто повторювати слова страх, жах, Боже, називати конкретну людину він, вона.

Пам’ятайте: якщо хтось не розуміє необхідності дотримуватися норм етикету, не поважає людей та їх час – це його проблеми, але не варто наслідувати його.

Правила мовного етикету людина засвоює з дитинства і користується ними протягом усього життя. Вони мають стати нормою поведінки кожного з нас.