Антоніми, омоніми, синоніми та пароніми

В діловому мовленні

Антоніми (від грецького anti – проти, протилежність, протидія і onoma – ім’я, назва) – слова (переважно однієї частини мови) або їх окремі значення, а також стійкі словосполучення, афікси, граматичні форми, зокрема синтаксичні конструкції, що, тісно поєднуючись певною семантичною спільністю, розрізняються на цій же основі максимально протилежними значеннями [29]. В антонімічні відношення можуть вступати в текстах слова і словосполучення різних частин мови. Антоніми об’єднуються не в ряди (як синоніми), а в пари: день – ніч, світлий – темний, рухатися – стояти, вгорі – внизу, там – тут. Слова поєднуються в антонімічні пари на основі спільного загального поняття і протилежних виявів якості, властивості, стану предметів тощо.

Антонімія властива словам, які характеризуються якісно-оцінним значенням: здоровий – хворий, добре – погано, високо – низько.

Антоніми, як і синоніми, допомагають яскравіше, повніше й експресивніше передавати думки. Вони дають можливість контрастно характеризувати предмети, явища тощо. Особливо широко користуються антонімами, зокрема й контекстуальними, майстри художнього слова, наприклад:

Отак, як зроду, потаємно, з тилу,

усіх міщан ощирені лаї

ненавидять в мені мою скажену силу,

ненавиджу я слабкості свої (Л. Костенко).

Багатозначне слово може мати кілька антонімічних пар залежно від кількості значень, наприклад: сухий – мокрий, сухий – м’який, сухий – повний, сухий – емоційний. Різні антоніми можуть бути й до того самого значення залежно від акцентування в ньому різних відтінків: наступ – а) відступ, б) оборона, в) контрнаступ; трудовий – а) бойовий (подвиг), б) нетрудовий (прибуток). Крім протилежності в значеннях, антоніми мають і інші, не такі помітні відмінності: а) у граматичній характеристиці: свій – чужий, є – немає (за належністю до різних частин мови), всі – ніхто (у числі), погоджуватися на що-небудь – відмовлятися від чого-небудь (у керуванні); б) у лексичній сполучуваності: сонячний день – місячна ніч, починати наступ – переходити до оборони; в) у частотності вживання та широті функціонування: так, серед прикметників оцінки та розміру (хороший – поганий, великий – малий і под.) частіше вживають антоніми із значенням позитивності.

Явище антонімії використовується при конверсії, у грі слів та каламбурах, при творенні антитези.

Завдання 1. В якому варіанті слова є антонімами?

а) радісно – сумувати; б) радісний – сум; в) радіти – сумний; г) радісно – сумно.

Завдання 2. В якому варіанті слова є антонімами?

а) мир – війна; б) мирити – військовий; в) мирний – воювати; г) мирний – войовничий.

Завдання 3. В якому варіанті слова не є антонімічні?

а) близький – далекий; б) блискучий – сріблястий; в) боязкий – відважний; г) буденний – святковий.

Завдання 4. В якому варіанті слова не є антонімічні?

а) добро – зло; б) день – ніч; в) перемога – поразка; г) правда –безчестя.

Завдання 5. В якому реченні є антоніми?

а) Від теплого слова і лід розмерзає; б) Гостре словечко коле сердечко; в) Слово не стріла, а глибше ранить; г) Удар забувається, а слово пам’ятається.

Завдання 6. В якому реченні є антоніми?

а) Вода все сполоще, а злого слова – ні; б) Вола в’яжуть мотуззям, а людину словом; в) Хто мовчить, той двох навчить; г) Більше діла – менше слів.

Завдання 7. В якому реченні немає антонімів?

а) Зимою бійся вовка, а літом – мухи; б) Земля дає все й забирає все; в) Зима літо з’їдає, хоч перед ним і тікає; г) Відсій кукіль і відбери зерно.

Завдання 8. В якому реченні немає антонімів?

а) Весна багата на квітки, а осінь – на сніпки; б) Літом пролежиш, а зимою з торбою побіжиш; в) Смутний грудень і в свято, і в будень; г) Грудень без снігу, як літо без хліба.

Завдання 9. В якому реченні виділені слова не утворюють антонімічну пару?

а) Від нещасливого кохання є багато ліків, та виліковує тільки щасливе кохання (В. Канівець); б) Світ кавальцували королі, та його возз’єднують народи (Д. Павличко); в) Ані до його заговорити, ані його запитати (М. Вовчок); г) Вітрилам потрібен попутний вітер, а знаменам – зустрічний (А. Коваль).

Завдання 10. В якому реченні виділені слова не утворюють антонімічну пару?

а) Пішов у смерть – і повернувся в думі... (Л. Костенко); б) Однаково приходимо на світ, та кожен з нас по-різному вмирає (Д. Павличко); в) При щирості між людьми, при високій симпатії ніякий риск не страшний (Л. Українка); г) Добрий вчить, а злий повчає (Л. Сухоруков).

Завдання 11. В якому реченні виділені слова не утворюють антонімічну пару?

а) В день такий на землі розцвітає весна і тремтить од солодкої муки (В. Сосюра); б) Про життя своє я міг написати або дуже багато, або зовсім мало (М. Коцюбинський); в) Нема нічого страшнішого за необмежену владу в руках обмеженої людини (В. Симоненко); г) Вона у смутку і в надії, вона ридаєв кожній удові, вона у кожній матері живе (П. Скунць).

Завдання 12. В якому реченні виділені слова не утворюють антонімічну пару?

а) Молодість – буйність, а старість – не радість (Нар. творчість); б) Чесна людина пізнається не тільки по тому, що вона робить, а й по тому, чого вона прагне (Демокріт); в) Краще мовчати, ніж багато говорити (Нар. творч.).

С и н о н і м и (від грецького synonymos – однойменний) – це слова, (переважно однієї частини мови) або їхні окремі значення, а також стійкі словосполучення, афікси, словотвірні типи, граматичні форми, зокрема синтаксичні конструкції, що при повній чи частковій формальній відмінності мають тотожні або майже тотожні значення (з можливими відмінностями в стилістичних та граматичних характеристиках та в сполучуваності) [29, 30]. Наприклад: проживати – мешкати, бажати – хотіти, властивий – притаманний, башта – вежа, вживати – користуватися.

Сукупність синонімів мови називається синонімією. Синонімія ґрунтується на здатності позначати один і той самий елемент дійсності кількома словами. Синонімія найповніше і найвиразніше виявляється в лексиці, що пояснюється індивідуальнішим, конкретнішим характером лексичних значень порівняно з іншими типами мовного значення і, відповідно, їх більшою кількістю та різноманітністю.

Значеннєва подібність слів може бути більш чи менш повною. Наприклад, слова поспішати і квапитися мають однакове значення – “намагатися якнайшвидше зробити що-небудь”. Синонімом до цих слів виступає і лексема хапатися, однак у семантиці цього слова поруч із поняттям “ поспішати ” наявне також переносне значення “ жадібно, із задоволенням братися за виконання чого-небудь ”, завдяки чому синонім хапатися віддаленіший від попередніх двох.

Виявленню синонімічного значення з двома попередніми словами поняття “ швидко ” у слові хапатися допомагає контекст: Гнат метнувся помагати їй; він так хапався до всього, що мало не побив образів (М. Коцюбинський).

За різними принципами класифікації синоніми поділяють на кілька різновидів: а) абсолютні, або повні – неповні (останніх у мові переважна більшість), б) семантичні – стилістичні – семантико-стилістичні, в) різнокореневі – однокореневі, г) загальномовні – контекстуальні. Те саме слово щодо іншого слова може бути одночасно, наприклад, неповним, семантичним, різнокореневим і загальномовним синонімом.

Мовознавці виділяють синоніми лексичні, тобто такі, які належать до однієї частини мови і мають відмінності у значенні, наприклад, розглядати й аналізувати. Перше слово загальніше за значенням, друге – відзначається насамперед належністю до наукової термінології (не просто розглядати щось, а з якоюсь науковою метою). Серед лексичних синонімів виділяються стилістичні, наприклад, говорити і балакати (друге слово доречне в розмовному стилі); семантичні, наприклад, вивчати і штудіювати (у значенні другого слова є відтінок “ретельно вивчати”) і семантико-стилістичні, наприклад, архітектор і зодчий (друге слово має відтінок урочистості).

Український словник має у своєму складі і так звані абсолютні синоніми, наприклад: алфавіт – абетка, буква – літера. Крім лексичних синонімів виділяються також контекстуальні, тобто такі, які лише в певному контексті мають близьке значення. Такі синоніми властиві художнім текстам. Уміле використання загальновживаних та індивідуаль-них синонімів робить мовлення багатшим, емоційно насиченим, досконалішим.

У стилістичному відношенні синоніми диференціюються за належністю до різних стилів (нейтральний, розмовний, книжний, офіційно-діловий та ін.), емоційно-оцінними та експресивними характеристиками, часовою або територіальною віднесеністю: батьки, батько-мати (розмовне), отець-ненька (фольклорне); батьківщина, вітчизна (в урочистій або поетичній мові); бажано, хотілося б (більш ввічливо).

Слова, що мають однакове чи подібне значення, утворюють синонімічний ряд: гарний – красивий – чарівний – чудовий – приємний на вигляд – хороший – гожий – вродливий. Кожен компонент синонімічного ряду має щось спільне з іншими в значенні і водночас доповнює загальне значення ряду індивідуальним відтінком.

У синонімічному ряді (або синонімічному гнізді) є стрижневе слово (синонімічна домінанта), навколо якого групуються всі інші компоненти ряду, слово, найуживаніше серед інших, звичайно стилістично нейтральне і таке, що найточніше і найповніше виражає значення всього ряду. Слова в ряду мають бути синонімічними не тільки щодо домінанти, а й між собою. Особливо численними є синонімічні ряди на позначення понять “іти” / “ходити” / “піти”, “говорити” / “казати” / “сказати”, “бити” / “ударити” / “побити”, “лаяти”, “красти”, “пити” / “випити”/ “напитися” (щодо алкогольних напоїв), “хороший” “поганий”, “великий”, “малий” та деяких інших.

Синонімічний ряд виконує багато функцій. Це: 1) функція семантичного добору слова з ряду можливих назв для уточнення, виділення різноманітних відтінків у характеристиці поняття з метою адекватного його позначення: “Все... мучить, гризе і точить душу” (Н. Кобринська); “Не дала вона [дружина] Миколі Степановичу ні дітей жаданих, ні бажаного затишку” (Б. Антоненко-Давидович); “Він не жив, не милувався красою, поезією, коханням, а лише існував, обідав, чай пив” (Г. Хоткевич); 2) функція стилістичного добору слова з ряду можливих назв з метою адекватно оформленого (у функціонально-стильовому, емоційно-оцінному і подібних аспектах) позначення відповідного поняття: “ – Лопай, нечиста сило! – Я вже сказав: ми не лопаєм, а годуємось, як і належить людям благородним” (О. Ільченко); “– Цебто вона [баба] неправдива людина? – Зовсім-таки брехлива” (І. Нечуй-Левицький), порівняйте також випадки вибору того чи іншого синоніма в таких, наприклад, рядах з нейтральною, піднесеною або евфемістичною і зниженою конотаціями компонентів, як померти, заспокоїтися, здохнути; спати, відпочивати (наприклад, в армії: “Особовий склад роти відпочиває”); розвідник, шпигун (“наш” – розвідник, але “їхній” – шпигун); ведмідь, великий (як евфемізм у Карпатах); 3) функція підсилення семантичної або емоційно-експресивної характеристики поняття і одночасно ніби підшукування найточнішої назви для нього шляхом нанизування, нагромадження слів (ампліфікація); 4) функція заступлення, заміни з метою уникнення повторень в одному контексті тих самих одиниць: “він нікого не зачіпав, і його ніхто не займав” (М. Вовчок).

Синоніми значно повніше представлені в абстрактній лексиці порівняно з конкретною, на рівні переносних значень порівняно з прямими, у стилістично забарвленій лексиці порівняно з нейтральною. Проте явище синонімії є небажаним у сфері термінології, тут наявні переважно синоніми абсолютні. У мові фольклору, а також відповідно стилізованих літературних творів вживається особливий вид синонімів – здвоєні: щастя-доля, пити-гуляти, горе-біда, “... не посмирили її ані робота, ані труди” (М. Вовчок). Староукраїнська книжна мова використовувала здвоєні синоніми як засіб ампліфікації (держати і тримати) або пояснення, уточнення (моц або сила, сілою алюбо кгвалътом).

Найбільше синонімів серед дієслів і прикметників, за ними йдуть прислівники, іменники з абстрактним (нещастя, біда, горе, лихо тощо ) й оцінним значеннями та емоційно-експресивними конотаціями (нікчема, недоріка, нуль, пішак, пігмей та ін .). Для числівників з їхньою дуже конкретною і нездатною до модифікацій семантикою синонімія не характерна, за винятком випадків типу півтораста – сто п’ятдесят, однокореневих синонімів (кілька, декілька; немало, чимало) та фактів синонімізації з іншими частинами мови: два, пара; сто, сотня. Серед займенників в основному синонімізуються (за деякими винятками: кожний, всякий; який, котрий та ін.) неозначені: якийсь, деякий, один, хтозна-який та ін.; будь-який, всякий, абиякий, який завгодно та ін. Наявні синоніми і в неповнозначних частинах мови – у прийменниках (біля, коло, край, при та ін .), сполучниках (але, проте, однак), особливо підрядних (бо, оскільки, тому що, позаяк, понеже та ін. ), частках (наче, ніби, мов, як таін.; невже, хіба та ін .), а також вигуках (ей!, гей!, агов! та ін.; ой! Боже! матінко! та ін .).

Крім слів або їх окремих значень до лексичних синонімів належать також лексикалізовані та граматикалізовані сполучення, що виступають у функції одного слова: цикорій, петрів батіг; через що (прийменник), внаслідок чого, у зв’язку з чим, з огляду на що; здрастуй, добрий день, будь здоров та інші, а також відносно стійкі дієслівно-іменникові словосполучення типу вести боротьбу до боротися, брати під сумнів до сумніватися. Залежно від функціонування на різних мовних рівнях можна говорити про однорівневу (крім лексичної, це фразеологічна, синтаксична та ін.) і міжрівневу синонімію. Фразеологічні синоніми відрізняються від лексичних не тільки власним значенням та формою (оформленням у вигляді сполучення слів), а й іншими ознаками: а) належністю переважно до стилістичних синонімів; б) тим, що в їх ряду важче, а то й неможливо визначити домінанту, якщо серед них немає суто лексичних синонімів; г) у граматичному плані – тим, що іменні фразеологізми частіше обмежуються лише предикативною функцією (ні се ні те, ні риба ні м’ясо, ні пава ні ворона, ні Богу свічка ні чорту кочерга тощо ). Фразеологічні синоніми функціонують переважно в одному ряду з лексичними (один з яких і виступає як домінанта), тобто в міжрівневій лексико-фразеологічній синоніміці: тісно – ніде яблуку впасти, ніде курці стати та ін.

Синонімічні відношення існують не тільки між загальними, а й між власними назвами, об’єднуючись, проте, не спільністю значення, а віднесеністю до того самого об’єкта позначення (це переважно стилістичні синоніми). Наприклад: Дніпро (поетичне, урочисте) і Славута; Велика Ведмедиця і(народні назви) Великий Віз, Чумацький Віз (сузір’я); Джомолунгма, Еверест [30].

Синоніми української мови наводяться ще в перших українських лексиконах (“Лексис” Лаврентія Зизанія, “Лексіконъ славеноросскій” Памви Беринди, “Синоніма славеноросская” та ін.), досліджуються синоніми староукаїнської літературної мови та фольклору (Л. Гумецька, Д. Гринчишин, Л. Рак та ін.), синоніми у творчості українських письменників – Т. Шевченка (В. Ільїн), І. Франка (І. Ощипко, Л. Полюга), М. Коцюбинського (Л. Паламарчук), Лесі Українки (І. Олійник), М. Рильського (Г. Колесник) та ін., синоніми у загальнотериторіальних та лексикографічних аспектах (В. Ващенко, І. Олійник, А. Лагутіна, Л. Лисиченко, О. Тараненко, О. Нечитайло та ін.).

Завдання 1. В якому варіанті всі слова є синонімами?

а) веселити, забавляти, розважати, проводити; б) вигадувати, фантазувати, мудрувати, випроваджувати; в) будувати, зводити, ставити, підіймати; г) вибачати, прощати, дарувати, віддячувати.

Завдання 2. В якому варіанті слова не є синонімічні?

а) виступ, вигук, висновок, витвір; б) витівник, фокусник, химерник, штукар; в) відображення, відбиття, відтворення, зображення; г) власник, господар, хазяїн, володар.

Завдання 3. В якому варіанті слова не є синонімічні?

а) безплатно, даром, задарма, безкоштовно; б) благородно, благополучно, благодійно, благодатно; в) бігом, бігцем, біжком, риссю; г) близько, поблизу, недалеко.

Завдання 4. В якому реченні є синоніми?

а) З яких зірок злетіла ти сюди, товариш мій, і друг мій, і дружина? (В. Сосюра); б) Цвітуть бузки, садок біліє і тихо ронить пелюстки (М. Рильський); в) Не роси, а сльози упали на чисту траву із гілок (Д. Павличко); г) Історія зобов’язує не лише знати, але й творити її (А. Коваль).

Завдання 5. В якому реченні є синоніми?

а) Запахла осінь в’ялим тютюном, та яблуками, та тонким туманом (М. Рильський); б) Не стань печаллю у моїм житті, не сійся смутком на моїм путі (Р. Братунь); в) Дзвенить води весняної розлив над нивами чи десь в обочі (Д. Павличко); г) Ми маємо право на сум і любов, на щастя, на сонце і трави (В. Симоненко).

Завдання 6. В якому реченні є синоніми?

а) Людині для польоту потрібна сила духу, а не пір’я (О. Ільченко); б) Погідне блакитне небо дихало на землю теплом (М. Коцюбинський); в) Говорили-балакали дві верби за селом, потім тихо поплакали дві верби за селом (Б. Олійник); г) Скоро серпень надійде ясний на поля неосяжні і сині (П. Филипович).

Завдання 7. В якому реченні є синоніми?

а) Це рання осінь шле цілунок, такий чудовий та сумний (П. Тичина); б) Гарячі, пожовклі від болю, стелились листки восени... (Д. Павличко); в) Перший промінь сонця, теплий, ясний у мою кімнату впав (Б. Лепкий); г) То проснеться над болотом чайка, то промайне бистрий чибіс й грудкою впаде в ситу землю (А. Шиян).

Завдання 8. Яке слово не синонімічне слову балакучий?

а) говіркий; б) гомінливий; в) щебетливий; г) байдужий.

Завдання 9. Яке слово не синонімічне слову буря?

а) хуртовина; б) буревій; в) гроза; г) ураган.

Завдання 10. Яке слово не синонімічне слову будинок?

а) дім; б) особняк; в) котедж; г) будування.

Завдання 11. Яке слово не синонімічне слову зважити?

а) важити; б) виважувати; в) заважувати; г) означати.

Завдання 12. Побудуйте словосполучення, використовуючи наведені синоніми, які увиразнюють мову письмового твору, і визначте слушність і правильність їх уживання:

герой, персонаж, образ

велич, значення, суспільна вага

доказ, підтвердження, довід

поборник, охоронець, оборонець, захисник

прагнення, намір

видатний, великий, визначний

виділяти (виділятися), вирізняти (вирізнятися), надавати ваги, наголошувати, ставити на чільне місце

виразний, чіткий, яскравий

вишуканий, витончений, добірний

вражати, дивувати, приголомшувати

відігравати (грати роль), мати значення

відчайдушний, доблесний, безстрашний

вірний, правдивий, життєвий

добирати, знаходити

заперечувати, відкидати, відхиляти, не приймати

могутній, потужний, сильний, всесильний, всемогутній

надихати, насаджувати, окриляти

наділяти, приписувати, характеризувати

негарний, потворний, огидний

незначний, неістотний, малопомітний, невиразний

основний, головний, істотний

переважати, мати перевагу

показувати, змальовувати, зображати, висвітлювати

прагнути, хотіти, намагатися

прекрасний, чудовий, чудесний, славний, вражаючий

своєрідний, самобутній, оригінальний, характерний

сміливий, хоробрий, відважний, мужній

являти собою, бути, становити, виступати

будь-який, який-небудь, абиякий, всякий, кожний, будь-що, будь-хто

дуже, надто, надзвичайно

слушно, доречно, по суті, вчасно.

Завдання 13. До слів, поданих за алфавітом, доберіть синоніми, запишіть їх. Зазначте порядкові номери.

Відвертий	1. Старанний
Дбайливий	2. Діяльний
Делікатний	3. Рухливий
Екзотичний	4. Прямий
Економний	5. Винятковий
Енергійний	6. Основний
Жвавий	7. Рівнозначний
Ідентичний	8. Могутній
Конструктивний	9. Ощадливий
Крихкий	10. Дійсний
Лаконічний	11. Творчий
Меркантильний	12. Ламкий
Потужний	13. Дивовижний
Реальний	14. Своєкорисливий
Утішний	15. Небагатослівний
Утилітарний	16. Ввічливий
Факультативний	17. Сердечний
Фамільярний	18. Приємний
Фатальний	19. Модний
Феноменальний	20. Тривалий
Фешенебельний	21. Практичний
Фундаментальний	22. Необов’язковий
Хронічний	23. Невідворотний
Щирий	24. Безцеремонний

Завдання 14. Доберіть синоніми до слів, поданих зліва. Зазначте їх номери.

 

Авторитет	1. Незгода
Аргумент	2. Виявляти
Будувати	3. Здійснення
Висловлювати	4. Збитки
Втрати	5. Вади
Ворожнеча	6. Щирий
Дефекти	7. Твердження
Відвертий	8. Ощадливість
Думки	9. Угамовувати
Економія	10. Запроваджувати
Заспокоювати	11. Підстава
Застосовувати	12. Пошана
Збільшити	13. Примножити
Здійснювати	14. Опановувати
Здобувати	15. Непорозуміння
Інцидент	16. Мурувати
Пошкодити	17. Розбрат
Усунути	18. Використовувати
Скрута	19. Виконувати
Стимули	20. Коїти
Старанність	21. Відсторонити
Симптоми	22. Заохочення
Ліквідувати	23. Запопадливість
Повідомлення	24. Ознаки
Погляди	25. Викоренити
Порівнювати	26. Новини
Розбіжність	27. Прояв
Реалізація	28. Зіставляти
	29. Зіпсувати
	30. Труднощі
	31. Ретельність
	32. Переконання

Завдання 15. До слів, поданих за алфавітом, доберіть синоніми. Зазначте їх порядкові номери.

Абсурдний	1. Шаблонний
Адекватний	2. Головний
Еквівалентний	3. Дійсний
Експресивний	4. Вдалий
Еластичний	5. Розумовий
Елементарний	6. Досвідчений
Епізодичний	7. Рішучий
Ефективний	8. Негроміздкий
Інтелектуальний	9. Неправдивий
Категоричний	10. Товариський
Кваліфікований	11. Машинальний
Комунікабельний	12. Культурний
Контрастний	13. Безглуздий
Конфіденційний	14. Результативний
Кримінальний	15. Нерегулярний
Механічний	16. Гнучкий
Портативний	17. Виразний
Примітивний	18. Рівноцінний
Промисловий	19. Найпростіший
Раціональний	20. Відповідний
Стабільний	21. Протилежний
Ультимативний	22. Секретний
Фактичний	23. Індустріальний
Фальшивий	24. Злочинний
Центральний	25. Сталий

Завдання 16. В якому варіанті не всі слова є синонімами?

1. Штамп, штемпель, печатка.

2. Пунктуальність, прискіпливість, завбачливість.

3. Представник, речник, репрезентант.

4. Реалія, предмет, річ.

5. Протеже, ставленик, фаворит.

6. Афіша, оголошення, анонс.

7. Екстраординарний, швидкодіючий, невідкладний.

8. Аргумент, підстава, обґрунтування.

9. Дефект, вада, хиба.

10. Звичай, правило, традиція.

11. Прецедент, пригода, непорозуміння.

12. Галузь, сфера, ділянка.

13. Претензія, вимога, позов.

14. Депеша, донесення, повідомлення.

Омоніми (уперекладі з грецької мови – однойменний, від грецького homos – однаковий і onyma – ім’я, назва) – слова або їх окремі граматичні форми, а також стійкі словосполучення, морфеми, синтаксичні конструкції, що при однаковому звучанні (або написанні) мають абсолютно різні значення (на відміну від полісемії ліра (музичний інструмент) і ліра (грошова одиниця); жати (серпом) і жати (тиснути); зав’яз – за в’яз; не з граба – незграба [30].

Омоніми принципово відрізняються від багатозначних слів. Між значеннями полісемантичного слова існують зв’язки; вони об’єднані спільним поняттям. Значення омонімів не пов’язані між собою.

Найбільш повно і різноаспектно омоніми виявляються в лексиці. Лексичні омоніми належать до однієї частини мови, виникають унаслідок як внутрішніх закономірностей розвитку певної мови, так і її контактів з іншими мовами.

Омоніми з’являються внаслідок звукових змін слів у процесі розвитку мови, випадкового збігу звучання слова рідної мови і засвоєного з іншої мови, а також випадкового збігу звучання форм різних слів.

Відношення омонімії можуть бути між питомим і запозиченим словами: тур – дикий бик і тур – оберт у танці, етап чого-небудь (з французької мови); чайка – птах і чайка – човен (з турецької); омонімія самих запозичених слів: бак – посудина для рідини (з французької) і бак – частина палуби (з голландської); омонімія внаслідок калькування: вузол – однокореневе із в’язати і вузол – міра швидкості морського транспорту (калька з англійської мови).

Фразеологічних омонімів у мові мало, наприклад: зелена вулиця – безперешкодний шлях для транспорту, а також у розвитку, досягненні чого-небудь і зелена вулиця – покарання солдатів у царській Росії, коли їх проганяли крізь стрій, б’ючи шпіцрутенами; пускати півня – видавати пискливий звук, зриваючи голос, і пускати (червоного) півня – підпалювати, влаштовувати пожежу.

Розрізняють омоніми абсолютні (або повні) і неповні.

Повні омоніми бувають у межах однієї частини мови. Звуковий склад абсолютних омонімів збігається в усіх граматичних формах: двір (господарська ділянка, на якій розміщені будівлі та місце біля них) і двір (монарх і його оточення); деркач (невеликий перелітний птах з жовтувато-бурим оперенням, що має характерний скрипучий крик) і деркач (стертий віник); сага (давньоскандинавське чи давньоірландське епічне сказання про легендарних героїв та історичних діячів, що має прозову форму з віршованими вставками) і сага (річкова затока); бігун (той, хто може швидко і легко бігти, бігати), бігун (полюс) і бігун (один із двох спарованих каменів для розтирання зерна, подрібнення каміння тощо в дробильній машині).

Неповні омоніми – це слова, що збігаються звучанням не в усіх граматичних формах, наприклад: самка (особина жіночої статі у тварин) – слово, що має однину і множину, і самка (вид дитячої хвороби) – слово, що вживається тільки в однині; биток (шматок свинцю, палиця тощо, взагалі предмет, яким б’ють у грі) і форма родового відмінка однини слова битки (круглі котлети з посіченого або відбитого м’яса). Називний відмінок множини першого слова і другого також збігаються.

Неповні омоніми називаються омоформами. Різновидамиомонімів є омофони і омографи.

Омофони (фонетичні омоніми) – різні слова (переважно їхні окремі граматичні форми), що збігаються звучанням при відмінності їх фонемного складу і, відповідно, графічної передачі: лежу ( від лежати) і лижу ( від лизати), шию (1-а особа однини теперішнього часу дієслова шити) і шию (Зн. в. однини іменника шия), мене ( до я) і мине ( від минати), біль і білль, а також синтаксичні конструкції або слово й конструкція: за шию й зашию, сонце і сон це (“Було... як дивний сон це... Залп одгримів, упало сонце” (В. Сосюра). Омофони на рівні слів або їхніх форм мало характерні для української літературної мови, оскільки орфоепічні і орфографічні правила в ній переважно взаємно відповідні. Віднесення ж до омофонів омонімії загальної і власної назв або абревіатури та іншого слова типу роман і Роман, новий рік і Новий рік, Док (деревообробний комбінат) і док неправомірне: тут збіг не тільки на фонетичному, а й на фонемному рівні (це власне омоніми);

Омографи (графічні омоніми) – різні слова або їхні форми з однаковим написанням при відмінності звучання (залежно від різного місця наголосу): са́па (окоп, траншея, хід сполучення, які риють у напрямі до позицій противника для непомітного наближення до нього) і сапа́ (ручне сільськогосподарське знаряддя для підпушування ґрунту й знищення бур’яну); гла́дкий (без загинів, виступів, рівний) і гладкúй (який має повне тіло, вгодований, ситий), ко́лос і коло́с, пі́дсумок і підсу́мок, доро́га (іменник)і дорога́ (від дорогий); до омографів можна віднести й омонімічні графічні скорочення, які ніколи не вимовляються: п. – пан (пані), параграф, пункт; гр. – громадянин (громадянка), група, градус.

Омоніми існують і на рівні власних назв: назви рік Буг (Західний) і Буг (Південний), Славутич (поетична назва Дніпра і назва міста); зокрема, при утворенні пестливих імен від повних: Леся (від Олександра, Олена і Лариса). Омоніми можуть використовуватися при грі слів, лежати в основі “народної етимології”. Є також міжмовні омоніми (їх виділяють переважно в близькоспорідних мовах): наприклад, українське слово рожа (рослина) і російське рожа (вульгарне “ обличчя ”),українське господарка (форма жіночого роду до господар)і польське господарка “господарство”.

У контексті омоніми виконують стилістичні функції, зокрема використовуються як засіб створення дотепів, каламбурів, образності вислову, наприклад: Погана та мати, що не хоче дітей мати; Три разів три – дірка буде.

У словнику абсолютні (повні, лексичні) омоніми та омографи реєструються як окремі (різні) слова. Омофони та неповні (граматичні омоформи) омоніми спостерігаються в мовленні і словниками не фіксуються.

Завдання 1. В якому варіанті подано омоніми?

а) креди́т – крéдит; б) еконóмія – еконóмість; в) ощáдність – ощáдливість; г) абоне́нт – абонеме́нт.

Завдання 2. В якому варіанті подано омоніми?

а) кори́сний – кори́сливий; б) особо́вий – особи́стий; в) госпо́дарський – госпо́дарський; г) ефе́ктний – ефекти́вний.

Завдання 3. В якому варіанті виділені слова не виступають омонімами?

а) ключ птахів – ключ для дверей; б) бал новорічний – бал при оцінюванні; в) корінь дерева – корінь зуба; г) мати авторитет – мати моя.

Завдання 4. З’ясуйте значення омонімів, які часто в поезії виступають у ролі каламбурів, як у наведеному тексті-жарті:

Через досвіду й сумління брак

йде з фабрики суцільний брак,

та бракеру твердості бракує,

і тому він браку не бракує.

Не всяк високих досяга кар’єр,

Хто зразу рветься з місця у кар’єр.

Пароніми (від грецького – біля) – це слова, а також фразеологічні одиниці й синтаксичні конструкції, що при повній або частковій семантичній відмінності є дуже подібними формою, внаслідок чого можуть сплутуватися в мовленні або спеціально обіграватися зі стилістичною настановою [30].

Точність мовлення передбачає уміле користування паронімами (спільнокореневі слова, схожі за вимовою і будовою, але різні за значенням). Сплутування паронімів призводить до неточності. Значення їх легко визначити за словником. Наприклад: наслíдний – який став наслідником престолу, наслідкóвий – який є наслідком чогось (підрядне наслідкове речення); ліснúй – який має властивість лісу, водиться, росте в лісі, лісúстий – порослий лісом.

Пароніми у фразеології становлять менш помітне явище, наприклад: стояти стіною “стояти щільним рядом або суцільною масою” – стати стіною “виступити згуртовано, дружно”; побачити світ – “народитися”, “бути опублікованим” – побачити світу “багато чого побачити, багато де побувати”. Синтаксичні або лексико-синтаксичі пароніми – результат випадкової співзвучності синтаксичних конструкцій між собою чи з яким-небудь словом: “Ти йому про Тараса, а він тобі півтораста”; початок пісні, яка приписується Марусі Чурай, подається то як “За світ встали козаченьки”, то як “Засвистали козаченьки ”.

Що стосується паронімів у словотворенні, до них з певним застереженням (оскільки взятий окремо кожен з подібних випадків належить до лексичних паронімів) можна віднести продуктивні словотвірні типи з близьким значенням на зразок -ація/-(ув)ання: ілюстрація – ілюстрування, консервація – консервування; -тивний/-ційний: консультативний – консультаційний, інструктивний – інструкційний також пароніми використовуються в грі слів, каламбурах.

Завдання 1. Поясніть значення слів, схожих за звучанням.

Рекомендований – рекомендаційний, реклама – рекламація, професійний – професіональний, свідоцтво – свідчення, показник – покажчик, письмовий – писемний, паливо – пальне, інженерний – інженерський, збірка – збірник, питання – запитання, задавати – завдавати, експонат – експонент, ділянка – дільниця, демонстративний – демонстраційний, дефективний – дефектний, гривна – гривня, виборний – виборчий, акціонерний – акціонерський, адрес – адреса, адресат – адресант, абонент – абонемент, комунікаційний – комунікативний – комунікабельний.

Завдання 2. Розмежуйте значення паронімів, слів, які розрізняються за функцією, закріпляються лише в певній сполучуваності, що становить норму. Близькозвучність паронімів спричиняє їх змішування, а звідси й типові помилки.

Доберіть до паронімів типово сполучувані з ними слова, щоб розрізнити значення кожного з них (за зразком: громадянський – громадянська позиція, громадянські почуття; громадський – громадський обов’язок, громадський діяч). Виконайте вправу за схемою: