Специфіка особистісних якостей та здібностей, необхідних викладачу психології.

Особливості педагогічної діяльності у вищому навчаль­ному закладі передбачають певні вимоги до особистості викладача.

Психологічними передумовами педагогічної творчості є професійно-специфічні здібності, тобто сукупність інди­відуально-психологічних якостей особистості, які сприя­ють успішній педагогічній діяльності:

- організаторсько-педагогічні здібності (організуван­ня навчально-пізнавальної діяльності студентів і власної діяльності, загальне та професійне самовдосконалення);

- дидактичні здібності (підготовка навчальних матеріа­лів, доступність, виразність, переконливість при поясненні навчального матеріалу; здійснення мотивації діяльності);

- перцептивні (лат. perception - сприймання) здібнос­ті (об'єктивне оцінювання емоційного стану студентів і йо­го врахування у навчальній діяльності);

- комунікативні здібності (налагодження педагогічно-доцільних стосунків зі студентами та колегами з на­вчально-виховної діяльності);

- сугестивні (лат. suggestion - навіювання) здібності (здібності емоційно-вольового впливу на людину;

- гносеологічно-дослідницькі здібності (виявляються в умінні пізнати і об'єктивно оцінити педагогічні явища та процеси; їх рівень залежить від рівня дослідницької куль­тури викладача, його методологічних знань і дослідниць­ких умінь);

- науково-пізнавальні здібності (володіння наукови­ми знаннями, розуміння взаємозв'язків між науками).

Сукупність особистих якостей викладача формує його авторитет, тобто загальновизнану студентами значущість його достоїнств і основану на цьому силу його виховного впливу. Авторитетним є той викладач, який глибоко знає свій предмет і майстерно його викладає, любить молодь, відчуває її наміри і прагнення, доброзичливо відгукується на них.

 

Основні етапи діяльності викладача психології.

Діяльність викладача регламентується його індивідуальним планом. Індивідуальний план викладача передбачає всі види його роботи. Він щорічно складається, включаючи звіт про виконану роботу,викладачем, розглядається на засіданні кафедри і затверджується керівництвом факультету, вузу. Основу індивідуального плану становить навчальне навантаження викладача. Вона включає всі види аудиторних і позааудиторних занять: лекції, практичні та лабораторнізаняття, самостійну роботу студента, заліки та іспити. Єдність підготовчого, навчає і контрольно - коригувального етапів є передумовою підвищення ефективності навчання.

Етапи: (циклічні)

-планування

-реалізація плану

-контроль та аналіз результатів

-регулювання

-корекція плану

 

Провідні тенденції викладання психології на сучасному етапі.

Викладання - Це діяльність вчителя по:
· Передачу інформації;
· Організації навчально-пізнавальної діяльності учнів;
· Надання допомоги при утрудненні в процесі навчання;
· Стимулювання інтересу, самостійності і творчості учнів;
· Оцінювання навчальних досягнень учнів.
Метою викладання - організація ефективного навчання кожного учня в процесі передачі інформації, контролю і оцінки її засвоєння.

Цілі, тривалість, структура та зміст навчання психології в значній мірі визначаються національними системами освіти, історичними традиціями, рівнем розвитку і статусом психології як науки в конкретній країні, економічними і політичними чинниками.
Один з провідних дослідників проблем психології вищої освіти А.А. Вербицький виділив такі тенденції в освіті, які проявляються і будуть виявлятися в різному ступені до кінця XX століття.
Перша тенденція - усвідомлення кожного рівня освіти як органічної складової частини системи безперервного народної освіти.
Друга система - індустріалізація навчання, тобто його комп'ютеризація і супроводжуюча її технологізація, що дозволяє дієво посилити інтелектуальну діяльність сучасного суспільства.
Третя тенденція - перехід від переважно інформаційних форм до активних методів і форм навчання з включенням елементів проблемності, наукового пошуку, широким використанням резервів самостійної роботи учнів.
Четверта тенденція співвідноситься, за А.А Вербицькому, «з пошуком психолого-дидактичних умов переходу від жорстко регламентованих контролюючих, алгорімізірованних способів організації навчально-виховного процесу та управління цим процесом до розвиваючих, що активізує, інтенсифікують, ігровим...».
П'ята і шоста тенденції відносяться до організації взаємодії учня та викладача і фіксують необхідність організації навчання як колективної, спільної діяльності учнів, де акцент переноситься «з навчальною діяльності викладача на пізнаних діяльність студента».

Психологічні умови успішного засвоєння курсу психології на сучасному етапі.

в педагогічній літературі виділяють такі ланки процесу засвоєння знань: сприймання - осмислення і розуміння - узагальнення - закріплення - застосування на практиці [18].Розглянемо психологічні особливості процесу засвоєння знань студентами.Процесу сприймання нового матеріалу передує створення готовності студентів до участі в процесі навчання, формування активно-позитивного ставлення до майбутньої пізнавальної діяльності, створення мотиваційного сфери, опора на попередні знання і досвід, зосередження уваги на об'єкті пізнання.Будь-яка діяльність породжується певними мотивами і протікає в певних умовах. Тому, „щоб виникло учіння, в учбовій ситуації повинні бути мотиви, що спрямовують індивіда до гностичної мети - до оволодіння певними знаннями та вміннями" [4, с.179].

Мотиви учіння поділяються на два види:

 пізнавальні - ті, які спрямовані на опанування нових знань і пов'язані зі змістом і процесом учіння;

 соціальні - ті, які зумовлені відносинами між людьми в процесі учіння.

Мотиви першого виду закладені в самому процесі навчання: допитливість,інтерес до знань, потреба в розумовій діяльності, у пізнанні, у розширенні знань про навколишню дійсність, різноманітні інтелектуальні почуття, прагнення здобути нові знання й навички, застосовувати, вдосконалювати свої пізнавальні можливості, інтелектуальні здібності [18].До другої групи мотивів навчальної діяльності належать ті, які за своїм походженням і змістом ніби виходять за межі суто навчального процес і пов'язані з широкими суспільними взаємовідносинами (широка соціальна мотивація), а саме: соціальні мотиви, комунікативні мотиви, мотиви утилітарного порядку, мотиви тривожності, мотиви, пов'язані з потребою у самовихованні.У формуванні мотиваційної сфери учіння необхідно враховувати емоційне ставлення студента до процесу засвоєння знань. Першою ланкою в засвоєнні знань є сприймання нового матеріалу. Сприймання - це „відображення цілісних предметів і явищ при безпосередній дії подразників на органи чуття" [13, с.185]. Основними властивостями сприймання, які потрібно враховувати під час засвоєння нового матеріалу, є предметність, цілісність, структурність, константність та усвідомлення. Переробка відомостей починається не після сприймання (спостереження) предметів чи явищ, а вже під час самого сприймання. Сприймання „відбирає одні об'єкти і зовсім не помічає інші. Результати всієї подальшого мисленого опрацювання залежить від того, що саме помітила людина в об'єктах" [4, с.195]. Цей відбір залежить від будови самого об'єкту, власного досвіду та методики навчання.

Тому у процесі викладу матеріалу необхідно:

 новий навчальний матеріал викладати лаконічно;

 навчальну інформацію узагальнювати і уніфіковувати;

 у процесі викладу навчальної інформації акцентувати увагу на її смислових моментах;

 відносно самостійні одиниці навчального матеріалу розмежувати одну від одної;

 новий навчальний матеріал повинен мати чітку, зрозумілу і легку для запам'ятовування структуру, яка відрізняється від структури інших одиниць інформації;

 новий навчальний матеріал потрібно „очистити" від зайвої інформації.