Номотетичний підхід і кількісні досл в психл

Номотетичний. зосереджуються на загальних принципах, закономірностях психологічних феноменів, а одиничні факти ігнорують.

Номотетичний підхід базується на методологічному позитивізмі-визнання реальності, що існує незалежно від людей, які пізнають.

Головні принципи номотетичного підходу:

1. Атамізм – одні психічні властивості відокремлені від інших, хоча і взаємопов’язані.

2. Квантифікація – психічна властивість може бути виражена у вигляді змінної, яка складається із дискретних елементів, числові значення позначають ступінь вираженності змінної.

3. Операціоналізм – пошук простих поведінкових дій в яких виражаються психічні властивості.

Основні положення номотетичного підходу:

1. Передбається що всім людям властиві одні й ті ж психічні явища, але по-різному кількісно виражені.

2. Багатьом людям властиві кількісні міри подібності психічного явища, його узагальнені особливості, хоча можливі індивідуальні варіації.

3. Приймається перенос та узагальнення кількісної інформації про психічне явище від групи досліджуваних на популяцію.

4. В основі номотетичного пізнання лежить каузальне розуміння психіки.

Уперше терміни для визначення двох основних підходів до вивчення особистості запропонував Гордон Оллпорт.

Номотетичний підхід є, власне, традиційно існуючим напрямом - коли особистість штучно розкладається на складові, і якісь узагальнення намагаються отримати лише за допомогою набору великої кількості результатів, щоб вони стали статистично достовірними.

Номотетичний підхід полягає в порівнянні індивідів з певної позиції. За цим підходом особистісні риси релевантні для всіх і необхідно з'ясувати, яку ділянку кривої розподілу посідає показник певної людини. Недоліком номотетичного підходу є те, що, даючи концептуальне та емпіричне розуміння певного виміру особистості, він не дає змоги підійти до розуміння окремої людини.

Основні переваги номотетичного підходу: широта, точність, відтворюваність, можливість прогнозування. Основні недоліки: відсутність яскравості, життєвості.

Номотетичне пізнання реалізується шляхом кількісних досліджень:

1)Об’єкт кількісних досліджень – це психічні явища відносно до того чи усвідомлюють їх люди, яка їх точка зору на ці явища;

2)Кількісні дослідження мають дедуктивний характер і є конфірматорними (спрямовані на верифікацію попередньо - сформованих гіпотез виходячи із певних теорій.

Кількісні дослідження - це описові дослідження, націлені на строгу стандартизацію і формалізацію процесу збору та обробки інформації, які дають можливість отримати точні дані про досліджувану аудиторії, виражені в абсолютних або відносних величинах

 

Ідіографічний підхід та якісні досл в псих

Якісні дослідження являють собою неформалізований збір даних з використанням польових методів і нестандартизованій формою їх аналізу, що дозволяє отримати детальну інформацію про психологію споживача, його цінностях, світогляді, глибинних мотивах поведінки, а також дані, які респонденти свідомо чи несвідомо не можуть або не хочуть надавати досліднику

Ідеографічний підхід полягає у вивченні одного індивіда без зіставлення його даних з іншими. При аналізі окремої особистості слід використовувати терміни і поняття, що підходять саме для неї. Такий опис особистості можна отримати за допомогою різних джерел: самоопису, описів інших осіб, а також певних об'єктивних вимірів самої особистості. Ідеографічний підхід вимагає інтенсивного вивчення окремого випадку. Він спрямований на всебічне емпатичне розуміння унікального складу особистості окремої людини. Проблема застосування цього підходу в тому, що дослідження окремої особистості можуть привести до відкриття психологічного механізму, однак для встановлення закономірності їх недостатньо. Пояснення унікального випадку недостатньо для виявлення загальних законів.

Основні переваги ідеографічного підходу: глибина, яскравість, життєвість, унікальність, всебічний підхід до особистості, глибина вивчення й аналізу. Основні недоліки: недостатня точність, несистематичність даних, суб'єктивізм інтерпретації.

 

Етапи Н-го досл

Теоретичний етап.

1. Постановка завдання – що відомо?

2. Аналіз доступної інформації - може бути, що ця проблема вже вирішена чи існують аналогічні дослідження, які не призвели до кінцевого результату.

3. Уточнюється предмет дослідження - частина дійсності яка буде вивчатися.

4. Формулюються гіпотези.

ІІ. Підготовчий.

1. Складається програма дослідження.

2. Обирається методика. Якщо потрібно формується нова- часто методична знахідка перетворює наукову галузь та породжує новий напрямок.

3. Формується вибірка - група людей, з якими має проводитися експеримент або за якими має вестися спостереження.

4. Обирається місце та час проведення дослідження - щоб зменшити вплив перешкод на результат дослідження.

5. Визначається спосіб фіксації і аналізу результатів.

6. Здійснюється попереднє дослідження – за для виявлення помилок в програмі проведення дослідження.

7. На основі результатів попереднього корегується програма проведення дослідження.

ІІІ. Експеріментальній етап.

1. Проведення дослідження за наміченою програмою - в ході реального експерименту завжди виникають відхилення від задуму, які необхідно прийняти до уваги під час інтерпретації результатів та повторному проведенні дослідження.

2. Фіксація результатів обраним способом.

IV. Інтерпретаційний етап.

1. Обробка та інтерпретація отриманої інформації - їх математична обробка інтерпретація та узагальнення.

2. Аналіз та інтерпретація результатів - похідні гіпотези перевіряються на достовірність. Формулюються нові факти чи закономірності. Теоріі уточнюються, або відкидаються як непридатні. На основі уточненої теорії робляться нові висновки та передбачення.

 

Визначення проблеми досл. Тема досл її актуал

Проблема - це завжди один із елементів наукової теорії. Сутнісний зміст проблеми полягає в тому, що це суперечність між науковими фактами та їх теоретичним осмисленням, або між конкуруючими теоріями. У цьому розумінні проблема виступає як усвідомлення, констатація недостатнього, на даний момент, рівня знань, що є наслідком відкриття нових фактів, зв’язків, законів, встановлення логічних недоліків існуючих теорій, або наслідком нових запитів освітньої практики, які вимагають вийти за межі раніше отриманих знань, працювати над їх поповненням. Проблема виступає як результат глибокого вивчення стану практики і наукової літератури.

Необхідність і своєчасність вивчення й розв’язання виділених дослідником суперечностей, з метою подальшого розвитку теорії та вдосконалення практики, визначає актуальність проблеми дослідження.

Обґрунтування актуальності передбачає відповідь на запитання: чому дану проблему потрібно розв’язувати саме в даний час?

Обґрунтування актуальності теоретичних досліджень передбачає проектування наслідків пошукової роботи для розвитку теорії, врахування можливого впливу запланованих результатів на існуючі теоретичні уявлення, здійснення попереднього аналізу рівня опрацювання проблеми в науці.

Проблема повинна конкретизуватися у темі дослідження.

Тема - визначення явища, яке вивчається і яке охоплює певну галузь наукового знання.

Тема дослідження відтворює основний зміст наукової роботи і визначає її кінцевий результат.

 

Концепція Н го досл

Наукова концепція – система поглядів, теоретичних положень, основних думок щодо об'єкта дослідження, які об'єднані певною головною ідеєю.

Концепція наукового дослідження – первісне бачення претендента своєї наукової роботи. У концепції роботи відображаються всі основні характеристики роботи, такі як:

- актуальність;

- мета і завдання дисертації;

- об’єкт і предмет дослідження;

- наукова новизна;

- наукові положення, що виносяться на захист і їх достовірність;

- практична (економічна, соціальна) значимість отриманих результатів;

- короткий зміст розділів.

 

Планування Н го досл. Дослідницька програма.

Ведучи мову про планування, слід вказати, що воно має два види:

план готового результату, який після проведення дослідження і літературного оформлення перетвориться в "Зміст" роботи та календарний план, яким визначається послідовність роботи та терміни її виконання.

Приступаючи до складання плану роботи слід звернути увагу, що структура дослідження має чітко відповідати поставленим завданням і визначатись їх логікою.

У вступі обґрунтовується актуальність теми та наводиться науковий апарат роботи.

У першому теоретичному розділі розглядаються основні теоретичні засади піднятої проблеми. Він може складатися з 2-3 підрозділів.

Другий розділ роботи – емпіричний (експериментальний). У ньому детально описується зміст, форми й методи навчання та виховання, які розроблені й використовувалися в процесі дослідження, тобто розкривається методика наукового пошуку.

Висновки до роботи є її логічним завершенням. Вони подаються у вигляді окремих лаконічних положень, методичних рекомендацій. Необхідна узгодженість висновків із завданнями дослідження. Перш ніж переходити до написання висновків, доцільно ще раз перечитати завдання, які ставились дослідником на початку роботи, а потім згідно з ними послідовно розкривати досягнуті результати. До кожного завдання дослідження має бути 1-2 висновки, а в разі наявності важливого матеріалу - декілька.

*Календарним планом визначається послідовність роботи, яку має виконати дослідник, терміни її проведення, засоби, які будуть використовуватись. Календарний план доцільно подавати у вигляді таблиці.

* Дослідницька програма — це деталізована схема дослідження, яка розкриває логіку переходу теоретичного осмислення проблеми до її практичного вивчення з включенням отриманих результатів у систему наукового знання. Дослідницька програма розробляється на початку дослідницької роботи. Етапи дослідницької програми базуються на структурі наукового дослідження та відображують його логіку.