Вахтовий метод організації робіт

Роботу за вахтовим методом організації робіт варто кваліфікувати як таку, що має ознаки двох правових конструкцій, притаманних чинному законодавству України про працю. По-перше, виконання працівником трудових обов'язків із застосуванням вахтового методу має ознаки роботи за режимом підсумованого обліку робочого часу. По-друге, вахтовий метод організації робіт пов'язаний з поїздками працівників на роботу в іншу місцевість, тобто має риси пересувного характеру праці.

З урахуванням викладеної кваліфікації роботи з використанням вахтового методу організації робіт варто зробити такі висновки щодо законодавства, яке регламентує при цьому трудові відносини:

1) оскільки виконання трудових обов'язків із застосуванням вахтового методу передбачає направлення на роботу в іншу місцевість, введення такого методу можливе з додержанням правил частини третьої ст. 32 КЗпП, якщо при прийнятті на роботу сторони не домовилися про такі особливості роботи;

2) оскільки вахтовий метод передбачає підсумований облік робочого часу, підлягає застосуванню ст. 61 КЗпП;

3) оскільки в Україні акти законодавства, які регулювали б особливості трудових відносин при вахтовому методі організації робіт на підприємствах усіх форм власності і галузей народного господарства, не приймалися, в Україні є чинними Основні положення про вахтовий метод організації робіт, що були затверджені постановою Держкомпраці СРСР, Секретаріату ВЦРПС і МОЗ СРСР (далі для стислості - Основні положення);

4) Названі Основні положення не застосовуються до підприємств, установ, організацій, підпорядкованих Міністерству України з питань надзвичайних ситуацій і в справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, оскільки Тимчасовим положенням про вахтовий метод організації робіт на підприємствах Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій і в справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (далі для стислості - Тимчасове положення) встановлені спеціальні правила.

Відповідно до ст. 61 КЗпП запровадження вахтового методу організації робіт допускається за умови погодження з виборним органом первинної профспілкової організації. Крім того, власник зобов'язаний погодити з виборним органом первинної профспілкової організації графік роботи на вахті (як правило, на рік) і повідомити про це працівників не пізніш як за один місяць до введення його в дію (п. 4.2 Основних положень).

Відповідно до частини першої ст. 32 КЗпП працівники можуть залучатися до виконання робіт вахтовим методом за умови наявності їх згоди. Ця згода може бути виражена в заяві про прийняття на роботу, яка передбачає використання вахтового методу, в заяві на ім'я власника з проханням перевести на роботу за вахтовим методом, іншою письмовою згодою на це. В інших випадках вахтовий метод може застосовуватись з додержанням вимог частини третьої ст. 32 КЗпП.

Вахтовий метод організації робіт застосовується при значному віддаленні виробничих об'єктів від місця перебування підприємства. П. 1.4 Основних положень прямо передбачає використання вахтового методу у випадку, якщо на поїздку до місця роботи і назад працівники затрачають більше трьох годин. Робота на цих об'єктах здійснюється вахтовим (змінним) персоналом, який у період роботи на об'єкті проживає в створених на об'єктах вахтових селищах і систематично, через певний час, повертається до місця перебування підприємства.

Доставка працівників від місця постійного проживання або місцезнаходження підприємства до місцезнаходження вахтового селища (місця роботи) і назад проводиться за рахунок підприємства.

До виконання робіт вахтовим методом можуть залучатися робітники ("основний персонал робітників"), а також (за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації) - майстри, виконроби, начальники дільниць, змін, інші працівники, які відносяться до категорії лінійного персоналу, що здійснюють безпосереднє керівництво на об'єкті. Інші керівники, спеціалісти та службовці також можуть працювати на вахті, однак щодо них п. 4.4 Основних положень забороняє використовувати підсумований облік робочого часу. На нашу думку, це формальне обмеження не цілком відповідає ст. 61 КЗпП, а тому від нього можуть допускатися відступи.

Працівники, які залучаються до роботи вахтовим методом, підлягають попередньому і періодичному медичним оглядам. Не можуть залучатися до робіт, які виконуються вахтовим методом, неповнолітні, а також жінки, які мають дитину віком до трьох років, і особи, які мають медичні протипоказання для виконання цих робіт.

Тривалість облікового періоду при вахтовому методі організації робіт може складати один місяць, рік. Залежно від галузі народного господарства, виду виробництва і природно-кліматичних умов власник за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації може встановити й інший обліковий період. В обліковий період включається час роботи на вахті, час проїзду до місця виконання робіт (до вахтового селища) і час міжвахтового відпочинку. Час роботи на вахті (час вахти) не може перевищувати одного місяця (п. 1.1 Основних положень).

Тривалість щоденної роботи при вахтовому методі організації праці не може перевищувати 12 годин (п. 4.2 Основних положень). Відповідно до п. 3.3 Тимчасового положення вона не може перевищувати 10 годин.

У зв'язку з подовженою тривалістю щоденної роботи і ненаданням працівникам днів щотижневого відпочинку при вахтовому методі організації робіт утворюються невикористані години відпочинку. Вони підсумовуються і надаються працівникам у вигляді додаткових вільних від роботи днів протягом облікового періоду.

Надурочні роботи при вахтовому методі організації праці визначаються відповідно до частини першої ст. 62 КЗпП. П. 5.4 Основних положень допускає нагромадження протягом року часу роботи, який перевищує норму робочого часу за обліковий період (якщо це перевищення не кратне 7), з наступним наданням працівникам додаткового дня міжвахтового відпочинку. Однак ця норма не цілком відповідає ст. 61 КЗпП, а тому, на наш погляд, не повинна застосовуватися, оскільки роботу понад робочий час (у тому числі і при підсумованому обліку робочого часу) законодавство України кваліфікує як надурочну, що означає можливість проведення таких робіт при наявності законних підстав і відповідної оплати, а також недопустимість компенсації таких робіт шляхом надання відгулу (частина четверта ст. 106 КЗпП). Тимчасове положення встановлює інший порядок визначення надурочних робіт при вахтовому методі організації робіт. Надурочною визнається робота, виконувана понад установлену тривалість щоденної роботи, передбаченої графіком, понад установлену тривалість вахти (продовження вахти допускається не більше ніж на три дні). Викладені правила не виключають дії загального правила, яке випливає із ст. 61 і 62 КЗпП: робота понад установлену тривалість робочого часу за обліковий період є надурочною.

Час перебування в дорозі (до місця роботи і назад) не включається в робочий час. Однак п. 5.7 Основних положень передбачає оплату часу перебування в дорозі, а також за дні затримки в дорозі з розрахунку тарифної ставки (окладу) і семигодинного робочого дня. Однак це правило не передбачене Тимчасовим положенням щодо підприємств, установ, організацій, які входять до системи Міністерства з питань надзвичайних ситуацій. Водночас постанова Кабінету Міністрів України "Про надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, і працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі чи має роз'їзний (пересувний) характер" не виключає застосування п. 5.7 Основних положень і до організацій названого Міністерства.

При вахтовому методі організації робіт, крім табеля обліку робочого часу, ведеться спеціальний облік робочого часу і часу відпочинку на кожного працівника із зазначенням відомостей за місяцями і наростаючим підсумком з початку року.

Крім заробітної плати працівникам, які виконують роботи вахтовим методом, за кожен день перебування в місцях проведення роботи, виплачується надбавка до тарифних ставок і посадових окладів у розмірі не вище граничної норми добових, встановлених для відряджень у межах України.