Випадки звільнення працівників за ініціативою роботодавця без згоди виборного органу первинної профспілкової організації

Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) допускається у випадках:

- ліквідації підприємства, установи, організації;

- незадовільного результату випробування, обумовленого при прийнятті на роботу;

- звільнення з суміщуваної роботи у зв'язку з прийняттям на роботу іншого працівника, який не є сумісником, а також у зв'язку з обмеженнями на роботу за сумісництвом, передбаченими законодавством;

- поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу;

- звільнення працівника, який не є членом первинної профспілкової організації, що діє на підприємстві, в установі, організації;

- звільнення з підприємства, установи, організації, де немає первинної профспілкової організації;

- звільнення керівника підприємства, установи, організації (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступників, головного бухгалтера підприємства, установи, організації, його заступників, а також службових осіб митних органів, державних податкових інспекцій, яким присвоєно персональні звання, і службових осіб державної контрольно-ревізійної служби та органів державного контролю за цінами; керівних працівників, які обираються, затверджуються або призначаються на посади державними органами, органами місцевого та регіонального самоврядування, а також громадськими організаціями та іншими об'єднаннями громадян;

- звільнення працівника, який вчинив за місцем роботи розкрадання (в тому числі дрібне) майна власника, встановлене вироком суду, що набрав законної сили, чи постановою органу, до компетенції якого входить накладення адміністративного стягнення або застосування заходів громадського впливу.

Законодавством можуть бути передбачені й інші випадки розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без згоди відповідного виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

Стаття, що коментується, містить перелік випадків, коли, як виняток із загального правила ст. 43 КЗпП, що встановлює необхідність одержання попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової організації на звільнення працівників з ініціативи власника, таке звільнення може бути здійснене без згоди виборного органу.

Ст. 43-1 КЗпП не стосується одержання згоди на звільнення або погодження звільнення з іншими (крім виборного органу первинної профспілкової організації підприємства, установи, організації) органами. Якщо одержання згоди або погодження звільнення з іншими органами передбачене, то це обов'язково й у випадках, передбачених ст. 43-1 КЗпП.

Право власника ліквідувати підприємство, установу, організацію не підлягає сумніву. Тому збереження чинного до внесення Законом від 18 лютого 1992 р. доповнень до Кодексу законів про працю порядку, який передбачав одержання згоди виборного органу первинної профспілкової організації на звільнення працівників при ліквідації підприємства, прийшло в суперечність з реальністю. Практика ліквідації юридичних осіб з правонаступництвом, яка набула поширення, не зовсім коректна. Але це - також ліквідація. Тому і при такій ліквідації звільнення працівників провадиться на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП без згоди виборного органу первинної профспілкової організації.

Від ліквідації варто відрізняти реорганізацію, при якій звільнення можливе тільки при скороченні чисельності або штату працівників (частина третя ст. 36 КЗпП) і за умови одержання попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової організації.

Звільнення за ст. 28 КЗпП не підпадає під дію ст. 43 КЗпП. Тому звільнення за результатами випробування (ст. 28 КЗпП) відповідно до ст. 43 КЗпП згоди не вимагає. Законодавець у ст. 43-1 КЗпП ще раз вирішив підтвердити, що при звільненні за результатами випробування згода виборного органу первинної профспілкової організації не потрібна.

Звільнення з роботи за сумісництвом з підстав, зазначених в абзаці четвертому частини першої ст. 43-1 КЗпП, допускається тільки щодо сумісників, які працюють на державних підприємствах, в установах, організаціях (як за основним місцем роботи, так і за місцем роботи за сумісництвом). Звільнення сумісників з роботи на підприємствах, в установах, організаціях недержавної форми власності з ініціативи власника має провадитися за згодою виборного органу первинної профспілкової організації, крім випадків, передбачених законом, і тільки за наявності підстави. П. 8 Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств і організацій, що передбачає можливість звільнення працівників-сумісників у випадках прийняття на роботу працівника, який не є сумісником, і обмеження сумісництва у зв'язку з особливими умовами та режимом праці, не поширюється на працівників підприємств інших форм власності. На працівників підприємства, установи, організації, що є в комунальній власності, у цій частині варто поширювати статус працівників державних підприємств, оскільки назване Положення було прийнято до набрання чинності Конституцією України, яка виключила комунальну власність із складу державної. З урахуванням цього звільнення працівників-сумісників з підприємств недержавної (некомунальної) форми власності провадиться без згоди виборного органу первинної профспілкової організації лише в таких випадках: 1) працівник, основним місцем роботи якого є державне (комунальне) підприємство, установа, організація, з підстав, зазначених в абзаці четвертому частини першої ст. 43-1 КЗпП, з суміщуваної роботи на підприємстві, в установі, організації недержавної форми власності, може бути звільнений без згоди виборного органу первинної профспілкової організації; 2) працівник, основним місцем роботи якого є недержавне (некомунальне) підприємство, із роботи за сумісництвом на державному (комунальному) підприємстві звільняється на зазначених підставах без згоди виборного органу; 3) працівник-сумісник звільняється з недержавного (некомунального) підприємства, установи з підстав, зазначених в абзацах другому, третьому, п'ятому і наступних частини першої ст. 43-1 КЗпП без згоди виборного органу первинної профспілкової організації.

Звільнення працівника у зв'язку з поновленням на роботі того працівника, який раніше виконував цю роботу (п. 6 ст. 40 КЗпП), законодавець також кваліфікує, як слабко пов'язане з волею власника, оскільки в зв'язку з поновленням два працівника на одному робочому місці працювати не можуть. Водночас при відмові виборного органу первинної профспілкової організації дати згоду на звільнення склалася б ситуація, в якій рішення про поновлення на роботі неможливо було б виконати. Тому звільнення на зазначеній підставі провадиться без згоди виборного органу первинної профспілкової організації.

У принципі, на підприємстві може діяти одна чи кілька профспілкових організацій. Якщо працівник не є членом хоча б однієї з професійних спілок, які діють на підприємстві, в установі, організації, він звільняється з ініціативи власника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації.

За відсутності на підприємстві первинної профспілкової організації відсутній і орган, згоду якого на звільнення повинен одержати власник. Тому і в такому випадку звільнення проводиться без такої згоди.

Без згоди виборного органу первинної профспілкової організації незалежно від підстави звільнення, провадиться звільнення з ініціативи власника керівника підприємства, установи, організацій, філій, представництв, відділень, інших відокремлених підрозділів, заступників керівників, головних бухгалтерів підприємств, установ, організацій, а також службових осіб митних органів, державних податкових інспекцій (це поширюється і на службових осіб державних податкових адміністрацій), яким присвоєні персональні звання, і службових осіб державної контрольно-ревізійної служби та органів державного контролю за цінами, тобто тих осіб, які звільняються за п. 1 ст. 41 КЗпП. Але ці працівники підлягають звільненню без згоди профспілкового органу і на підставі всіх інших пунктів ст. 40 і 41 КЗпП.

Абзац восьмий частини першої ст. 43-1 КЗпП поширюється тільки на керівників, тобто працівників, що мають у підпорядкуванні працівників. Тому він не може поширюватися, наприклад, на державних службовців, що не є керівниками.

Не вимагає згоди виборного органу первинної профспілкової організації звільнення працівника, який вчинив за місцем роботи розкрадання (в тому числі дрібне) майна власника, якщо цей факт встановлено вироком суду, що набрав законної сили, чи постановою органу, до компетенції якого відноситься застосування адміністративного стягнення або заходів громадського впливу за таке порушення (п. 8 ст. 40 КЗпП). Можливість звільнення без згоди виборного органу первинної профспілкової організації на цій підставі випливає й із ст. 43 КЗпП.

Частина друга статті, що коментується, допускає можливість встановлення й інших випадків, коли звільнення з ініціативи власника провадиться без згоди виборного органу первинної профспілкової організації. Але слід враховувати, що розірвання трудового договору з ініціативи власника провадиться за згодою виборного органу первинної профспілкової організації лише у випадках, передбачених ст. 43 КЗпП. Визначення випадків розірвання трудового договору без згоди виборного органу первинної профспілкової організації є встановленням винятків із правила ст. 43 КЗпП, а не збиранням разом тих випадків, які під загальне правило ст. 43 КЗпП взагалі не підпадають. Тому, хоча в ст. 43-1 КЗпП не зазначається те, що згода виборного органу не потрібна при звільненні члена колективного сільськогосподарського підприємства з певної посади чи роботи, все-таки така згода не є необхідною. У подібних випадках мова йде не про розірвання трудового договору з підстав, перелічених у частині першій ст. 43 КЗпП. Вважається, що при звільненні члена колективного сільськогосподарського підприємства або виробничого кооперативу з певної посади або роботи трудові правовідносини між таким роботодавцем і працівником не припиняються, оскільки працівник має право вимагати надання йому іншої роботи. Такою є позиція Верховного Суду України (Застосування судами цивільного і цивільно-процесуального законодавства. - К.: Ін Юре, 2002. - С. 170).

Відповідно до ст. 66 Закону "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку" без попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової організації здійснюється звільнення працівника, який має допуск до роботи з ядерними матеріалами і на ядерних установках, якщо його звільнення здійснюється у зв'язку з анулюванням цього допуску. Відповідно до цієї норми безпосередньою підставою для звільнення працівника може бути як п. 2 ст. 40 КЗпП, так і інша підстава, передбачена законом. Однією з підстав анулювання допуску до роботи з ядерними матеріалами і на ядерних установках є звільнення працівника з попереднього місця роботи за порушення трудової дисципліни.

Відповідно до ст. 32 Закону "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" без погодження з виборним органом первинної профспілкової організації звільняються особи, які є організаторами страйку, визнаного судом незаконним, а також працівники, які перешкоджають припиненню незаконного страйку. Однак, варто враховувати, що названа стаття не формулює підстав для звільнення працівників з роботи. Вчинення працівником передбачених проступків може бути приводом для звільнення, якщо його дії підпадають під відповідні норми законодавства про працю, які встановлюють підстави для звільнення.