Вміст мікрофлори кишечнику у нормі

Найменування мікроорганізмів	КУО на 1г фекалій
Біфідобактерії	10^8-10^10
Лактобактерії	10^6-10^9
Бактероїди	10^7-10^9
Пептококи та пептострептококи	10^5-10^6
Ешеріхії	10^6-10^8
Стафілококи гемолітичні	не більше 10^3
Стафілококи негемолітичні	10^4-10^5
Стрептококи	10^5-10^7
Клострідії	10^3-10^5
Дріжджеподібні гриби	не більше 10^3
Умовно-патогенні ентеробактерії	не більше 10^3-10^4

 

Для корекції мікрофлори використовують препарати, що отримали назву „пробіотики” та „пребіотики”.

Термін „пробіотик” в буквальному перекладі означає „для життя”. У сучасному трактуванні пробіотики – біопрепарати, що представляють стабілізовані культури сімбіонтних мікроорганізмів і продукти їхньої життєдіяльності, які мають сприятливий вплив на здоров’я людини або тварин. Біфідо- і молочнокислі бактерії, які найчастіше входять до складу пробіотиків, за рахунок продукування антибіотикоподібних факторів, низки органічних кислот, а також конкуренції за ділянки слизової оболонки кишечнику з представниками патогенної і умовно-патогенної флори сприяють нормалізації якісного і кількісного складу мікробіоценозу шлунково-кишкового тракту. Постійна присутність в біотопі (ротова порожнина, кишківник, вагінальний канал) достатньої кількості клітин пробіотичних бактерій, що прикріплені до його стінок, попереджає проникнення патогенних мікроорганізмів в епітеліальні клітини. Крім того, пробіотичні мікроорганізми створюють несприятливе для патогенів рН середовища.

Пробіотики є важливим і необхідним інструментом захисту організму при дії несприятливих екологічних умов, порушенні обміну речовин, після гормональної, променевої і антибактеріальної терапії, при гострих і хронічних хворобах і дисфункціях кишково-шлункового тракту, спричинених незбалансованим харчуванням та стресами.

На відміну від пробіотиків, пребіотики є речовинами чи дієтичними інгредієнтами, які вибірково стимулюють ріст та біологічну активність мікроорганізмів в кишечнику і позитивно впливають на склад мікробіоценозу. Тобто пребіотики – це речовини, що стимулюють ріст нормальної мікрофлори. Їх можна розділити на такі групи:

моносахариди і спирти (ксилоза, рафіноза, сорбіт);

олігосахариди (лактулоза, галактоолігосахарид, ксилоолігосахарид);

полісахариди (пектини, декстрини, інулін);

ферменти (b-галактозидаза мікробного походження, протеази сахароміцетів);

пептиди (соєві, молочні);

антиоксиданти (вітаміни),

а також інші біологічно активні добавки – амінокислоти, рослинні екстракти, органічні кислоти.

Іноді комбінації пребіотиків з пробіотиками називають „симбіотиками”. Це препарати, в яких живі культури мікроорганізмів комбінуються з препаратами, що стимулюють їх ріст.

Для створення пробіотиків використовують різноманітні мікроорганізми: Bacillus subtilis, B. licheniformis, B. cereus, Lactobacillus acidophilus, L. delbrueckii, L. plantarum, L. fermentum, L. casei, L. rhamnosus, Bifidobacterium bifidum, B. longum, Escherichia coli, Enterococcus faecium, Streptococcus salivarius, Saccharomyces boulardii.

Найчастіше у складі пробіотиків використовують біфідобактерії та молочнокислі бактерії (лактобацили). Такі пробіотики базуються на штамах, що ізольовано з кишечнику людини, де вони домінують з перших днів життя. Біфідобактеріям та лактобациллам притаманна висока здатність до колонізації епітелію шлунково-кишкового тракту, що слугує захисним бар’єром на шляху проникнення патогенної мікрофлори і забезпечує стабілізацію нормального складу мікробіоценозу кишечнику. До складу пробіотиків можуть входити також штами біфідобактерій та лактобацил, ізольовані з інших природних та виробничих субстанцій, якщо вони мають достатню адгезивність до клітин епітелію ссавців.

Досить давно для створення пробіотиків використовують бактерії групи кишкової палички, ефективність яких пов’язана з різким зменшенням утворення в кишечнику токсичних речовин під впливом нормалізованої кишкової мікрофлори. Кишкова паличка є основою препарату колібактерін.

Дріжджі Saccharomyces boulardii входять до складу пробіотика, що використовується для лікування кишкових інфекцій спричинених Clostridium difficile. Можуть бути також використані у складі пробіотиків Saccharomyces cerevisiae.

Спороутворюючі бактерії порівняно недавно використовуються для створення пробіотиків, але вони виявилися досить ефективними.

Високої популярності набувають пробіотики, що містять декілька видів мікроорганізмів, які належать до різних родів.

У разі створення пробіотиків необхідно дотримуватися наступних умов:

· безпека для людини штамів, що входять до складу пробіотика;

· наявність антагоністичних властивостей до конкурентної, в тому числі патогенної та умовно-патогенної мікрофлори;

· стійкість до дії антибіотиків, що найчастіше використовують в антибіотикотерапії;

· здатність пробіотичних мікроорганізмів активно засвоювати широкий спектр поживних речовин, які присутні в кишково-шлунковому тракті;

· наявність адгезивної активності до клітин епітелію біотопів, для яких призначено пробіотичний препарат;

· більш висока, порівняно з комменсальною мікрофлорою, питома швидкість росту пробіотичних штамів, що дозволить їм швидше освоювати поживний субстрат.

Пробіотичні штами також мають бути стійкими до дії літичних ферментів слини (лізоцим) і ферментів кишково-шлункового тракту (пепсин, ліпаза). При конструюванні пробіотиків враховують також здатність штамів продукувати біологічно активні сполуки – вітаміни, амінокислоти, антиоксиданти. Важливою при підборі штамів є їхня технологічність у виробничих умовах і стабільність їхніх властивостей при культивуванні. В останні роки до введених у склад пробіотиків штамів висувається також умова імуномоделюючого впливу на макроорганізм (стимулювання продукції інтерферону).

До пробіотиків нового покоління належать препарати, основою яких є рекомбінантні штами мікроорганізмів із заданими властивостями. Таким пробіотиком є субалін. До його складу входить (крім інших штамів) рекомбінантний штам B. subtilis 2335/105, у який було вбудовано ген антивірусної активності, що відповідає за продукцію універсального антивірусного агента інтерферону.

Одним з підходів, що може бути використано для покращення функціонування нормальної мікрофлори, є створення продуктів харчування з використанням пробіотичних культур мікроорганізмів. Найчастіше використовують продукти на молочній основі. Це зумовлено тим, що молоко є оптимальним субстратом для росту багатьох представників корисної мікрофлори – молочнокислих бактерій, біфідобактерій, кишкової палички, дріжджів.

Більшість пробіотиків, що представлені сьогодні на фармацевтичному ринку, призначені для лікування і профілактики дисбактеріозів кишково-шлункового тракту. Одиничні розробки пробіотиків для санації ротової порожнини і урогенітальної системи. Більшість описаних пробіотиків мають високу профілактичну дію, тоді як при виникненні захворювання, коли відбулася адгезія патогенного мікроорганізму (збудника) до епітелію конкретного біотопу, створення захисного бар’єра за допомогою пробіотика є малоефективним. Для досягнення високого рівня лікувального захисту макроорганізму від адгезії патогенної мікрофлори в гострий період захворювання необхідно використовувати пробіотик з дуже високою концентрацією живих клітин, в іншому випадку знижується його ефективність. В цьому напрямку фармакокінетика названих пробіотиків потребує доопрацювання.

Особлива увага в останній час приділяється пробіотикам, що базуються на використанні бактерій роду Bacillus. Такі пробіотики порівняно недавно почали застосовувати в практиці, вони є ефективними за рахунок антагонізму до патогенних і умовно-патогенних мікроорганізмів, синтезу біологічно активних сполук.

Для створення препаратів використовують види B.cereus (Бактисубтіл) та B. subtilis. Застосування терапії за допомогою B. subtilis обумовило високий лікувальний ефект при абсцесах легенів, легеневій формі туберкульозу, а введення живої культури під мозкові оболонки сприяло виліковуванню інфекційного менінгіту та вірусного енцефаліту. Субтілітерапія є ефективною при профілактиці та лікуванні інфекційних хвороб у людей та тварин, а також як протиалергійний та протитоксичний засіб.

Українськими вченими (Смірнов В.В.) було створено і введено в практику з 1992 року пробіотик Біоспорін. До складу препарату входять два штами спороутворюючих бактерій – B.subtilis та B. licheniformis, що знаходяться у вегетативній та споровій формах. Штами доповнюють один одного за антагоністичною активністю і ефективні стосовно клінічних штамів бактерій родів Salmonella, Staphylococcus, Klebsiela, Proteus, Yersinia, патогенних E.coli та грибів роду Candida. Препарат використовують для профілактики і лікування дисбактеріозів і гострих кишкових інфекцій, при лікуванні гнійних ран, алергічних станів, відновленні імунітету, лікуванні колітів і пародонтитів. Він є активним і при лікуванні пострадіаційних ускладнень. Випускається в ампулах, приймають по 1-2 дози 3-4 рази на день. Курс лікування 10-14 днів.

Ще один український препарат – субалін. Містить живі клітини та спори рекомбінантного штаму B.subtilis 2335/105. Препарат має високу антибактеріальну та противірусну активність.

В Українській колекції мікроорганізмів зберігається більше десяти штамів мікроорганізмів, на основі яких вже розроблені пробіотики.

Таблиця 9.2