Емпіричні методи в психології

До групи емпіричних методів входять: спостереження і самоспостереження; експериментальні методи; психодіагностичні методи (тести, анкети, питальники, соціометрія, референтометрія, інтерв'ю, бесіда); аналіз продуктів діяльності; біографічний метод; трудовий метод.

1)Метод спостереження полягає в тому, що експериментатор збирає інформацію, не втручаючись у ситуацію. Існує принципова відмінність наукового спостереження від життєвого, яке обмежується реєстрацією фактів і має випадковий, неорганізований характер. На противагу йому, наукове спостереження базується на певному плані, програмі, фіксації фактів та особливостей ситуації, на аналізі та інтерпретації.

За характером контакту - безпосереднє спостереження, коли спостерігач і об'єкт спостереження перебувають у безпосередньому контакті та взаємодії, та опосередковане, коли дослідник знайомиться зі спостережуваними суб'єктами побічно, за допомогою спеціально організованих документів на зразок анкет, біографій, аудіо- або відеозаписів тощо. За умовами здійснення спостереження - польове спостереження, яке відбувається в умовах повсякденного життя, навчання або роботи, та лабораторне, коли за суб'єктом або групою спостерігають у штучних, спеціально створених умовах. За характером взаємодії з об'єктом розрізняють включене спостереження, коли дослідник стає членом групи, та його присутність і поведінка стають частиною спостережуваної ситуації, та невключене (з боку), тобто без взаємодії і встановлення яких-небудь контактів з особою чи групою, яку вивчають.Розрізняють також відкрите спостереження, коли дослідник відкриває спостережуваним свою роль (недоліком цього способу є зниження природної поведінки спостережуваних суб'єктів), і приховане (інкогніто ), коли про присутність спостерігача групі або індивіду не повідомляють. За впорядкованістю в часі розрізняють спостереження суцільні, коли перебіг подій фіксують постійно, та вибіркові, коли дослідник фіксує процеси, які спостерігає, тільки в певні проміжки часу. За впорядкованістю в проведенні розрізняють спостереження структуровані, коли події, що відбуваються, фіксують відповідно до раніше розробленої схеми спостереження, та довільні (неструктуровані ), коли дослідник вільно описує події, що відбуваються, так, як він вважає за доцільне. Таке спостереження звичайно проводять на пілотажній (орієнтовній) стадії дослідження, коли потрібно сформувати загальне уявлення про об'єкт дослідження і можливі закономірності його функціонування. За характером фіксації розрізняють констатуюче спостереження, коли спостерігач фіксує факти такими, якими вони є, спостерігаючи їх безпосередньо або одержуючи від свідків події, та оцінювальне, коли спостерігач не тільки фіксує, а й оцінює факти щодо ступеня їхньої вираженості за заданим критерієм (наприклад, оцінює ступінь вираженості емоційних станів тощо).

ПОМИЛКИ спостереження з'являються через такі причини:• гала-ефект (ефект ореолу - базується на узагальненні одиничних вражень спостерігача, який відштовхується від того, подобається чи не подобається йому спостережуваний, його дії або поведінка.);• вплив усереднення;• логічні помилки (підміну аргументів);• помилки контрасту;• помилки, пов'язані з упередженнями та стереотипами (етнічними, професійними);• помилки некомпетентності спостерігача.

2) У науковій психології використовують також метод самоспостереження, який є засобом вивчення, аналізу та синтезу власних учинків і дій, порівняння своїх думок із думками інших людей.

3) Головним методом психологічного пізнання вважають експеримент. Дослідник активно втручається в діяльність та поведінку піддослідного для створення необхідних умов, за яких виявляються ті чи інші психологічні факти, явища, властивості. В експериментальному дослідженні має бути обов'язковий контроль за умовами перебігу експерименту, за подразниками, що діють на людину, за її реакціями на них.

Залежно від рівня втручання дослідника в перебіг психічних явищ експеримент може бути констатуючим, коли вивчають наявні психічні особливості без зовнішнього втручання, та формуючим, коли психічні властивості особистості вивчають у процесі "штучного" цілеспрямованого розвитку з використанням засобів навчання і виховання людини. За наявністю оснащення психологічний експеримент може бути лабораторним і природним. У лабораторному експерименті використовують спеціальну апаратуру, наприклад, тахістоскоп - для обстеження обсягу уваги - або комп'ютер - для тестування. Дії піддослідного регламентовано інструкцією. Природному е ксперименту властиві звичайні умови, коли піддослідний не здогадується про власну участь у дослідах, а експериментальні умови обмежуються замаскованою участю дослідника чи його асистента у спільній з піддослідним поведінці (скажімо, у грі дітей у дитсадку).

4) Значного поширення набули тести, які використовують для визначення властивостей особистості, вимірювання рівня розвитку порівняно зі стандартом. Тест складається із завдань або запитань, які добирають за критеріями валідності (відповідності психічній властивості, яку виявляють за його допомогою), надійності (сталості результатів вимірювання), стандартизованості (налагодженості в процесі перевірки на великій кількості піддослідних із визначенням достатнього рівня чутливості) тощо.

5) Застосування анкет (питальників ) допомагає збирати фактичний матеріал, що стосується характеру, змісту та спрямованості думок, оцінок, настроїв людей. Недоліком цього методу є певний суб'єктивізм, неможливість контролювати щирість респондентів (тих, хто відповідає на запитання анкети). Для підвищення рівня імовірності результатів опитування доцільно додатково застосовувати інші методи.

6)Соціометричний та референтометричний методи забезпечують вивчення стосунків між членами груп, виявляють їхню структуру (лідерів, аутсайдерів тощо) на основі відносно простої процедури вибору одними членами групи інших за параметрами симпатії-антипатії, референтності (стосовно певних цінностей).

7)Інтерв'ю та бесіда як методи здобуття інформації про особистість, її погляди, самооцінку, ціннісні установки, психічні властивості спираються на попередньо розроблену програму, гнучку стратегію формування запитань залежно від очікуваних та отриманих відповідей. Вони вимагають значної підготовки інтерв'юера, певної майстерності, зокрема здатності викликати довіру до себе, налаштувати людину на відвертість тощо.

8)Аналіз продуктів діяльності як метод дослідження можливий за наявності об'єктивних (матеріальних або матеріалізованих) наслідків діяльності людини, таких як архівні матеріали, чернеткові записи, щоденники, креслення, варіанти ескізів та малюнків. їх аналіз дає підстави ретроспективно відтворювати закономірності психічної діяльності особистості, її психічні властивості. Приклад застосування цього методу: психолог Б.М. Кедров вивчає науковий архів Д.І. Менделєєва з тих часів, коли хімік створював періодичну систему хімічних елементів та будує на цій основі психологічну теорію наукового відкриття.

9)Для біографічного методу характерні використання матеріалів, що стосуються особливостей життя людини, її розвитку як особистості, аналіз важливих подій у її дитинстві, юнацтві, навчанні та трудовій діяльності, внаслідок чого реконструюють характерні риси особистості.

10)Трудовий метод передбачає включення дослідника в конкретну діяльність (професійну, громадську тощо), оволодіння її технологією, входження у відповідну роль з метою вивчення ніби зсередини її закономірностей. Ефективність трудового методу залежить від здатності дослідника до перенавчання, перевтілення, певного артистизму, рефлексії, об'єктивної фіксації дослідних даних тощо.

11)Методи активного впливу на особистість. Сучасній науковій психології властиві не лише великі методичні можливості у пізнанні закономірностей психіки, а й здатність у разі потреби активно впливати на психічні властивості особистості. Потреба у цьому виникає, коли людина потрапляє у психотравмуючі ситуації - внаслідок міжособистісних конфліктів, стихійного лиха чи техногенної катастрофи тощо. У цих випадках застосовують методи активного психологічного впливу на людину з метою поліпшення її стану, подолання негативних наслідків для психіки. Ці методи може застосовувати тільки професійно підготовлений психолог.

15. Етапи психодіагностичного процесу
Психодіагностичний процес – процес переробки діагностичної інформації, що веде до прийняття рішення – діагнозу та прогнозу.
Етапи психодіагностичного процесу (Бурлачук, 2008):
Підготовчий період: ознайомлення з деяким комплексом об'єктивних і суб'єктивних показників (бесіда, історія хвороби, висновки інших фахівців тощо) про обстежуваному, в ході якого формується дослідницьке завдання. Підготовка до тестування повинна виключити виникнення непередбачених обставин і забезпечити однаковість процедури. Найважливіша обов'язок розробника тесту — повне і чітке описання всіх етапів процедури тестування.Етап збору даних,Етап переробки та інтерпретації,Етап прийняття рішення
Психодіагностичне дослідження завершується розробкою програми дій, які необхідно здійснити у зв'язку з отриманими результатами, рекомендацій по вибору оптимальних методів терапії захворювання, реабілітації і т. д. Підсумки діагностичного дослідження повинні бути представлені у пояснюють поняттях, тобто описуються не результати, отримані з допомогою конкретних методик з залученням спеціальної термінології, а їх психологічна інтерпретація. Використовувані терміни мають «доопределяться» шляхом віднесення до відповідної теорії, наприклад «інтроверт по Айзенку» або «інтроверт по Роршаху»
Н. Сандберг і Л. Тайлер виділяють три рівня діагностичних висновків
1) діагностичний висновок робиться безпосередньо з наявних про обстежуваному даних. Психолога не цікавить, чому окремий випробуваний не зміг виконати завдань тесту. Індивідуальний діагноз і прогноз, не здійснюється.
2) створення свого роду посередників між результатами окремих досліджень і діагнозом (описове узагальнення і гіпотетичний конструкт). На цьому рівні дослідник отримує можливість планування подальших етапів діагностичної роботи, вибору конкретних методів впливу.
3) повинен відбутися перехід від описового узагальнення, гіпотетичних конструктів до теорії особистості. Створюється робоча модель досліджуваного випадку, в якій конкретні особливості даного індивіда представлені в цілісності і сформульовані в поняттях, що дозволяють найбільш точно та обґрунтовано розкрити психологічну сутність явища, його структуру.
ДІАГНОСТИЧНЕ ОБСТЕЖЕННЯ — конкретна програма дій з певним об'єктом, спрямована на реєстрацію або оцінку діагностичних ознак і постановку діагнозу даного об'єкту.ВИСНОВОК - документ про результати тестування, підготовлений психологом
Етапи психодіагностичного обстеження (Посохова, 2005)
1) Підготовчий:-постановка мети дослідження-формулювання психодіагностичної гіпотези (гіпотез)-постановка конкретних завдань
-визначення об'єкта і способу організації дослідження-формулювання попереднього визначення досліджуваного феномена-створення психодіагностичного комплексу, що включає в себе валідні і надійні методики-вибір психодіагностичного простору-вибір часу психодіагностичного-проведення пілотажного дослідження (у разі необхідності)
-коригування (у разі необхідності) психодіагностичного комплексу
2) Основний або діагностичний-безпосереднє проведення психодіагностичного обстеження
-первинне узагальнення психологічної інформації3) Заключний або интерпретационный-опис та інтерпретація отриманого матеріалу-зіставлення результатів з висунутої на початку обстеження гіпотезою-складання висновку за результатами проведеного обстеження
Кожен отриманий результат повинен бути інтерпретований