ТОП 10:

Методи досліджень, які застосовуються в економічній психології



За своїм статусом економічна психологія є суміжною науковою дисципліною, основу якої становлять теоретичні положення, методи та результати досліджень, накопичені як у психологічній науці, так і в економіці.

Тому вся сукупність методів, які використовуються в економічній психології, може бути розділена на три групи:

• перша група - методи, які традиційно використовуються в психологічних дослідженнях (спостереження, експеримент, анкетування, різні види опитувань і інтерв'ю, тестування, математико-статистичні методи обробки й об'єктивізації даних);

• друга група - економічні методи та методи, які використовуються в суміжних наукових напрямках (метод математичного моделювання, логіко-теоретичний аналіз, синтез, метод абстракції, історичний підхід);

• третя група - власне методи, які стали активно використовуватися з виникненням економічної психології, розроблені з урахуванням специфіки даної наукової дисципліни (наприклад, економіко-психологічний експеримент, що проводиться за схемою традиційного економічного експерименту, але із психологічним оснащенням).

Аналіз вітчизняних і закордонних публікацій у галузі економічної психології та суміжних з нею областей свідчить про те, що в цих дослідженнях все частіше використовуються методи дослідження операцій, засновані на математичному апараті оптимального програмування, теорії масового обслуговування, теорії ігор, евристичному програмуванні.

Досить ефективним інструментарієм економічної психології, особливо таких розділів як бізнес і підприємництво, є теорія ігор. Теоретико-ігрові завдання використовуються для прогнозування реакції конкурентів на зміну цін, пропозиції додаткового обслуговування, модифікації старої й освоєння нової продукції, моделювання економічної поведінки інвесторів на ринку цінних паперів.

Успішно використовуються в керуванні організаційно-виробничими системами програмні методи сіткового планування й керування, які дають відповіді на питання: коли починати та закінчувати роботи, як усувати виникаючі перешкоди.

Як методи дослідження в економічній психології можна виділити три основних: лабораторні експерименти (різні економічні ігри); польові дослідження, які проводяться в природних умовах, і спеціально розроблені опитувальні методики.

Порівнюючи особливості розвитку економічної психології в Росії й Україні із країнами з розвиненою ринковою економікою, не можна не відзначити однієї особливості в постановці проблем і напрямків емпіричних досліджень. Для західної економічної психології характерне акцентування уваги на процесах прийняття економічних рішень, економічної поведінки та взаємодії партнерів в умовах торговельних переговорів і операцій. При цьому активно використовується моделювання економічних процесів в умовах лабораторних експериментів із грошима. Не применшуючи важливості подібних досліджень для одержання строго фіксованих емпіричних даних і аналізу взаємозв'язків між досліджуваними змінними, варто підкреслити принципову обмеженість можливостей лабораторного експерименту при вивченні реального економічного життя та соціальної обумовленості психологічних особливостей господарюючих суб'єктів. Ця тенденція відображає ігнорування закордонними вченими власне соціальних сторін і проблем економічного життя: відносин власності, бідності та багатства, безробіття.

Для вітчизняної економічної психології, навпаки, характерна пильна увага саме до цих вузлових соціальних проблем економічної життєдіяльності.

Проведення емпіричних досліджень за цими напрямками передбачає вивчення свідомості та поведінки представників різних соціально-економічних груп у природних умовах їхньої життєдіяльності. При цьому дуже важливо не обмежуватися аналізом лише суб'єктивних подань і думок, які виявляються за допомогою опитних методів, але й вивчати їхній зв'язок з особливостями реального економічного поводження в конкретних соціально-економічних умовах. Тут дуже перспективним є використання стратегії природного експерименту, коли соціально-психологічні феномени, пов'язані з особливостями суб'єктивного відображення економічних умов життєдіяльності суб'єктів і регуляцією їхньої економічної поведінки, досліджуються в умовах радикальних соціально-економічних змін.

Вибір і використання кожного із цих методів визначається метою та завданнями дослідження.

В економічній психології, як ми вже відзначали, активно використовуються методи, розроблені в психології, розглянемо їх більш докладно. Всі методи за кінцевим результатом можна розділити на чотири великі групи.

1. Емпіричні (обсерваційні) методи [2, c.51]

Можливість спостерігати за собою або навколишніми дає нам наявність суб'єктивного світу ‑ пізнання та самопізнання, рефлексивної свідомості, мислення, упередженого відношення (всі наші образи й уявлення пофарбовані особистим сприйняттям і почуттям) і т.д.

До емпіричних методів належать самоспостереження (інтроспекція) і спостереження.

а) Самоспостереження — це дослідження людиною власного сприйняття світу.

Природно, що історично це перший метод. Шляхом самоспостереження та зіставлення з навколишньою дійсністю відбувається рефлексія, розпізнавання себе серед інших, свого росту й розвитку рік у рік, ставлення до свого положення в суспільній і економічній ієрархії й т.п. Метод самоспостереження доступний, коректний, може бути дуже глибоким так, як це продемонстровано в книзі М. Зощенка «Перед сходом сонця». Його спостереження логічні й переконливі. Однак не можна сказати з повною впевненістю, що вони достовірні. У цьому ‑ головна погрішність методу. Не можна взяти випадкову групу людей і «доручити» їм самоспостереження ‑ їхні результати будуть непорівнянні. Уявлення про світ інтерсуб’єктивні (у нас індивідуальна психіка, ми всі зв'язані світом культури та реагуємо на нього по-різному) і соціалізовані (наша поведінка визначена вихованням, оточенням, подіями). До спостерігача-дослідника варто висувати спеціальні вимоги, сформулювати які досить складно. У відмінність, наприклад, від фізичних досвідів, які можна проводити в ідеальних, спеціально створених умовах, спостереження за психікою людини відбувається в реальному житті, з якого майже нічого не можна виключити, оскільки виключене може бути визначальним в поведінці або реакції людини. На психіку впливає минулий досвід, сучасний стан, генетика, фізичні та фізіологічні особливості особистості. Тому дослідникові важливо дуже точно визначити те, що він хоче спостерігати. Інакше спостереження перетвориться у фіксацію випадкових фактів. Метод можна доручити застосувати до себе тільки фахівцям. У загальній психології, наприклад, психологам-дослідникам, що знають про свої можливості, межі, погрішності інтерпретацій. В економічній психології можна доручити провести самоспостереження групі людей, підібраних за однаковими параметрами (темперамент, характер, соціальне середовище, рівень матеріального статку, родинний стан, успішність навчання або просування по службі й т.п.), і зафіксувати свої спостереження по відношенню, наприклад, до власності.

б) Спостереження — метод, що полягає в навмисному, систематичному, цілеспрямованому та фіксуємому сприйнятті зовнішніх проявів психіки іншої людини. Спостерігачем також повинна бути спеціально навчена людина. У інтерпретації результатів спостережень варто звернути увагу на те, що одні й ті самі явища розуміються неоднозначно. Так, відомий вираз «у здоровому тілі - здоровий дух» одними людьми розуміється як заклик до занять спортом, іншими - що без здоров'я не буде інших радощів життя, а третіми трохи витончено - або займатися здоров'ям, або справою - і тоді все буде в порядку. Приказка «не май сто рублів, а май сто друзів» при всій її привабливості для екстраверта, напевно, буде неправильною для Гобсека, а Арсеній Тарковський і зовсім говорив по-іншому ‑ «коли тобі прийдеться туго, знайдеш і сто рублів, і друга. Себе знайти куди важче, ніж друга або сто рублів».

 

 

2. Організаційні методи [2, c.52]

а) Порівняльний — метод поперечного зрізу, що полягає в зіставленні різних груп населення на певний момент часу за будь-якими ознаками (соціальний стан, рід діяльності, матеріальний статок, вік, освіта). Можна порівнювати окремих людей, різні групи. Наприклад, студентські групи в потоці тільки 1-го курсу минулих років навчання. На практиці за допомогою методу можна коректувати склад груп, рівень знань, спостерігати динаміку відносини до економічних змін, політичних явищ і ін. Так, порівняння сьогоднішніх першокурсників і їхніх батьків під час перебування ними студентами першого курсу ілюструє картину змін, що відбулися, у ставленні до майнової нерівності, ринкових цін, духовних цінностей. Старшому поколінню, звичайно, складніше звикнути до змін, оскільки його досвід пов'язаний зі знанням минулих цін, відчуттям відносної майнової рівності, пріоритетом духовних цінностей, які впливають на сприйняття змін. Молоді ж не знали «того» життя, їм не із чим порівнювати. Позначається й гнучкість сприйняття ними життя, відсутність стереотипів. Важливим фактором є відсутність канонів «як має бути». Сьогодні людська натура більше вільна у виявленні своїх бажань.

Порівняння може здійснюватися в рамках розвитку того або іншого соціокультурного середовища (соціокультурний підхід). При цьому виявляються детермінанти формування механізмів регуляції економічної поведінки, системи ставлення до економічних явищ, ті або інші зміни в структурі особистості людей з різною економічною активністю. Результати такого аналізу можуть бути покладені в основу економічної політики.

б) Лонгитюдний — метод поздовжнього зрізу, що полягає в багаторазових обстеженнях тих самих осіб (груп) протягом тривалого часу. Він дозволяє з'ясувати, як психічний стан людини в юному віці, зрілості згодом позначається на її життєвих результатах. Так, американські вчені з'ясували, що в студентській групі приблизно 3 % студентів мають життєві цілі. Дослідження, проведене через 20 років, показало, що саме ці 3 % досягли в порівнянні з однолітками більш істотних результатів у діловому та сімейному житті. На вітчизняному матеріалі можна побачити своєрідне лонгитюдне дослідження у фільмі «Контрольна для дорослих». Можна спостерігати й зміну психіки. Наприклад, з віком змінюється ставлення до грошей, спадщини, до діяльності й т.д. Так, у старості, при необоротній регресії особистості відбуваються зміни психіки, що проявляються в зникненні недавно придбаних навичок, в утрируванні властивих раніше якостей (ощадливість перетворюється в скнарість, прагнення до вищих духовних цілей змушує заповісти майно монастирям або благодійним організаціям на шкоду родині й т.п.).

в) Комплексний метод — спосіб вивчення, при якому в дослідженні беруть участь представники різних наук. Це дозволяє встановити зв'язки та взаємозалежності між явищами різного роду, а також включити елементи порівняльного та лонгитюдного методів. Він застосовується у зв'язку з недостатністю вивчення явищ психіки будь-яким одним методом.

3. Експериментальні методи [2, c.53]

Вони відрізняються від спостереження (емпіричного методу) активним втручання в ситуацію з боку спостерігача. В експериментальному методі факти одержують зі спеціально проведеного експерименту, досвіду. Використовуються вони в багатьох науках, у тому числі й психології, але в економічній психології здобувають особливого значення, оскільки стосуються не тільки тонкої матерії взаємин людей, а дозволяють розкрити особливості психіки в умовах економічного життя. Так, щоб уникнути використання шаблонів у рекламній діяльності, потрібні спеціальні експерименти в середовищі «економіка - людина». Тільки експериментально можна встановити (або підтвердити теоретичні побудови), як поведуть себе люди в умовах економічних перетворень або як відреагують на фінансові піраміди. Успішність «економічної піраміди» підприємця-авантюриста Мавроді була не тільки вирішена відомою зі світового досвіду специфікою поведінки людей, але й отрепетована шляхом організації маленьких пірамід (для дітей - посилка поштою листівок, для дорослих - грошей). Експериментальні методи різноманітні за організацією їхнього проведення.

а) Лабораторний експеримент. У загальній психології за допомогою цього методу в спеціально обладнаних лабораторіях досліджуються пам'ять, сприйняття, увага, час протікання психічних процесів, швидкість реакції й багато чого іншого з використанням спеціальних приладів. Суть методу полягає в порівнянні результатів із суб'єктивними, існуючими у свідомості людини еталонами (експертними оцінками гучності, яскравості, інтересу) і об'єктивними, що перебувають поза свідомістю людини (порогами сенсорної чутливості й ін.).

Метод коректний, але випробуваний знає, що він іде на дослідження, і результати можуть бути не занадто достовірними, оскільки існує магія приладу, перед яким одні поводяться зібрано, як в екстремальній обстановці, інші розслаблюються й показують гірші результати. Випробуваного може бентежити і штучність середовища.

В економічній психології цим методом можна вимірювати швидкість придбання трудових навичок, реакцію на інформацію, специфіку поведінки в ризикових ситуаціях. Випробування можуть проводитися в умовах гри.

б) Природний експеримент. Проводиться в природних умовах. Випробуваний не підозрює, що над ним відбувається експеримент, і поводиться звичайно. Метод використовувався в Росії ще в 1910 р. вітчизняним психологом Лазурським для вивчення поведінки школярів. Його можна застосовувати для індивідуального спостереження за будь-ким, для вивчення можливостей колективу. Здавна відомий спосіб перевірки на чесність працівника: йому підкидаються гроші або речі. Роботодавець нерідко непомітно перевіряє, яке навантаження може витримати працівник ‑ за кількістю годин робочого дня, за часом роботи без перерв, за реакцією на несподівані ситуації. За допомогою цього методу можна створювати робочі колективи. Так, психологічно виправдано, що в стінах економічних вузів «самовідбором» групуються люди, що люблять математику або схильні до роботи з людьми. На фізфаках і фізтехах збираються ті, хто схильний до абстрактного мислення. Але розділити їх можна й у групі, що зібрана випадковим чином, запропонувавши вирішити два види завдань.

в) Штучний експеримент. Випробувані знають, що беруть участь в експерименті. Метод коректний, але результат може бути спотворений тим, що випробувані нерідко намагаються поводитися відповідно до очікувань експериментатора. Можлива й інша поведінка. Так, якщо люди беруть участь в експерименті по вивченню реакції на рекламу, то залежно від особистих якостей експериментатора і випробуваних вони можуть з однаковим успіхом показати й те, що реклама подобається й те, що не подобається. Якщо люди беруть участь у грі, то залученість у неї може змусити їх забути про експеримент. Тоді вони поводяться природно. Але можливі випадки, коли випробуваний проявляє активність просто як учасник експерименту.

4. Психодіагностичні методи [2, c.54-55].

а) Інтерв'ю, бесіда. Це допоміжні методи розмови з індивідом, застосовувані в особливих умовах (розмова віч-на-віч доречна в ситуації, коли людина «вибита з колії» - розстроєна, втратила роботу й т.п.). З їхньою допомогою визначають гостроту тих або інших соціальних проблем, економічних ситуацій. Частіше використовуються в соціології.

Звичайно в інтерв'ю можна простежити реакції, ставлення до тих або інших подій в умовах особливої довірчості, які не можуть бути створені, наприклад, при тестуванні.

б) Тестування — операція, за допомогою якої можна виявити індивідуальні розходження для з'ясування сфер, де людина може себе реалізувати. Тестування проводиться за допомогою тестів - завдань стандартної форми, за якими і йдуть випробування. Існують складні методики їхнього складання, перевірки на валідність (тобто мірність) і надійність (одержання однакових результатів при повторному вимірі), вірогідність і багато чого іншого.

Із часу появи тестів ‑ з початку XX ст. (А. Біне і Т. Симон) ‑ і дотепер стоїть проблема виміру справжніх можливостей людини. Імовірно, вона розв'язна з деякою погрішністю, оскільки, з одного боку, авторами тесту є люди, що закладають у нього питання по тій проблемі, що їх цікавить, а з іншого, - при всьому бажанні виміряти те, що дано людині природою (генотип), навряд чи можливо. Адже людська натура надзвичайно багата. Історія психології демонструє, що світ психіки людини неосяжний. Дослідник більшою мірою вимірює те, що дано середовищем (фенотип), а також основні психологічні характеристики. Тому тести, швидше за все, вимірюють ступінь адаптивності.

У цей час існує безліч тестів, що вимірюють особливості поведінки, характеру, темпераменту, здатність до творчої діяльності, рівень досягнень, розумової обдарованості. Поштовхом до розвитку тестування послужив інтерес до інтелектуальних здатностей. Коефіцієнт інтелектуальності (у вітчизняній практиці 20-х рр. КРЗ - коефіцієнт розумових здібностей) використовується в практиці відбору учнів. Однак проблема визначення обдарованості залишилася недозволеною дотепер, оскільки в міру застосування все нових тестів виявлялося, що можна виміряти лише якийсь один бік інтелекту (швидкість розуміння умов завдання, виділення однотипних завдань і т.п.) Крім того, інтелект не є запорукою успішної діяльності. Впливають фактори внутрішньої мотивації (наприклад, бажання досягти успіху, бути першим, доводити справ до кінця) і зовнішньої мотивації (наприклад, заздрість, небажання жити в бідності або безвісності). Проте за допомогою тестів IQ можна досить точно визначити інтелектуальний потенціал індивіда (для виявлення обдарованих дітей у США здавна використовувалися тести, а в нас - олімпіади. Відсоток обдарованих дітей виявився порівнянним).

Але чому серед двох дітей з однаковим IQ один стає бізнесменом, а інший математиком? Або чому відмінний математик залишається в бідності, а двієчник стає багатієм? Для рішення цього завдання потрібні спеціальні тести, що лише частково зачіпають питання загальної психології. До них належать тести на здатність керувати, бути бізнесменом і ін. Імовірно, у них повинна бути закладена ідея стратегічного бачення, пріоритетна мета опитуваного. Якщо метою є багатство, то все інше - темперамент, розум, характер - буде працювати на її досягнення. Щоб створити тести, що дозволяють урахувати індивідуальні розходження в економічній поведінці, необхідно використовувати інші методи, наприклад експериментальні (метод близнюків), інші науки. Так, психологія індивідуального (генетичні, вивчаючі спадкоємні механізми психіки; диференціальної, вивчаючої особливості розходжень між індивідами) дозволяє виявити розходження між людьми, що стали особливо помітними при збільшенні ступенів волі вибору, можливості реалізуватися в різних видах діяльності. Люди, що мають однакові темпераменти, характери, інтелект, зовсім по-різному поводяться в різних економічних ситуаціях. Якщо вченого цікавлять тільки гроші, а журналіст дуже дорого «продається», то довіру до результатів роботи цих фахівців можна відразу ставити під сумнів, оскільки завжди можна розгадати, по чиєму сценарії й на кого вони працюють. Якщо ваша бабуся говорила, що не любить людей, у яких на розумі тільки «купити-продати», то шанс того, що й ви такий же, досить високий. Треба сказати, що нащадки справжніх російських купців і підприємців, здатних організувати та розвивати справу, мали здатності своїх предків. Отже, зв'язок є, але твердої залежності немає. Людина з яскраво вираженими економічними здібностями може народитися в будь-якій родині, аналогічно тому як, за здавна відомою притчею, великий воїн може народитися і у хатині пастуха. До речі, ідеї генетичної зумовленості здібностей дотримувалися в країнах, де були станові розмежування й перешкоди. У США дотримувалися протилежних точок зору. Психологія індивідуального є базою для розробки методів досліджень у психології економічній. Остання ж визначає, чому так чи інакше люди поводяться в різних економічних ситуаціях, по-різному реагують на бізнес, підприємництво, рекламу, гроші й досягають різних успіхів.

У висновку необхідно відзначити, що загальна психологія вивчає психіку людини (або групи людей), як би поставленої в ідеальні умови ‑ у чистому виді, без впливу навколишнього світу. Наявність того або іншого темпераменту, інтелекту, уваги, пам'яті не може пояснити, чому одна людина чесна, а інша ні, одна вважає нормою обман або експлуатацію інших людей, а для іншої це неможливо, одна заздра, інша рветься до влади (однаково якої - політичної, психологічної, економічної), третя і зовсім альтруїст. Такої відповіді не давала (і не ставила подібного завдання) загальна психологія. Відповідь на них потрібно шукати в глибинах людської психіки, які досить добре досліджені в релігійній антропології й психології.

 

 







Последнее изменение этой страницы: 2016-04-08; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 35.172.233.215 (0.007 с.)