ТОП 10:

Свідоме і несвідоме в регуляції поведінки людини



Поведінка людини реалізується через різні механізми. Це, з одного боку, безумовно-рефлекторні й умовно-рефлекторні механізми, що визначають мимовільну активність людини. Людина в цьому випадку діє ненавмисно, мимоволі, беззвітно, тобто несвідомо.

З іншого боку, це довільне управління, тобто навмисне, вольове, свідоме реагування на зовнішні та внутрішні стимули. У цьому випадку може бути як довільна активність, викликана потребами і бажаннями людини, так і змушена активність, яку людина проявляє без або проти свого бажання.

Пам'ять, увага, уявлення й ін. пізнавальні процеси, а також рухи і дії людини можуть бути як довільними, що протікають під контролем свідомості, так і мимовільними, реалізованими рефлекторно.

Психіка в цілому, свідомість і несвідоме зокрема забезпечують пристосування і адаптацію людини до зовнішнього світу. Свідомість і несвідоме ‑ це рівні орієнтування в дійсності, що якісно відрізняються, і кожен з яких вносить свій внесок у регуляцію діяльності суб'єкта [2, с.69].

Властивості зовнішнього світу виступають для людини як деякі сигнали, знаки. Інформація як відомості про світ при її осмисленні людиною стає знанням про світ, тобто ідеальною його моделлю.

Свідомість як інтегруюча форма психіки являє собою сукупність знань про зовнішній світ, його внутрішню модель, можливу завдяки пізнавальним процесам ‑ сприйняттю, увазі, пам'яті й ін. [2, с.69].

Свідомість відіграє роль "посередника"між об'єктивними умовами і реальними вчинками людей.

Філософський енциклопедичний словник визначає свідомість як одне з основних понять філософії, психології та соціології, що позначає вищий рівень духовної активності людини як соціальної істоти [85]. Своєрідність цієї активності полягає в тім, що відбиття реальності у формі почуттєвих і розумових образів передбачає практичні дії людини, надаючи їм цілеспрямований характер. Об'єктивний світ, впливаючи на людину, відбивається у вигляді уявлень, думок, ідей і інших духовних феноменів, що утворюють вміст свідомості, який відображається в продуктах культури, здобуваючи форму ідеального.

В. Жикаренцев зазначав: «Думка є початок і кінець усього. Все, що створене навколо нас і усередині нас, ‑ будинки, дороги, твори мистецтва, наші взаємини, наше відношення до себе ‑ все це спочатку було думкою усередині нас, що пізніше втілилася в матерію. Ви й ніхто інший в остаточному підсумку вибираєте: прийняти ту або іншу думку чи ні, а за нею ‑ й модель поведінки» [цит за 3, с.26 ].

Завдяки свідомості людина чітко відрізняє «я» від «не я», тому відмінною рисою свідомості людини є наявність самосвідомості ‑ усвідомлення себе у взаємозв'язку з іншими людьми і світом (тварина не відрізняє себе від своєї життєдіяльності). Отже, свідомість людини включає самоконтроль, самовідношення, самооцінку й емоційні оцінки в міжособистісних відносинах. Іншою відмінною рисою свідомості людини є наявність цілепокладання (усе, що робить людина, робиться задля чогось) [2, с.69].

Дослідження показують, що, по-перше, поведінка людей, у т.ч. економічна поведінка, визначається складною взаємодією свідомості й об'єктивної дійсності, що впливає на формування цінностей. І навпаки, уже сформовані цінності ‑ компонента свідомості ‑ багато в чому обумовлюють сприйняття реальності.

Людина прагне змінити своє буття у відповідності зі своїми інтересами й уявленнями. У свою чергу, зміни в системі виробничих відносин з необхідністю викликають зміни в економічній свідомості.

По-друге, свідомість відбиває об'єктивну ситуацію не пасивно. На процес відбиття впливають уявлення, переконання, установки (у т.ч. сформовані в минулому). Тому важливо вивчення динаміки свідомості, виявлення причинно-наслідкових зв'язків, протиріч, невідповідності між накопиченим розумовим матеріалом, колишніми стереотипами й знаннями про нові явища (суспільних, у т.ч. в економічному житті).

В. Жикаренцев зазначав: «Принцип нашої взаємодії із зовнішнім світом можна було б представити у вигляді стрічки Мебіуса. Візьміть стрічку паперу і склейте її, перевернувши кінці. Тепер, якщо ви помістите палець на внутрішню поверхню і почнете рухати його по ній, то через деякий час ви раптом виявите, що перебуваєте вже на зовнішній поверхні... [ цит за 3]

Коли це відбулося? Ви не можете точно вказати точку переходу. Якщо ви проробите зворотне, то опинитеся усередині. Ніколи не можна визначити, коли ми починаємо переходити із внутрішньої поверхні на зовнішню та навпаки...

У думки немає меж, вона одночасно присутня і усередині нас, і зовні, тільки у вигляді ситуації, проблеми, матеріальної форми. Так взаємодіють внутрішнє й зовнішнє...» [цит за 3, с.27 ].

Отже, основні характеристики свідомості: рухливість, гнучкість, мінливість, здатність до перебудови. Але зміна свідомості, переосмислення дійсності за часом і за змістом не завжди збігаються зі змінами дійсного положення людини і її діяльності (життя в цілому, суспільних умов і т.д.).

Несвідоме ‑ це сукупність психічних процесів, актів і станів, обумовлених такими діями, вплив яких на свою поведінку людина не усвідомлює. Тут немає самоконтролю, самооцінки, цілепокладання. Сутнісна характеристика всієї сфери несвідомого ‑ злитість суб'єкта й світу, «я» і «не я» (нерозривність того, що зі мною відбувається, і мого відношення до цього). Саме завдяки злитості суб'єкта зі світом у несвідомому людина мимоволі сприймає світ і запам'ятовує його. Несвідоме в силу незнання логіки свідомості відкрито нескінченній кількості інших логік дійсності, які ще не стали надбанням науки. Розмаїтість проявів несвідомого в поведінці людини можна об'єднати в наступні групи [2, с. 69-70].

1) Надіндивідуальні підсвідомі явища (колективне несвідоме) ‑ це засвоєні суб'єктом типові для даної групи (спільності) зразки поведінки й пізнання, вплив яких не усвідомлюється людиною. Ці зразки (наприклад, культурні, етнічні стереотипи), засвоюючись через механізми соціалізації, визначають соціально-типові особливості поведінки людини. Саме в соціально-типових характеристиках поведінки людини суб'єкт і група («я» і «не я») виступають як одне ціле.

Як інший приклад тут можна привести поняття менталітету ‑ сукупності прийнятих і в основному схвалюваних суспільством поглядів, думок, стереотипів, форм і способів поведінки, що відрізняє дане суспільство (спільність) від інших.

А у роботах К. Юнга розроблене ключове поняття архетипу вищого «я» як уродженої психічної схильності, що визначає поведінку і мислення людини й виражається в знаках, образах, символах. По суті архетипи подібні з інстинктами, але вони детермінують не тільки біологічні, але й психологічні, і соціально-психологічні форми поведінки людини.

Аналіз надсвідомих явищ прояснює проблеми передачі досвіду від покоління до покоління, безперервності ‑ дискретності свідомості.

2) Неусвідомлювані мотиви поведінки. Про існування цього класу явищ стало відомо завдяки дослідженням відстроченого постгіпнотичного навіювання, що приводить до виконання дії, імпульс якої невідомий самій людині, яка зробила цю дію, після виходу з гіпнотичного стану. Потім З.Фрейдом було розроблене поняття несвідомого ‑ це нереалізовані бажання (потяги), які через конфлікт із соціальними запитами суспільства не допускалися у свідомість або виганялись, відчужувалися з нього за допомогою такого захисного механізму психіки, як витіснення. Будучи витиснутими зі свідомості особистості, ці потяги утворюють приховані афективні комплекси, схильності до дій, що активно впливають на життя особистості та що проявляються в непрямих символічних формах (сновидіннях, гуморі, обмовках і т.ін.)

3) Неусвідомлювані резерви органів почуттів. Мова йде про вплив на поведінку підпорогових подразників. Такі явища були описані ще І. Сєченовим як «шосте почуття» ‑ щось зупинило, щось змусило здригнутися. Психофізичні дослідження «субсенсорной зони» дозволяють говорити про підсвідоме сприйняття (раніше, ніж відбувається усвідомлення), про «передувагу» і т.п. Е. Ериксон показав, що людина має здатність розпізнавати появи емоційно-значимих стимулів на несвідомому рівні та змінювати чутливість до них. У такий спосіб мозок захищає свідомість ‑ запобігає проникненню тривоги, занепокоєння. Всі аналізатори людини зберігають, фіксують у пам'яті значно більше інформації, ніж відбивається у свідомості.

Найбільше ефективно підпорогові стимули можуть виявлятися в стані розслаблення, що широко використовується в практичних технологіях психології творчості (підпорогові думки приводять до інтуїтивного рішення), в активних методах навчання та лікування.

Відомо, що підпорогова стимуляція виконує роль навіювання. Сучасна реклама іноді використовує прийоми типу «25-го кадру», що офіційно заборонено в цивілізованому світі як «маніпулювання свідомістю» (якась інформація подається мигцем на долі секунди, а тому ‑ не усвідомлюється, але потім виникає у свідомості людини як самостійне рішення).

4) Неусвідомлювані регулятори способів виконання діяльності (операціональні установки та стереотипи). Вони виникають у процесі рішення різних завдань ‑ перцептивних, мнемічних, моторних, розумових ‑ і детермінуються неусвідомлювано передбачаємим образом подій і способів дії, які опираються на минулий досвід поведінки в подібних ситуаціях.

Довільність завжди припускає контроль із боку суб'єкта за своєю поведінкою, але для цього необхідно як мінімум кинути оком на себе з боку, відокремити «я» від «не я». Там, де немає довільного контролю, там немає протиставлення себе світу, а тим самим немає усвідомлення.

Незважаючи на дію несвідомого основну роль у поведінці людини все ж має свідоме. Конкретна дія залежить не тільки від думки чи усвідомлення та емоцій, але в кінці кінців визначається вольовим компонентом свідомості.







Последнее изменение этой страницы: 2016-04-08; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.235.45.196 (0.007 с.)