Практична значимість, цілі та завдання економічної психології

Аналізуючи результати перетворень, що здійснювалися в економіці України протягом останніх 20 років, багато вчених, як закордонних, так і вітчизняних, відзначають, що причини соціально-економічної кризи багато в чому обумовлені неправильно обраною моделлю розвитку економіки. Ця модель була сліпо скопійована зі зразків перетворення розвинених західних економік і абсолютно не враховувала культурно-історичні, національні особливості розвитку України, особливості сформованого господарського механізму, особливості економічної свідомості, у цілому психології народу.

У зв'язку із цим актуальною є розробка одного з найважливіших розділів економічної психології ‑ макроекономічного психологічного аналізу, основним завданням якого є визначення ключових напрямків економічної поведінки великих соціальних груп з метою вироблення ефективної економічної політики та засобів її здійснення.

Практика показує, що навіть найдосконаліша економічна модель не в змозі викликати й забезпечити розвиток, якщо в ній не враховані психологічні закономірності економічної поведінки, соціокультурні та духовно-моральні детермінанти. Це стосується в першу чергу проблеми сумісності пропонованих моделей економічного розвитку із традиційними моделями господарської поведінки. Моделі, форми й інститути, які рекомендуються (або нав'язуються), стикаючись із традиціями господарювання, починають функціонувати, насамперед, відповідно до сталої поведінки й лише через опосередкування нею ‑ відповідно до власної економічної логіки. Якщо економічні й психологічні моделі несумісні, може відбутися виродження навіть найефективніших і детально оброблених економічних моделей.

Прикладом подібного сценарію може служити та, що вже стала надбанням минулого, історія впровадження в радянській економіці коефіцієнту трудової участі (КТУ). З його допомогою хотіли більш адекватно оцінювати трудовий внесок кожного працівника. Насправді ж він «заробив» за своїми законами, що мав мало загального з економічною ефективністю. Дуже часто більш високий КТУ виставлявся майстром собі та своїм «наближеним»; у ряді місць уводився своєрідний графік, за яким високий КТУ в одному місяці одержували одні, а в наступні інші робітники (по черзі, щоб «нікому не було кривдно») [34, c. 64].

Настільки ж повчальна невдача впровадження «кружків якості» в американській промисловості. Виникнувши на початку 60-х років у Японії, вони в середині 70-х привернули увагу менеджерів у США, і в першу чергу компанію Локхід. До 1980 року «кружки якості» функціонували вже в 230 американських компаніях. До кінця 80-х, щоправда, з'ясувалося, що лише в 8 з них вони давали позитивний ефект. Психологія американських робітників (на відміну від Японії й суміжних з нею країн) виявилася несприйнятливою до цієї форми боротьби за якість продукції [34, с. 64].

Наведені і їм подібні уроки показують: у виробленні економічної політики варто починати з аналізу базових параметрів традиційної господарської діяльності й, у першу чергу, психології виробників.

Японський робітник не може зрадити інтересів своєї фірми, оскільки є під впливом моральних установок, що виховуються з дитинства: «гирі» - боргу подяки й «дзин» - обов'язкової вірності, які й спонукують його на шкоду своєму часу та силам брати участь у тих же «кружках якості» (останні, на нашу думку, тільки на даній підставі і є ефективними).

Не меншу роль подібного роду цінності грають у східних районах Росії й тим більше в Середній Азії. Тут суцільно й поруч зустрічаються такі зразки економічної поведінки, як знижка із ціни продажу для родичів, пільгова орендна плата за землю одновірцеві, пільговий кредит землякові й т.д. Залишки схожих явищ мають місце і у західних суспільствах [34, с. 65].

Характерно, що ірраціональні форми поведінки властиві не тільки індивідові, але й групі, навіть масам людей. Історичний приклад петровських часів про поширення картоплі в Росії найпоказовіший у цьому плані. Народ у силу звички, незнання відкидав довгий час "другий хліб", отруюючись багатосімейними ягодами, що зріють зверху, а не бульбами, що ростуть знизу. В 1834 р., 1840-1343 рр. були картопляні бунти, коли цю культуру насаджували урядовими розпорядженнями. Те ж відбувалося з "хрущовською" кукурудзою, що завзято насаджувалася, але так і не була прийнятою.

Одне з головних завдань економічної психології ‑ виявлення соціальних цінностей і психо-соціальних норм, що визначають особливості економічної поведінки в даному суспільстві або досить великій соціальній групі. Взаємодія таких цінностей і норм ‑ найважливіший момент у визначенні стратегії і тактики економічних змін. Вона повинна бути спроектована на економічні моделі, що вводяться, і їхні складові: політику зайнятості, особливості попиту й накопичення, характер циркуляції грошової маси, ін.

Наприклад, чи можна ввести «безвідмовно» діючу економічну модель племенам Африки або Латинської Америки, якщо робочий день у них триває не більше 2-3 годин 3-4 дні на тиждень? Або в інших випадках подібного роду. Так, багато племен папуа Нової Гвінеї воліють вирощувати таро, а не каву, хоча остання є значно більше дохідною ринковою культурою. У нігерійському племені тив існує три сфери обміну: звичайних товарів (їжа, інструменти), престижних (раби, худоба) і «безцінних» (жінки). Кожна із цих сфер замкнута й не перетинається з іншою, має свої правила та пропорції обміну, обслуговується «своїми» грошима. Малайські селяни здійснюють заощадження у формі великої рогатої худоби, хоча час догляду за нею може бути використаний більш ефективно ‑ для вирощування товарних культур, продаж яких дозволить виручити більше грошей. Багато племен мають свої «гроші», і коли з'являються гроші сучасні, то відбуваються парадоксальні речі ‑ металеві дрібні монети оцінюються вище, ніж великі паперові купюри. Практично у всіх традиційних культурах значна частина продуктів і коштів витрачається на ритуали. Такого роду крайні приклади служать яскравою ілюстрацією взаємодії економічних інститутів і традиційної психології [34, с. 65].

Потрібно помітити, що свої особливості, які важко пояснюються з позицій чисто економічної теорії, мають і «нормальні» гроші. Так, експериментальні економіко-психологічні дослідження сприйняття грошей у зв'язку з інтенсивністю їхнього використання показують: банкнота здається більшою за рівний їй за формою листок паперу; старі банкноти сприймаються не так, як нові; одна сторубльова купюра ‑ не так, як 10 десятирубльових купюр і т.п. Для «економічної людини» однаково, які гроші зберігати, а які витрачати. У реальному ж житті людина схильна витрачати дрібні купюри і зберігати великі.

Ще більше проблем виникає із циркуляцією цінних паперів. Опитування показують, що в умовах нашої країни, де значна частина населення фінансово неписьменна, ця форма звертання фінансів поки не викликає особливого інтересу. В Україні та Росії цінні папери завжди викликали психологічну сторожкість, з'ясовну культурно-історичними умовами. Та й у найбільш розвинених соціумах існує безліч прикладів нераціональної з економічної точки зору поведінки в області фінансів.

В основі економічної взаємодії (менеджер - підлеглий, ділові партнери, покупець - продавець, трудящий - предмет праці, результат праці, винагорода за працю й т.д.) лежать певні закономірності поведінки людини, групи. Тому сучасний фахівець повинен опанувати навичками психологічного аналізу мотивів, стимулів, факторів соціокультурної детермінації економічної активності; формування економічного мислення та свідомості. Це необхідно як для глибокого розуміння економічних процесів і явищ, так і для використання знань закономірностей поведінки людини в прийнятті рішень, плануванні та прогнозуванні діяльності підприємства, проведення перетворень в окремих галузях і економіці в цілому.

Економічні реформи, які проводяться в нашій країні, як ми вже відзначали, не враховують особливості культури, менталітету, стереотипів господарювання, психології господарюючих суб'єктів, які сформувалися за довгий період культурно-історичного й економічного розвитку українського народу.

Людський фактор в економіці і житті суспільства може відігравати роль як відтворюючої, так і руйнуючої сили. Із цього погляду важливо простежити взаємозв'язок між станом економіки в цілому, діючим економічним механізмом з думками, почуттями, волею людини із приводу змісту та наповнення, принципів господарського життя, економічних перетворень, словом із психологією людини в сфері економіки. Психологія людини може як приймати існуючу економічну реальність, так і відкидати її (нерозуміння, неприйняття, незгода), вступати з нею в конфлікт явний або прихований. У першому випадку. Коли спостерігається резонанс, може бути досягнутий максимальний ступінь економічної ефективності проведеної політики, реформ. У другому випадку варто очікувати мінімальну ефективність, якщо ефективність взагалі можлива в цьому випадку. Тому розробка теоретичних основ і практичних рекомендацій для досягнення такого резонансу ‑ головна мета економічної психології.

З неї випливають конкретні завдання:

1. Виявлення психолого-соціальних норм, визначення особливостей економічної поведінки в даному суспільстві або досить великій соціальній групі з метою вироблення ефективної економічної політики і засобів її здійснення (оцінка сумісності пропонованих моделей економічного розвитку із традиційними моделями економічної поведінки) побудова стратегії і тактики економічних змін. Економічна психологія повинна бути спроектована на економічні моделі, що вводяться, і їхні складові: політику зайнятості, податкову політику, особливості попиту та накопичення, характер циркуляції грошової маси. Вона повинна бути спрямована на розробку психологічної складової економічної політики.

2. Поведінкові характеристики впливають, як це довів Малахов С.В. на фази економічного циклу, викликаючи його спад або підйом [61].

Тому завдання економічної психології полягає якщо не в пророкуванні вступу в ту або іншу фазу, то, принаймні, у визначенні соціально-психологічних умов, що їй сприяють.

3. До завдання економічної психології відносять і активізацію резервів людського фактора в економіці в цілому і на конкретному підприємстві, а саме:

• різке підвищення продуктивності праці і якості продукції;

• повне використання творчого потенціалу трудящих;

• впровадження і суворе дотримання режиму ощадливості у використанні матеріальних, фінансових, енергетичних і трудових ресурсів.

Для економічної психології головним є зв'язок економіки в цілому, господарського механізму, конкретних господарських рішень із думками, почуттями, волею, ‑ словом, із психологією людини.