Психологічні особливості розвитку підлітка.

Межі віку - від 11-12 до 15-16 років. Даний віковий період можна розділити на молодший (від 11 до 13-14 років) і старший (від 13-14 до 16 років) підлітковий вік. Відмінні особливості розвитку підлітка в цей час вказані в таблиці
Провідна діяльність в підлітковому віці - інтимно-особистісне спілкування з однолітками.
Психологічні новоутворення віку - почуття дорослості, критичність мислення, потреба в самоствердженні.
Особливості рухової сфери: зниження рухової активності.
Особливості розвитку пізнавальної сфери: переважання пізнавальної активності в міжособистісних відносинах; розвиток критичного і вдосконалення теоретичного, абстрактно-логічного мислення; активний розвиток монологічного, езопової і письмовій мові; вдосконалення логічної і опосередкованої пам'яті, уповільнення механічної пам'яті; пік розвитку уяви.
Особливості розвитку особистісної сфери: розширення самосвідомості: пошук «Я ідеального» і постійний аналіз «Я реального», формування образу «фізичного Я»; поява почуття дорослості і його прояв у одязі, манері поведінки, в мові; розвиток здатності до самовиховання і саморозвитку; підвищена потреба в спілкуванні, самоствердженні, самостійності та незалежності від дорослого; емоційна нестійкість і афективна забарвленість дій; розвиток внутрішніх моральних цінностей, які ще нестійкі в поведінці; загострення рис характеру (акцентуації); спостерігається особистісна нестабільність у поглядах, в емоціях, у вчинках підлітка.

Особливості розвитку соціальної сфери: зухвала поведінка в громадських місцях; міжособистісні відносини будуються найчастіше по інтересам, не пов'язаним з навчальною діяльністю, вона відходить на другий план; появу різних захоплень, які затягують підлітка, де він себе реалізує; особистісна нестабільність відкладає відбиток на дружніх відносинах, які стають неміцними і малодлітельнимі; з'являється референтна (значуща) група; виникнення інтересу і встановлення перших взаємовідносин з підлітками іншої статі. Таблиця 4
Відмінні особливості розвитку молодшого та старшого підлітка

Криза підліткового віку.. Його час прояву припадає на 13-14 років. Початок кризи для кожного підлітка індивідуально і залежить від темпу дозрівання організму і характеру соціальної ситуації розвитку. Основою підліткового кризи стають протиріччя між виникли внутрішніми змінами і зовнішніми не міняються обставинами, які не задовольняють бажане дитини, що подорослішала. Причини такого протиріччя кроятся в появі почуття дорослості, в психофізіологічної перебудові (статеве дозрівання, зміни в потребностной сфері та сфері самосвідомості) організму, яку підліток не відразу усвідомлює, і неприйняття «дорослості» з боку дорослих, які демонструють нерозуміння переживань підлітка з приводу його самореалізації. В результаті криза підліткового віку виливається в наступні ознаки і прояви: агресивність у спілкуванні з дорослими, часта зміна настрою, посилена увага до своєї зовнішності, зниження навчальної мотивації (поверхневе виконання чи невиконання домашнього завдання, пропуски уроків, байдужість на уроках та ін), невиконання прохань дорослих, негативізм, відмова від допомоги в побуті, конфліктність, порушення громадського порядку.

Психофізіологія емоцій.

Емоції являють собою реакції людини і тварин на вплив внутрішніх і зовнішніх подразників, що пов'язані з задоволенням (позитивні емоції) чи незадоволенням (негативні) різних потреб організму і мають яскраво виражене суб'єктивне забарвлення.

Емоції супроводжують різні прояви життєдіяльності людини і є одним з головних механізмів внутрішньої регуляції її психічної діяльності і поведінки, спрямованих на задоволення потреб.

За критерієм тривалості прояву емоцій можна виділити емоції як реакцію, і емоції як стан. Емоційне реагування являє собою короткочасну емоційну відповідь на той чи інший ситуативний вплив. Емоційний стан пов'язаний із загальним ставленням людини до сформованої ситуації, яке відбивається через її особистісні особливості.

Також необхідно відрізняти емоційний стан людини від емоційності як риси особистості. Наприклад, ситуативний стан "тривожності" являє собою зовсім інше явище, ніж "тривожність" як риса особистості.

В емоційних станах виділяють два класи: власне емоції і емоційні почуття. Власне емоції поділяються на природжені, базисні (радість, гнів, ненависть, переляк, подив та ін.) та надбані в індивідуальному досвіді. Емоційно забарвлені почуття (голод, спрага, цікавість, любов, ненависть і т.ін.) жорстко зв'язані з біологічною, соціальною чи культурною потребою і комплексом емоцій, пережитих у процесі її формування і задоволення.

Найбільш істотними характеристиками емоцій є їхній знак і інтенсивність. Наприклад, до позитивних можна віднести такі, як задоволення, радість, захоплення, милування й т.ін. До негативних - невдоволення, обурення, гнів, ненависть, переляк, тугу, роздратування й т.ін. Позитивні і негативні емоції завжди характеризуються певною інтенсивністю - силою їхнього виявлення.

Виділяють кілька регуляторних функцій емоцій: відбиваючу (оцінну), спонукальну, підкріплювальну, перемикальну, комунікативну.

Відбиваюча функція виражається в узагальненій оцінці подій. Емоція, являючи собою майже миттєву інтегральну оцінку значущих для людини подій, часто дає можливість визначити корисність чи шкідливість факторів, що впливають на людину ще до того, як буде визначена локалізація шкідливого впливу.

Спонукальна функція пов'язана з наявністю емоційного переживання, що містить образ предмета задоволення потреби і своє упереджене ставлення до нього, що і спонукає людину до дії. Функцію спонукання виконують як провідні, так і ситуативні емоції. Так, провідне емоційне переживання, спрямоване на предмет (ціль поведінки), що задовольняє певну потребу, ініціює саму адаптивну поведінку. А ситуативні емоційні переживання, що виникають у результаті оцінок результатів окремих етапів поведінки, також спонукають діяти в колишньому напрямку, чи змінювати тактику поведінки, засобу досягнення мети й т.ін.

Підкріплювальна функція емоцій виявляється в процесах навчання і запам'ятовування. Значущі події, що викликають емоційні реакції, запам'ятовуються швидше і є тривалішими.

Перемикальна функція емоцій виявляється в тім, що емоції часто спонукають людину до зміни своєї поведінки. Емоційні переживання можуть як визначати вибір лінії поведінки людини, так і викликати зміну цієї поведінки.

Комунікативна функція емоцій виражається в можливості людини передавати свої переживання іншим людям, інформувати їх про своє ставлення до певних подій, об'єктів і таке інше через міміку, жести, позу, інтонацію.