Діагностованих мети навчання

Кожне контрольне завдання з досліджуваної теми, модулю або по всій досліджуваної дисципліни можна представити як певну сукупність контрольних елементів - питань, операцій, дій. Якщо віднести число правильно виконаних навчаються контрольних елементів (П) до загального числа цих елементів (О), то можна визначити коефіцієнт засвоєння або освоєння контрольованого навчального матеріалу.

Для зручності назвемо коефіцієнти засвоєння і освоєння коефіцієнтами навченості.

Максимальне значення цього коефіцієнта 1, а мінімальне 0 в умовах повної відсутності правильно виконаних контрольних елементів.

Встановлено, що при значенні коефіцієнта навченості менше 0,7 навчається "... в подальшій діяльності здійснює систематичні помилки і не здатний до їх виправлення. Таке засвоєння завжди нетривке і в подальшому обов'язково прагнути до розпаду "[Беспалько].

Навчається з таким значенням коефіцієнта навченості «... не здатний до вдосконалення своїх знань,... не може ними вільно володіти - він абсолютно безпорадний в нестандартних ситуаціях і при вирішенні нетипових завдань... він не бачить можливості до вдосконалення, у нього не виникає сумнівів у своїй некомпетентності і не з'являється прагнення до вдосконалення»[C. 260].

Навчальний матеріал вважається засвоєним і освоєним, якщо відповідні коефіцієнти засвоєння (К _у) і коефіцієнти освоєння (К _о) дорівнюють або більше 0,7.

Навчається здатний надалі до самонавчання в тій чи іншій області суспільної практики, якщо коефіцієнти навченості з усіх дисциплін державного освітнього стандарту дорівнюють або більше 0,7.

^ Процес навчання, який дозволяє учням оволодіти навчальним матеріалом з коефіцієнтом навченості, рівним або більше 0,7, отримав в педагогіці назву завершеного.

А ось вже в межах значень коефіцієнта навченості від 0,7 до 1,0 можна встановлювати і оцінювати рівні навченості. Так, наприклад, досить широко використовується наступні оцінки рівня навченості:

До _об = 0,7 ÷ 0,79 - «задовільно»;

До _об = 0,8 ÷ 0,89 - «добре»;

До _об = 0,9 ÷ 1,0 - «відмінно».

Очевидно, що на нижній межі завершеного навчання навчається «вчиняє порівняно багато помилок (до 30%), однак він має об'єктивну можливість їх виправити і самостійно знайти правильні варіанти рішень» [С. 261].

У деяких видах професійної діяльності помилки при виконанні цієї діяльності можуть призвести до серйозних аварій і навіть людськими жертвами, що робить виправлення цих помилок і вдосконалення свого професіоналізму в ході самої діяльності абсолютно неприпустимим (водії транспорту, лікарі, льотчики).

У цьому випадку рівень навченості повинен бути тільки на «відмінно», коефіцієнт навченості не менше 0,9, а шкала оцінки двухбальная: «здав», «не здав»; або «навчений», «не навчений».

Таким чином, можна сформулювати «... один з найважливіших загальнодидактичних принципів педагогіки - принцип завершеності навчання... навчання може бути успішним тільки в тому випадку, якщо воно є завершеним» [С. 261].

Однак визнати принцип завершеності навчання у згаданій вище формулюванні нам здається буде не зовсім коректним.

Справа в тому, що якість навчання характеризується не тільки засвоєнням навчального матеріалу, але і здатністю його представлення в знаковій формі, мовної чи письмовій.

Виходячи з усього сказаного, можна рекомендувати таку систему об'єктивного контролю, діагностики та оцінки рівня навченості з навчальної дисципліни:

• вхідна діагностика коефіцієнтів засвоєння і освоєння за рівнем залишкових знань з сервісним дисциплін шляхом тестування за критерієм завершеності навчання 0,7;
• поточний контроль за окремими темами, модулям змісту навчання шляхом тестування за критерієм завершеності навчання 0,7;
• рубіжний та підсумковий контроль з тестуванням за критерієм завершеності навчання 0,7 і усні чи письмові форми контролю осмисленості та усвідомленості навчального матеріалу для визначення рівня навченості.

 

У будь-якому випадку, незважаючи на те, що при усному опитуванні та на письмових контрольних роботах, в тому числі і на іспитах, оцінювання рівня навченості досить суб'єктивно, проте слід:

• подумки враховувати критерій завершення навчання 0,7;
• екзаменаційну оцінку складати з середньою поточної.

5.3. ПРОФЕСІЙНО - ОРІЄНТОВАНЕ І ЗАГАЛЬНОПРОФЕСІЙНОГО НАВЧАННЯ

Як ми це вже відзначали в попередніх параграфах, великим недоліком сучасних професійних освітніх установ є загальна декларативність поставлених цілей навчання (і освіти!), Висунення, зокрема, як глобальної мети всебічний і гармонійний розвиток особистості, яке передбачає щось ідеальне, невизначене і, в деякому розумінні, до кінця незрозуміле. Подібна мета здатна сформувати мотивацію до діяльності по її досягненню, але йти до неї можна вічно. А система освіти держави, кожна освітня установа повинні мати на даному етапі розвитку суспільства концепцію освіти, освітню парадигму, на базі якої потім і визначаються цілі освіти.

На жаль, через неясності, невизначеності основної мети, зокрема, професійної освіти на рівні держави, освітньої установи, кожної спеціальності і навчальної дисципліни їх вплив на проектування і реалізацію освітнього процесу та його компонент майже не відчувається.

Раніше ми розглянули вплив чітко сформульованої, визначеної, об'єктивно діагнозованої мети навчання і освіти на технологізацію процесу навчання, на стабільність, передбачуваність, відтворюваність результатів навчання.

Зупинимося тепер, коротко, на регулюючої функції мети навчання на утримання професійного навчання.

Якщо ми уважно вивчимо навчальний план будь-якої спеціальності, то всі дисципліни навчального плану з точки зору мети навчання можна розбити на дві групи - дисципліни професійно-орієнтованого навчання і дисципліни загальнопрофесійного навчання.

Як відомо, професійне навчання передбачає отримати в якості результату навчання здатність людини до практичної діяльності, до виконання спеціальних професійних видів діяльності у певній сфері (галузі) суспільної практики. При цьому процес професійного навчання складається як з навчально-пізнавальної, так і навчально-практичної діяльності. Навчається в процесі навчально-пізнавальної діяльності в навчанні засвоює знання, а в процесі навчально-практичної діяльності у навчанні освоює дії і діяльності, формуючи навички, розвиваючи вміння та розкриваючи творчі здібності.

При це є в навчальному плані дисципліни, без знання яких адекватне виконання фахівцем своїх професійних обов'язків принципово неможливо. Це дисципліни професійно-орієнтованого навчання (ПОО), інваріант професійного навчання та освіти. А є дисципліни, які допомагають, сприяють ефективному виконанню фахівцем своїх професійних обов'язків. Це дисципліни загальнопрофесійного навчання (СПО).

На рис. 3.1 представлена діаграма відсоткового розподілу дисциплін ПОО і ОПО для електроенергетичних, теплоенергетичних, будівельних, економічних спеціальностей технологічного університету. При цьому серцевину діаграми складають дисципліни ПОО, а зовнішню оболонку - дисципліни ОПО.

 

Рис. 5.1

 

Метою професійно-орієнтованого навчання в сучасних умовах, на нашу думку, є підготовка фахівця, готового до продуктивної професійної діяльності, формування особистості з пізнавальною мотивацією, здатною до саморозвитку, самореалізації за власною траєкторією освіти, до соціальної адаптації в швидкозмінних умовах соціуму протягом всього дієздатного періоду життя.

Очевидно, що творча продуктивна професійна діяльність повинна ґрунтуватися на фундаментальних (абстрактних) знаннях, поряд з інформаційними та практичними знаннями.

При цьому педагогічне проектування ефективного професійно-орієнтованого навчання розглядається стосовно до рівня фахівців середньої, вищої і наукової кваліфікації, для яких застосовна модель навчання індивідуального розумового типу (Мал. 3.2).

Фундаменталізації змісту і технології професійно-орієнтованого навчання - найважливіший фактор ефективності всього процесу професійної освіти.

Метою загальнопрофесійного навчання є підготовка індивіда до виконання репродуктивних професійних видів дій і діяльностей на рівні оператора, виконавця. Для виконання репродуктивної професійної діяльності необхідність оволодіння фундаментальними знаннями, наявності в змісті навчання теоретичних відомостей не потрібно.

Але як і для професійно-орієнтованого, так і для загальнопрофесійного навчання інваріант навчання залишається одним і тим же - індивідуальний, розумового типу процес навчання (Мал. 3.3).

Для проектування і реалізації, в приватному, процесу загальнопрофесійного навчання очевидні наступні принципи, орієнтири:

• істотно скорочена кількість годин для лекційних занять;
• метою лекційних занять повинно бути загальні уявлення про засобах, процесах, способах вирішення практичних завдань, об'єктах досліджуваної дисципліни;
• максимальну увагу - навичок, умінь, в освоєнні практичних дій і діяльностей у вивченні дисципліни, які дозволять в подальшому більш ефективно виконувати свої прямі професійні обов'язки.

Так, наприклад, можна розглянути підготовку інженера-електрика, для якого курс «Теоретичні основи електротехніки» повинен вивчатися за моделлю професійно-орієнтованого навчання (Рис 3.2), а от курс «Інформатика», незважаючи на всю важливість інформатизації для будь-якої галузі виробництва, слід вивчати по моделі загальнопрофесійного навчання (Мал. 3.3).