Методи і модель самонавчання

Самонавчання - метод навчання, в якій власна, самостійна навчально-пізнавальна та навчально-практична діяльність суб'єктів навчання є головною, провідною, а формуюча діяльність суб'єкта викладання - сприяючої, сприяючою (або заважає) вченню.

З самого визначення поняття «самонавчання» стає ясною концепція самонавчання - жорстка установка на необхідність непорушного дотримання пріоритету моделі навчання в умовах масового навчання. Звідси випливають головні концептуальні принципи самонавчання.

1. Самонавчання - природозгідне навчання, т. к. в умовах самонавчання за визначенням завжди вчення первинно, а викладання вдруге.
2. Індивіди в самонавчанні - завжди суб'єкти вчення.
3. Викладання в самонавчанні не повинно суперечити концептуальним принципам навчання, моделі навчання.

В умовах самонавчання частину функцій виконує суб'єкт викладання, а все, що стосується здійснення, самої навчальної діяльності, самого вчення, то ці функції суб'єкт вчення виконує сам.

Формуюча діяльність суб'єкта викладання, не суперечить моделі навчання, пов'язана з виконанням таких функцій:

• цілепокладання;
• відбір необхідної суб'єкту навчання навчальної інформації, її структурування, тобто формування, побудова змісту навчання, створення інформаційного середовища самонавчання;
• мотивація навчання;
• організаційне управління - менеджмент процесом вчення, пов'язаного з плануванням самого процесу навчання та його організацією;
• проведення контрольних заходів;
• надання консультаційних послуг.

В умовах самонавчання вчення самоврядності - траєкторію, темп навчання, порядок проходження контрольних заходів вибирає сам суб'єкт вчення, а процес засвоєння знань і освоєння дій і діяльностей повинен бути строго індивідуалізована і не повинен відчувати жодних прямих, зовнішніх впливів.

Це, наприклад, заборона на застосування під час процесу самонавчання методів «активізації» процесу навчання, викликів до дошки, усного опитування, заборона будь-яких форм контролю для допуску до занять і т.п.

4. Модель самонавчання потенційно є неполнофункціональной, тому для цієї моделі актуальний заборона на пряму, безпосередню реалізацію суб'єктом викладання дидактичної функції викладання.

Раніше, при розгляді функцій викладання і, зокрема, дидактичної функції викладання, ми вже ставили питання про протиріччя між суб'єктами навчання при реалізації цієї функції.

Наявність двох носіїв активності - суб'єкта навчання та суб'єкта викладання - в одному і тому ж процесі навчання вимагає відповідно до головним концептуальним принципом методу самонавчання, ввести якісь обмеження на діяльність суб'єкта викладання. При цьому активність суб'єкта навчання обмежувати ні в якому разі не можна, так як це відразу ж порушує концептуальні засади вчення, а отже, призводить до неефективного процесу вчення і в цілому навчання і освіти.

Як писав А. Дістверг «... Ззовні він (навчається - Ю.Р.) може отримати тільки збудження...».

Ті компоненти формуючої діяльності викладача, які заважають власної навчальної діяльності учня, не відповідають концепції та принципам навчання, суперечать їм і моделі навчання в цілому, повинні бути або вилучені з процесу навчання, або якимось чином модифіковані.

5. Об'єктом учення і викладання в самонавчанні повинні служити дидактичні засоби навчання.

6. Реалізація дидактичної функції викладання в самонавчанні повинна здійснюватися опосередковано за допомогою дидактичних засобів навчання.

7. Самонавчання інваріантно до кількості суб'єктів вчення за умови достатньої забезпеченості дидактичними та технічними засобами навчання.

Таким чином, самонавчання - природозгідне навчання з пріоритетом вчення і самоврядним вченням для масового, поточно-групового нероздільного навчання з опосередкованим пред'явленням навчальної інформації
Самонавчання - потенційно ефективний метод навчання, що дозволяє реалізувати вчення розумового типу на рівні понять про сутність досліджуваного, на рівні системоутворюючих фундаментальних знань.

Однак самонавчання припускає тільки підсумковий зовнішній об'єктивний контроль і зовнішній самоконтроль результатів навчання, що відразу ж робить сам процес навчання в умовах самонавчання об'єктивно неконтрольованим. А це обмежує ефективність його застосування низкою умов, серед яких найважливішим є

У цьому контексті метод самонавчання, на наш погляд, може стати тим методом навчання, який дозволить підвищити ефективність навчання при груповому нероздільній навчанні, так як він не суперечить теоретичним основам вчення.

Однак у реальному навчальному процесі метод самонавчання не є універсально ефективним методом, так як результативність його застосування обмежена низкою умов, серед яких найважливішим є вимога досить високого рівня розвитку потребностно-мотиваційної, пізнавальної і емоційно-вольової сфер суб'єктів самонавчання.

8. Ефективність самонавчання в значній мірі залежить від рівня розвитку потребностно-мотиваційної і особливо пізнавальної та емоційно-вольової сфер суб'єктів самонавчання.

Прикладом результативності використання в реальному навчальному процесі моделі самонавчання є функціонування системи заочної форми навчання, де функція викладача зводиться, в основному, до планування цілей, відбору змісту та обсягу навчальної інформації та організаційного управління процесом навчання, надання консультаційних послуг та проведення контрольних заходів.

Очевидно, що істотну роль в ефективності заочної форми навчання відіграють особистісні показники самого суб'єкта навчання - рівень пізнавальних здібностей суб'єкта самонавчання, рівень його базової підготовки, стан його потребностно-мотиваційної сфери, емоційно-вольових якостей.

Досить низька ефективність заочної форми навчання обумовлена нездатністю моделі самонавчання забезпечити ефективний контроль за самим процесом навчання суб'єктів з середніми і низькими особистісними показниками пізнавальної сфери, низьким рівнем мотивації, слабкою емоційно-вольовою сферою, а отже, через практичної втрати дидактичного контролю з боку викладача за процесом самонавчання кожного суб'єкта.

А це означає, що модель самонавчання може бути ефективною для категорії учнів з підвищеним інтелектом (17% від загального контингенту) і розумово обдарованих (3%), що в цілому може дати успішність близько 20%.

Таким чином, недоліком моделі самонавчання є відсутність в її арсеналі таких важливих елементів, як можливість розподіленого, поточного, дидактичного контролю з боку викладача за самим процесом навчання, надання викладачем дидактичної і психологічної допомоги та підтримки суб'єктам вчення у розвитку їх пізнавальної, потребностно-мотиваційної сфер, вихованні емоційно-вольових якостей і, в кінцевому підсумку, нездатності моделі самонавчання забезпечити реалізацію цілісного освітнього процесу в умовах системи масової професійної освіти при груповому нероздільній навчанні.

Самонавчання

Малюнок 3.5 -

У випадку, якщо в умовах самонавчання суб'єкта навчання будуть забезпечені структурованими дидактичними засобами самонавчання, в яких буде передбачений зовнішній, розроблений, запропонований викладачем, розподілений самоконтроль, забезпечений відповідями, то це створить передумови для запуску циклу внутрішнього саморозвитку суб'єкта навчання, а отже і його самовиховання, і самоосвіти - для розвиваючого навчання. (Мал. 3.5, б).

Однак результат цього процесу саморозвитку і самоосвіти в відсутність зовнішнього розподіленого об'єктивного контролю буде цілком залежати тільки від особистісних якостей суб'єкта учіння.

Діяльнісний підхід у навчанні, засвоєння знань через освоєння дій і діяльностей дозволить інтенсифікувати, прискорити процес самонавчання і самоосвіти (Мал. 3.5, в, г).