Результати формувального експерименту (групи Е-К)

Показники
Фізіологічна адаптованість	Функціональний стан	Емоційний комфорт
Рівні   Групи	В	C	Н	В	С	Н
до експ.	після експ.	∆	до експ.	після експ.	∆	до експ.	після експ.	∆	до експ.	після експ.	∆	до експ.	після експ.	∆	до експ.	після експ.	∆
Е1	16,67	58,32	41,65	25,0	25,0		58,33	16,67	-41,66	25,0	33,33	8,33	41,67	41,67		33,33	25,0	-8,33
Е2	36,36	45,45	9,09	45,45	45,45		18,2	9,1	-9,09	18,18	63,64	45,46	45,45	36,36	-9,09	36,37		-36,37
Е3	37,5	50,0	12,5	37,5	37,5		25,0	12,5	-12,5	37,5	50,0	12,5	37,5	37,5		25,0	12,5	-12,5
Е4	7,14	50,0	42,86	28,57	35,71	7,14	64,29	14,28	-50,0	7,14	57,14	50,0	35,71	28,57	-7,14	57,14	14,28	-42,86
К	30,0	40,0	10,0	30,0	40,0	10,0	40,0	20,0	-20,0	30,0	30,0		40,0	50,0	10,0	30,0	20,0	-10,0
Психологічна адаптованість	Самооцінка	Тривожність
Рівні   Групи	В	С	Н	В	С	Н
до експ.	після експ.	∆	до експ.	після експ.	∆	до експ.	після експ.	∆	до експ.	після експ.	∆	до експ.	після експ.	∆	до експ.	після експ.	∆
Е1	25,0	41,67	16,67	25,0	41,67	16,67	50,0	16,66	-33,34	50,0	8,33	-41,67	33,33	41,67	8,34	16,67	50,0	33,33
Е2	36,36	36,36		27,27	36,36	9,09	36,36	27,28	-9,08	36,36	27,27	-9,08	27,27	36,36	9,09	36,36	36,36
Е3	25,0	37,5	12,5	25,0	37,5	12,5	50,0	25,0	-25,0	37,5	37,5		50,0	37,5	-12,5	12,5	25,0	12,5
Е4	14,28	35,71	21,43	28,57	50,0	21,43	57,14	14,28	-42,86	50,0	14,28	-35,72	21,43	21,43		28,57	64,29	35,72
К	30,0	40,0	10,0	30,0	40,0	10,0	40,0	20,0	-20,0	40,0	30,0	-10,0	30,0	40,0	10,0	30,0	30,0

 

 

Продовж. табл. 2.7

Дидактична адаптованість	Навчальна успішність	Спрямованість на отримання знань
Рівні   Групи	В	С	Н	В	С	Н
до експ.	після експ.	∆	до експ.	після експ.	∆	до експ.	після експ.	∆	до експ.	після експ.	∆	до експ.	після експ.	∆	до експ.	після експ.	∆
Е1	25,0	41,67	16,67	33,33	41,67	8,34	41,66	16,67	-25,0	8,34	33,33	25,0	33,33	50,0	16,67	58,33	16,67	-41,66
Е2	18,18	27,27	9,09	36,36	45,45	9,09	45,45	27,27	-18,18	18,18	18,18		54,55	63,64	9,09	27,27	18,18	-9,09
Е3	25,0	25,0		62,5	75,0	12,5	12,5		-12,05	12,5		-12,5	62,5	75,0	12,5	25,0	25,0
Е4	14,28	35,71	21,43	28,57	42,86	14,28	57,14	21,43	-35,72		28,57	28,57	28,57	50,0	21,43	71,43	21,43	-50,0
К	20,0	30,0	10,0	50,0	60,0	10,0	30,0	10,0	-20,0	20,0	30,0	10,0	60,0	70,0	10,0	20,0		-20,0
Соціально-педагогічна адаптованість	Соціальна взаємодія	Соціальна компетентність
Рівні   Групи	В	С	Н	В	С	Н
до експ.	після експ.	∆	до експ.	після експ.	∆	до експ.	після експ.	∆	до експ.	після експ.	∆	до експ.	після експ.	∆	до експ.	після експ.	∆
Е1	25,0	33,33	8,33	50,0	50,0		25,0	16,67	-8,33	16,67	16,67		58,33	66,67	8,33	25,0	16,67	-8,33
Е2	36,36	36,36		45,46	54,55	9,09	18,18	9,09	-9,09		9,09	9,09	36,36	45,45	9,09	63,64	45,45	-18,19
Е3	12,5	37,5	25,0	37,5	50,0	12,5	50,0	12,5	-37,5	12,5	25,0	12,5	37,5	50,0	12,5	50,0	25,0	-25,0
Е4	7,14	42,86	35,72	42,86	50,0	7,14	50,0	7,14	-42,86		14,28	14,28	42,86	57,14	14,28	57,14	28,57	-28,57
К	30,0	40,0	10,0	40,0	40,0		30,0	20,0	-10,0	20,0	20,0		60,0	70,0	10,0	20,0	10,0	-10,0

 

Порівняльний аналіз здобутих результатів між групами Е₁ і Е₄, Е₂ і Е₄, Е₃ і Е₄ показав, що у групі Е₄ спостерігаються найбільші показники приросту за всіма видами адаптованості у відсотковому співвідношенні (∆₄ = 42,86 для високого рівня, ∆₄ = 7,14 для середнього рівня, ∆₄.= -50,0 для низького рівня зазначеного показника. Але, слід зауважити, що в групі Е₁ приріст показника «функціональний стан» є найбільшим у порівнянні з групами Е₂ і Е₃: у групі Е₁ – ∆₁ = 41,65, у групі Е₂ – ∆₂ = 9,09, у групі Е₃ – ∆₃=12,5 – для високого рівня, у групі Е₁ – ∆₁ = 0, для групи Е₂ – ∆₂ = 0, у групі Е₃ – ∆₃ = 0 – для середнього рівня цього показника, у групі Е₁ – ∆₁ = -41,66, у групі Е₂ – ∆₂ = -9,09, у групі Е₃ – ∆₃ = -12,5 – для низького рівня показника «функціональний стан». Водночас, співставлення результатів групи Е₄ та групи К також дозволяє констатувати найбільші результати в експериментальній групі Е₄. Це підтверджується здобутими даними (∆₄ = 42,86, ∆_К = 10,0 – для високого рівня, ∆₄ = 7,14, ∆_К = 10,0 – для середнього рівня, ∆₄ = -50,0, ∆_К = -20,0 – для низького рівня). Як бачимо, на середньому рівні розглядуваного показника вийшли однакові результати. Це, на нашу думку, пояснюється тим, що в контрольній групі покращенню стану фізичного здоров’я сприяє м’який морський клімат. Негативний результат свідчить про міграцію респондентів з низьким рівнем показника «функціональний стан» на середній та високий рівень. Дана обставина характеризує позитивну динаміку стану фізичного здоров’я і дозволяє констатувати поліпшення самопочуття підлітків у ході реалізації першої соціально-педагогічної умови, що підтверджується даними на рис. 2.1.

Аналізуючи результати за показником «самооцінка», відзначимо, що аналогічна тенденція до збільшення даних також намітилася у групах Е₄ і Е₁. Так, на високому рівні самооцінки приріст у групі Е₄ – ∆₄ = 21,43, у групі Е₁ – ∆₁ = 16,67, у групі Е₂ – ∆₂ = 0, у групі Е₃ – ∆₃ = 12,5, а у контрольній групі К на цьому рівні приріст незначний, ∆_К=10,0 %. Середній рівень показника «самооцінка» характеризується такими даними: група Е₄ – ∆₄ = 21,43, група Е₁ – ∆₁ = 16,67,

Рис. 2.1. Динаміка рівнів функціонального стану старших підлітків в експериментальних (Е₁ – Е₄) та контрольній (К) групах

група Е₂ – ∆₂ = 9,09, група Е₃ – ∆₃ = 12,5, у контрольній групі К на цьому рівні ∆_К=10,0 % респондентів, на низькому рівні у групі Е₄ – ∆₄ = -42,86, у групі Е₁ – ∆₁ = -33,34, у групі Е₂ – ∆₂ = -9,09, у групі Е₃ – ∆₃ = -25,0, у контрольній групі К – ∆_К = -20,0. Показово, що в групах Е₄ і Е₁, де впроваджувалася дана умова, показники відрізняються в порівнянні з групами Е₂ і Е₃ на всіх рівнях, хоча значного приросту високого рівня ми не спостерігали (див. рис. 2.2).

Рис. 2.2. Динаміка рівнів самооцінки старших підлітків в експериментальних (Е₁ – Е₄) та контрольній (К) групах

Наступний показник психологічної адаптованості, що пов’язаний із самооцінкою і характеризує динаміку результатів у ході впровадження експериментальної роботи, – тривожність. Слід зазначити, що підвищений рівень тривожності притаманний багатьом підліткам. Це підтверджується в ході аналізу даних констатувального експерименту як в експериментальних групах, так і в контрольній. Так, близько половини респондентів до експериментальної роботи мали високий рівень тривожності. Найбільші результати ми спостерігали у групах Е₁ і Е₄ (див.рис. 2.3). У порівнянні з показниками фізіологічної адаптованості показники психологічної адаптованості найбільш динамічні, і якщо поліпшення самопочуття досить стабільна величина, то на коливання показників самооцінки і тривожності можуть впливати об’єктивні і суб’єктивні чинники, що виявляється в кількісному вираженні. Всупереч нашим застереженням, аналіз результатів свідчить про значний від’ємний приріст високого рівня тривожності у групах Е₄ і Е₁, де було впроваджено першу соціально-педагогічну умову адаптації підлітків (∆₄ = -35,72, та ∆₁ = -41,67 відповідно), та незначний у групах Е₂ і Е₃ (∆₂ = -9,09, та ∆₃ = 0 відповідно); незначний приріст у порівнянні з групами Е₄ і Е₁ також зафіксовано в контрольній групі (∆_К = -10,0). На середньому рівні також спостерігаємо незначну динаміку в усіх досліджуваних групах: у групі Е₁ – ∆₁ = 8,34, у групі Е₂ – ∆₂ = 9,09, у групі Е₃ – ∆₃ = -12,5 у групі Е₄ – нульовий приріст, у контрольній групі К – ∆_К =10,0. Натомість приріст низького рівня тривожності у групах Е₄ і Е₁ охопив майже третину респондентів (∆₄ = 35,72, та ∆₁ = 33,33 відповідно), в той час як у групах Е₂ і Е₃ та К приросту майже не спостерігалося (∆₂ = 0, та ∆₃ = 12,5, ∆_К = 0 відповідно). Це свідчить про позитивний вплив на рівень тривожності, про зниження його у старших підлітків під час проведеної експериментальної роботи (див.рис. 2.3).

Найменш оптимістичним показником, що характеризує дидактичну адаптацію, у підлітковому віці є навчальна успішність. Здобуті результати свідчать, що в усіх досліджуваних групах на початку адаптації на високому рівні навчальної успішності перебувають менше чверті респондентів, на середньому – трохи більше третини старших підлітків, а низький рівень представлено майже половиною респондентів. Винятком у нашому

Рис. 2.3. Динаміка рівнів тривожності старших підлітків в експериментальних (Е₁ – Е₄) та контрольній (К) групах

дослідженні була група Е₃, у якій майже дві третини старших підлітків показали середні результати навчальної успішності. Але загальна картина динаміки навчальної успішності свідчить про її підвищення. Так найбільший приріст навчальної успішності на високому рівні спостерігався у групах Е₄ (∆₄ = 21,43), Е₁ (∆₁ = 16,67), незначні результати у групах Е₂ і Е₃ та К (∆₂ = 9,09, та ∆₃ = 0, ∆_К = 10,0 відповідно). Приріст на середньому рівні за цим показником є незначним у всіх групах Е-К, і становить ∆₁ = 8,34, ∆₂ = 9,09, ∆₃ = 12,5, ∆₄ = 14,28, ∆_К = 10,0 відповідно. Як бачимо, порівняння за даними високого рівня експериментальних груп Е₄ (∆₄ = 21,43) та Е₁ (∆₁ = 16,67) і контрольної К (∆_К = 10,0) свідчить про найбільшу дієвість соціально-педагогічних умов у тій групі, де вони впроваджувалися в сукупності, тобто в групі Е₄. На жаль, не вдалося цілком подолати проблему низького рівня навчальної успішності в експериментальних групах, проте ситуація також набула позитивної динаміки. Від’ємний приріст низького рівня навчальної успішності ми відзначили в усіх досліджуваних групах, найбільший з них – у групі, де показники різних видів адаптованості відповідають змісту першої умови, а саме: фізіологічної – функціональний стан, емоційний комфорт, психологічної – самооцінка і тривожність; дидактичної – навчальна успішність і спрямованість на здобуття знань (∆₄ = -35,71). Також приріст цього показника високий у групі Е₁ (∆₁ = -24,99), у групах Е₂ і Е₃ (∆₂ = -18,18, та ∆₃ = -12,5 відповідно), у контрольній групі К маємо також незначний від’ємний приріст (∆_К = -20,0) (див. рис. 2.4).

Рис. 2.4. Динаміка рівнів навчальної успішності старших підлітків в експериментальних (Е₁ – Е₄) та контрольній (К) групах

Дидактична адаптованість характеризується і таким показником, як спрямованість на здобуття знань, або, інакше кажучи, навчальна мотивація. Слід зазначити, що навчальні мотиви старших підлітків також є досить проблемним моментом у цьому віці і зумовлюються суперечностями між особистісними потребами та інтересами, з одного боку, та необхідністю здобуття певної суми знань, умінь та навичок, з іншого. Отже, дослідження щодо впровадження першої соціально-педагогічної умови дало змогу отримати такі результати: приріст на високому рівні цього показника найбільший у групах Е₄ і Е₁ (∆₄ = 28,57, та ∆₁ = 25,01 відповідно). У групі Е₂ приріст не спостерігався, у групі Е₃ (∆₃ = -12,5 він взагалі набув негативної динаміки (один респондент залишив цей рівень), у групі К він представлений одним респондентом (∆_К = 10,0) (див. рис. 2.5).

Це пояснюється тим, що в групах, в яких перевірялась перша соціально-педагогічна умова, посилення індивідуалізації навчання, а також використання принципу інтеграції зусиль МППП і батьків сприяло підвищенню навчальної успішності і мотивації до навчання старших підлітків у експериментальних групах.

Таким чином, експериментальна робота щодо впровадження першої соціально-педагогічної умови – «Індивідуалізована соціально-педагогічна допомога старшим підліткам у процесі їхньої адаптації на основі інтеграції зусиль медико-психолого-педагогічного персоналу і батьків» найдійовішою

Рис. 2.5. Динаміка рівнів спрямованості на здобуття знань старших підлітків в експериментальних (Е₁ – Е₄) та контрольній (К) групах

була в експериментальній групі Е₄, де за показниками різних видів критерію адаптованості, що відповідають змісту цієї умови (а саме: фізіологічної – функціональний стан та емоційний комфорт, психологічної - самооцінка і тривожність, дидактичної – навчальна успішність і спрямованість на здобуття знань), перевірялася сукупність соціально-педагогічних умов. Досить високі показники ми отримали й у групі Е₁, де перша соціально-педагогічна умова впроваджувалася окремо, але показники у цій групі були нижче. Слід відзначити, що за цими показниками в групах Е₂ і Е₃ також спостерігалося незначне збільшення приросту, що, на нашу думку, зумовлено впливом інших соціально-педагогічних умов, які було в них впроваджено, а незначну динаміку показників у контрольній групі ми пояснюємо впливом традиційної системи роботи, яка склалася в контрольному закладі. Про успішність адаптації старших підлітків у групі Е₁, де впроваджувалася перша умова, свідчать результати (див. додаток Х.1).

Для перевірки дієвості другої соціально-педагогічної умови «Сприяння взаємодії старших підлітків із середовищем ЗСШІ на основі його збагачення», а також сукупності соціально-педагогічних умов були використані показники різних видів критерію адаптованості, що відповідають змісту цієї умови, а саме: фізіологічної адаптованості – емоційний комфорт, дидактичної – навчальна успішність, соціально-педагогічної – характер соціальної взаємодії особистості в групі (соціометричний статус). Нагадаємо, що друга соціально-педагогічна умова впроваджувалася в експериментальному закладі, де було створено експериментальну групу Е₂. Проведений порівняльний аналіз отриманих результатів між групами Е₂ і Е₄, Е₂ і Е₁, Е₂ і Е₃, а також Е₂ та К, показав, що у групі Е₄ також спостерігаються найбільші показники приросту за вищезазначеними адаптованості. Цікаво, що впровадження другої соціально-педагогічної умови значною мірою вплинуло на динаміку показника емоційного комфорту в експериментальній групі Е₂ Так, у групі Е₂ на вищому рівні цього показника приріст (∆₂ = 45,46) має більше значення, ніж у групі Е₁ (∆₁ = 8,33), у групі Е₃ (∆₃ = 12,5) та групі К (∆_К = 0). Однак найбільший результат отримано у групі Е₄, де приріст ∆₄ = 50,0. На середньому рівні емоційного комфорту у всіх досліджуваних групах, також відзначаємо незначну позитивну динаміку, а саме: у групах Е₁ і Е₃ приріст нульовий, у групі Е₂ – ∆₂ = -9,09 (один респондент залишив середній рівень і перейшов на високий), у К - ∆_К = 10,0. Від’ємний приріст середнього рівня за показником «емоційний комфорт» у порівнянні з групами Е₁, Е₃ та К слід відзначити у групах Е₂ (∆₂ = -9,09) та Е₄ (∆₄ = -7,14), що свідчить про перехід респондентів в цих групах на більш високий рівень емоційного комфорту. На низькому рівні за цим показником спостерігаються теж позитивні зміни: в усіх досліджуваних групах відзначимо від’ємний приріст низького рівня. У групі Е₄ він найбільший (∆₄ = -42,86), у групі Е₂ він також має місце (∆₂ = -36,37), у групах Е₁, Е₃ та К він незначний (∆₁ = -8,33, та ∆₃ = -12,5, ∆_К = 10,0 відповідно) (див. рис. 2.6).

Для перевірки дієвості другої соціально-педагогічної умови ми також відзначили дидактичний показник «навчальна успішність», оскільки навчальне середовище є невід’ємним компонентом збагаченого соціального середовища, в якому навчається старший підліток, а від рівня його навчальної успішності особистості в цьому віці залежить і рівень емоційного комфорту, і самооцінка, і рівень тривожності.

Рис. 2.6. Динаміка рівнів емоційного комфорту старших підлітків в експериментальних (Е₁ – Е₄) та контрольній (К) групах

Порівняння результатів високого рівня навчальної успішності в досліджуваних групах Е-К дало підстави для констатації позитивного приросту у групах Е₄ (∆₄ = 21,43), де він найбільший, Е₁ (∆₁ = 16,67), де він також значний, що пояснюється впровадженням першої соціально-педагогічної умови, у групі Е₂ (∆₂ = 9,09), у групі Е₃ (∆₃ = 0), де ми констатували перевагу високого і середнього рівнів навчальної успішності, та у групі К (∆_К = 10,0). Аналогічну ситуацію спостерігаємо і на середньому рівні навчальної успішності: у групі Е₄ – ∆₄ = 14,28, у групі Е₁ – ∆₁ = 8,34, у групі Е₂ – ∆₂ = 9,09, у групі Е₃ – ∆₃ = 12,5, у контрольній групі К на цьому рівні ∆_К = 10,0 % респондентів. Проте найбільший від’ємний приріст в усіх досліджуваних групах відбувся на низькому рівні, особливо у групах Е₄ – ∆₄ = -35,71, Е₂ – ∆₂ = -18,18. У групах Е₁ (∆₁ = -24,99), Е₃ (∆₃ = -12,5) та К (∆_К = -20,0) приріст майже аналогічний. Це свідчить про покращання навчальної успішності, особливо в групі Е₄, де перевірялася сукупність соціально-педагогічних умов адаптації старших підлітків у ЗСШІ.

Експериментальна перевірка третьої соціально-педагогічної умови адаптації підлітків у ЗСШІ «Організація і координація взаємодії старших підлітків із різними соціальними інститутами» також ілюструє успішність її впровадження. Але вплив сукупності соціально-педагогічних умов, як показують результати дослідницької роботи, є дієвішим (див. додаток Х.3). Це підтверджується значеннями показників критерію соціально-педагогічної адаптованості, що відповідають змісту цієї умови. До них ми віднесли соціальну взаємодію та соціальну компетентність. Зауважимо, що під соціальною взаємодією ми розуміємо стосунки підлітка із значущими іншими, які не входять до середовища ЗСШІ (див. рис.2.4).

Позитивні зміни відбулися за таким показником соціально-педагогічної адаптованості як «соціальна взаємодія». Так, високий рівень цього показника на початку експерименту було представлено у групі Е₂ (36,36 %), а також у групі К (30 %). Після впровадження третьої соціально-педагогічної умови адаптації старших підлітків у ЗСШІ, значно зменшилися результати у групі Е₃ (37,5), та в групі Е₄ (42,86 %), де приріст цього показника став відповідно (∆₃ =25,0), (∆₄ =35,72), а в групі К ∆_К = 10,0% (див. рис. 2.7).

Рис. 2.7. Динаміка рівнів соціальної взаємодії старших підлітків в експериментальних (Е₁ – Е₄) та контрольній (К) групах

Особливо показовим виявився критерій соціально-педагогічної адаптованості, що характеризується показником «соціальна компетентність». Зауважимо, що старшому підлітковому віку притаманна спрямованість особистості на професійне самовизначення, яке є ознакою соціальної компетентності. Але професійні інтереси у старших підлітків, по-перше, досить непостійні, по-друге, інколи мають неадекватний характер. Цей факт підтверджується наявністю невеликої кількості підлітків, що мали на початку експерименту високий рівень соціальної компетентності. У ході проведеної соціально-педагогічної роботи, зі створення можливостей для самореалізації підлітків у різних видах діяльності у середовищі ЗСШІ значний приріст показника соціальна компетентність на високому рівні спостерігався у групі Е₄ (∆₄ = 14,28), у групі Е₂ (∆₂ = 9,10) та у групі Е₃ (∆₃ = 12,5). У групах Е₃ та К значних позитивних змін не виявлено. Помітніші зміни відбулися на середньому рівні показника «соціальна компетентність». Так, у всіх досліджуваних групах приріст майже однаковий (Е₁ – ∆₁ = 8,33, Е₂ – ∆₂ = 9,09, Е₃ – ∆₃ = 12,5, К – ∆_К = 10,0), але найбільший у групі Е₄ – ∆₄ = 14,28 та в Е₃ – ∆₃ = 12,5) (див. рис. 2.8).

Рис. 2.8. Динаміка рівнів соціальної компетенції старших підлітків в експериментальних (Е₁ – Е₄) та контрольній (К) групах

Важливо відзначити, що в ході експериментальної роботи у групі Е₃ приріст за показником «соціальна компетентність» теж досить високий. Це пояснюється впровадженням третьої соціально-педагогічної умови адаптації старших підлітків у ЗСШІ. Позитивна тенденція змін цього показника виявилася також і на низькому рівні. В усіх досліджуваних групах спостерігається від’ємний приріст (Е₁ – ∆₁ = -8,33, Е₂ – ∆₂ = -18,19, Е₃ – ∆₃ = -25,0, Е₄ – ∆₄ = -28,56, К – ∆_К = -10,0), що свідчить про збільшення кількості старших підлітків з високим та середнім рівнями соціальної компетентності завдяки впровадженню сукупності соціально-педагогічних умов (група Е₄).

Аналіз отриманих результатів свідчить про те, що в ході впровадження третьої умови відбулися найбільші позитивні зміни в експериментальній групі Е₃ (див. рис. 2.8). аналізуючи результати контрольної групи К, зазначимо, що майже за всіма критеріями й рівнями адаптованості відбулися незначні зміни (приріст від 10,0% до 20,0 %), що пов’язано з організацією соціально-педагогічної роботи, яка традиційно проводиться в цьому закладі. Наглядно динаміку цих змін представлено у табл. 2.7, табл. 2.8 і додатку Ц.5.

Результати експерименту, які підтверджують успішність впровадження сукупності соціально-педагогічних умов адаптації старших підлітків у ЗСШІ у групі Е₄ в порівнянні з групами Е₁, Е₂ Е₃ та К представлено у табл. 2.8, в якій зафіксовано пиріст за всіма показниками.

Таким чином, проведена в рамках соціально-педагогічного експерименту робота дала змогу констатувати позитивну динаміку адаптованості старших підлітків при впроваджені розроблених умов адаптації старших підлітків у ЗСШІ. При цьому найефективнішою виявилася робота з реалізації усіх трьох умов. Отже, у ході експериментального дослідження підтвердилася гіпотеза про те, що успішність адаптації старших підлітків у ЗСШІ забезпечується завдяки розробленій сукупності соціально-педагогічних умов адаптації.

 

 

Таблиця 2.8

Результати формувального експерименту відповідно до визначених соціально-педагогічних умов адаптації старших підлітків в експериментальних (Е₁ – Е₄) та контрольній (К) групах (%)

Групи	К (традиційні форми роботи з адаптації)	Е1 (впровадження першої умови)	Е2 (впровадження другої умови)	Е3 (впровадження третьої умови)	Е4 (впровадження сукупності умов)
Рівні Показники	В	С	Н	В	С	Н	В	С	Н	В	С	Н	В	С	Н
Фізіологічна адаптованість	Функціональний стан	10,0	10,0	-20,0	41,65		-41,65	9,09		-9,09	12,5		-12,5	42,86	7,14	-50,00
Емоційний комфорт		10,0	-10,0	8,33		-8,33	45,46	-9,09	-36,37	12,5		-12,5	50,0	-7,14	-42,86
Психологічна адаптованість	Самооцінка	10,0	10,0	-20,0	16,67	16,67	-33,34		9,09	-9,09	12,5	12,5	-25,0	21,43	21,43	-42,86
Тривожність	-10,0	10,0		-41,67	8,34	33,33	-9,09	9,09			-12,5	12,5	-35,72		35,72
Дидактична адаптованість	Навчальна успішність	10,0	10,0	-20,0	16,67	8,34	-25,0	9,09	9,09	-18,18		12,5	-12,5	21,43	14,28	-35,72
Спрямованість на здобуття знань	10,0	10,0	-20,0	25,0	16,67	-41,66		9,09	-9,09	-12,5	12,5		28,57	21,43	-50,0
Соціально-педагогічна адаптованість	Соціальна взаємодія			-10,0	8,33		-8,33		9,09	-9,09	25,0	12,5	-37,5	35,72	7,14	-42,86
Соціальна компетентність		10,0	-10,0		8,33	-8,33	9,09	9,09	-18,19	12,5	12,5	-25,0	14,28	14,28	-28,57

 

Висновки до розділу 2

1. Експериментальна робота передбачала обгрунтовання критерію адаптації старших підлітків до ЗСШІ (адаптованість) та надання детальної характеристики таким його видам: фізіологічна, психологічна, дидактична і соціально-педагогічна адаптованість. Представлені конкретні характеристики показників адаптованості, їх формалізація і розподіл за рівнями відповідно до досліджуваних соціально-педагогічних умов дозволили констатувати недостатню адаптованість старших підлітків на початку експериментальної роботи.

2 Констатувальний експеримент, у ході якого здійснювались аналіз якісного і кількісного складу МППП та вихованців, стану матеріально-технічної і навчальної бази досліджуваних закладів, існуючого досвіду організації адаптації вихованців ЗСШІ, дозволив встановити недостатній рівень підготовки МППП до організації адаптаційного процесу згідно з визначеними умовами; виявити утруднення та недоліки адаптації старших підлітків у ЗСШІ. На основі отриманої інформації було здійснено розподіл досліджуваних закладів на контрольні та експериментальні (в залежності від виявлених недоліків роботи ЗСШІ з організації процесу адаптації старших підлітків), в яких експериментальним шляхом перевірялася відповідна соціально-педагогічна умова, або їх сукупність.

3. Формувальний експеримент передбачав перевірку гіпотези, аналіз проміжних результатів експерименту, корекцію розробленої технології реалізації соціально-педагогічних умов адаптації старших підлітків у ЗСШІ, видання науково-методичних матеріалів і рекомендацій для працівників ЗСШІ. Розроблена технологія складалася з етапів. підготовчого: аналіз стану підготовки МППП (творчі групи, круглий стіл, семінар-практикум, консультування, медико-психолого-педагогічний консиліум); вивчення особливостей старших підлітків розробка стратегії діяльності всіх суб’єктів адаптаційного процесу відповідно до впровадженої у даному закладі умови;. основного: безпосередня реалізація соціально-педагогічних умов адаптації старших підлітків у ЗСШІ за підетапами (організаційний, корекційний, аналітичний), який проводився за різними формами відповідно до впровадженої умови або комплексу умов; підсумковийетап передбачав комплексну оцінку змін адаптаційного процесу старших підлітків, вдосконалення технології реалізації соціально-педагогічних умов адаптації старших підлітків у ЗСШІ. Це дозволило впровадити розроблену сукупність соціально-педагогічних умов у практичну діяльність ЗСШІ.

4. Контрольний експеримент, який було проведено з метою визначення підсумкового зрізу отриманих результатів адаптації старших підлітків до ЗСШІ в експериментальних і контрольних групах, констатув позитивну динаміку адаптованості старших підлітків при впроваджені розроблених умов. Найефективнішою виявилася робота з реалізації соціально-педагогічних умов адаптації старших підлітків у ЗСШІ в їх сукупності. Порівняльний аналіз здобутих показників у різних експериментальних групах під час проведення дослідження серед старших підлітків у різних ЗСШІ, де апробовувалось по одній умові (Е₁, Е₂, Е₃), довів незначну неоднорідність тенденцій їх адаптації, в порівнянні з ексериментальною групою Е₄, де перевірялась сукупність умов. Аналізуючи отримані дані стосовно рівня адаптованості, можемо стверджувати, що незважаючи на приблизно однакові дані на констатувальному етапі експерименту, значно збільшилися показники адаптованості в експерименталих групах ніж в контрольній групі на контрольному етапі експерименту. Вивчаючи зміни фізіологічної адаптованості старших підлітків контрольної та експериментальних груп на контрольному етапі експерименту, зазначимо, що в експериментальній групі Е₁, де впроваджувалася перша умова, переважав показник «функціональний стан» (фізіологічна адаптованість) та показник «спрямованість на здобуття знань» (дидактична адаптованість). Дані стосовно змін адаптованості в експериментальній групі Е₂, де впроваджувалася друга соціально-педагогічна умова «Сприяння взаємодії старших підліиків із середовищем ЗСШІ на основі його збагачення», свідчать про підвищення рівня за показниками «емоційний комфорт» (фізіологічна адаптованість) та «навчальна успішність» (дидактична адаптованість). Аналізуючи отримані дані стосовно змін адаптованості за показником «самооцінка» (психологічна адаптованість), «соціальна зваємодія» і «соціальна компетентність» (соціально-педагогічна адаптованість), зауважимо, що найвищі результати зафіксовано в експериментальній групі Е₃, де впроваджувалася остання соціально-педагогічна умова. Узагальнюючи отримані дані стосовно всіх показників адаптованості зазначимо, що найвищі результати отримано в експериментальній групі Е₄, де впроваджувалась сукупність соціально-педагогічних умов адаптації старших підлітків у ЗСШІ. Слід відмітити, що в контрольній групі К значних змін не відбулось. Варіативність експерименту забезпечувалася порівнянням результатів дослідження як між експериментальними групами, так і кожної експериментальної групи з контрольною, а також гнучкістю технології реалізації розроблених умов.

5. У ході соціально-педагогічного експерименту підтвердилася гіпотеза про те, що успішність адаптації старших підлітків до ЗСШІ забезпечується завдяки розробленій сукупності соціально-педагогічних умов адаптації, що реалізується через запропоновану технологію адаптації старших підлітків до ЗСШІ.

 

ВИСНОВКИ

Результати проведеного дослідження дають підстави дійти таких висновків:

1. Теоретичне узагальнення та практичне розв’язання наукової проблеми адаптації старших підлітків до ЗСШІ, що виявляються в уточненні й подальшому розвитку наукових поглядів на процес адаптації старших підлітків до ЗСШІ, дозволили науково обґрунтувати, розробити, апробувати сукупність соціально-педагогічних умов, які забезпечують успішність досліджуваного процесу та технології їх впровадження.

2. Вивчення історичних та соціально-педагогічних передумов створення ЗСШІ, теорії та практики роботи сучасних загальноосвітніх санаторних шкіл-інтернатів різних профілів дало змогу виявити:

· характеристику об’єктів і суб’єктів виховного впливу, що підтверджено соціально педагогічною практикою на всіх етапах розвитку закладів суспільного виховання; провідні напрями і функції діяльності мережі закладів для різних категорій дітей, види, форми і методи роботи медико-педагогічних кадрів;

· специфіку функціонування ЗСШІ як соціально-педагогічних закладів компенсуючого типу, яка зумовлена: по-перше, наданням необхідної лікувально-профілактичної допомоги і відновлювального лікування, по-друге, наданням базової середньої освіти в обсязі державних стандартів освіти, по-третє, необхідністю соціальної адаптації та соціалізації вихованців;

· специфічні характеристики ЗСШІ (організаційно-педагогічні, дидактичні, соціально-педагогічні);

· особливості середовища ЗСШІ, якими є: “замкнений” характер інтернатного середовища, що виявляється у постійному безпосередньому оточенні вихованців, стабільному складі учнівських груп, обмеженні взаємодії підлітків з батьками, педагогів з вихованцями; наявність у дітей хронічних соматичних захворювань, велика кількість дітей-інвалідів, дітей-сиріт, дітей з неповних і неблагополучних сімей; чітке розмежування середовища ЗСШІ на внутрішнє і зовнішнє середовище, що змінює характер життєдіяльності вихованців; внутрішнє середовище ЗСШІ має структуру (соціально-контактна, інформаційна, соматична і предметна складові);

· рівні впливу середовища ЗСШІ на особистість старшого підлітка: індивідуальний (досягнення внутрішньоособистісної гармонії); соціальної групи (досягнення гармонії індивіда у ході взаємодії з безпосереднім оточенням, колективом ЗСШІ), соціуму (узгодження власних оцінок, особистісних можливостей з цінностями соціального середовища).

3. Завдяки проведеному аналізу