Якісний склад учнівського контингенту зсші М. Харкова станом на 2005-2006 Н. Р.

№ п/п	Назва установи	Кількість дітей	Інваліди дитинства	Сироти та позбавлені батьківського піклування	З багатодітних сімей	Сім’ї чорнобильців	З неповних сімей	З малозабезпечених сімей	Віраж туберкульозної проби
	ЗСШІ І-ІІ ступеня №11 для дітей з психоневрологічними захворюваннями
	ЗСШІ І-ІІІ ступеня №9 для дітей із захворюваннями серцево-судинної системи
	ЗСШІ І-ІІІ ступеня для дітей, хворих на цукровий діабет
	ЗСШІ І-ІІІ ступеня для дітей, хворих на сколіоз							-
	Лівадійській республіканській загальноосвітній санаторній школі-інтернаті І-ІІІ ступенів для дітей із хронічними неспецифічними захворюваннями органів дихання

В результаті анкетування (табл. 2.3) встановлено, що усі респонденти оцінюють власну теоретичну підготовку до організації адаптації старших підлітків досить високо (особливо представники адміністрації – 86, 36 % та психологи – 86, 96 %). Проте оцінка власних практичних можливостей у цьому напрямі значно нижча (задовільно її оцінюють 38,10 % соціальних педагогів, 26,31 % медиків, 25,0 % вихователів, 14,29 % вчителів, 13,63 % представників адміністрації, 8,7 % психологів). З точки зору експертів, значною є різниця в оцінці рівня теоретичної та практичної підготовки співробітників ЗСШІ з відсутністю доступних їм дієвих механізмів перенесення наукових положень у практичну галузь та слабкою сформованістю в них навичок створення власних методичних розробок на основі певних теоретичних викладок.

Дані, наведені в табл. 2.3 свідчать про те, що працівники ЗСШІ, оцінюючи за фахом власну підготовку до адаптації старших підлітків, відзначають переважно її добрий та задовільний рівень. Виняток становить соціально-педагогічна підготовка, якої бракує більшості МППП. Так, незадоволеність власною підготовкою з соціальної педагогіки відзначили 50 % представників адміністрації, 47,36 % медиків, 35,71 % вчителів, 32,14 % вихователів, 26,08 % психологів. Це пояснюється, на наш погляд, з одного боку, відсутністю в них відповідної академічної підготовки у цьому напрямі (77,37 % опитаних, випускники вищих навчальних закладів педагогічного профілю, під час бесіди зазначили, що соціально-педагогічні питання в період навчання не розглядалися), а, з іншого – недостатнім рівнем самоосвіти у галузі соціально-педагогічної теорії та практики з проблеми адаптації старших підлітків до ЗСШІ. Щодо результатів самооцінювання соціальних педагогів – лише 9,52 % бракує фахової підготовки у питанні адаптації старших підлітків до середовища ЗСШІ. Проте вони відчувають певні обмеження методичної (28,57 %), психологічної (33,33 %), дидактичної (57,14 %) і практичної (38,10 %) підготовки.

Таблиця 2.3

Самооцінка підготовки працівників інтернатів до організації адаптації старших підлітків (%)

Види підготовки	Теоретична	Методична	Психологічна	Дидактична	Соціально-педагогічна	Практична
Д	З	Н	Д	З	Н	Д	З	Н	Д	З	Н	Д	З	Н	Д	З	Н
Адміністрація	86,36	13,64		54,55	40,91	4,54	36,36	54,55	9,09	77,27	22,73		40,91	9,09	50,0	63,64	22,73	13,63
Медики	68,42	31,58		36,84	57,89	5,27	15,79	36,84	47,37		36,84	63,16	10,53	42,11	47,36	42,11	31,58	26,31
Психологи	86,96	13,04		65,22	21,74	13,04	91,30	8,70		47,83	34,78	17,39	13,04	60,88	26,08	65,22	26,08	8,70
Соціальні педагоги	42,86	42,86	14,28	33,33	38,10	28,57	19,05	47,62	33,33	19,05	23,81	57,14	38,10	52,38	9,52	28,57	33,33	38,10
Вихователі	75,0	21,43	3,57	60,71	28,57	10,72	46,43	32,14	21,43	35,71	42,86	21,43	14,29	53,57	32,14	64,29	10,71	25,0
Вчителі	78,57	21,43		50,0	28,5	21,43	42,86	35,71	21,43	71,43	28,57		21,43	42,86	35,71	28,57	7,14	14,29

 

Примітки. Рівень самооцінки підготовки: Д – добрий; З – задовільний; Н – незадовільний.

У ході бесіди 47,62 % соціальних педагогів зазначили, що практично самостійно, вивчають питання, пов’язані з адаптацією старших підлітків до ЗСШІ, у літературі; звернули увагу на погане забезпечення роботи: діагностичним інструментарієм (57,14 %); практичними рекомендаціями щодо організації життєдіяльності вихованців у перші місяці їхнього перебування у ЗСШІ (47,62 %). Усі опитані соціальні педагоги відзначили, що мають потребу в більш організованій і систематичній допомозі з боку фахівців різного профілю більш досвічених колег.

У всіх навчальних закладах зміст підготовки МППП до адаптації старших підлітків забезпечується різноманітними індивідуальними, колективними та груповими формами: проведення психолого-педагогічних нарад для обміну інформацією між вчителями, психологами та вихователями щодо нових учнів, психоконсультування і корекційна робота, спрямована на подолання дезадаптованості старших підлітків, організація їх дозвільної діяльності. Але зміст цих заходів не об’єднувався однією цільовою настановою і не підтверджувався відповідними діями медиків, психологів, вихователів, вчителів, соціальних педагогів. Незважаючи на різнопрофільність ЗСШІ, у них використовуються однакові методи та форми діагностування старших підлітків: спостереження, бесіди, опитування, інтерв’ю, анкетування, вивчення відповідної документації. Крім того, результати діагностик медичних працівників і психологічної служби не використовуються повною мірою в реальному педагогічному процесі. Це підтверджується матеріалами досліджень, проведених експертною групою щодо виявлення основних проблем адаптації старших підлітків у загальноосвітніх санаторних школах-інтернатах, які свідчать, що в кожному закладі понад 80 % старших підлітків мають труднощі пристосування до нових умов життєдіяльності в цих закладах.

Загалом, проаналізувавши документацію, яка регламентує роботу досліджуваних ЗСШІ, можна стверджувати, що організація адаптації старших підлітків у різних за профілем захворювань вихованців інтернатах має такі спільні риси:

· робота МППП ґрунтується на індивідуальному підході до лікування, виховання, навчання кожного вихованця;

· система діагностики стану вихованців містить: ведення медичних карток захворювання дітей, складання педагогічних характеристик, обговорення проблеми вихованців на засіданнях МППП та педагогічних нарадах;

· надання допомоги старшим підліткам у ході їхньої адаптації з боку ЗСШІ має характер інформаційних консультацій, порад, бесід;

· залучення громадських організацій, культурно-просвітницьких закладів до роботи ЗСШІ має переважно декларативний характер (читання безсистемних лекцій з окремих тем або певна матеріальна допомога);

· спостерігається повна або часткова відсутність дійової системи залучення батьків до педагогічного процесу, вона має епізодичний характер та ініціюється виникненням у вихованця певних локальних проблем (девіантна поведінка, погіршення стану здоров’я);

· мають місце випадки дублювання планів роботи фахівців (психологів, соціальних педагогів, вихователів), що не дозволяє об’єднувати зусилля МППП в організації адаптації старших підлітків;

· спостерігається недостатній рівень підготовленості МППП до адаптації старших підлітків (у ході самооцінювання, виявлено, що плани роботи з новоприбулими вихованцями не містять спеціальних адаптаційних заходів, не проводиться діагностика у цьому напрямі).

Ці спільні риси, на нашу думку, зумовлюють пасивний напрям пристосування підлітків у внутрішньому середовищі та обмежують контакти вихованців із зовнішнім середовищем. Індивідуальний підхід до кожного сприймається в цьому випадку як жорсткий контроль, оскільки не йде далі вивчення стану підлітка та надання декларативних порад, причому дії фахівців зазвичай дублюють одна одну або мають суперечливий характер, що спричиняє у вихованців роздратування та дискомфорт. Таким чином, усі досліджувані заклади потребують дійової допомоги у напрямі посилення індивідуалізованої соціально-педагогічної допомоги старшим підліткам у процесі їхньої адаптації на основі інтеграції зусиль медико-психолого-педагогічного колективу і батьків, сприяння взаємодії старших підлітків із середовищем ЗСШІ на основі його збагачення, організації і координації взаємодії старших підлітків із різними соціальними інститутами.

Слід зазначити, що аналіз планів навчально-виховного і лікувально-реабілітаційного процесів досліджуваних ЗСШІ, висновків і пропозицій психолого-медико-педагогічного консиліуму свідчать, що основною метою медико-соціально-педагогічної роботи у всіх закладах є надання освітньо-лікувальних послуг, допомога у пристосуванні індивіда до зміненого середовища та інтеграція в усі сфери життєдіяльності суспільства. Основна мета і функції загальноосвітніх санаторних шкіл-інтернатів відображені у змісті соціально-педагогічної роботи, що базується на нормативних положеннях цих закладів і містять актуальні питання організації навчально-виховного процесу та його якості, (детальні дані щодо специфіки роботи ЗСШІ подані у додатку Б).

Поглиблений аналіз діяльності кожного із досліджуваних закладів показав, що їм усім притаманні певні особливості, які необхідно враховувати під час адаптації старших підлітків у середовищі ЗСШІ. Так, особливістю організації адаптації старших підлітків у ЗСШІ №11 для дітей із психоневрологічними захворюваннями є те, що багато вихованців цього закладу виховуються у проблемних сім’ях. Тому сприяння адаптації цих вихованців передбачає посилену співпрацю з їхньою родиною, залучення культурно-просвітницьких закладів до виховного процесу школи-інтернату, допомогу в організації змістовного дозвілля школярів.

Відмінна риса ЗСШІ для дітей, хворих на цукровий діабет полягає в тому, що його вихованці, особливо інсулінозалежні, які зазвичай належать до пільгового контингенту чи до малозабезпечених сімей, потребують тривалого коштовного обстеження і лікування. Отже, їм необхідна постійна допомога різних соціальних інститутів, залучення громадських та благодійницьких організацій. Процес адаптації старших підлітків у цьому закладі потребує додаткових попереджувально-профілактичних та соціально-профілактичних заходів: виявлення, запобігання та їх обмеження асоціальним явищам, виявлення причин соціальної дезадаптації дітей, забезпечення умов для формування соціально-позитивної спрямованості особистості.

ЗСШІ №13 для дітей, хворих на сколіоз, та ЗСШІ №9 для дітей із серцево-судинними захворюваннями є аналогічними за умовами навчання, виховання та організації життєдіяльності дітей. Більшість старших підлітків мають благополучні сім’ї, у зв’язку з цим доцільно активно залучати батьків до організації процесу адаптації.

У Лівадійській ЗСШІ для дітей із захворюваннями органів дихання особливості організації адаптації старших підлітків пов’язані з необхідністю вчасного подолання кризових ситуацій особистості. Це пояснюється тим, що конфлікти, які частіше спостерігаються при входженні старших підлітків до нової групи, загострюють захворювання органів дихання та інших систем організму. Для уникнення можливих негативних наслідків дезадаптації організація роботи МППП має ґрунтуватися на соціально-терапевтичній основі: допомога у вирішенні міжособистісних конфліктів, вербальний та невербальний вплив на емоції, самосвідомість старших підлітків, створення ситуації успіху.

Для обґрунтування вибору експериментальних та контрольного закладів, у яких перевірялися визначені нами соціально-педагогічні умови адаптації старших підлітків, були співставлені дані експертної оцінки та самоаналізу МППП роботи ЗСШІ (табл. 2.4) і труднощів адаптації старших підлітків, які мають місце у цих інтернатних закладах (див. додаток Р). Опитування МППП, старших підлітків та їх батьків проводилось за анкетами (див. додатки П.1-П.3.).

Таблиця 2.4