Санаторні школи та школи-інтернати України для дітей з різними захворюваннями на початок 2000/01 навчального року

Якісний і кількісний склад медико-психолого-педагогічного персоналу

Загальноосвітніх санаторних шкіл-інтернатів

Навчальний заклад	Номенклатура працівників (посада) та кількість осіб	З вищою освітою	З неповною вищою освітою	З середньою професійною освітою	Мають категорію	Підвищили кваліфікацію протягом 2002-2005 рр.
Спеціа- ліст	II	I	Вища	Мето- дист
ЗСШІ №11	Вчитель-предметник (20 осіб)		-	-
Вихователь (12 осіб)			-
Лікар та медичний працівник (8 осіб)		-						-
Психолог (1 особа)		-	-	-	-	-		-
Соціальний педагог або педагог-організатор (1 особа)		-	-	-		-	-	-
ЗСШІ №9	Вчитель-предметник (18 осіб)			-
Вихователь (12 осіб)			-
Лікар та медичний працівник (6 осіб)		-		-	-	-		-
Психолог (1 особа)		-	-	-	-		-	-
Соціальний педагог або педагог-організатор (1 особа)		-	-	-		-	-	-

 

Продовж. табл. 2.1

ЗСШІ для дітей, хворих на цукровий діабет	Вчитель-предметник (17 осіб)		-	-
Вихователь (23 осіб)		-
Лікар та медичний працівник (13 осіб)								-
Психолог (1 особа)		-	-	-	-	-		-
Соціальний педагог або педагог-організатор (1 особа)		-	-	-	-		-	-
ЗСШІ №13	Вчитель-предметник (19 осіб)			-
Вихователь (16 осіб)			-					-
Лікар та медичний працівник (9 осіб)		-						-
Психолог (1 особа)		-	-	-	-	-		-
Соціальний педагог або педагог-організатор (1 особа)		-	-	-	-		-	-
Лівадійський ЗСШІ	Вчитель-предметник (17 осіб)		-	-					-
Вихователь (18 осіб)			-
Лікар та медичний працівник (10 осіб)		-						-
Психолог (1 особа)		-	-		-	-	-	-
Соціальний педагог або педагог-організатор (1 особа)		-	-		-	-	-	-

 

 

Таблиця 2.2

Результати самооцінки медико-психолого-педагогічого персоналу основних медичних,

Дослідження експериментальних і контрольної групи

За критерієм Пірсона

Групи	Текс	Ттабл
Функціональний стан	Емоційний комфорт	Самооцінка	Тривожність	Навчальна успішність	Спрямованість на здобуття знань	Соціальна взаємодія	Соціальна компетентність
Е1 - Е2	1,54	0,23	0,25	0,31	0,14	1,02	0,27	2,41
Е1 - Е3	1,08	0,27		0,50	0,91	1,00	0,54	0,47
Е1 - Е4	0,54	1,40	0,42	0,34	0,43	1,21	1,14	2,64
Е1 - К	0,48	0,05	0,10	0,14	0,43	1,40	0,17	0,04
Е2 - Е3	0,07	0,63	0,20	0,65	0,77	0,15	1,07	1,38
Е2 - Е4	3,12	1,45	1,25	0,35	0,18	3,58	2,64	0,07
Е2 - К	0,40	0,35	0,08	0,03	0,24	0,04	0,1	2,81
Е3 - Е4	2,71	2,58	0,35	1,48	1,75	3,18	0,20	1,79
Е3 - К	0,15	0,08	0,08	0,46	0,18	0,15	0,62	0,6
Е4 - К	1,83	1,86	0,70	0,30	0,83	4,18	1,84	3,14

Аналіз даних табл. 2.6 показав, що контрольна та всі експериментальні групи задовольняють умові невідмінності двох сукупностей Т_екс > Т_табл. Таким чином, за допомогою критерію Пірсона (критерію c²) було виявлено, що всі групи мають близькі вихідні дані.

Розглянемо здобуті результати констатувального експерименту (табл. 2.5, додатках С.1 – С.3) щоб з'ясувати певні тенденції адаптації (розподіл кількісних показників) та їх типовість (наявність аналогічних тенденцій у різних видах адаптованості).

Як видно з табл. 2.5, показники фізіологічної адаптованості характеризуються значною неоднорідністю, щодо тенденцій як розподілу старших підлітків за відповідними рівнями, так і їх прояву в різних групах. За всіма параметрами найменш представленим є високий рівень адаптованості. Переважна частина старших підлітків має певні проблеми з адаптації у фізіологічному аспекті, що зумовлюється низьким рівнем здоров’я через наявність соматичного захворювання. Так, за тестом САН (виявлення співвідношення таких показників, як самопочуття, активність, настрій) обстежені старші підлітки груп Е₁ та Е₂ мають незбалансовані показники високого та низького рівнів. У групі Е₃ однаково представлені високий та середній рівні, проте низький рівень дає четверта частина респондентів. В інших навчальних закладах картина не набагато краща. Виявлено, що більш-менш збалансований цей показник у контрольній групі К. Такий само розподіл характерний і за другим показником фізіологічної адаптованості – рівнем емоційного комфорту. Майже третина старших підлітків у всіх досліджуваних групах перебуває у несприятливій зоні (низький рівень). І хоча за цим показником розподіл дає якусь надію, робимо висновок, що третина учасників дослідження має недостатній рівень психологічної адаптованості.

Результати за показниками психологічної адаптованості не є сприятливішими. Очевидно, підтверджується залежність соматичної від психологічної сфер особистості. За показником самооцінки, на високому і середньому рівнях майже у всіх навчальних закладах перебувають близько 30 % старших підлітків. Найнесприятливіша ситуація спостерігається у навчальному закладі Е₁ (50% – низький рівень) та Е₄ (57,14% – низький рівень), дещо однорідні показники рівнів самооцінки на початок експерименту відзначено в контрольному навчальному закладі (30 % – високий, 30% – середній, 40% – низький рівень). Така сама тенденція спостерігається і за другим показником психологічної адаптованості – рівнем тривожності, оскільки існує певна залежність між рівнем тривожності і рівнем самооцінки особистості, що підтверджується здобутими даними. Слід додати, що в усіх досліджуваних навчальних закладах (Е-К) кількісні визначення другого показника більш-менш однорідні, але, за загальною оцінкою, понад 50 % респондентів мають низький рівень самооцінки, що є свідченням психологічної дезадаптованості.

Проте цього не можна сказати про показники дидактичної адаптованості, які є досить нерівномірними щодо розподілу як за рівнями адаптованості, так і між групами. За здобутими даними, у всіх навчальних закладах (Е-К), за показником навчальної успішності, високий рівень мають майже чверть респондентів, за винятком групи Е₄ (високий рівень представлено двома респондентами). У той час як суттєві труднощі в навчанні в новому середовищі ЗСШІ відчувають близько 40% старших підлітків (низький рівень адаптованості, за винятком групи Е₃), середній рівень дидактичної адаптованості спостерігається більш ніж у третини обстежених респондентів усіх груп, окрім груп Е₃ та К, де результати становлять 62,5 % та 50 % відповідно. Цікавими є дані щодо другого показника дидактичної адаптованості –спрямованості на здобуття знань. Тут має місце суттєва розбіжність здобутих результатів у порівнянні із попереднім показником. Так, лише незначна кількість старших підлітків має високий рівень спрямованості на здобуття знань (кількісний виразник становить 20 % в контрольній групі та трохи більше 18 % в експериментальних закладах). Високий рівень цього показника у групі Е₄ взагалі не представлений. Середній рівень коливається в межах від 30 до 60 %, низький рівень спрямованості на здобуття знань аналогічний. У групі Е₄ він становить навіть понад 70 %.

Аналіз результатів соціально-педагогічної адаптованості старших підлітків всіх досліджуваних навчальних закладів також свідчить про несприятливий стан у цьому аспекті. За показником соціальної взаємодії маємо такі результати: у експериментальних групах Е₁, Е₂ і К високий рівень має третина респондентів, майже половина респондентів перебуває на середньому рівні соціальної взаємодії у всіх групах. Низький рівень посідає половина обстежених старших підлітків груп Е₃ та Е₄, в той час як решта складає трохи більше чверті (групи Е₁, Е₂ і К). Ще гірша ситуація з показником соціальної компетентності старших підлітків. У деяких групах майже відсутні (Е₂ і Е₄) чисельні виразники високого рівня. Середній та низький рівні, за винятком деяких коливань, становлять майже половину респондентів. Отже, робимо висновок, що старші підлітки у всіх досліджуваних групах перебувають у несприятливій ситуації щодо соціальної компетентності і потребують соціально-педагогічної допомоги.

Здобуті дані свідчать про нерівнозначний перебіг процесів адаптації як для окремих старших підлітків, так і для різних груп. Порівняльний аналіз розподілу респондентів за видами та рівнями адаптованості показує, що спостерігаються неоднорідні тенденції адаптованості підлітків-новачків у різних ЗСШІ. Це підтверджує правильність дослідження окремих соціально-педагогічних умов відповідно до виявлених проблем з адаптації в тому чи іншому навчальному закладі. Оскільки у групі Е₄ констатовано найнижчі результати за всіма видами адаптованості, також робимо висновок про правильність обраної групи для дослідження сукупності соціально-педагогічних умов. У всіх групах (Е-К), які брали участь у дослідженні, спостерігається майже однаковий розподіл респондентів за рівнями адаптованості: щодо фізіологічної та психологічної адаптованості, який характеризується нерівномірністю у різних групах; щодо дидактичної адаптованості, то у всіх навчальних закладах відзначено перевагу середнього рівня. Узагальнені результати соціально-педагогічної адаптованості у всіх навчальних закладах констатують перевагу низького рівня. Відносно сприятливими є показники емоційного комфорту і навчальної успішності. Так, більша частина респондентів усіх закладів перебуває на середньому рівні. Несприятлива ситуація спостерігається щодо соціально-педагогічної адаптованості: у ході вивчення соціальної взаємодії та соціальної компетентності новоприбулих підлітків отримано найнижчі результати. Отже, підбиваючи висновки, зауважимо, що адаптація в досліджуваного контингенту відносно сприятливо проходить за такими видами: фізіологічна та дидактична адаптованість. Значно важчою є робота з підвищення психологічної і соціально-педагогічної адаптованості. Саме за цими видами адаптованості старші підлітки ЗСШІ відчувають основні труднощі, якщо не брати до уваги окремі аспекти життєдіяльності того чи іншого інтернатного закладу. Здобуті дані свідчать про необхідність посиленої соціально-педагогічної роботи з новоприбулими підлітками, яка б враховувала, окрім загальних тенденцій та специфічних ознак, характерних для певного навчального закладу, ще й індивідуальні особливості процесу адаптації.

Таким чином, розроблено критерії та методику діагностики адаптації старших підлітків у ЗСШІ за такими видами адаптованості: фізіологічна, психологічна, дидактична і соціально-педагогічна. Представлено конкретні характеристики показників, їх формалізацію і розподіл за рівнями, а також розподіл відповідно до досліджуваних соціально-педагогічних умов. Порівняльний аналіз отриманих показників в різних групах під час проведення дослідження серед старших підлітків у різних ЗСШІ довів незначну неоднорідність тенденцій їх адаптації. З’ясовано, що більш-менш сприятлива ситуація щодо видів адаптованості спостерігається за показниками фізіологічної адаптованості (функціональний стан) та дидактичної адаптованості (навчальна успішність). Несприятливу ситуацію констатовано щодо показників психологічної адаптованості (самооцінка, тривожність) та соціально-педагогічної (соціальна взаємодія, соціальна компетентність) адаптованості. Здобуті результати є свідченням того, що обґрунтовані нами умови адаптації старших підлітків у середовищі ЗСШІ відбиваються у практиці роботи досліджених закладів. Отже, покращення стану адаптованості старших підлітків потребує запровадження у діяльність ЗСШІ визначених умов за допомогою спеціально розробленої технології, що й було здійснено нами у проведеному експерименті.

2.2. Технологія реалізації соціально-педагогічних умов адаптації старших підлітків у загальноосвітніх санаторних школах-інтернатах.

Формувальний експеримент передбачав дослідну перевірку гіпотези, щодо успішності сукупності соціально-педагогічних умов адаптації старших підлітків у ЗСШІ за допомогою розробленої технології їх реалізації, аналіз проміжних результатів, корекцію експериментальних методик, видання та реалізацію науково-методичних матеріалів і рекомендацій для працівників ЗСШІ. Дослідну роботу було організовано відповідно до основних вимог проведення формувального експерименту в соціально-педагогічних дослідженнях (А. Капська, С. Харченко та інші вчені) [310; 347]. На основі аналізу їхніх праць, спеціальної науково-методичної літератури з проблем адаптації старших підлітків, вивчення досвіду організації такої адаптації в умовах санаторної школи-інтернату з метою перевірки сукупності соціально-педагогічних умов адаптації старших підлітків у ЗСШІ було розроблено технологію реалізації визначених умов [367] та відповідну їй комплексно-цільову програму (див. додаток Т). Під соціальною технологією розуміють сукупність знань про методи й засоби здійснення конкретних дій, сукупність прийомів та операцій, які реалізуються у визначеному порядку, певній послідовності, для досягнення певних змін у соціальному становищі і самопочутті клієнта [324, 5]. Поділяючи думку Т. Шамової, під комплексно-цільовою програмою будемо розуміти систему заходів для здійснення генеральної мети [372].

Експеримент тривав протягом 2001-2007 рр. та включав етапи розробленої технології реалізації соціально-педагогічних умов адаптації старших підлітків у ЗСШІ.

Підготовчий етап – підготовка адміністрації і МППП до впровадження обґрунтованої сукупності умов:

- інформаційний – розробка технології реалізації кожної з визначених умов та їх сукупності на основі самоаналізу та аналізу досвіду роботи МППП з адаптації старших підлітків у кожному з експериментальних закладів, створення на діагностичній основі науково-методичної системи підготовки МППП, пакета супровідних документів (додаток Т);

- освітній – проведення необхідних семінарів щодо ознайомлення МППП з розробленою технологією та підготовки працівників ЗСШІ до її реалізації [37] (додаток У).

Основний етап – безпосередньо формувальний експеримент та проміжний аналіз результатів дослідження:

- діагностичний підетап – комплексне вивчення індивідуальних особливостей підлітків для виявлення адаптованості і дослідження подальшого розвитку процесу адаптації;

- організаційний підетап – втілення у ЗСШІ розробленої програми реалізації спільної взаємодії всіх учасників експерименту згідно з розподілом експериментальних закладів відповідно до визначених умов;

- аналітичний підетап – первинна оцінка результатів реалізації певної умови чи сукупності умов (згідно з розподілом експериментальних закладів);

- корекційний підетап – внесення коректив у діяльність МППП щодо реалізації процесу адаптації старших підлітків у ЗСШІ згідно з визначеними умовами.

Підсумковий етап – комплексна оцінка змін адаптаційного процесу старших підлітків, що відбулися протягом реалізації соціально-педагогічних умов адаптації в експериментальних ЗСШІ.

Упродовж формувального експерименту у всіх експериментальних закладах робота з новоприбулими старшими підлітками організовувалася за розробленою автором технологією реалізації соціально-педагогічних умов адаптації старших підлітків до ЗСШІ та комплексно-цільовою програмою [367].

Експериментальне дослідження готувалося та проводилося безпосередньо дисертантом під час:

- читання лекцій і семінарсько-практичних занять постійно діючого семінару для МППП усіх експериментальних закладів «Адаптація старших підлітків до ЗСШІ» (за розробленою тематичною програмою, викладеною в додатку Т);

- спеціальних семінарів та педагогічної ради у ЗСШІ №13, присвячених обговоренню проблем та труднощів адаптації старших підлітків до інтернаті» [61; 62];

- практикумів з проблем адаптації для психологів та соціальних педагогів експериментальних ЗСШІ Харківської області [61];

- реалізації системи оздоровчо-виховних заходів у позаурочній роботі зі старшими підлітками (робота вихователя другої половини дня в учнів 7-8 класів ЗСШІ №13 (Е₄), керівництво гуртками «Я сама», «Ательє мод») [360; 364];

- уроків за різними формами і типами залежно від особливостей захворювання старших підлітків (як вчитель образотворчого мистецтва, праці ЗСШІ №13) [363; 366];

- організації круглих столів, індивідуальних та групових консультацій для батьків старших підлітків ЗСШІ №13 [329; 330; 361];

- читання спецсемінару «Проблеми, причини та шляхи подолання дезадаптації старших підлітків у ЗСШІ», лекцій «Система роботи МППП з організації адаптаційного процесу вихованців ЗСШІ» для керівників ЗСШІ на базі Харківського обласного науково-методичного інституту безперервної освіти (як методист Центру практичної психології та соціальної роботи) [367];

- читання курсу лекцій «Особливості організації навчально-виховного процесу для хворих дітей», для викладачів, МППП, керівників спеціальних інтернатних закладів на базі інтернатного відділу Головного управління освіти і науки при Харківській обласній державній адміністрації;

- виступів на заняттях підвищення кваліфікації вчителів образотворчого мистецтва та трудового навчання шкіл-інтернатів Харківської області за темами: «Адаптація вихованця до нових умов засобами мистецтва», «Дидактичні особливості побудови уроку для хворих дітей»;

- авторських лекцій, семінарів із реалізації основних положень комплексно-цільової програми адаптації підлітків, які проводилися на серпневих методичних конференціях працівників інтернатних закладів Харківської області, методичних об’єднаннях МППП експериментальних закладів;

- виступів на конференціях, семінарах вчителів ЗОШ з лекціями щодо проблеми адаптації старших підлітків у навчально-виховних закладах;

- розробки та розповсюдження змісту науково-методичного посібника серед працівників ЗСШІ та вчителів ЗОШ [367];

- науково-методичного та консультативного керівництва роботою психологів, методистів, соціальних педагогів у Харківській загальноосвітній санаторній школі-інтернаті І-ІІІ ступенів №9 для дітей із захворюванням серцево-судинної системи (Е₂), у Харківській загальноосвітній санаторній школі-інтернаті І-ІІ ступенів №11 для дітей з психоневрологічними захворюваннями (Е₁), в Харківській загальноосвітній санаторній школі-інтернаті І-ІІІ ступенів для дітей, хворих на цукровий діабет (Е₃);

- спостереження та аналізу процесу адаптації старших підлітків Лівадійської республіканської загальноосвітньої санаторної школи-інтернату для дітей із хронічними неспецифічними захворюваннями органів дихання (К).

Аналіз процесу адаптації старших підлітків до середовища загальноосвітніх санаторних шкіл-інтернатів як соціально-педагогічного явища, вивчення його сутності, дослідження і розробки соціально-педагогічних умов адаптації старших підлітків у середовищі загальноосвітніх санаторних шкіл-інтернатів у рамках комплексно-цільової програми створено технологію реалізації кожної з теоретично обґрунтованих нами умов та всієї сукупності умов.

Аналіз педагогічної та соціально-педагогічної літератури з педагогічних та соціальних технологій [31; 109; 234; 291; 310; 324] дає змогу під технологією реалізації соціально-педагогічних умов адаптації старших підлітків у загальноосвітніх санаторних школах-інтернатах розуміти сукупність медичних, психологічних і соціально-педагогічних прийомів і методів, які цілеспрямовано впливають на свідомість, поведінку і діяльність особистості в процесі її адаптації до середовища загальноосвітніх санаторних шкіл-інтернатів. Розробляючи технологію, ми використовували обґрунтовану в науковій літературі структуру соціально-педагогічної технології (мета, завдання, очікуваний результат, зміст, засоби реалізації).

Мета технології полягає у створенні у ЗСШІ певних соціально-педагогічних умов адаптації старших підлітків, що забезпечують досягнення ними стану адаптованості, гармонізацію взаємодії особистості із внутрішнім і зовнішнім середовищем ЗСШІ.

Завдання технології:

1) діагностування індивідуальних медико-психолого-педагогічних особливостей новоприбулих підлітків;

2) забезпечення індивідуалізованого підходу до адаптації щодо подолання особистісних, шкільних та сімейних конфліктів старших підлітків, корекція їхнього спілкування та поведінки, подолання адаптаційних труднощів;

3) виявлення дезадаптованих старших підлітків, дослідження причин їх дезадаптації;

4) підготовка рекомендацій до адаптації старших підлітків і організація спільної взаємодії всіх учасників лікувально-педагогічного процесу;

5) надання системно-консультаційної допомоги у подоланні проблемної ситуації, що склалася з підлітком у період адаптації та запобігання явищу дезадаптованості;

6) створення у ЗСШІ внутрішнього середовища, насиченого сенсорними стимулами, через збагачення, гармонізацію, естетизацію сенсорного наповнення приміщення закладу та його території;

7) розширення можливостей середовища ЗСШІ щодо реалізації підлітком своєї активності в комунікативній сфері та сфері прояву фізичної активності;

8) насичення середовища ЗСШІ можливостями для адаптації підлітка через здійснення пізнавальної діяльності особистості шляхом впровадження у педагогічний процес ЗСШІ доцільних та різноманітних засобів навчання і самонавчання;

9) насичення середовища ЗСШІ можливостями для адаптації підлітка в естетичній сфері, можливостями для творчої діяльності особистості через створення та розвиток у ЗСШІ мережі дозвільних об’єднань;

10) передання (організація) старшим підліткам широкого досвіду суспільства через залучення їх до діяльності соціально-культурних, спортивних, освітніх та професійних установ і організацій;

11) надання допомоги батькам старших підлітків у створенні сприятливої атмосфери в родині та її близькому оточенні.

Очікуваний результат технології – досягнення певного стану адаптованості підлітка в інтернатному закладі через реалізацію однієї з розроблених умов чи їх сукупності.

Згідно з Положенням про загальноосвітній навчальний заклад та загальноосвітню санаторну школу-інтернат та відповідно до вимог і рекомендацій Міністерства охорони здоров’я України, термін реалізації технології обмежується чотирма місяцями (вересень-грудень або з моменту прибуття старшого підлітка до інтернатного закладу) і припускає постійне технологічне вдосконалення у разі невідповідності положень технології конкретним соціально-педагогічним обставинам, або недостатньої ефективності способів її реалізації. Ця технологія є гнучкою – її форми, методи, завдання (за збереження мети) можуть змінюватися відповідно до нового етапу розвитку суспільства; динамічною – послідовність етапів може змінюватися залежно від стану адаптованості старшого підлітка; відкритою – може залучати нових суб’єктів внутрішнього і зовнішнього середовища. Зміст технології полягає у реалізації трьох обґрунтованих у комплексно-цільовій програмі адаптації старших підлітків у ЗСШІ етапів: підготовчого, основного та підсумкового.

1. Підготовчий етап проводився у всіх експериментальних закладах.Зміст даного етапу полягав у підготовці адміністрації, МППП до впровадження скупності соціально-педагогічних умов, збиранні та вивченні інформації про ситуацію адаптації, що склалася з кожним новоприбулим старшим підлітком. Зібрана інформація стосувалася не тільки особистості підлітка, а й охоплювала найближче його оточення (членів сім’ї, близьких родичів, друзів, людей, з якими він спілкувався у процесі навчання, дозвілля), соціальні інститути та служби, з якими мав зв’язки підліток. На цьому етапі на кожного старшого підлітка було заведено індивідуальну картку адаптації (додаток Ф), що дозволило об’єктивно відбити конкретну ситуацію адаптації кожного новоприбулого підлітка та визначити основні напрями соціально-педагогічної роботи щодо адаптації у ЗСШІ, спрогнозувати, змоделювати і обґрунтувати спільну діяльність МППП із встановлення імовірних потреб підлітка в адаптації та їх пріоритетності, з’ясування наявного медико-соціального та інтелектуально-психологічного статусу підлітка та його соціального середовища розвитку, підготовити МППП до впровадження розробленої технології реалізації умов у практику кожного інтернатного закладу.

Підготовчий етап передбачав:

1.1.Вивчення результатів самоаналізу роботи ЗСШІ щодо адаптації старших підлітків (аналіз планів, нормативно-правових та інструктивних документів, документів про освіту, методичних розробок, навчальних планів і програм, планів-конспектів уроків, сценаріїв виховних заходів, вивчення медико-психолого-педагогічного інструментарію дослідження процесу адаптації старших підлітків). У всіх експериментальних закладах застосовувалися такі форми і методи: аналіз документації, науково-методичної літератури, співбесіда із адміністрацією, МППП, анкетування.

1.2. Аналіз недоліків основних напрямів роботи ЗСШІ з адаптації старших підлітків та розробку на підставі цього рекомендацій до подальшого вдосконалення організації процесу адаптації, комплексно-цільової програми та інструментарію. Було використано такі форми, методи: робота творчих груп, круглий стіл, співбесіда, аналіз шкільної документації, розробка пропозицій, методичних рекомендацій.

1.3. Підготовку медико-педагогічного персоналу до впровадження технології реалізації соціально-педагогічних умов адаптації старших підлітків у ЗСШІ за допомогою таких заходів: проблемної організаційно-діяльнісної гри «Проблеми та причини дезадаптації старших підлітків до ЗСШІ» (див. додаток Ж), [367, 53-55]; опитування МППП щодо виявлення рівня підготовки до організації адаптації старших підлітків (див. додаток П); постійно діючого семінару-практикуму «Адаптація старших підлітків до середовища ЗСШІ» (див. додаток У); консультування [367, 44-58, 97-108]; семінару-практикуму «Соціально-педагогічне і психологічне забезпечення адаптації старших підлітків у ЗСШІ» [367, 58]; медико-педагогічного консиліуму «Здоров’я як основа захисно-пристосувальних властивостей організму»; круглого столу вихователів з досвіду виховної роботи з новачками та вчителів з проблем організації педагогічного процесу в ЗСШІ на початку навчального року.

1.4. Вивчення медичних, соціально-педагогічних і психолого-педагогічних особливостей старших підлітків та внесення їх в індивідуальну картку адаптації підлітка (див. додаток Ф), що передбачало:

· діагностику медичних і фізіологічних особливостей підлітка: а) рівня фізичного здоров’я (росту, маси тіла, зросто-масового індексу (відношення зросту до маси тіла), силового індексу (сила кисті), пульсу у спокої (АТ, мм рт.ст.), часу відновлення пульсу після 20 присідань) (див. додаток Ф), [234, 184-194], співвідношення самопочуття, активності та настрою (див. додаток К), функціонального стану здоров’я [367, 93-94]; б) наявності супутніх патологій (аналіз медичних карток за висновками експертів-фахівців); в) рівня емоційного комфорту (анкета «Мій настрій», [367, 60]);

· діагностику соціально-педагогічних особливостей підлітка: а) особистості підлітка та його соціальних зв’язків. Анкета «Я і мої друзі» [367, 63-65]; б) самооцінки: тест-опитувальник особистісної самооцінки [286, 33-34; 367, 64-65]; в) соціальної взаємодії. Методика вивчення соціальних мереж підлітка [234, 436; 367, 71-74]; г) соціальної компетентності підлітка. Анкета «Професійна орієнтація та соціальна компетентність» [379, 102-103], (див. додаток М);

· діагностику психолого-педагогічних особливостей підлітка: а) рівня тривожностію Тест шкільної тривожності [4, 23]; б) рівня спрямованості на здобуття знань (проведення первинного і контрольного зрізів за навчальними предметами, визначення усередненого балу з предметів гуманітарного і фізико-математичного циклів); в) діагностика рівня сформованості навчальної мотивації (див. додаток Л);

· діагностику знань, умінь, навичок адаптованості старших підлітків у вигляді вправ-ігор «Цілісна картина власної особистості» та ін. [12, 35-40].

1.5. Підбиття підсумків підготовчого етапу. Наприкінці етапу у всіх експериментальних ЗСШІ було зібрано інформацію, що дозволила в ході обговорення на педагогічних консиліумах скласти у МППП чітке уявлення про ситуацію, у якій опинився кожний новоприбулий чи дезадаптований старший підліток стосовно його адаптації у ЗСШІ та на цій основі розробити стратегію діяльності всіх суб’єктів адаптаційного процесу залежно від обґрунтованої умови чи комплексу умов, які реалізовувалися у тому чи іншому закладі.

Слід зазначити, що реалізація та результат підготовчого етапу мали свої особливості у кожному навчальному закладі. Так, МППП Е₁ в ході підготовки зосередили увагу на діагностиці індивідуальних особистісних проблем старших підлітків. На основі ретельно зібраної діагностичної інформації колектив закладу визначив цілі та завдання індивідуальної допомоги кожному старшому підлітку, методи і засоби, що доцільно застосовувати до особистості та її оточення для досягнення очікуваних результатів адаптації. МППП зауважив, що адаптаційний період у вихованців з психоневрологічними захворюваннями може тривати понад 4 місяці, залежно від характеру та стану їх захворювання. В зв’язку з цим вони запропонували застосовувати індивідуальний підхід до визначення терміну адаптації вихованців закладу.

Під час констатувального експерименту було виявлено високий рівень професійної кваліфікації МППП Е₂ (див. табл.. 2.1.) - 11 фахівців мають вищу категорію та звання методиста. Це позначилося на ході підготовчого етапу. Усі заходи підготовчого характеру проходили за їхньою активною участю на високому науково-методичному рівні. Всі суб’єкти адаптаційного процесу у Е₂ в період підготовки зосередили увагу на визначенні та вдосконаленні соціально-побутових і психолого-педагогічних чинників збагачення життєдіяльності старших підлітків. На цій основі на семінарах-практикумах, що проводилися у рамках постійно діючого семінару «Адаптація старших підлітків до ЗСШІ», вчителями-методистами Е₂ було накреслено стратегії забезпечення взаємодії старших підлітків у збагаченому середовищі ЗСШІ.

В процесі ознайомлення з комплексно-цільовою програмою МППП Е₃ відзначили недостатність матеріально-технічного забезпечення закладу для реалізації повного комплексу розроблених умов. Працівники ЗСШІ для дітей хворих, на цукровий діабет, підкреслили, що відсутність кімнати емоційно-психологічного розвантаження, басейну, господарчої ділянки, навчальних майстерень може негативно позначатися на процесі адаптації старших підлітків (додаток Н). У зв’язку з цим адміністрація та МППП ЗСШІ запропонували зосередити увагу на розширенні зв’язків інтернату із соціумом, налагодженні контактів з соціокультурними, спортивними, освітніми, професійними закладами та установами.

В Е₄, незважаючи на те, що адміністрація і психолог були критично налаштовані щодо будь-яких нововведень до діяльності закладу, МППП показали значний інтерес до проблем адаптації старших підлітків, а в самоаналізі досвіду роботи ЗСШІ виявили значну об’єктивність, що підтверджується експертною оцінкою (див. табл. 2.4). Це дозволило за максимального наближення до реальних умов ЗСШІ накреслити шляхи роботи з кожним новоприбулим учнем за всіма трьома умовами.

2. Основний етап проводився по-різному у різних ЗСШІ залежно від обґрунтованої умови чи комплексу умов, які реалізовувалися у тому чи іншому закладі.Загалом сутність його полягала в безпосередній реалізації соціально-педагогічних умов адаптації. Тому він був спрямований на: реалізацію запланованих заходів з адаптації старших підлітків в інтернатному закладі; надання практичної соціально-педагогічної допомоги підліткам в адаптації на основі діагностичної інформації; збагачення життєдіяльності старших підлітків у середовищі ЗСШІ, соціально-педагогічну робота з батьками, родичами, друзями вихованця; залучення до реалізації соціально-педагогічних умов адаптації різних установ і організацій (ЗМІ, загальноосвітні школи, що територіально розташовані поблизу ЗСШІ, профільні позашкільні заклади), а також спеціалістів (фахівців-медиків, громадсько-просвітницьких діячів, керівників гуртків тощо).

В усіх ЗСШІ основний етап складався з трьох підетапів: організаційного, аналітичного та корекційного, реалізація яких відрізнялася залежно від визначених умов.

Так, у експериментальному ЗСШІ (Е₁), визначеному для перевірки першої умови щодо індивідуалізованої соціально-педагогічної допомоги старшим підліткам у процесі їхньої адаптації на основі інтеграції зусиль медико-психолого-педагогічного персоналу і батьків, робота організовувалася таким чином:

2.1.1. Організаційний підетап мав на меті посередницьку діяльність між підлітками, батькамиі медико-педагогічним персоналом, надання консультативної допомоги, організацію і проведення комплексу адаптаційних заходів. Серед проведених в експериментальному ЗСШІ (Е₁) заходів такі:

- соціально-психологічний тренінг розвитку самосвідомості старших підлітків, що проводився з метою формування у них навичок самосвідомості і саморозвитку, розвитку навичок рефлексії, актуалізації внутрішньої роботи щодо формування адекватної самооцінки, «Я-концепції», поліпшення су