Тема 5. Припинення підприємницької діяльності

 

5.1. Підстави та наслідки скасування державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності.

5.2. Реорганізація юридичної особи — суб'екта підприємницької діяльності.

5.3. Ліквідація юридичної особи — суб'єкта підприємницької діяльності.

5.4. Банкрутство (неплатоспроможність) суб'єкта підприємницької діяльності.

 

Методичні рекомендації

5.1. Процедуру, порядок скасування державної реєстрації, а також документи, що для цього потрібні, визначено Положенням про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності. Під час наведення підстав для скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності необхідно звернути увагу на тс, що вона може здійснюватися органом державної реєстрації за заявою власника, а також на підставі рішення господарського суду. Тому скасування органом державної реєстрації власного рішення про реєстрацію (наприклад, у разі неповідомлення суб'єктом підприємницької діяльності про зміну свого місцезнаходження) без звернення із відповідним позовом до господарського сулу є незаконним. Паралельно доцільно визначитися із поняттям "орган державної реєстрації" і з'ясувати, чи можуть інші органи (в тому числі — контролюючі) вважатися такими і, відповідно, чи мають вони право подавати позов про скасування державної реєстрації суб'екта підприємницької діяльності. За основу можна взяти ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" (див. також: лист Вишого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів").

У ньому ж контексті доцільно розглянути проблеми визнання установчих документів недійсними, визначити суб'єктів подання відповідних позовів, а також наслідки такого визнання. Для з'ясування цих питань можна звернутися до роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із створенням, реорганізацією та ліквідацією підприємств".

5.2. Реорганізація юридичної особи — суб'єкта підприємницької діяльності може відбуватися у формі злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення. Ознаки цих форм передбачено Законом України "Про підприємства в Україні". Поряд із цим потрібно визначитися, що реорганізація може бути добровільною (за рішенням власника) і примусовою (наприклад, за постановою Аптимонопольіюго комітету України). Хоча подібні постанови про примусовий поділ монопольних утворень є не рішеннями про реорганізацію цих утворень, а підставами для її здійснення на розсуд самого утворення за умови усунення його монопольного становища на ринку.

Обов'язково потрібно приділити увагу моменту переходу прав і обов'язків до нових підприємств у результаті реорганізації. У разі злиття, поділу, приєднання підприємств таким моментом є, якпю інше не передбачено законом чи постановою про реорганізацію, день підписання передаточного або розподільного акта чи баланса. Тому цей момент може не співпадати у часі з моментом оформлення реорганізації підприємства, тобто виключений його з державного реєстру. Також необхідно зазначити, шо нош підприємства (правонаступники), до яких у результаті реорганізації перейшли майнові зобов'язання, несуть матеріальну відповідальність і у разі, якщо прийняте ними майно не покриває вимог кредиторів у межах, визначених установчими документами про реорганізацію правопопередника.

5.3. Ліквідація суб'єктів підприємницької діяльності є ще одним способом припинення їх діяльності. Розглядаючи її, слід зауважити, що у цьому разі, на відміну від реорганізації, юридична особа припиняє свою діяльність без правонаступництва.

Ліквідація суб'єкта підприємницької діяльності може бути добровільною (за рішенням засновників — наприклад, після закінчення строку, на який ця юридична особа створювалася або після досягнення мети, поставленої під час її створенні, тобто за обставин, що передбачені установчими документами підприємства) і примусовою (визнання суб'єкта підприємницької діяльності банкрутом, прийняття рішення про заборону діяльності через невиконання умов, встановлених законодавством, визнання недійсними установчих документів і рішення про створення підприємства тощо). Тут необхідно звернути увагу на особливі підстави примусової ліквідації господарського товариства, зокрема за ознакою "систематичного або грубого порушення ним законодавства". Критерії визначення цієї ознаки містяться у роз'ясненні президії Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із створенням, реорганізацією та ліквідацією підприємств".

Окрім загальних положень про ліквідацію, що наводяться у ст. ст. 34—36 Закону України "Про підприємства в Україні", доцільно докладніше розглянути процедуру ліквідації юридичної особи за ініціативою власника, зупиняючись, зокрема, на необхідності отримання дозволів від різноманітних контролюючих органів. Також слід звернути увагу на порядок формування ліквідаційної комісії, визначити її повноваження та зміст документів, які мають регламентувати її діяльність. Після цього, говорячи про необхідність подання заяви до органу реєстрації про виключення з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, можна перейти до питання про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності. Поряд з цим слід визначити, чи передбачена відповідальність за ухилення від подачі документів до реєструючого органу відповідальних осіб, що здійснюють ліквідацію підприємств.

Особливу увагу слід звернути на черговість задоволення претензій кредиторів, вказуючи на колізію відповідних положень Закону України "Про підприємства в Україні" і Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом'' та застосовуючи правило про співвідношення у разі колізії норм загальних та спеціальних нормативних актів. Зокрема слід звернути увагу на наслідки неможливості виконання підприємством, що ліквідується, зобов'язань перед кредиторами в повному обсязі.

Під час підготовки питання щодо ліквідації суб'єкта підприємницької діяльності доцільно також звернутися до листа Вищого арбітражного суду України від 6 червня 1994 р. № 01-8/368 "Про деякі питання практики вирішення господарських спорів".

5.4. Умови та порядок відновлення платоспроможності суб'єкта підприємницької діяльності та/або визнання його банкрутом, а також застосування відповідної ліквідаційної процедури містяться в Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Увагу, зокрема, радимо приділити з'ясуванню питання, які друковані органи в розумінні Закону вважаються офіційними. У порядку обговорення можна торкнутися питання щодо доцільності призначення розпорядника майна боржника після порушення справи про банкрутство, чим суттєво обмежується підприємницька діяльність особи (докладніше див.: Мартынюк Н. Долговая яма 2000//Юридичсская практика. — 1999. — № 18; Юрченко И. Банкротство в законе//Юридическая практика. — 1999. — № 22).

При вивченні відповідних положень шодо банкрутства слід зазначити, що банкрутство є комплексним правовим інститутом який включає норми матеріального та процесуального права, орієнтований па пошук ефективних способів виведення господарюючого суб'єкта з кризи або задоволення вимог кредиторів за рахунок реалізації майна боржника. При подачі позову до господарського суду слід визначити, чи подано позов щодо належної особи (тобто щодо якої не розпочато справу про банкрутство; також слід з'ясувати, чи не ліквідовано ї"ї в установленому порядку; чи має організація статус юридичної особи, а фізична особа — статус суб'єкта підприємницької діяльності). При висвітлені цього питання радимо звернути увагу на правове становище боржника під час провадження справи, визначивши коло суб'єктів, щодо яких можливо порушити справу про банкрутство, а також суб'єктів щодо яких застосовуються особливі правила провадження справ про банкрутство. Слід вказати на коло суб'єктів щодо яких не може порушуватись справа про банкрутство, а також які не можуть бути визнані банкрутами в силу вимог закону або рішень уповноважених державою органів (див., наприклад: Рішення Київської міської ради "Про питання банкрутства підприємств комунальної власності територіальної громади міста Києва"). Паралельно можна розглянути особливості досудової санації, зокрема державних підприємств, акцентуючи на факті вжиття на підприємствах заходів для запобігання неплатоспроможності, а також визначаючись, чи тягне це неможливість пору шити справу про банкрутство до завершення досудової санації боржника.

Слід встановити, чи дозволяє розмір незадоволених вимог кредиторів (не менше 300 мінімальних заробітних плат відповідно до вимог закону) порушувати справу про банкрутство боржника протягом трьохмісячного строку. Поряд з цим слід визначити випадки, коли розмір грошових вимог щодо боржника не мак суттєвого значення. Потрібно зазначити, що звернення до господарського суду — це право кредитора (крім контролюючих оріанів).

Окремо розглядається питання щодо можливості боржника порушити справу про власне банкрутство. В порядку обговорення слід визначити випадки, коли засновник (учасник), керівник боржника та інші особи, що можуть виступати від імені підприємства, зобов'язані подати заяву до господарського суду про банкрутство підприємства та наслідки, їло настають у разі пезвернення із відповідною позовного заявою.

При визначенні правового статусу учасників провадження справ про банкрутство в першу чергу слід розглянути права та обов'язки кредиторів з поділом їх на поточні та конкурсні. Хоча в літературі існує й Інша класифікація — ініціюючі; вимушені; заставні; кредитори поточної заборгованості; привілейовані; реєстрові (конкурсні); кредитори погашеної заборгованості (докладніше див.: Поляков Б. Правове становище кредиторів у процедурі банкрутства//Право України — 2001. — № 7. — С. 39). Слід визначити статус загальних зборів кредиторів, порядок формування комітету кредиторів, його компетенцію та порядок прийняття рішень, виділяючи особливості правового статусу податкових органів. Окрім сторін у справі про банкрутство можуть брати участь й інші особи, тому також слід визначити права та, в ряді випадків, обов'язки учасників провадження справ про банкрутство, умови, за яких вони можуть бути залученні до розгляду на різних стадіях провадження. Особливо детально необхідно розглянути компетенцію державного органу з питань банкрутства та Агентства з питань банкрутства в частині виконання деяких повноважень державного органу з питань банкрутства, зокрема при узгодженні кандидатури арбітражного керуючого в передбачених законом випадках.

Розглядаючи стадії провадження справ про банкрутство, слід звернути увагу на особливості кожної стадії: розпорядження майном боржника, санації та ліквідаційної процедури. При цьому слід розглянути права та обов'язки учасників відповідних процедур, закцентувавши відмінність їх прав та обов'язків на різних стадіях, а також зазначивши, що мирова угода може бути укладена на будь якій стадії провадження справ про банкрутство. Всі стадії провадження справи здійснюються за участю та під контролем господарського суду: вирішення питань про початок провадження справ про банкрутство; затвердження рішень про сананію підприємства; затвердження ліквідаційного балансу. При цьому слід визначити строки, протягом яких мають провадитись зазначені процедури, а також за яких умов вони можуть бути подовжені за рішенням суду.

Центральною фігурою розгляду справ про банкрутство є арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), тому одним з основних при розгляді цієї теми є питання його повноважень, порядок та підстави призначення, умови оплати прані, особливості діяльності цих осіб щодо окремих категорій суб'єкті" банкрутства, наприклад банківських або фінансових установ, державних підприємств та підприємств, частка державної власності у статутному фонді яких перевищує 25%. Слід вказати на наявність у арбітражного керуючого статусу суб'єкта підприємницької діяльності і ліцензії.

Окремо характеризуючи кожну стадію провадження справ про банкрутство, вважаємо за необхідне визначати притаманні їм особливості. На першій стадії провадження справи слід звернутії увагу на порядок введення мораторію та коло суб'єктів, які можуть вимагати введення мораторію. При цьому слід визначити, що мораторій не поширюється на вимоги за речовими позовами (вінди-каційним та негаторним). Доцільно розглянути питання наслідків пропуску місячного строку для пред'явлення претензій кредиторами при формуванні реєстру вимог.

Під час розгляду процедур санації потрібно з'ясувати, на яких умовах вона має реалізовуватись, визначити правовий статус інвестора, умови відчуження майна боржника, якщо це передбачено планом санації, реструктуризації боргових зобов'язань.

Розглядаючи ліквідаційну процедуру, слід закцентувати на припиненні господарської діяльності боржника, публікації оголошення про визнання боржника банкрутом, реалізації майна в установленому порядку. В порядку обговорення потрібно визначити правовий статус ліквідаційної комісії, порядок її створення та умови співпраці з ліквідатором. При продажу майна банкрута слід визначити обгрунтованість оподаткування операцій з продажу майна та порядок сплати податкових сум. Слід зупинитись на черговості задоволення вимог кредиторів, а також визначити вимоги, які задовольняються позачергово. Визначається також, у якому порядку мають задовольнятися вимоги кредиторів у разі нестачі коштів від реалізації заставленого майна; доцільно зробити порівняння з відповідним положенням російського законодавства.

 

Практичні завдання

Задача № 1. Українсько-бельгійське підприємство "Аґрус", зареєстроване у 2000 р., протягом року не подавало до органів державної податкової служби податкових декларацій та інших документів фінансової звітності згідно з законодавством.. Районна державна податкова інспекція подала позов до суду про скасування державної реєстрації підприємства.

Питання:

1. За яких підстав, передбачених законодавством, може здійснюватися скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності — юридичної особи?

2. Чи має право податкова інспекція подавати позови про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності?

3. Яке рішення має прийняти господарський суд?

Задача № 2. У 1998 р. приватне підприємство було зареєстроване за місцем проживання засновника. Через рік воно придбало окреме приміщення під офіс, у якому впродовж 6-тимісячного терміну провадило свою діяльність. Довідавшись про це, представники державної адміністрації, у якій було зареєстроване підприємство, скасували рішення про його реєстрацію, посилаючись на те, що підприємство своєчасно не повідомило орган реєстрації про зміну свого місцезнаходження. Підприємство звернулося до господарського суду.

Питання:

1. У якому порядку здійснюється скасування державної реєстрації у разі несвоєчасного повідомлення суб'єктом підприємницької діяльності про зміну свого місцезнаходження?

2. Чи потрібно було повідомляти орган реєстрації про зміну місцезнаходження підприємства, якщо засновник не змінював свого місця проживання?

3. Яке рішення має прийняти суд?

Задача № 3. У 1997 р. між акціонерним комерційним банком "Альянс" і малим приватним підприємством "Радість" було укладено договір депозитного вкладу строком на 2 роки. У 1999 р. банк подав позов до ПП про визнання недійсними його установчих документів, посилаючись на те, шо в статуті ПП не міститься його повне найменування. Як наслідок — банк просив визнати недійсним і договір депозитного вкладу.

Питання:

1. Назвіть обов'язкові реквізити статуту приватного підприємства.

2. Що розуміється під поняттям '"повне найменування підприємства"? Чи може бути відсутність у статуті підприємства його повного найменування підставою для визнання його установчих документів недійсними? Якщо це можливо, то за яких умов?

3. Яке рішення має прийняти господарський суд?

Задача № 4. У 1998 р. було створене і зареєстроване дочірнє підприємство "Водограй". За його статутом підприємство було утворене шляхом виділення частки майна і фінансів з основних і оборотних фондів материнського підприємства. У статуті також містилося положення про те, що дочірнє підприємство не відповідає своїм майном за боргами засновника, а засновник не відповідає за боргами дочірнього підприємства. Пізніше материнське підприємство — засновник підприємства "Водограй" — було в установленому порядку визнане банкрутом і ліквідоване. У зв'язку із цим прокуратурою було ініційовано судовий розгляд питання про визнання недійсною вищезазначеної частини статуту дочірнього підприємства, що виключала взаємну відповідальність за боргами та зобов'язаннями засновника та дочірнього підприємства.

Питання:

І. Хто є власником майна, що передається засновником юридичній особі в статутний фонд останньої? Чи відповідає юридична особа за боргами засновника?

2. Які правові наслідки має виокремлення з підприємства одного або кількох нових підприємств? Чи несуть в такому разі підприємства відповідальність за боргами засновника?

3. Яке рішення має прийняти суд? Чи можуть кредитори материнського підприємства вимагати задоволення своїх вимог з майна дочірнього підприємства?

Задача № 5. П'ять комунальних підприємств з прибирання сміття вирішили добровільно об'єднатися у асоціацію на основі поєднання своїх виробничих і комерційних інтересів. Але невдовзі місцева державна адміністрація прийняла рішення про ліквідацію асоціації. Об'єднання звернулося до господарського суду із позовом про визнання рішення недійсним. Відповідач проти позову заперечував, посилаючись, зокрема, на те, що. оскільки об'єднання вже ліквідовано, спір непідвідомчий господарському суду?

Питання:

1. Хто може прийняти рішення про ліквідацію об'єднання підприємств?

2. З якого моменту об'єднання підприємств втрачає статус юридичної особи (а отже, і право на звернення до господарського суду)?

3. Яке рішення має прийняти суд?

Задача № 6. Товариство з обмеженою відповідальністю протягом року торгувало медикаментами, не придбавши при цьому ліцензії на здійснення цього виду діяльності. Податкова інспекція подала позов про ліквідацію товариства. Товариство проти позову заперечувало, посилаючись на те. що торгівля без ліцензії не може бути підставою для ліквідації товариства.

Питання:

1. Які підстави передбачено законодавством для ліквідації господарських товариств? Чи може бути торгівля без ліцензії підставою для ліквідації товариства?

2. Чи мав право податковий орган подавати подібний позов?

3. Яке рішення має прийняти суд?

Задача № 7. Товариство з обмеженого відповідальністю в результаті невдалої операції з кредитом, отриманим в одному з комерційних банків, мало заборгованість перед кредиторами у розмірі 10 тис. гри., а податкових зобов'язань — на 23 тис. грн. Передбачаючи фінансовий крах, учасники ТОВ, в тому числі директор, вирішили ліквідувати товариство. Порадившись з юристом, на загальних зборах вони прийняли рішення про вихід з ТОВ усіх учасників одночасно і викуп їх часток власне товариством. Оформивши при цьому відповідний протокол і затвердивши зміни до установчих документів, вони подали останні до місцевої держадміністрації для реєстрації змін. Але у цьому їм було відмовлено на підставі того, що законодавством не передбачено можливість виходу одночасно всіх учасників із товариства.

Питання:

1. Який порядок ліквідації господарського товариства?

2. Чи можна "позбавитися" підприємства без його ліквідації шляхом одночасного виходу всіх учасників?

3. Що станеться з товариством, з якого вийдуть усі учасники?

Задача № 8. Комерційний банк звернувся до господарського суду із позовом про визнання неправомірними дій арбітражного керуючого. Неправомірні дії арбітражного керуючого, на думку позивача, полягали у невнесенні вимог банку, які, крім того, частково були забезпечені заставою, до реєстру вимог кредиторів. Арбітражний керуючий заперечував проти вимог позивача, посилаючись на те, що комерційний банк не подав у місячний строк з дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення справи про банкрутство письмової заяви про грошові вимоги до боржника, а також документи, що їх підтверджують — тому його (керуючого) дії не суперечать чинному законодавству.

Питання:

\. Які повноваження у арбітражного керуючого згідно з чинним закої юдавством?

2. Висвітліть порядок виявлення грошових вимог кредиторів.

3. Який порядок задоволення грошових вимог кредиторів під час ліквідаційної процедури? Яке рішення має прийняти суд?

Задача № 9. Приватне підприємство "Лего" звернулось із позовом до господарського суду з вимогою про припинення провадження у справі про банкрутство па підставі того, шо ПП підлягає ліквідації за рішенням власника, яке було прийнято 12 липня 1499 р. У заяві вказувалось, що під час ліквідації не вистачило майна ліквідованого підприємства, щоб задовольнити вимоги кредиторів, тому його боргові зобов'язання мають бути погашені відповідно до Закону України "Про підприємства в Україні". Проте суд, враховуючи заперечення кредиторів ПП. відмовив у задоволенні позову та виніс постанову про початок провадження у справі про банкрутство.

Питання:

1. Які підстави ліквідації підприємств передбачені чинним законодавством? Які органи можуть прийняти відповідне рішення?

2. Чи можливе порушення справи про банкрутство щодо юридичних осіб, які ліквідуються за рішенням власника?

3. Який порядок задоволення претензій кредиторів у цьому разі? Якими нормативно-правоиими актами це встановлено?

Задача № 10. Під час провадження справи про банкрутство відкритого акціонерного товариства "Геліос" був сформований комітет кредиторів з 11 осіб, до складу якого увійшли кредитори або їх представники, вимоги яких становили понад 300 мінімальних розмірів заробітних плат, а також представник профспілкового органу та арбітражний керуючий із правом прийняття відповідного рішення. Під час розгляду питання про укладення мирової угоди представники податкового органу та профспілки не погодились па списання частини заборгованості через значний розмір сум які підлягають прощенню (списанню), проте арбітражний керуючий подав до господарського суду заяву про затвердження мирової угоди.

Питання:

1. Розкрийте порядок формування та повноваження комітету кредиторів під час провадження справ про банкрутство.

2. Що таке мирова угода? Яка роль комітету кредиторів у питанні підготовки і укладення мироігої угоди?

3. Чи правомірні дії арбітражного керуючого у ньому разі? Яке рішення має прийняти господарський суд?

Задача № 11. Господарський суд м. Києва виніс постанову про визнання товариства з обмеженою відповідальністю "Оранта" банкрутом і відкрив ліквідаційну процедуру. Ліквідатор відпонідно до законодавства оголосив через засоби масової інформації умови продажу майна банкрута, а саме: склад майна, порядок продажу, умови і строки. Проте частіша вимог кредиторів після пролажу майна банкрута залишилась не задоволеною, що було зафіксовано у звіті ліквідатора.

Питання:

1. На яке майно банкрута може бути звернено стягнення з метою задоволення вимог кредиторів?

2. Які порядок оцінки і умови реалізації майна банкрута? Чи можлива передача майна банкрута кредитору в рахунок погашення боргових зобов'язань?

3. Яка черговість задоволення вимог кредиторів передбачена чинним законодавством? Які претензії вважаються погашеними?

Задача № 12. Державна податкова адміністрація Волинської області 8 грудня 1999 р. провела перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Лінк" з питань дотримання валютного законодавства, яка встановила наявність порушень термінів розрахунків за експортно-імпортними операціями. За порушення, передбачені п. 2 Указу Президента України "Про регулювання бартерних (товарообмінних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності", була нарахована пеня за ненадходження імпортованих товарів за бартерними контрактами на суму 439 тис. грн. На 10 січня 2000 р. пеня у сумі 30773,50 гри. сплачена не була. Банк, шо здійснював обслуговування ТОВ, падав довідку про відсутність необхідної суми на рахунку товариства. Податкові органи, об'єднавши вимоги зі сплати платежів з вимогами інших кредиторів, подали позов до господарського суду про порушення справи про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Лінк".

Питання:

1.Висвітліть порядок порушення справи про банкрутство.

2. Хто може бути кредитором відповідно до чинного законодавства у справах про банкрутство? Чи можуть податкові органи у ситуації, шо розглядається, вважатися кредиторами в розумінні Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"?

3. Які права та обов'язки мають податкові органи під час провадження справ про банкрутство на різних стадіях провадження?

4. Вирішіть ситуацію.

Задача № 13. Акціонерне товариство "'Прогрес" звернулося до господарського сулу із заявою про визнання банкрутом акціонерного товариства "Трансгаз"', що є дочірнім підприємством НАК '"Нафто-газ України", неспроможного сплатити визнаний ним у відповіді на претензію борг. Ухвалою господарського суду було порушено провадження у справі про банкрутство зазначеного боржника та призначено підготовче засідання суду з викликом представників сторін. У відзиві на заяву про порушення справи про банкрутство боржник заперечував безспірність вимог кредитора, посилаючись на підписання відповіді на претензію не уповноваженою на це особою та звернення боржника до суду з позовом про визнання частково недійсним договору, з яким пов'язане виникнення боргового зобов'язання. Також боржник просив зупинити провадження у справі до розгляду господарським судом поданої ним позовної заяви про визнання договору частково недійсним та просив скасувати ухвалу про порушення справи про банкрутство з посиланням на те, що її винесено з порушенням норм процесуального права, оскільки боржник не був повідомлений про час і місце підготовчого засідання суду. Крім того, позивач зазначав, що дочірне підприємство створене шляхом внесення до статутного фоішу акцій та майна НАК "Нафтогаз України", єдиним акціонером якого є держава, тому порушення справи про банкрутство є порушенням вимог чинного законодавства.

Питання:

1. Що слід розуміти під безспірними вимогами щодо боржника? Які особи визначають безспірність вимог?

2. Чи підлягають задоволенню вимоги боржника, викладені у відзиві?

3. Вирішіть ситуацію.

Задача № 14. Прокурор Дніпровського району м. Києва в інтересах районної державної податкової інспекції подав позов до господарського суду про порушення справи про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Ентузіаст". Господарський суд, порушуючи провадження у справі про банкрутство, зобов'язав ініціюю-чого кредитора дати оголошення у пресі про порушення справи про банкрутство за рахунок податкового органу, запропонувати кандидатуру арбітражного керуючого та забезпечити його явку до суду. В передбачений строк вимоги суду не було виконано. Представник позивача пояснив у суді, що вимоги не були виконані через вілсугність коштів на рахунку ТОВ "Ентузіаст", а бюджетне фінансування зазначених витрат не передбачене. За цих обставин суд залишив справу без розгляду, про що виніс відповідну ухвалу із посиланням на п. 5 ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України. Прокурор м. Києва опротестував рішення господарського суду.

Питання:

1. Чи можливе порушення справи про банкрутство за поданням прокурора в інтересах державних органів?

2. У якому порядку та за рахунок яких коштів має здійснюватися провадження у справі про банкрутство у разі відсутності необхідних сум у боржника?

3. У якому порядку та які особи можуть здійснювати необхідні дії в разі неможливості залучення арбітражного керуючого та відсутності посадових осіб підприемства-боржника?

4. Вирішіть ситуацію.

Задача № 15. До господарського суду м. Києва звернувся керівник товариства з обмеженою відповідальністю "Олімпієць" із заявою про порушення справи про банкрутство щодо зазначеного підприємства, надавши необхідні документи, а також план санації боржника. Господарський суд, порушуючи справу про банкрутство, визначив, що підприємство не и змозі розрахуватися зі всіма кредиторами та зобов'язав керівника боржника вчиняти дії щодо розпорядження майном, а в подальшому — провести санацію боржника. Керівник боржника відповідно до покладених на нього обов'язків дав відповідне оголошення у пресі та сформував реєстр вимог кредиторів. Ряд кредиторів пропустили місячний строк, тому їх вимоги не були внесені до реєстру вимог, що було ними оскаржено в судовому порядку. Сул не задовольнив вимоги кредиторів через відсутність підстав для поновлення місячного строку.

У подальшому було запропоновано укласти мирову угоду між сторонами, за умовами якої 50% заборгованості списувалося, а Інша частина підлягала виплаті протягом 3 років. Проти укладення угоди виступив представник податкових органів, який наполягав на прийнятті рішення про визнання боржника банкрутом, аргументуючи не тим, що він є представником кредитора із найбільшими вимогами. Крім того, він зазначив, то кредитори, вимоги яких не внесені до реєстру вимог, подали відповідні позови до боржника в загальному порядку до господарського суду.

Питання:

1. У яких випадках законодавство передбачає порушення справи про банкрутство боржника за заявою керівника? Чи вигідно не в економічному аспекті?

2. Визначіть особливості провадження справи про банкрутство керівником боржника. Які його права та обов'язки?

3. Чи заслуговують на увагу позиція представника податкових органів у разі укладання мирової угоди? Який порядок затвердження мирової угоди?

4. Чи можуть пред'являти вимоги до боржника особи в загальному порядку після припинення провадження справи про банкрутство, якшо під час провадження справи вони пропустили встановлений строк звернення до боржника? Вирішіть ситуацію.