Схема 2. Господарські товариства та об'єднання підприємств

Враховуючи своєрідність такого виду підприємств, як господарські товариства, доцільно розглядати його окремо від інших.

Під час класифікації господарських товариств за ознакою їх установчих документів слід зупинитися на тому, шо повне і командитне товариства діють на підставі установчого договору, без стату. У порядку обговорення можна простежити колізію цього положення Закону України "Про господарські товариства" і положення Закону України "Про підприємства в Україні" (підприємство — статутний суб'єкт; господарське тонарисгво — вид підприємства; повне і командитне товариство — види господарських товариств, а отже, і види підприємства, тобто повинні відповідати основному визначенню підприємства) і зробити висновок про пріоритет у разі колізії положення спеціального нормативного акта стосовно положення загального акта.

Слід чітко розрізняти господарські товариства і об'єднання підприємств. Цю різнишо в узагальненому вигляді можна проілюструвати схемою (схема 2):

Щодо певних видів господарських товариств — слід постійно конкретизувати вищенаведену загальну схему (говорячи, наприклад. про заборону учасникам повного товариства конкурувати, тобто займатися ідентичними видами діяльності із товариством тощо)

Розглядаючи акціонерні товариства, варто вдатися до схем, коли йдеться про створення цього виду товариства, розбиваючи іші процес па етапи (повідомлення про намір створити акціонерне товариство; здійснення підписки на акції: проведення установчих зборів; проведення державної реєстрації акціонерного товариства). Також бажано зазначити, які суб'єкти підприємницької діяльності можуть бути утворені винятково в цій організаційно-правовій формі (зокрема, корпоративний інвестиційний фонд — у формі відкритого акціонерного товариства відповідно до Закону України "Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)").

Особливу увагу радимо приділити товариству з обмеженою відповідальністю як найбільш поширеній формі здійснення підприємництва.

Насамперед, потрібно роз'яснити принцип обмеженості відповідальності його учасників. Після цього бажано з'ясувати процес створення товариства з обмеженою відповідальністю, також розбиваючи його на певні етапи (проведення установчих зборів; розробка і підписання установчого договору; розробка і прийняття статуту; формування статутного фонду товариства; проведення державної реєстрації товариства з обмеженою яідповілальністю).

Певну увагу потрібно звернути на розмір, склад та порядок використання статутною фонду товариства. Можна закиентувати практику незаконної відмови у державній реєстрації з причин відсутності грошових коштів у статутному фонді і наявності у ньому лише майна.

На обговорення можна винести питання про кількісний склад учасників товариства з обмеженою відповідальністю. Тут доцільно повернутися до загального визначення господарського товариства та товариства з обмеженою відповідальністю, вказуючи на відсутність у ньому вимог щодо кількості засновників (учасників) та подискутувати з приводу законності застосування органами реєстрації положень ст. 63 Закону України "Про господарські товариства" щодо складу та кількості членів ревізійної комісії товариства. Адже відповідно до цієі статті до складу ревізійної комісії, яка обирається з числа засновників, має входити не менше трьох осіб.

Розглядаючи товариство з додатковою відповідальністю, слід звернути увагу на те. иіо учасники такого товариства відповідають за його боргами своїми внесками до статутного фонду, а при нестачі цих сум — додатково належним їм майном в однаковому для всіх учасників кратному розмірі щодо внеску кожного учасника. Таким чином учасники мають можливість передбачити граничний розмір своєї відповідальності у необмежено малій кількості (кратності), крім випадків, установлених законодавством, зокрема Декретом Кабінету Міністрів України "Про довірчі товариства". Всі інші моменти створення, діяльності та ліквідації товариства з додатковою відповідальністю регулюються подібно до товариства з обмеженою відповідальністю. Варто також додачи, шо згідно з вищезазначеним Декретом Кабінету Міністрів України функціонування довірчих товариств можливе винятково у цій організаційно- правовій формі.

Щодо повних товариств — слід зупинитися на аналізі понятія ''солідарна відповідальність", яке застосовано в Законі України "Про господарські товариства", порівнюючи його із частковою та субсидіарною відповідальністю (див. тему 7). Заслуговує на увагу й те що законодавством не встановлено мінімального статутного фонду дляцього виду товариства з урахуванням обсягу відповідальності його учасників, а також проведення діяльності товариства на підставі установчою договору без статуту. Варю додати, що винятково у цій організаційно-правовій формі можливе створення і функціонування ломбардів (Закон України "Про підприємництво")

Стосовно прав учасників повного товариства потрібно зазначити, шо учасники повного товариства не вправі від свого імені та в своїх інтересах здійснюиати угоди, однорідні з метою діяльності товариства, а також брати участь у будь-яких товариствах (крім акціонерних), що мають однорідну з повним товариством мету діяльності. Знову ж па обговорення можна випести питання, чи можна відносити до участі в "товариствах" в розумінні вищенаве-деного положення ст. 70 Закону України "Про господарські товариства" участь у приватних підприємствах та інших суб'єктах господарської діяльності, які за своєю природою не с товариствами. За основу можна взяти проект Цивільного кодексу України, в якому йдеться вже не про «товариства", а про "третіх осіб" (ст. 99), в інтересах яких учасник повною товариства не має права діяти без згоди інших учасників.

Потрібно також звернути увагу па положення Закону України "Про господарські товариства'", згідно з якими учасники повного товариства займаються спільною підприємницькою діяльністю. Це означає, що всі або кілька учасників або один з них особисто повинні брати участь в управлінні справами товариства, виступаючи від його імені.

Переходячи до командитного товариства, слід зазначити, що цей вид господарських товариств є своєрідним поєднанням ознак повного товариства і товариства з обмеженою відповідальністю. Іут особливу увагу можна приділити правам та обов'язкам повних товаришів та вкладників. Як приклад функціонування суб'єктів підприємницької діяльності у цій організаційно-правовій формі можна навести страхові організації (Закон України "Про страхування»).

Підсумовуючи вищенаведене, радимо стисло подати відмінності відповідальності засновників (учасників) різних видів господарських товариств (докладніше див.: Красовский К. Отличия в ответственности учредителей (участников) в различпых видах хозяйственных обществ//Юридическая практика. — 2000. - № 1).

До інших організаційно-правових форм суб'єктів підприємницької діяльності можна віднести, зокрема, кооперативи. Діяльність їх на сьогодні регулюється Законом СРСР "Про кооперацію в СРСР". законами України "Про споживчу кооперацію" та "Про сільськогосподарську кооперацію".

 

Практичні завдання

Задача № І. Асоціація рекламних фірм уклала договір на організацію та проведення рекламної кампанії великою підприємства. Порушивши ряд умов договору, асоціація завдала рекламодавцеві значних збитків. Підприємство звернулося до господарського суду з позовом до асоціації, вимагаючи відшкодування суми збитків. Заперечуючи проти позову, юрист асоціації заявив, що причиною порушень умов договору став вихід із асоціації групи рекламних фірм, яким передбачалося доручити виконання договору, тому до них і слід пред'являти позов.

Питання;

1. Чи могла асоціація укладати від свого імені договір на проведення рекламної кампанії?

2. Хто несе відповідальність за зобов'язаннями об'єднання підприємств?

3. Яке рішення має прийняти господарський суд?

Задача № 2. На загальних зборах відкритого акціонерного товариства була сформована спостережна рада у строк, передбачений статутом ВАТ. Проте група акціонерів оскаржила в суді рішення загальних зборів ВАТ, оскільки частина членів спостережної ради не є акціонерами, а один з акціонерів (юридична особа) уповноважила свого працівника за довіреністю здійснювати повноваження в спостережній раді.

Питання:

1. Який порядок формування органів управління ВАТ?

2. Який статус спостережної ради ВАТ? Чи є вона органом управління?

3. Хто має право входити до складу спостережної ради? Чи можуть особи, які не є акціонерами, та юридичні особи — акціонери входити до спостережної ради ВАТ?

Задача № 3. Товариство з обмеженою відповідальністю "^:Крок" — акціонер товариства "Росава" подало позов до суду про визнання недійсним рішення загальних зборів АТ. У позові ТОВ зазначало, шо правління АТ не дало ТОВ можливості брати участь у роботі загальних зборів АТ, посилаючись на те, що ТОВ ше не повністю сплатило вартість акцій, на які воно підписалося. У зв'язку із цим ТОВ вимагало скасування рішення і відшкодування збитків.

Питання:

1. Хто має право брати участь у загальних зборах АТ? Коли акціонер набуває права власності на акції АТ?

2. Чи є ТОВ власником акцій? У який строк слід оплачувати акції емітента?

3. Яке рішення має прийняти суд?

Задача № 4. Голова правління відкритого акціонерного товава "Неон" (він же — власник 60% акцій), зловживаючи своїм службовим становищем, почав завдавати шкоди підприємству. Він безкоштовно або за заниженими цінами забирав зі складу товарно-матеріальні цінності, укладав невигідні для ВАТ договори тощо.

Питання:

1 Чи мав би право власник 60% акцій, не обіймаючи посади голови правління ВАТ, укладати договори та діяти іншим чином від імені ВАТ?.

2 Який орган може відкликати членів виконавчого органу ВАТ (правління)? Чи матиме при цьому значення кількість акцій, що знаходяться у власності акціонера?

3. Що можна порадити акціонерам у ситуації, шо склалася?

Задача № 5. Двоє фізичних осіб вирішили створити товариство з обмеженою відповідальністю, подавши всі необхідні документи до державної адміністрації. Але працівник органу реєстрації відмовив їм, посилаючись на ст. 63 Закону України "Про господарські товариства", згідно з якою ревізійна комісія, що утворюється зборами учасників товариства з їх числа, повинна налічувати не менше трьох осіб.

Питання:

1. Які документи подаються для державної реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю?

2. Чи правомірна відмова працівника держадміністрації? Якою повинна бути мінімальна кількість учасників товариства з обмеженою відповідальністю?

3. Чи є підстави для розгляду спору в суді?

Задача № 6. У 1992 р. було створено і зареєстровано товариство з обмеженою відповідальністю. Учасниками виступали 3 особи, які мали однакові частки у сформованому статутному фонді. На день реєстрації товариства кожен з учасників вніс до статутного фонду по 30% своєї частки, то відповідало Закону України "Про господарські товариства". У подальшому учасники решту своїх вкладів не вносили, і статутний фонд товариства не змінювався. Через 5 років 2 учасники вирішили вийти з товариства, написавши відповідні заяви, які були у встановленому порядку нотаріально засвідчені. У заявах зазначалося, що учасники на майно товариства не претендують, а від своєї частки в статутному фонді відмовляється. Водночас 2 сторонні особи виявили бажання увійти як учасники у товариство. Рішення про вихід зі складу учасників та вступ до нього нових осіб було прийнято па зборах учасників товариства зі складанням відповідного протоколу.

На початку 1999 р. учасники, які вийшли а товариства, звернувся до суду із позовом до товариства та його директора (учасника, який залишився) про виділення майна товариства. Відповідач позов не визнав, посилаючись на те, що свого часу позивачі від часток в майні та інших майнових претензій до товариства, що і було оформлено належним чином.

Питання:

1. За яких умовможливі відчуження частки учасника у статутному фонді на користь товариства або третіх осіб?

2. Яке значення мають нотаріально засвідчені заяви учасників про відмову від своїх часток та претензій на майно товариства?

3. До якого суду звернулися колишні учасники товариства? Яке рішення він має прийняти?

Задача № 7. Один із учасників товариства з обмеженою відповідальністю виїхав за кордон на постійне місце проживання Решта учасників вирішила виключити його зі складу ТОВ та ввести іншу особу. Прийнявши відповідне рішення і склавши протокол, вони звернулися до держадміністрації із проханням зареєструвати зміни до установчих документів, але їм було відмовлено із посиланням на те, що винести учасника можна лише за його згоди

Питання:

1. Чи правомірна відмова держадміністрації".'

2. Яким чином можна довести, що учасник систематично не виконує обов'язки, покладені па нього товариством?

3. Що робити з часткою в статутному фонді учасника, який виїхав за кордон?

Задача № 8. Громадянин Васильников, перебуваючи у складі учасників повного товариства, шо займалося виготовленням металопластикових вікон, вирішив заснувати власне підприємство. Не виходячи з товариства, він заснував приватне підприємство, основним видом діяльності якого було виробництво жалюзі та віконних склопакетів. На неодноразові вимоги товариства припинити випуск ідентичної продукції він не реагував. Товариство звернулося до суду із позовом до Васильникова про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди.

Питання:

1. Яким законодавчим актом передбачено заборону учасникам повного товариства конкурувати з повним товариством? Що розуміється під терміном "конкуренція" у цьому разі?

2. Чи підпадає під ознаки конкуренції діяльність приватного підприємства?

3. До якого суду звернулося товариство? Яке рішення він має прийняти?

Задача № 9. Подружжя, зареєстровані як фізичні особи — суб'єкти підприємницької діяльності, обидва займалися підприємницькою діяльністю. Чоловік займався торговельною діяльністю, а дружина — діяльністю із надання побутових послуг Через деякий час вони вирішили розлучитися. Оскільки угоди шодо умов поділу спільного майна досягнуто не було, чоловік подав позов із вимогою про проведення такого поділу в судовому порядку.

Питання:

1. Вирішення яких питань віднесене законодавством до компетенції господарських судів?

2. У якому суді буде вирішуватися питання шодо поділу спільного майна подружжя? Чи має значення для вирішення цього питаннянаявність у обох із подружжя статусу суб'єктів підприємницької діяльності?

3. У якому суді розглядався б позов одного з подружжя щодо спільного майна, об'єднаний із вимогою про примусове стягнення з іншого з подружжя заборгованості за господарською угодою, укладеною між ними?

Задача № 10. Споживче товариство "Промінь" уклало із сільськогосподарським акціонерним товариством відкритого типу "Вікторина" договір купівлі-продажу належного "Променю" приміщений магазину. Від імені споживчого товариства договір підписав голова правління. Оплату передбачалося провести у 30-тидешіий термін із моменту підписання договору із обумолленням відповідних штрафних санкцій за прострочення оплати.

Протягом обумовленого терміну кошти за придбане приміщення на рахунок продавця не надійшли, у зв'язку із чим останній подав до господарського суду позов із вимогою про стягнення із покупця суми основного боргу і пені за прострочення оплати. У свою чергу покупець подав зустрічний позов із вимогою визнати договір купівлі-продажу недійсним як такий, що не відповідає вимогам закону. На його думку, невідповідність договору чинному законодавству полягала у тому, то згідно зі статутом споживчого товариства відчуження його майна належить до виключної компетенції загальних зборів товариства, а на голову правління покладено одноособове вирішення лише поточних питань діяльності товариства, коло яких встановлюється рішенням правління. Крім того, договір купівлі-пролажу не був нотаріально посвідчений.

Питання:

1. Які наслідки укладення угоди особою з перевищенням своїх повноважень? Чи можна вважати таким договір купівлі-продажу. Що розглядається?

2. Чи є обов'язковим нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного між юридичними особами?

3. Яке рішення може прийняти господарський суд?

Задача № 11. Державне підприємство, отримавши попередньо дозвіл регіонального відділення Фонду державного майна України, уклало договір із виробничим підприємством щодо продажу йому рухомого майна одного з непрацюючих цехів. Товариство з обмеженою відповідальністю, шо займалося аналогічною діяльністю і також було зацікавлене у придбанні нерухомості державного підприємства, подало позов до суду про визнання договору купівлі-продажу недійсним. Підставою недійсності договору воно вважало не проведення конкурсу із відчуження майна державним підприємством. Виробниче підприємство проти позову заперечувало, посилаючись на те, що вибір контрагентів за господарськими договорами, у тому числі договорами купівлі-продажу, належить до компетенції їх сторін.

Питання:

1. Який правовий статус майна державного підприємства? У якому порядку здійснюється відчуження основних засобів, що є державною власністю?

2. Які наслідки укладення угод без додержання порядку відчуження таких основних засобів?

3. Яке рішення має прийняти суд?