Сучасні літературні угруповання

У кінці 80-х – на початку 90-х pp. XX ст. процес оновлення української літератури набув значної сили. Зміни в суспільному житті країни, зокрема розпад СРСР, відбились і в розвитку літератури. Нове покоління письменни-ків і поетів прагнуло подивитись на навколишню дійсність по-новому, а не під кутом методу «соцреалізму». У літературі почали з'являтись нові теми, зрештою змінився і підхід до творчості. Отже, говорячи про українську літе-ратуру кінця XX ст., традиційно наголошують на світоглядно-мистецькому напрямі, що в останні десятиліття прийшов на зміну модернізмові, – постмо-дернізму як основному художньому напряму літератури 90-х років XX ст. І хоча стосовно постмодернізму і досі не припиняються дискусії, зупинимось на тому, що більшість дослідників вважає, що український постмодернізм зародився у 1980-х pp. і пов'язаний з іменами Ю. Андруховича, О. Ірванця, В. Неборака (літературне угрупування «Бу-Ба-Бу»), а пізніше і з представника-ми таких груп, як «Пропала грамота»: Ю. Позаяк, В. Недоступ; «Лу-Го-Сад»: І. Лучук, Н. Гончар; «Нова дегенерація»: І. Андрусяк, І. Ципердюк та інші.

До визначальних рис постмодернізму слід віднести поєднання різних стильових тенденцій, часткову опозиційність до традиції, універсальність проблематики, позачасовість і позапросторовість зображення, епатажність, зміну функцій автора та героя, культ незалежної особистості, потяг до архаї-ки, міфу, колективного позасвідомого, прагнення поєднати істини різних на-цій, культур, релігій, філософій, іронічність, пародійність тощо.

Сучасні літературні угруповання:

БУ-БА-БУ

«Бурлеск-Балаган-Буфонада». Літературне (насамперед) угрупування, що складається з Ю. Андруховича (Патріарх), В. Неборака (Прокуратор) та О. Ірванця (Підскарбій). Літугрупування засноване 17 квітня 1985р. у Льво-ві. Період найактивнішої діяльності Бу-Ба-Бу (23 концертні поетичні вечори) припав на 1987 – 1991 pp. Апофеозом Бу-Ба-Бу став фестиваль «Ви-вих-92», коли головну фестивальну акцію склали чотири постановки (1 – 4.10.1992) поезоопери Бу-Ба-Бу «Крайслер Імперіал» (режисер С. Проскурня). У 1996р. друкований проект «Крайслер Імперіал» («Четвер-6») практично завершив «динамічний період» існування Бу-Ба-Бу. В 1995р. у львівському видавниц-тві «Каменяр» вийшла книга «Бу-Ба-Бу».

Літугрупування стало втіленням карнавального необарокового мислен-ня, притаманного метаісторичній карнавальній культурі людства. Соціаль-ним фундаментом метаісторичного карнавалу в Україні став підсвідомий ма-совий синдром зламу, що супроводжував розпад імперії і викликав дві метап-сихічні складові: суспільну депресію і масову карнавальну сміхову рефлек-сію на катаклізм системи. Творчість учасників Бу-Ба-Бу в межах самого лі-тугрупування стала ситуативно-концептуальним мистецьким відгуком на суспільну рефлексію. Бу-Ба-Бу заснувало свою Академію.

«Музейний провулок, 8»

Літературний «неокласичний гурт». Виник 1990р. з ініціативи В. Бо-риспольця, О. Бригинця та В. Жовнорука. 1992р. видано колективну збірку «Гуманітарна допомога/Humanitare Ніlfe» (українською та німецькою мова-ми).

«Нова дегенерація»

Поетичне літугрупування, існувало у 1991 – 1994 pp., складалось з трьох літераторів, вихідців з Івано-Франківської області – Івана Андрусяка, Степана Процюка та Івана Ципердюка. У 1992 р. літугрупування видало три перші збірки названих поетів під однією обкладинкою. Загальна назва цього проекту була також «Нова дегенерація». Передмову написав Ю. Андрухович. Тексти членів «Нової дегенерації» перебувають у дискурсивній сфері неомо-дерних літературних практик.

Орден чину ідіотів (ОЧІ)

Товариство літераторів, художників, культурологів, філософів. Входять зокрема: Назар Гончар, Роман Козицький, Володимир Костирко, Андрій Кра-маренко, Іван Лучук, Ігор Драк. Декларація ОЧІ прийнята 31 липня 1995 року у Львові. Слово «ідіот» трактується товариством в первісному грецькому зна-ченні цього слова: власник себе. Керівний орган: рада Двох (І. Лучук, Р. Ко-зицький). «Гімн Ідіотів» складено приблизно на мотив сучасного австрій-ського гімну (автори: І. Лучук, І. Драк). Кожен з членів Ордену має світське і дійове звання, титул.

ЛуГоСад

Поетичний гурт, заснований у 1984 р. львівськими поетами Іваном Лу-чуком, Назаром Гончаром, Романом Садловським. У 1986 р. вони видали (все в одному примірнику) альманах ЛуГоСад І і ЛуГоСад II, а також збірки

Н. Гончара «Усміхнений Елегіон» та Р. Садловського «Антологія». «Методо-логічна основа» творчості ЛуГоСаду – теорія поетичного ар'єргарду (ідея і аргументування лугосадівсько-ар'єргардної теорії – Т. Лучук). У лютому 1994 р. відбулася академічна наукова конференція «Літературний ар'єргард», присвячена 10-літтю ЛуГоСаду (Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАНУ). Окремі вірші лугосадівців перекладені німецькою, польською, біло-руською, словацькою, болгарською, англійською, італійською мовами. До 15-річчя гурту готується тритомник ЛуГоСаду.

Пропала грамота

Літературне угрупування трьох київських поетів: Юрка Поза-яка, Вік-тора Недоступа та Семена Либоня. Існувала в кінці 80-х – на початку 90-х pp. «Пропала грамота» була заявлена як авангардний проект. У 1991 р. «Пропала грамота» випустила книгу з однойменною назвою.

Пси Святого Юра

Літературна майстерня, неофіційне творче об'єднання із семи україн-ських письменників, які таким чином вирішили шукати не стільки естетичної (з цієї точки зору всі вони були й залишаються досить різними), скільки про-фесійно-цехової єдності (спільне обговорення рукописів, формування альма-нахів, взаємне редагування та коригування). Ідея такої спільноти виникла се-ред групи авторів (Ю. Покальчук, Ю. Андрухович, І. Римарук) під час міжна-родного круїзу «Хвилі Чорного моря» на борту корабля «World Renaissance» і остаточно сформувалась у вигляді маніфесту в стінах афінського готелю «Св. Юрій Ликаветський» (листопад 1994 р.). До літмайстерні увійшли, крім зга-даних, В. Герасим'юк, B. Медвідь, В. Неборак, О. Ірванець. Останній при-близно через рік із міркувань цілковитої творчої незалежності з майстерні ви-йшов, натомість до Псів приєднався Т.Федюк. Єдиний поки що альманах «Пси святого Юра» (Львів,1997р.) зафіксував первинний склад майстерні, ос-кільки формувався ще 1995 р. Альманах являє собою досить симптоматич-ний зразок «поєднання непоєднуваного» і досьогодні перебуває серед най-жвавіше обговорюваних новинок сучасного літературного процесу. Концеп-ційну добірку «псячих» творів також опубліковано «Сучасністю» (1997).

Творча асоціація «500»

Об'єднання авторів та літдіячів, за віком приналежних до постмодерніз-му 90-хр. Утворилась 1993р. в Києві. Разом з Державним музеєм літератури України Творча асоціація «500» організувала ряд поетичних вечорів під гас-лом «Молоде вино». Активними учасниками ТА в 1993 – 1994 pp. були М.Ро-зумний, C. Руденко, Р. Кухарук, В. Квітка, А. Кокотюха та інші. У 1993р. ТА упорядкувала і в 1994р. видала антологію поезії ІЮ-х pp. «Молоде вино». У 1995 р. була видана антологія прози 90-х «Тексти». У 1997р. під егі-дою ТА «500» був проведений Всеукраїнський фестиваль поезії «Молоде ви-но». Співробітництво з видавництвом «Смолоскип» та численні літературні вечори, проведені активістами ТА у великих містах України у 1994 – 1996pp., сприяли популяризації творчого доробку учасників ТА.

«Червона Фіра»

Літературна корпорація харківських поетів С. Жадана, Р. Мельникова та І. Пилипчука, створена у 1991 р. Як вважає І. Бондар-Терещенко, літугру-пування постало на хвилі «антисистемного» харківського андеграунду почат-ку 90-xp. (ArtLine 3'97). Літературною концепцією «Червоної Фіри» згідно із заявами її членів став неофутуризм. Провокативно-епатажні твори червоно-фірівців стали своєрідним східноукраїнським аналогом літературного карна-валу Бу-Ба-Бу. Поєднання пародій на публіцистичні штампи з естетикою по-бутової перверзизації створило своєрідний стиль «Червоної Фіри», у котрому гротеск здебільшего перемагає професійну роботу з текстом.

 

Утворення АУП (Асоціації українських письменників)

Утворена 6 – 8 березня 1997 р. на установчих зборах АУП (118 учасни-ків). Організація АУП має за мету подолання структурно-ідеологічного змертвіння в письменницькому середовищі України, що виникло через не-спроможність керівництва Спілки письменників України (СПУ) реформувати структуру та концептуальні засади Спілки письменників до рівня відповід-ності вимогам сучасної ситуації (як соціальної, так і світоглядної). Ставши в опозицію до СПУ, АУП проголосила своїми критеріями фаховість, подолан-ня колоніального синдрому в українській літературі, відкритість світовим сві-тоглядним та стильовим надбанням XX ст. Вступ до АУП відбувається на підставі запрошення від Координаційної Ради АУП (23 особи). Президентом АУП було обрано Ю. Покальчука, віце-президентами Володимира Моренця, Ю. Андруховича, І. Римарука і Тараса Федюка. 4 – 5 лютого 2000 року від-бувся II конгрес АУП (68 учасників), на якому Президентом АУП було обра-но Т.Федюка, віце-президентами І.Римарука, В.Моренця, С.Жадана і О.Кри-венка. 3'їзд констатував наявність в Асоціації організаційної кризи, викли-каної відсутністю працівників офісного апарата і професійних менеджерів.