Методи виведення шкідливих речовин з організму людини.

 

З метою виведення шкідливих речовин з організму людини продукти харчування повинні містити достатню кількість клітковини, амінокислот, пектину, альгінату натрію. Всі вони належать до харчових волокон і містяться в значних кількостях у висівках насіння, шкірках овочів і фруктів. Харчові волокна сприяють засвоєнню організмом людини поживних речовин та дезинтоксикації. Вони також створюють сприятливі умови для розвитку в кишках бактерій, які синтезують вітаміни групи В, виробляють ферменти, необхідні для травлення та виведення токсинів і радіонуклідів, запобігають розмноженню небажаних мікроорганізмів, що можуть утворювати токсичні та канцерогенні речовини. Добове споживання харчових волокон має становити не менш як 10 г.

Головними постачальниками волокон є вівсяна, рисова та ячмінна крупи, кукурудза, яблука, капуста й гарбузи. В основному це природні традиційні продукти харчування: зернові, бобові, гречка, овочі, фрукти та горіхи. В цільному зерні багато білків, заліза, цинку, кальцію, вітамінів групи В, фітонцидів, харчових волокон та мікроелементів. Вони захищають наш організм від шкідливої дії радіонуклідів.

Свіжі овочі й фрукти є постачальниками в організм людини харчових волокон, білків, амінокислот, пектину, вітамінів А, С, Е, групи В, каротину, мінеральних речовин, кальцію, магнію, заліза та ін. Пророщені зерна бобових багаті на білки та харчові волокна, які здатні виводити з організму радіонукліди. В морській капусті міститься багато йоду, альгінату натрію та мінеральних солей. Альгінат натрію при взаємодії з токсичними важкими металами і радіонуклідами перетворює їх на розчинні солі, які виводяться з організму. Пектин зв’язує токсини і сприяє їх виведенню з організму. Його багато у фруктах, ягодах, горіхах та насінні соняшнику. Крім того, в останніх багато білків, кальцію та різних мікроелементів. Вітамін С, на який багаті зелені овочі, сприяє кровотворенню, підтримує імунну систему, протидіє впливу токсичних речовин, захищає клітини від радіаційного впливу і сприяє детоксикації організму. Зелені овочі також багаті на залізо, калій, магній, фолієву кислоту, вітаміни А, Е і групи В, які мають радіопротекторні властивості.

Багато каротину є в моркві, кукурудзі, пастернаку, шпинаті, капусті та гарбузі – ефективних антиоксидантах, які відіграють важливу роль у захисті організму та запобіганні накопиченню жирів і руйнуванню мембран. Каротиноїди активні відносно вільних радикалів та іонізованого кисню, що мають мутагенні властивості. Каротин в організмі людини трансформується у вітамін А, який необхідний для нормального функціонування шкіри, слизових оболонок, органів зору, сприяє посиленню імунітету і є ефективним антиоксидантом.

Високі радіопротекторні властивості мають капуста, петрушка, цибуля, в яких є сірковмісні амінокислоти (цистеїн, метіонін). Вони є ефективними антиоксидантами – дезактиваторами вільних радикалів і нейтралізують токсичну дію багатьох отрут. Сірковмісні амінокислоти нормалізують діяльність печінки, яка є дезінтоксикатором організму. Овочі родини капустяних знижують ризик захворювання на рак.

Морські водорості містять багато йоду, альгінату натрію і солей кальцію. За вмістом кальцію водорості не поступаються молоку. Кальцій блокує поглинання організмом людини радіоактивного ⁹⁰Sr. Йод потрібен для функціонування щитоподібної залози, активно впливає на обмін речовин і протидіє інфекціям. Він є ефективним радіопротектором радіоактивного йоду, який накопичується в щитоподібній залозі. Альгінат натрію сприяє виведенню радіонуклідів з організму.

Горіхи й насіння (гарбузове, соняшникове) багаті на незамінні жирні кислоти, вітаміни В, Е, мінеральні речовини – кальцій, магній, натрій, залізо й цинк. Характерною є радіозахисна властивість горіхів і насіння, які мають низький вміст радіонуклідів та хімічних токсинів. Жирні кислоти беруть участь у перенесенні кисню і побудові нових клітин, перетворюють в організмі каротин на вітамін А та поліпшують роботу залоз при взаємодії з вітаміном D і кальцієм. Вітамін Е виконує роботу антиоксиданту, а пектини сприяють виведенню радіонуклідів. Гарбузове і соняшникове насіння багаті на цинк, вітамін В₆ та речовини, що забезпечують нормальне функціонування загруднинної (вилочкової) залози. Вітамін В₆ бере участь в утворенні Т-лімфоцитів загруднинної залози, які руйнують хворі клітини, що з’явились внаслідок дії вільних радикалів. Цей вітамін сприяє також утворенню здорових еритроцитів, запобігає появі каменів у нирках та зміцнює нервову систему. Він міститься також у цільних зернах і овочах.

Цинк, що міститься в овочах і фруктах, блокує поглинання організмом радіонукліда ⁶⁵Zn. Він бере участь в утворенні нуклеїнових кислот, інсуліну, синтезі білків та метаболізмі вуглеводів, входить до складу ферментів. Споживання в оптимальній кількості цинку сприяє виведенню з організму свинцю і кадмію. За дефіциту цинку послаблюється чутливість органів смаку. Амінокислота цистеїн перешкоджає утворенню вільних радикалів і детоксикує сполуки свинцю, кадмію та ртуті.

 

Нітрати.

 

Основними джерелами цих небезпечних речовин є азотні добрива, перегній, промислові відходи та транспорт. Нітрати (нітрити) надходять в організм людини з їжею і водою, вони легко всмоктуються, потрапляють у кров, де вступають в реакцію з гемоглобіном, окислюючи молекули заліза. В результаті утворюється метгемоглобін і транспортна функція еритроцита порушується. Тому, не зважаючи на достатній вміст кисню в крові, спостерігається гіпоксія – порушення дихання клітини. Основні симптоми отруєння – синюшність обличчя, губ, видимих слизових оболонок, головний біль підвищена стомлюваність, зниження працездатності, задишка, серцебиття, що може призвести до втрати свідомості й загибелі.

Особливо небезпечне хронічне надходження нітратів в організм немовлят і дітей молодшого віку, тому що тривале кисневе голодування може викликати порушення росту і формування організму, затримку фізичного і психічного розвитку, порушення функцій серцево-судинної системи. Окрім того нітрати і нітрити сприяють виникненню раку, вроджених пороків розвитку, несприятливо впливають на плід.

Слід зазначити, що наявність нітратів ще не показник небезпечності рослинної їжі. Річ у їх концентрації. Так, вважається, що злаки, фрукти та ягоди взагалі нездатні накопичувати небезпечну концентрацію нітратів. Найінтенсивніше накопичують нітрати чорна редька, столовий буряк, листковий салат, щавель, редиска, ревінь, селера, шпинат, зелень петрушки, кропу. В натуральних м’ясних і рибних продуктах рівень нітратів низький. Але нітрати і нітрити додають у готову м’ясну продукцію з метою поліпшення її споживчих властивостей у першу чергу в ковбасні вироби. Так, наприклад, в сирокопчених ковбасах нітратів майже вдвічі більше, ніж у варених.

Екологічна чистота харчових продуктів залежить від зменшення впливу на них хімічних речовин, які застосовуються для підживлення урожаю. Працівники санепідемстанцій повинні щодня контролювати ринки, перевіряючи сільськогосподарську продукцію на вміст нітратів. Продукти, в яких вміст нітратів перевищує допустимі норми, повинні знищуватись і не допускатись до покупців. Проте кожному слід знати, як зменшити ризик споживання нітратів, дії яких призводять не лише до тимчасових розладів шлунково-кишкового тракту, а й можуть стати причиною важких захворювань. Якщо зберігати овочі при низькій температурі та нормальній вентиляції, то кількість нітратів у них поступово зменшується.

При такій системі зберігання через півроку в картоплі їх залишається не більше 30 %. За твердженням спеціалістів, при біохімічних реакціях, які безупинно відбуваються в овочах під час їх зберігання, мінеральний азот – головна ударна сила нітратів – перетворюється у безпечний для організму органічний азот. Однак не відповідає дійсності те, що при вимочуванні овочів у воді вони втрачають значну кількість небезпечних солей. Щоправда, окрім картоплі.

Пестициди.

 

Пестициди – шкідливі речовини, які використовуються для знищення шкідників рослинного або тваринного походження як в сільському господарстві, так і в домашніх умовах.

Класифікації пестицидів проводяться залежно від призначення, способу проникнення, характеру впливу на організм, хімічної природи, ступеня небезпеки для теплокровних і навколишнього середовища.

Класифікація пестицидів за призначенням:

1. інсектициди – пестициди для боротьби зі шкідливими комахами;

2. акарициди – для боротьби з кліщами;

3. овоциди – для знищення яєць шкідливих комах;

4. нематоциди – для боротьби з круглими черв’яками (нематодами), що паразитують в рослинах;

5. лімациди – для боротьби з різними молюсками, в тому числі черевоногими;

6. фунгіциди – для боротьби з хворобами рослин і різноманітними грибами, що паразитують головним чином на насінні сільськогосподарських культур;

7. бактерициди – для боротьби з бактеріями і бактеріальними хворобами рослин;

8. антисептики – для запобігання руйнуванню мікроорганізмами неметалевих матеріалів;

9. зооциди (родентициди) – для боротьби з гризунами;

10. гербіциди – для боротьби з бур’янами;

11. дефоліанти – хімічні речовини, які застосовуються для знищення рослинності;

12. арборициди – для знищення небажаної деревної і кущової рослинності;

13. альгіциди – для знищення водоростей та інших шкідливих рослин.

Класифікація пестицидів за способом проникнення їх в об’єкт обробітку:

1. контактні – що отруюють комах контактом з будь-якою частиною тіла;

2. кишкові – що проникають разом з їжею в травний канал;

3. фуміганти – проникають в організм комах і тварин дихальним шляхом у вигляді пари або газу.

За зазначеним принципом усі пестициди поділяють також на дві великі групи – контактної і системної дії. Контактні пестициди вбивають або пригнічують шкідливі організми при контакті з ними, системні проникають у рослини, змішуються у їхніх тканинах і приводять до загибелі шкідливі організми (бур'яни, збудники хвороб, шкідники).

За хімічною будовою пестициди класифікують на пестициди неорганічного (сполуки ртуті, міді, бору, фтору, сірки, барію, хлорату), рослинного, бактеріального і грибкового походження (хлор, фосфорорганічні, похідні карбамінової, тіо- і дитіокарбамінової кислот, різноманітні гетероциклічні сполуки, фталіміди, похідні речовини, нітропохідні феноли, хінони, похідні триазинів, металоорганічні сполуки, мінеральні масла).

Пестициди складаються з діючих речовин і добавок. Діючі речовини пестицидів бувають у різних препаративних формах, до найпоширеніших з яких належать:

1. розчини, які містять діючу речовину та одну або більше добавок і які легко змішуються з водою;

2. аерозолі, які містять одну або більше діючих речовин та розчинників;

3. пилоподібні препарати, які містять діючу речовину та дуже дрібний сухий інертний носій, такий як глина, тальк або зола;

4. гранульовані препарати подібні до пилових, але їхні частки більші і важчі. Вони призначені для широкозахватного внесення;

5. принади – це суміш діючих речовин з їжею або іншою речовиною для принаджування шкідника;

6. змочувані порошки – це сухі дрібно розмелені препаративні форми, які звичайно змішують з водою для обприскування.

Гігієнічна класифікація, що враховує ступінь безпеки для теплокровних тварин і людини, ґрунтується на врахуванні фізико-хімічних властивостей, а також параметрів токсичності і небезпек пестицидів.

За токсичністю при надходженні в шлунок препарати поділяють на:

1. сильнодіючі отруйні речовини, LD₅₀ яких менше 50 мг/кг;

2. високотоксичні – LD₅₀ від 50 до 200 мг/кг;

3. середньотоксичні – LD₅₀ від 200 до 1000 мг/кг;

4. малотоксичні – LD₅₀ більше 1000 мг/кг.

За рівнем леткості речовини класифікують як:

1. дуже небезпечні – насичують повітря робочої зони концентрацією більшою або такою, що дорівнює токсичній;

2. небезпечні – насичують повітря концентрацією, меншою від порогової;

3. малонебезпечні – насичують повітря концентрацією, меншою від порогової.

За ступенем стійкості розрізняють пестициди:

1. дуже стійкі – процес руйнування починається не раніше ніж через 2 роки;

2. стійкі – від півроку до двох років;

3. помірно стійкі – від одного до 6 місяців;

4. малостійкі – в межах місяця.

За загрозою надходження препарату в організм через шкіру поділяють на:

1. різко виражену – LD₅₀ менше 300 мг/кг;

2. виражену – LD₅₀ від 300 мг/кг до 1000 мг/кг;

3. слабо виражену – LD₅₀ більше 1000 мг/кг.

За здатністю накопичуватись в організмі розрізняють чотири групи пестицидів:

1. надкумулятивні – коефіцієнт кумуляції менший за одиницю;

2. вираженої кумуляції – коефіцієнт кумуляції від одиниці до трьох;

3. помірно вираженої кумуляції – коефіцієнт кумуляції від трьох до п’яти;

4. слабо вираженої кумуляції – коефіцієнт кумуляції більше п’яти.

Найчастіше продукти харчування забруднені хлор-, фосфор-, і ртутьорганічними сполуками, похідними карбомінової, тио- і дитиокарбомінової кислот, бромідами. З групи хлорорганічних пестицидів в продуктах знайдені ДДТ, ДДЕ, алдрин, дилдрин і деякі інші; з фосфорорганічних – тіофос, карбофос та ін.; з карбаматів – севін, цинеб та ін. Хлорорганічні пестициди знаходять в продуктах тваринного і рослинного походження, а фосфорорганічні і карбамати – переважно в рослинах.

Накопичення стійких хімічних речовин в продуктах харчування найчастіше пов’язано з порушенням правил і регламенту їх використання, підвищеною дозою препарату відносно рекомендованої, недотримання термінів останнього обробітку рослин перед збором врожаю (час чекання) та ін.

В багатьох випадках причиною забруднення пестицидами фуражних культур є вирощування їх в міжряддях оброблених садів.

Наявність хлорорганічних пестицидів у продуктах тваринного походження може бути пов’язана із обробкою ними забійної і молочної худоби з метою боротьби з ектопаразитами.

Чим більша стійкість і токсичність пестицидів, тим серйозніший їх негативний вплив на живу природу і людину, їх стійкість до факторів навколишнього середовища (сонячного світла, кисню, мікробіологічного трощення та ін., можливість отрутохімікатів зберігатися тривалий час) більшою мірою визначає їх небезпеку.

Один з механізмів негативних впливів – передача і концентрування стабільних пестицидів за трофічними ланцюгами. Стійкі до визначених пестицидів флора і фауна можуть накопичувати їх без трощення. Як результат – концентрація токсиканту в організмі може багаторазово перевищити початкову концентрацію її в навколишньому середовищі. Цей процес біологічного концентрування має серйозне екологічне значення в харчових ланцюгах, пов’язаних з водним середовищем. Класичний приклад біологічного концентрування – накопичення ДДТ і препаратів ртуті в організмі морських птахів. Ці птахи – кінцева ланка трофічного ланцюга: морська вода→планктон→риба→птах, що споживає рибу. В цьому ланцюгу концентрація токсиканта від початкової ланки (морської води) до кінцевої (птаха) збільшується в багато тисяч разів.

Зловживання пестицидами вже в найближчому часі здатне спровокувати вибух ракових захворювань і мутацій. Ці генетичні зміни незворотні. Пестициди негативно впливають на нервову і серцево-судинну системи.