Термічні негативні фактори середовища.

 

Вогонь, що вийшов із під контролю, здатний викликати значні руйнівні та смертоносні наслідки. До таких проявів вогняної стихії належать пожежі.

Пожежа – неконтрольоване горіння поза спеціальним вогнищем, що розповсюджується у часі і просторі.

Залежно від розмірів матеріальних збитків пожежі поділяються на особливо великі (коли збитки становлять від 10000 і більше розмірів мінімальної заробітної плати) і великі (збитки сягають від 1000 до 10000 розмірів мінімальної заробітної плати) та інші. Проте наслідки пожеж не обмежуються суто матеріальними втратами, пов’язаними зі знищенням або пошкодженням основних виробничих та невиробничих фондів, товарно-матеріальних цінностей, особистого майна населення, витратами на ліквідацію пожежі та її наслідків, на компенсацію постраждалим і т. ін. Найвідчутнішими, безперечно, є соціальні наслідки, які, передусім, пов’язуються з загибеллю і травмуванням людей, а також пошкодженням їх фізичного та психологічного стану, зростанням захворюваності населення, підвищенням соціальної напруги у суспільстві внаслідок втрати житлового фонду, позбавленням робочих місць тощо.

Не слід забувати й про екологічні наслідки пожеж, до яких, у першу чергу, можна віднести забруднення навколишнього середовища продуктами горіння, засобами пожежегасіння та пошкодженими матеріалами, руйнування озонового шару, втрати атмосферою кисню, теплове забруднення, посилення парникового ефекту тощо.

Для кращого розуміння умов утворення горючого середовища, джерел запалювання, оцінки та попередження вибухопожежонебезпеки, а також вибору ефективних заходів і засобів систем пожежної безпеки, треба мати уявлення про природу процесу горіння, його форми та види.

Горіння – це швидка екзотермічна хімічна реакція окислення горючої речовини киснем повітря або іншим окислювачем, яка супроводжується виділенням диму, тепла та виникненням полум’я або світінням.

Запалювання – це стійке загоряння горючої речовини (парів і газів над ними) від місцевого нагрівання. Запалювання може спричинитися дотиком полум’я або розпеченого предмета.

Для виникнення горіння необхідна одночасна наявність трьох чинників – горючої речовини, окислювача та джерела запалювання. При цьому, горюча речовина та окисник повинні знаходитися в необхідному співвідношенні один до одного і утворювати таким чином горючу суміш, а джерело запалювання повинно мати певну енергію та температуру, достатню для початку реакції. Горючу суміш визначають терміном горюче середовище – це середовище, що здатне самостійно горіти після видалення джерела запалювання. Для повного згоряння необхідна присутність достатньої кількості кисню, щоб забезпечити повне перетворення речовини в його насичені оксиди. При повному згорянні вуглецю, що становить більшу частину палива, утворюється вуглекислий газ. При недостатній кількості повітря окислюється тільки частина горючої речовини. Залишок розкладається з виділенням великої кількості диму. В цих умовах також утворюються токсичні речовини, серед яких найбільш розповсюджений продукт неповного згоряння – оксид вуглецю (чадний газ, CO), що може спричиняти гострі отруєння у людей із летальними наслідками. На пожежах, як правило, горіння відбувається за браком окисника, що серйозно ускладнює пожежегасіння внаслідок погіршення видимості або наявності токсичних речовин у повітряному середовищі.

Для горіння потрібно, щоб швидкість його забезпечувала перевищення кількості тепла, яке виділяється, над теплом, що розсівається в навколишньому просторі, і температура в зоні горіння була достатньою для підготовки горючої речовини до займання дедалі нових її частин. Для займання горючої рідини вона має мати таку температуру, щоб концентрація її парів у повітрі над її поверхнею була достатньою. Деревина або кам’яне вугілля спочатку розкладаються під дією нагрівання з утворенням горючих газів.

Слід зазначити, що горіння деяких речовин (ацетилену, оксиду етилену), які здатні при розкладанні виділяти велику кількість тепла, можливе й за відсутності окисника.

Горіння може бути гомогенним та гетерогенним.

При гомогенному горінні речовини, що вступають в реакцію окислення, мають однаковий агрегатний стан – газо- чи пароподібний.

Якщо початкові речовини знаходяться в різних агрегатних станах і наявна межа поділу фаз в горючій системі, то таке горіння називається гетерогенним.

Пожежі, переважно, характеризуються гетерогенним горінням.

У всіх випадках для горіння характерні три стадії: виникнення, поширення та згасання полум’я. Найбільш загальними властивостями горіння є здатність осередку полум’я пересуватися по всій горючій суміші шляхом передачі тепла або дифузії активних частинок із зони горіння в свіжу суміш. Звідси виникає й механізм поширення полум’я, відповідно тепловий та дифузійний. Горіння, як правило, проходить за комбінованим теплодифузійним механізмом.

За швидкістю поширення полум’я горіння поділяється на: дефлаграційне горіння – швидкість полум’я в межах декількох м/с; вибухове – надзвичайно швидке хімічне перетворення, що супроводжується виділенням енергії і утворенням стиснутих газів, здатних виконувати механічну роботу. Ця робота може призводити до руйнувань, які виникають при вибуху у зв’язку з утворенням ударної хвилі – раптового стрибкоподібного зростання тиску. При цьому швидкість полум’я досягає сотень м/с.

Детонаційне горіння – це горіння, яке поширюється із надзвуковою швидкістю, що сягає кількох тисяч метрів за секунду.

Виникнення детонацій пояснюється стисненням, нагріванням та переміщенням незгорілої суміші перед фронтом полум’я, що призводить до прискорення поширення полум’я і виникнення в суміші ударної хвилі, завдяки якій і здійснюється передача теплоти в суміші.

За походженням та деякими зовнішніми особливостями розрізняють такі форми горіння:

1. спалах – швидке загоряння суміші парів горючої речовини з повітрям або киснем без утворення стиснених газів, яке не переходить у стійке горіння. Виникає він внаслідок зіткнення суміші з полум’ям, електричною іскрою або нагрітим предметом. Найменша температура, за якої пари утворюють з повітрям займисту суміш, називається температурою спалаху. За високої температури замість короткочасного спалаху може зайнятися горюча речовина;

2. займання – горіння, яке виникає під впливом джерела запалювання;

3. самозапалювання виникає від зовнішнього нагрівання речовини до певної температури без безпосереднього зіткнення з полум’ям. Температура самозапалювання – важливий параметр, що визначає пожежонебезпечні властивості речовини. Для деревини вона становить 270 °С;

4. спалахування – займання, що супроводжується появою полум’я;

5. самозаймання – горіння, яке починається без впливу джерела запалювання. Самозаймання твердих речовин може статися від нагрівання їх під впливом фізичних, хімічних та біологічних процесів, що відбуваються в самій горючій речовині;

6. самоспалахування – самозаймання, що супроводжується появою полум’я;

7. тління – горіння без випромінювання світла, що, як правило, розпізнається за появою диму.

Вибух – дуже швидке перетворення речовини (вибухове горіння), що супроводиться виділенням великої кількості енергії та утворенням великої кількості газів, які своїм тиском можуть спричинити руйнування. Гарячі газоподібні продукти вибуху, стикаючись з повітрям, часто займаються, що може призвести і до пожежі. Найменшу і найбільшу концентрацію горючих парів, газів або пилу в повітрі, що утворюють вибухову суміш, називають відповідно нижньою і верхньою межами вибуховості. За більшої, ніж верхня межа вибуховості, концентрації парів вибух не виникне через нестачу кисню.

 

Лекція № 6

 

Тема: „Небезпечні явища та об’єкти”

 

ПЛАН

6.1. Природні стихійні лиха та небезпечні явища.

6.1.1. Тектонічні небезпечні природні явища.

6.1.1.1. Виверження вулканів.

6.1.1.2. Землетруси.

6.1.2. Геологічні небезпечні природні явища.

6.1.2.1. Зсуви.

6.1.2.2. Селі.

6.1.2.3. Снігові лавини.

6.1.2.4. Обвали.

6.1.2.5. Карст.

6.1.2.6. Абразія.

6.1.3. Гідрологічні небезпечні природні явища.

6.1.4. Метеорологічні небезпечні природні явища.

6.1.4.1. Сильні вітри.

6.1.4.2. Сильні снігопади і заметілі.

6.1.4.3. Сильні ожеледі і тумани.

6.1.4.4. Сильна спека, посуха, суховії.

6.1.4.5. Сильні дощі.

6.1.5. Пожежі в природних екосистемах.

6.1.6. Масові інфекційні захворювання людей, тварин і рослин.

6.1.6.1. Інфекційні захворювання людей.

6.1.6.2. Інфекційні захворювання тварин.

6.1.6.3. Хвороби сільськогосподарських культур.

6.2. Небезпеки техногенного характеру.

6.2.1. Радіаційно небезпечні об’єкти.

6.2.2. Хімічно небезпечні об’єкти.

6.2.3. Пожежо- та вибухонебезпечні об’єкти.

6.2.4. Транспортні аварії і катастрофи.