Гідрологічні небезпечні природні явища.

 

До гідрологічних небезпечних явищ, що мають місце в Україні, належать: повені (басейни річок); маловоддя (річки України); підвищення рівня ґрунтових вод; вздовж узбережжя та в акваторії Чорного й Азовського морів трапляються небезпечні підйоми та спади рівня моря. Через останній фактор постійно знижується біологічна продуктивність моря, щорічно гине близько 100 га прибережних територій, з яких значна доля – сільськогосподарські угіддя, створюється складна екологічна та містобудівна обстановка на таких узбережжях. У цих берегових зонах під постійною загрозою перебувають виробничі будівлі, житлові будинки, курортні комплекси, інженерні комунікації, сільськогосподарські поля. Від впливу на узбережжя Чорного і Азовського морів сильних штормів (у 1969, 1971, 1983, 1992 рр.) одноразові матеріальні збитки становили до 600 млн. гривень. Крім того, до гідрологічних небезпечних явищ можна віднести селі (в горах Криму і Карпат) та снігові лавини.

Повінь – це тимчасове затоплення значних територій внаслідок сильних злив, швидкого танення снігу (льоду в горах), руйнування дамб або гребель водосховищ, великих морських припливів або вітрового нагону води на пологих ділянках морського узбережжя. Повені трапляються, як правило в один і той же сезон.

Паводок – фаза водного режиму річки, що може багаторазово повторюватись в різні сезони року, яка характеризується інтенсивним збільшенням рівня в річці внаслідок численних опадів, швидкого танення снігів, льодових заторів.

При затопленні під час повені або паводку починається просідання будинків та землі, виникають зсуви та обвали, гинуть посіви сільського-подарських культур, можливі руйнування житлових будинків і виробничих споруд, мостів, розмив залізничних та автомобільних доріг, пошкодження ліній зв’язку та енергозабезпечення, загибель людей і тварин.

Вірогідними зонами можливих повеней на території України є:

1. у північних регіонах – басейни річок Прип’ять, Десна та їхні притоки. Лише в басейні р. Прип’ять площа повені може досягати 600÷800 тис. га;

2. у західних регіонах – басейни Верхнього Дністра (площа може досягти 100÷130 тис. га), річок Західний Буг, Прут, Тиса та їхніх приток (площа можливих затоплень 20÷25 тис. га);

3. у східних регіонах – басейни р. Сіверський Донець з притоками, річок Ворскла, Сула, Псел та інші притоки Дніпра;

4. у південному і південно-західному регіонах – басейни приток нижнього Дунаю, р. Південний Буг та її притоки.

На значній території України (Карпати, Крим) річки мають виражений паводковий режим стоку. В середньому за рік тут буває 6÷7 повеней. Вони формуються в будь-який сезон року і часто мають катастрофічні наслідки, ведуть до масових руйнувань та загибелі людей.

Небезпечним є й те, що повені на гірських річках (Дністер, Тиса, Прут, річки Криму) формуються дуже швидко, від кількох годин до 2÷3 діб, що ставить високі вимоги щодо оперативності прогнозування та оповіщення.

Повені Дніпра, Дністра, Дунаю та Сіверського Донця супроводжуються затопленням значних територій, у тому числі сільськогосподарських угідь, де гинуть посіви культур. Це вимагає проведення евакуації населення, сільськогосподарських тварин і машин, посівного матеріалу і кормів. При таких затопленнях небезпечною є загроза затоплення хімічно небезпечних об’єктів.

Цунамі – величезні хвилі, що виникають під час моретрусів, виверження вулканів або падіння астероїдів чи комет. Висота цих хвиль може сягати 100 м при швидкості їх поширення до 1000 км/год.

 

Метеорологічні небезпечні природні явища.

 

До метеорологічних небезпечних явищ, що бувають в Україні, належать: сильні зливи (Карпатські та Кримські гори); град (на всій території України); сильна спека (степова зона); посуха, суховії (степова та східна лісостепова зони); урагани, шквали, смерчі (більша частина території); пилові бурі (південний схід степової зони); снігові заноси (Карпати); значні ожеледі (степова зона); сильний мороз (північ Полісся та схід лісостепової зони); сильні тумани (південний схід степової зони); сильні заметілі (південний схід степової зони); крім того, вздовж узбережжя та в акваторії Чорного й Азовського морів також мають місце шторми, ураганні вітри, смерчі, зливи, обмерзання споруд та суден, сильні тумани, заметілі, ожеледі.

Щорічно в Україні буває до 150випадків стихійних метеорологічних явищ: снігопади, сильні дощі, ожеледі, тумани, рідше пилові бурі, крижані обмерзання. Найбільше потерпає від впливу стихійних метеорологічнихявищ степова зона, де помічені явища, притаманні як для теплого (сильна спека, пилові бурі, суховії, лісові пожежі), так і холодного (сильні морози, сильна ожеледь) періодів року. Для Українських Карпат найбільш характерні сильні зливи, що викликають селеві та зливові потоки, град, сильні вітри, тумани, заметілі, сильні снігопади. Узбережжя Чорного та Азовського морів перебуває у зоні впливу атмосферних явищ, характерних для морського клімату.

Тільки за останнє десятиріччя XX ст. в Україні зафіксовано 240 випадків катастрофічних природних явищ метеорологічного походження із значними матеріальними збитками.

Сильні вітри.

 

Вітер – це потік повітряних мас, що рухаються зі швидкістю понад 5 км/год. Для визначення сили вітру використовують запропоновану ще у 1806 р англійським адміралом Бофортм 12-бальну шкалу (табл. 6.3).

Таблиця 6.3.

Шкала Бофорта для визначення сили вітру

Бал	Швидкість вітру, м/с	Характери-стика вітру	Дії вітру
	0÷0,5	Штиль	Повна відсутність вітру. Дим із труб піднімається вертикально
	0,6÷1,7	Тихий	Дим із труб піднімається не зовсім вертикально
	1,8÷3,3	Легкий	Рух вітру відчувається обличчям. Шелест листя
	3,4÷5,2	Слабкий	Шелестить листя. Коливаються дрібні гілки. Розвиваються легкі прапори
	5,3÷7,4	Помірний	Коливаються гілки дерев. Вітер піднімає пил і папір
	7,5÷9,8	Свіжий	Коливаються великі гілки. На воді з’являються хвилі
	9,9÷12,4	Сильний	Коливаються великі гілки. Гудять телефонні дроти
	12,5÷15,2	Міцний	Коливаються невеликі стовбури дерев. На морі піднімаються хвилі, які піняться
	15,3÷18,2	Дуже міцний	Ламаються гілки дерев. Важко йти проти вітру
	18,3÷21,5	Шторм	Невеликі руйнування. Зриваються труби і черепиця
	21,6÷25,1	Сильний шторм	Значні руйнування. Дерева вириваються з корінням
	25,2÷29,0	Жорстокий шторм	Значні руйнування.
	понад 29	Ураган	Призводить до спустошливих наслідків

З таблиці видно, що при швидкості руху повітряних мас понад 15 м/с (54 км/год) спостерігаються значні негативні впливи сильного вітру.

На більшій частині території України вітри зі швидкістю понад 25 м/с бувають майже щорічно. Найчастіше – в Карпатах, горах Криму та на Донбасі. Причиною виникнення таких явищ є різке порушення рівноваги в атмосфері, яке проявляється у незвичних умовах циркуляції повітря з дуже високими швидкостями повітряного потоку.

Циклони – область низького тиску в атмосфері з мінімумом у центрі. Погода при циклонах переважно похмура з сильними вітрами. В Азово-Чорноморському басейні виділяються своїми руйнівними наслідками осінні циклони. За своїми властивостями, походженням та наслідками вони схожі на тропічні урагани. На Азовському морі циклони часто призводять до штормів, які супроводжуються місцевим підняттям рівня моря, що призводить до великих збитків.

Шторм – вітер силою в 9÷11 балів, коли швидкість становить від 20 до 29 м/с (72÷105 км/год), який призводить до значних руйнувань. Шторми найнебезпечніші на морських узбережжях та в гирлах великих річок, шторм жене величезні хвилі висотою понад 10 м. Ці хвилі заливають узбережжя і руйнують все, що не зруйнував вітер.

Шквали – це короткочасне різке збільшення швидкості вітру зі зміною його напрямку. Таке посилення вітру (на декілька або десятки хвилин), інколи до 25÷70 м/с, частіше буває під час грози.

Щквалонебезпечна ситуація може виникнути на всій території України, але найчастіше шквали бувають в степовій, лісостеповій зоні та Поліссі. Один раз у 3÷5 років шквали виникають у Вінницькій, Волинській, Дніпропетровській, Донецькій, Житомирській, Кіровоградській, Київській, Одеській, Львівській, Харківській, Херсонській областях та на території Криму. Шквали мають яскраво виражений добовий рух.

Якщо швидкість вітру досягає 32 м/с, то це – ураган. Ураганами називають також тропічні циклони, які виникають в Тихому океані поблизу узбережжя Центральної Америки. На Далекому Сході і в районах Індійського океану урагани (циклони) мають назву тайфунів. Суть усіх явищ одна. Ураган, тайфун, тропічний циклон – це велетенські віхоли нашої планети. Американські вчені підрахували, що енергії урагану вистачило б, щоб на цілих п’ять місяців забезпечити всю Західну Європу електроенергією. Щорічно на земній кулі виникає та повністю розвивається не менше 70 тропічних циклонів зі штормовими та ураганними вітрами.

Тропічні урагани найчастіше виникають влітку над Атлантикою або Тихим океаном, коли нагріта сонцем вода віддає своє тепло повітрю. Діаметр такого урагану може досягати 900 км, а швидкість обертання повітряних мас доходить до 500 км/год, в цьому і полягає його руйнівна сила. У центрі кожного тропічного циклону утворюється область дуже низького тиску з високою температурою. Це і є „око тайфуну”. Його діаметр 10¸30 км. Швидкість вітру в тропічному циклоні до 400 км/год. Коли ураган наближається до узбережжя, він жене поперед себе величезні маси води. Штормовий вал, який супроводжується зазвичай зливами і смерчами, шалено налітає на узбережжя і нищить усе живе.

Одне з найстрашніших стихійних лих, яке трапилось на нашій планеті, приніс тропічний ураган, який розігрався у листопаді 1970 р. в Бенгальській затоці. Тайфун, який там виник, рушив на північ, в гирло Гангу. Води „великої священної” ріки Індії затопили 800000 кв. км узбережжя. Ураган мав швидкість вітру 200¸250 м/с, морські хвилі досягали висоти 10 м. В цій катастрофі загинуло близько 400 тис. осіб.

Бора – дуже холодний вітер, що дме взимку з суші на море зі швидкістю 50÷60 м/с (180÷216 км/год). Він виникає в приморських районах і може тривати до декількох діб.

Для території України небезпечними є не тільки урагани, а й пилові бурі й смерчі.

Пилові бурі – це довготривале перенесення великої кількості пилу і піску сильним вітром зі швидкістю понад 15 м/с і тривалістю від 15 хвилин до 48 годин.

За кольором та складом пилу, що переноситься, пилові бурі бувають: чорні (чорноземи), бурі й жовті (суглинок, супісок), червоні (суглинки з домішками окисів заліза) і білі (солончаки). Дуже часто бувають короткочасні чорні бурі тривалістю до однієї години, велика кількість їх також може бути тривалістю від 10 до 12 годин, і порівняно рідко такі бурі бувають тривалістю понад добу. Червоні бурі можуть тривати декілька днів. Пил таких бур може підніматися до 1÷1,5, інколи до 2÷3 км.

Пилові бурі виникають щорічно в Україні в різних областях, але частіше в степовій зоні. У зимово-весняний період у центральних та східних областях України бувають сніжно-пилові бурі.

Особливо небезпечні пилові бурі для сільського господарства: знищується орний шар ґрунту, зносяться і руйнуються посіви, засипаються шаром пилу, піску великі території сільськогосподарських посівів, засипаються піском сільськогосподарські рослини.

Смерч – це сильний вихор, який опускається з основи купчасто-дощової хмари у вигляді темної вирви чи хобота і має майже вертикальну вісь, невеликий поперечний переріз і дуже низький тиск у своїй центральній частині, що зумовлено дуже високою швидкістю обертання повітря в його конусі – 700÷800 км/год. Це явище супроводжується грозою, дощем, градом і, досягаючи поверхні землі, втягує в себе все, що трапляється на його шляху – людей, будівлі, техніку, воду, піднімаючи їх високо над землею і переносячи на значні відстані.

Смерчі утворюються тоді, коли стикаються дві великі повітряні маси різної температури і вологості, до того ж в нижніх шарах повітря тепле, а в верхніх – холодне. Тепле повітря, звичайно, піднімається вгору й охолоджується, а водяна пара, яка міститься в ньому, випадає дощем. Але коли збоку починає дути вітер, котрий відхиляє вбік потік теплого повітря, який піднімається вгору, то виникає вихор.

Смерчі поділяються за співвідношенням довжини та ширини – на змієподібні (чи лійкоподібні) та хоботоподібні (чи колоноподібні); за місцем виникнення – на такі, що формуються над сушею і над водою; за швидкістю руйнувань – на швидкі (секунди), середні (хвилини) та повільні (десятки хвилин).

Виникають смерчі в Україні майже щорічно то в одній, то в іншій області (1÷2 рази на рік), переважно в серпні, мають невелику тривалість (до десяти хвилин). Частіше вони виникають у центральному Поліссі і степовій зоні, особливо в Запорізькій, Херсонській областях і в Криму. За останні 20 років XX ст. в Україні зареєстровано 34 випадки смерчів з людськими жертвами і значними збитками, особливо в сільському і лісовому господарствах. Тому руйнівну силу смерчів можна порівняти з ударною хвилею осередку ядерного ураження.

Штормові та ураганні вітри руйнують промислові і житлові будівлі (особливо їх верхні поверхи і дахи), інженерні споруди та системи життєзабезпечення, лінії електропередачі та зв’язку, розкидають скирти сіна і соломи, спустошують посіви, пошкоджують транспортні магістралі й мости, призводять до аварій на комунально-енергетичних мережах, виривання дерев та утворення завалів, знищення садів та посівів на полях, травмування та загибелі людей і тварин. Сильні вітри, як правило, супроводжуються зливами, що призводить до затоплень місцевості.