Суспільство як динамічна система

 

Навіть поверхневого погляду на суспільство та його складові до­статньо, щоб зрозуміти, що в ньому немає незмінних об’єктів та суб'є­ктів. Відбуваються зміни у культурних комплексах, у складі груп, у взаєминах між людьми. Це, у свою чергу, впливає на суспільство, полі­тику, спосіб життя людей. Якщо порівняти спосіб життя людей у ста­родавні часи і наших сучасників, наприклад, з’ясується, що прогрес, якого досягло суспільство пов’язаний із змінами, що відбуваються бу­квально у всіх сферах соціального життя.

Важливо визначити різницю між "соціальними змінами" і "прогресом". Термін "прогрес" є ціннісним за характером. Він означає зміни у бажаному напрямку. Але які цінності можуть виступити критерієм бажаності руху в певному напрямку? Втручання техніки у природу, будівництво атомних електростанцій - чи дійсно все це є бажаним та необхідним? Тому замість оціночного терміну "прогрес" соціологи користуються нейтральним поняттям "соціальні зміни".

Після вивчення цієї теми Ви зможете осягнути:

§ типологію суспільств;

§ різницю між доіндустріальним, індустріальним та постіндустріальним суспільством;

§ всезагальний характер соціальних змін;

§ поняття та види соціальних змін;

§ джерела соціальних змін;

§ еволюційні, циклічні, функціональні та конфліктні пояснення соціальних змін.

Виклад матеріалу:

10.1. Типологія суспільств.

10.2. Розвиток суспільств. Процес модернізації.

 

Типологія суспільств

 

Якщо спресувати всю історію життя на планеті в один рік, то перші живі істоти сучасного типу умовно з'являються лише о 23.53. 31 грудня від початку цього року, а перші цивілізації - лише за хвили­ну до закінчення року. Але незважаючи на такий мізерний відтинок часу культурні та соціальні зміни є вражаючими:

§ 15 тисяч років тому наші пращури почали практикувати релігій­ні ритуали та малювати на стінах печер;

§ 11 тисяч років тому деякі з них почали одомашнювати тварин та рослин;

§ 6 тисяч років тому люди починають жити у містах, ділитися за типами занять, на класи, створювати економічні та політичні інсти­тути.

§ близько 250 років тому розпочинається індустріальна револю­ція, яка реформувала світ навколо нас у світ фабрик та літаків, яде­рних реакторів, глобальних комунікацій і т.п.

Історію людства можна класифікувати через обмежену кількість базових типів суспільств. Наукове порівняння передбачає виділення основних параметрів, на підставі яких створюється класифікація осно­вних видів конкретних виявів феномена, що досліджується. Оскільки суспільство є вкрай складним, багаторівневим утворенням, щодо нього неможливою є будь-яка універсальна класифікація. Соціологи змуше­ні з різноманітних ознак, характерних для суспільства, обирати лише окремі, на основі яких вони створюють свою типологію.

Іноді за головну ознаку обирається наявність писемності, і тоді всі суспільства поділяють на дописемні і писемні, які володіють абеткою та фіксацією звуку у матеріальних носіях: клинописних таб­лицях, берестяних грамотах, книгах, газетах, комп’ютерах.

Інша типологія поділяє всі суспільства на два класи - прості і складні. Критерієм в даному випадку виступає чисельність рівнів уп­равління та ступінь соціальної диференціації. Прості суспільства - це ті, де немає керівників та підлеглих, багатих та бідних (первісні племе­на), складні суспільства - це суспільства, де є кілька рівнів управління, декілька соціальних верств населення, що розташовуються зверху вниз із зменшенням доходів.

Характерним для соціології є розподіл суспільства на традицій­не та індустріальне. В основі цієї типології лежить критерій способу здобуття засобів існування. Найдревніший з них - полювання та зби­рання. Відповідно виділяють суспільство первісних мисливців та зби­рачів. Цей період в людській історії ще називають протосуспільством або періодом людського стада. Людина завжди покладалася на полю­вання та збирання певних культур для виживання. Всі суспільства користувалися цією технологією декілька тисяч років тому, але ще і сьогодні залишилися ізольовані суспільства (наприклад, деякі племе­на у Центральноавстралійській пустелі), які активно практикують саме цей спосіб життя. Таке суспільство складається з маленьких груп (ймо­вірно тому що навколишнє середовище не може підтримувати великі скупчення людей, які покладаються лише на збирання їжі або полюва­ння). Ці первинні групи рідко перевищують кількість 40 членів. Кон­тактів між групами майже немає. Група є однією сім"єю. Сім"я являє­ться фактично єдиним інститутом цього суспільства. Вона виконує багато функцій, які пізніше беруть на себе інші інститути: виробницт­ва, навчання, захисту групи. Політичних інститутів не існує: статуси в таких суспільствах в основному рівні, хоча іноді індивід з великим авторитетом береться виконувати функцію управління суспільними справами, більшість рішень приймається общиною. Ці суспільства пос­тійно рухаються, оскільки вони завжди повинні збирати і полювати на нових територіях. А тому власність їх обтяжує. Вони беруть з собою у мандрівки обмежену кількість речей. Немає статусу власника, немає власності. Знайшовши якусь їжу, людина завжди ділиться нею із свої­ми родичами. Військові конфлікти є рідкісним явищем в таких суспі­льствах, ймовірно через те, що вони не мають за що боротися.

Таке протосуспільство має лише декілька статусів, які базуються на віці, статі, родинних зв"язках, соціальні ролі одноманітні. Релігія цих первісних суспільств не включає віру у всемогутнє божество, яке втручається у людські справи, людина вважає, що навколишній світ населений духами, які треба брати до уваги, але задобрювати їх не обов'я­зково. Соціальна структура цих суспільств є простою, а культура не диверсифікованою.

Поширеним є стереотип, що життя у первісному суспільстві дуже тяжке і складне. Ймовірно, що це не так. Потреби цих людей є доволі простими, вони доволі просто задовільняються, людина потребує неба­гато часу для того, щоб підтримати свій життєвий цикл. На думку соціологів, це найбільш "лінивий " тип суспільства.

На зміну протосуспільству приходить традиційне або доіндустріальне суспільство. Виникненню сільськогосподарського виробницт­ва сприяв розвиток перетворюючих функцій людини. Завдяки станов­ленню та розгортанню виробництва з"явилася можливість за допомо­гою знарядь праці, створених людиною, отримувати продукти, яких не було в природі. Поступово з полювання виникає тваринництво, коли люди впевнилися, що приручити тварин більш економічно, ніж здобу­вати їх на полюванні. Із збирання виростає городництво, а з нього -землеробство, тобто інтенсивне та систематичне вирощування сільсь­когосподарських культур. Із хліборобством пов"язують зародження де­ржави, міста, класів, писемності - перехідних ознак цивілізації. Вони стали можливими за умов переходу від кочового до осілого способу життя. Значна частина людей вже може не працювати на землі, спе­ціалізуючись на виконанні інших соціальних ролей, які за домовленіс­тю визнаються необхідними у суспільстві. 3"являються міста. Вони, як правило, складаються з людей, які безпосередньо або опосередкова­но обмінюють свої спеціалізовані послуги на продукти сільського гос­подарства. Набувають сили політичні інститути, влада зосереджується в руках одного індивіда, виникають спадкові монархії. Влада монарха, як правило, абсолютна, від нього залежить життя і смерть його підда­них. В найбільш розвинутих аграрних суспільствах з"являються інс­титути суду та урядової бюрократії. Багатство в таких суспільствах поділено нерівномірно, з"являються класи. Релігія набуває рис окре­мого соціального інституту, в рамках якого діють люди, що виконують спеціалізовані соціальні ролі і часто мають значний політичний вплив. Релігії аграрних суспільств включають, як правило, віру в "сім"ю" над­природних істот, серед яких обов"язково існує найстарша і найважли­віша. Ця віра обумовлена земним досвідом політично ієрархізованого суспільства абсолютної монархії. З'являються і поступово еволюціо­нують економічні інститути, зокрема торгівля, гроші використовуються як еквівалент обміну. Аграрні суспільства фактично весь час перебувають у стані війни, а це вимагає ефективної воєнної організації, впер­ше з"являються регулярні армії. Потреба в транспортуванні та комуні­каціях в цих великих суспільствах веде до розвитку мережі доріг та судноплавства. Таким чином, первинно ізольовані суспільства, які роз­виваються на базі аграрного виробництва, мають більш складну соціа­льну структуру та культуру, ніж попередні. Кількість статусів у суспі­льстві множиться, населення збільшується, з"являються міста, формую­ться нові інститути, політична та економічна нерівність дедалі більше стають невід"ємною рисою соціальної структури. Культура стає більш диверсифікованою. Характерною рисою аграрного суспільства є інерційність, несприйняття новацій. Поведінка індивіда жорстко контролює­ться, регламентується звичаями, нормами та соціальними інститутами. Всі соціальні утворення освячені традицією, вважаються незмінними, крамольною є сама думка про можливі перетворення, зміни.

Отже, традиційне аграрне суспільство - це суспільство з малору­хомими соціальними структурами, з таким способом соціокультурної регуляції, який базується на традиції.

Індустріалізм як спосіб виробництва з"явився в Англії приблиз­но 250 років тому, і відтоді поширився на всі країни світу, абсорбуючи та руйнуючи всі інші типи суспільств. Індустріалізм грунтується на використанні наукових знань у виробничих технологіях, він стимулює використання нових джерел енергії, дозволяє машинам виконува­ти ту роботу, яку до того було покладено на людей і тварин. Це високоефективна стратегія виживання, яка дозволяє невеликій частині насе­лення годувати більшість. Оскільки винаходи та відкриття грунтують­ся одне на одному, рівень впровадження технологічних новацій в про­цес виробництва швидко зростає. Нові технології: парова машина, дви­гун внутрішнього згоряння, атомна енергія - стимулють зміни в еконо­міці та інших інститутах. На відміну від інших суспільств, індустріаль­не суспільство знаходиться у стані швидких соціальних змін. Як пра­вило, індустріальні суспільства є достатньо великими. Вони високоурбанізовані, в усіх розвинутих індустріальних суспільствах населення живе або в містах, або навколо них, де зосереджено більшість робочих місць. Суспільний розподіл стає набагато складнішим, комплексним, створюються спеціалізовані типи робіт. Більшість статусів є набутими, а не приписними: індивід може народитися в сім"ї багатія або бідняка, але активно діючи, досягти високого статусу, чи, навпаки - скотитися вниз по соціальній драбині. Сім "я втрачає багато своїх звичних функ­цій. Вона перестає бути ланкою виробництва і більше не несе відпові­дальності за освіту молоді. Родинні зв"язки стають слабшими, індивід живе, в основному, в своїй нуклеарній сім"ї, окремо від родичів. Посла­блюється вплив релігії як соціального інституту. Життєвий досвід ін­дивіда стає більш різноманітним, а тому люди починають притримува­тись різноманітних, іноді конкуруючих цінностей та вірувань. Тому традиційна релігія втрачає своє значення як унікальне джерело мора­льного авторитету. Самостійним важливим інститутом стає освіта. Індустріальне суспільство вимагає масової грамотності, а тому вперше в історії освіта стає швидше обов"язковим елементом функціонування суспільства, ніж показником елітарності тої чи іншої соціальної групи. На ранніх стадіях індустріалізму існує глибока прірва в прибутках багатих та бідних, але загальна тенденція індустріальних суспільств полягає в поступовому зниженні напруження соціальної нерівності. Спадкові монархії поступаються місцем більш демократичним політи­чним інститутам.

Хоча готовність до збройного конфлікту сягає якісно нового рів­ня, реальні воєнні конфлікти виникають, як правило, рідше. Соціологи з"ясували, що доіндустріальні європейські суспільства впродовж декі­лькох століть знаходилися в стані воєнного конфлікту в середньому кожні два роки. Натомість більшість індустріальних суспільств сучас­ної Європи втягувалися у воєнні конфлікти тільки два рази за сто років. Війна може виявитися руйнівною для розвинутих індустріаль­них суспільств. В ядерному військовому конфлікті людство може про­сто не вижити.

В індустріальному суспільстві множаться вторинні групи - кор­порації, політичні партії, державна бюрократія і т.д. Більшість проце­сів відбуваються в основному, у вторинних групах, а не в первинних. Відповідно, значна частина соціальних взаємодій є анонімною і неперсоналізованою.

Різноманітні життєві стилі та цінності створюють більш гетерогенну культуру, ніж в доіндустріальних суспільствах. Загальні ж риси індустріальних суспільств подібні частково через вплив глобальних масових комунікацій, частково тому, що індустріаліція ставить одні і ті ж вимоги перед соціальною структурою та культурою у будь-якій країні.

Індустріальне суспільство швидко стає домінуючим на планеті. Його тріумф пов"язаний з беспрецендентною ефективністю експлуатації навколишнього середовища, і з перенаселенням, нестачею джерел енергії та інших обмежених ресурсів, проблемами з руйнуванням традиційних цінностей, масовою анонімністю. Виникають проблеми з адаптацією суспільства до швидких змін у існуючій соціальній структурі.

Різкий стрибок в курсі соціокультурної еволюції - саме в такий спосіб можливо охарактеризувати перехід від доіндустріальних (тра­диційних) до сучасних (модерних) індустріальних суспільств. Це мо­жна продемонструвати наступним чином.

Таблиця 10.1. ХАРАКТЕРИСТИКА ТИПІВ СУСПІЛЬСТВА

	Доіндустріальне суспільство	Індустріальне суспільство
1. Соціальна структура	Відносно проста: декілька статусів і ролей, декілька (окрім сім"ї) розвинутих інститутів	Складна: розмаїття статусів і соціальних ролей, багато розвинутих інститутів, таких як освіта, наука і т.п.
2. Статуси	В основному приписні	Зберігається частина приписних, але зростає кількість і роль набутих.
3. Соціальні групи	Переважно первинні (персоналізовані, з тісними зв"язками)	Переважно вторинні (неперсоналізовані, анонімні)
4. Розмір територіальних спільнот	Невеликі територіальні спільноти (села)	. Великі територіальні спіль­ноти (міста, урбаністичні агломерації).
5. Розподіл праці	Відносно невелика кількість кри­теріїв розподілу праці, в основному тих, що базуються на статевих або вікових параметрах.	Більш досконала система розподілу праці, що базується на численних параметрах.
6. Цінності	Традиційно орієнтовані, релігійні.	Зорієнтовані на майбутнє, світські.
7. Культура	Гомогенна: більшість людей поділяють спільні норми та цінності, обмежене коло субкультур	Гетерогенна: численні субкультури дотримуються різ­номанітних норм та цінностей.
8. Технологія	Примітивна, грунтується в основному на м"язовій силі людей і тварин.	Розвинута, грун­тується в основному на енергії машин та механізмів.
9. Соціальні зміни	Повільні	Швидкі

 

У 70 - х роках XX ст., на думку спеціалістів, на зміну індустріаль­ному суспільству приходить постіндустріальне, правда, не у всіх краї­нах, а лише в найрозвинутіших. В постіндустріальному суспільстві переважає не промисловість, а інформатика та сфера обслуговування. Безлюдні роботизовані заводські цехи, гігантські супермаркети, космі­чні станції - ознаки постіндустріального суспільства. При тому, відпо­відні глобальні якісні зміни проходять і у всьому соціокультурному комплексі.