Передумови переходу України до інформаційного суспільства

В Україні за останні 7-10 років сформувалися певні фак­тори соціально-економічного, науково-технічного і культур­ного розвитку, які можна розглядати як передумови перехо­ду до інформаційного суспільства.

До таких передумов варто віднести такі.

1. Інформація стає суспільним ресурсом розвитку, масшта­би її використання можна порівняти з традиційними (енергія, сировина і т.д.) ресурсами. Вже сьогодні обсяг продажів в Ук­раїні тільки засобів обчислювальної техніки й інформатики (в основному ПЕОМ і периферії) досягає величини більш одного мільйона штук у рік і оцінюється, приблизно, у 1,5 млрд, до­ларів. Як показує світовий досвід вартість продажів програм­ного продукту, зазвичай, дорівнює або трохи більше витрат на техніку, а витрати на персональні засоби зв'язку, аудіо- і відеоапаратуру, зазвичай, порівнянні з витратами на засоби обчислювальної техніки. Ця величина сумарних витрат на

Міжнародна інформація

інформацію вже має макроекономічну значимість і характе­ризує ріст використання ресурсу «інформація».

2. Можна говорити про те, що в Україні сформувався й
успішно розвивається вітчизняний ринок телекомунікацій,
інформаційних технологій, продуктів і послуг. Обсяг за­
собів, що циркулюють на українському ринку, досягає
5-7,5 млрд. дол./рік.

3. У цілому в країні росте парк ПК, прискореними темпами
йде розвиток систем і засобів телекомунікації. Росте кількість
корпоративних інформаційних мереж і безупинно збільшується
число абонентів світових відкритих мереж. Кількість ук­
раїнських користувачів Інтернету швидко росте, Інтенсивно роз­
ширюється національна мережа зв'язку, що використовує су­
путникові канали. Успішно здійснюється телефонізація країни і
стрімко росте ринок засобів мобільного зв'язку.

4. У значній мірі автоматизовано багато галузей господар­
ства, банківська сфера і сфера державного керування.

 

5. У суспільній думці складається розуміння актуаль­
ності завдання переходу до інформаційного суспільства з
політичної і економічної точок зору. Про це свідчить широ­
кий суспільний резонанс Концепції державної інфор­
маційної політики, що може розглядатися як політика забез­
печення початкового етапу переходу України до інфор­
маційного суспільства.

6. Сьогодні Україна є частиною світового політичного і еко­
номічного співтовариства в такому ступені, у якому вона ніколи
не була в минулому. У прямому і переносному значенні Україна
приєднана до іншого світу кабельними і супутниковими кана­
лами зв'язку, що активно використовуються сотнями тисяч
стільникових і простих телефонів, факсів, комп'ютерів і т.д.

ї

7. Сформована і функціонує державна структура,
відповідальна за створення і розвиток інформаційно-техно­
логічного базису забезпечення процесів переходу до інфор­
маційного суспільства.

15^3

Кудрявцева С.П., Колос В.В.

Особливості і можливі шляхи переходу України

До інформаційного суспільства «

Український пілях до інформаційного суспільства визна­
чається, як і для інших держав, її сьогоднішніми політични­
ми, соціально-економічними і соціально-культурними
особливостями. г.

До таких особливостей варто віднести:

- нестабільність політичного й економічного становища в
країні, що не дозволяє державі швидко й ефективно вирішу­
вати економічні й організаційні проблеми забезпечення пе­
реходу до інформаційного суспільства, розрахованого на три­
валу перспективу;

- економічні умови, характерні для перехідної економіки
України: відсутність вільних інвестицій для фінансування
програм і проектів, що реалізують стратегію переходу до
інформаційного суспільства;

- ріст інформаційних потреб населення і суспільства в
цілому в суспільне значимій політичній, економічній і
соціальній інформації, у тому числі такої, що породжується
державними і недержавними організаціями;

- недостатньо високий (порівняно з розвинутими країна­
ми) рівень розвитку інформаційно-комунікаційної інфраст­
руктури і промислового виробництва інформаційних засобів,
продуктів і послуг, відсутність у держави засобів для їхньої
модернізації і розширення;

- динамічний розвиток українського ринку інфор­
маційних і телекомунікаційних засобів, технологій, про­
дуктів і послуг;

- гранично високий рівень монополізації засобів масової
інформації, слабка підконтрольність суспільству системи
формування суспільної свідомості;

- випереджальне, у порівнянні по темпах росту з розвину­
тими країнами, створення різних систем зв'язку — каналів
передачі інформації, комутаційних комплексів, засобів
зв'язку і т.п. — та індустрії надання інформаційних послуг;

- наявність, в основному, високого наукового, освітнього
і культурного потенціалу, створеного ще у СРСР і збережено­
го в Україні;:

Міжнародна інформація

- порівняно дешева інтелектуальна робоча сила, що здат­на ставити і вирішувати складні науково-технічні проблеми, рушійною силою якої у великому ступені є ентузіазм.

Розглянуті вище політичні і соціально-екоіїомічні умо­ви, у яких ще близько 10 років буде відбуватися перехід Ук­раїни до інформаційного суспільства, істотно відрізняються від умов, характерних для розвинутих країн і, отже, вимага­ють визначення шляху, властивого тільки Україні, однак враховуючи накопичений світовий досвід. Цей досвід пока­зує, що кожна країна рухається до інформаційного суспільства своїм шляхом від початкового рубежу, обумов­леного сформованими політичними, соціально-економічни­ми і культурними умовами.

Якщо в країнах ЄС, СІЛА, Японії є ефективно функціону­юча ринкова економіка, що забезпечує постійний ріст інфор­маційних потреб і платоспроможній попит на інформаційні продукти і послуги, є могутній середній клас, який яв­ляється основним споживачем інформаційних послуг. Еко­номіки цих країн мають у своєму розпорядженні вільні засо­би для підтримки процесів інформатизації і розвитку інфор­маційно-комунікаційної інфраструктури, існують державні стратегії і програми побудови в цих країнах інформаційного суспільства — в Україні всього цього практично немає.

Якщо в розвинутих країнах майже закінчені процеси пе-реструктуризації промислового виробництва і переходу від ресурсномісткого (сировина, енергія, праця) до наукомістко-го виробництва — в Украші сьогодні це тільки відбувається.

Якщо рівень інформатизації систем керування різного рівня і приналежності (державні, комерційні, муніципальні й ін.) в розвинутих країнах досить високий, то в Україні та­кий рівень у масштабі країни буде досягнутий ще не скоро.

В розвинутих країнах є добре розвинута інфраструктура виробництва і надання населенню інформаційних продуктів і послуг, високий рівень інформаційної культури населен­ня, — в Украші це все ще знаходиться в початковому стані.

Кудрявцева С.П., Колос В,Г,

Міжнародна інформація

 

Однак:

- ще і сьогодні в Україні є одна з кращих систем загаль­
ної освіти, не цілком загублений науковий потенціал в галузі
інформатики, є цікаві теоретичні розробки світового рівня;

- Україна володіє великою культурною спадщиною і су­
часною самобутньою багатонаціональною культурою, що
відкриває великі можливості наповнити українським
змістом надані населенню інформаційні продукти і послуги;

- розвиток українських телекомунікацій усіх видів іде
випереджаючими темпами, порівняно з іншими галузями
економічної діяльності, що дозволяє розраховувати на
успішне формування інфраструктури надання населенню
інформаційних і комунікаційних послуг.

Зауважимо, що перехід до інформаційного суспільства будь-якої країни — це процес, що вимагає великих ма­теріальних витрат на формування і розвиток інформаційного середовища, розвиток індустрії інформаційних послуг і «до­ведення» їх до кожного члена суспільства. Сьогодні, напри­клад, США вклали і продовжують вкладати в розвиток цієї індустрії до 10% свого зовнішнього валового продукту, але й одержують за рахунок цього більш 25% свого зовнішнього валового продукту. Приблизно такі ж обсяги характерні і для інших розвинутих країн. Україна навряд чи може бути винятком,

Фахівці прогнозують два варіанти переходу України до інформаційного суспільства.

Перший варіант — повторення того шляху, що вже прой­дений або проходиться іншими країнами, в основному, євро­пейськими. Він вимагає значних капіталовкладень, досить короткий за часом (не більш 7-10 років до виходу на серед­ньоєвропейський рівень інформатизації, за умови 2-3% тем­пу економічного росту). Швидкість руху при такому варіанті буде забезпечуватися виділеними засобами (не менш 5-7% ВВП). Крім того, цей шлях буде вимагати істотної зміни ук­раїнського менталітету і переорієнтації суспільної свідомості на цілі, пріоритети і напрямки розвитку, властиві амери­канському або європейському способові життя. Для ре-

алізації першого шляху потрібно одержати основні обсяги інвестицій із закордонних джерел або від вітчизняних ко­мерційних структур і населення. Це не реально — сьогодні й у доступному для огляду майбутньому ніхто такі засоби не дасть, тому що впевненості в їхньому поверненні в закордон­них кредиторів немає, та й «вирощувати» за власні гроші конкурента ніхто не буде. Дістати кошти від власних ко­мерційних структур і населення в найближчі роки не видається можливим — для цього необхідні істотно більш високий рівень розвитку цих структур, помітне пожвавлен­ня ринкових перетворень і підвищення якості життя насе­лення.

Другий варіант — пошуки шляху, орієнтованого на чисто українські критерії і характеристики якості життя, соціаль­но-культурні особливості і потребуючого в сьогоднішніх соціально-економічних умовах лише мінімальних капітало­вкладень з боку держави. Цей шлях нетрадиційний, не апро­бований. Однак він вимагає хоча б мінімальних темпів еко­номічного росту, політичної стабільності в суспільстві і політичної волі виконавчої і законодавчої влади, що поста­вила перед суспільством завдання переходу до інформаційно­го суспільства, як завдання високого пріоритету. Отже, прийнятний тільки цей шлях.

Основою Українського шляху переходу до інформаційно­го суспільства мають стати:

1. Інформатизація всієї системи загальної і фахової освіти — від дитячого саду до закінчення вищої школи і на­ступних форм підготовки і перепідготовки фахівців; підви­щення ролі кваліфікації, професіоналізму і здібностей до творчості як найважливіших характеристик людського потенціалу.

Інформатизація системи загальної освіти, орієнтованої на виховання нового покоління, що відповідає за своїм рівнем розвитку і способові життя, умовам інформаційного суспільства — основна, перспективна задача переходу до інформаційного суспільства, її всеосяжне рішення зажадає

І5***_ 347

Кудрявцева С.П., Колос В.В.

Міжнародна інформація

 

тривалого часу, не менш 10-15 років, протягом яких може бути розроблена і реалізована нова ідеологія безперервної освіти на всіх рівнях — від дитячого саду до навчання і пе­репідготовки дорослих — з розумною комбінацією держав­них і недержавних освітніх інститутів. Необхідно врахувати, що в Україні є серйозний успіх в галузі застосування інфор­маційних і телекомунікаційних технологій у вищій школі, однак зовсім недостатні роботи з комп'ютеризації шкіл, особ­ливо в невеликих містах і на селі. Важливу роль в інформа­тизації освіти мають зіграти культурно-інформаційні цент­ри, електронні бібліотеки і робота в Інтернет.

2. Формування і розвиток індустрії інформаційних і ко­мунікаційних послуг, у тому числі домашньої комп'ютери­зації, орієнтованої на масового споживача.

Формування і розвиток індустрії інформаційних і ко­мунікаційних послуг, орієнтованої на масового споживача, є однією з основних задач розвитку інформаційного середови­ща суспільства, що забезпечує зацікавленість населення у використанні інформації як ресурсу суспільного й індивіду­ального розвитку.

Вирішення даного завдання дозволить:

- безпосередньо «довести» характерні риси інфор­
маційного суспільства до кожної людини і вивести його на
більш високий рівень інформаційної культури і комп'ютер­
ної грамотності;

- забезпечити розвиток найбільш динамічного сектора
ринку інформаційних і комунікаційних засобів, інфор­
маційних продуктів і послуг;

- при правильній державній політиці забезпечити
підтримку вітчизняних виробників інформаційних про­
дуктів і послуг і заняття ними цього сектора ринку;

- вирішити ряд складних проблем соціального характе­
ру — робота, медична допомога вдома, організація дозвілля,
електронна торгівля, інформаційно-культурне обслугову­
вання, у тому числі інвалідів і т.д.

3. Забезпечення сфери інформаційних послуг духовним змістом, що відповідає українським культурно-історичним традиціям, у тому числі організація могутнього україномов­ного сектора в Інтернет.

Забезпечення сфери інформаційних послуг духовним змістом, що відповідають українським культурно-історич­ним традиціям, є політичним завданням, рішення якого має забезпечити передачу новому поколінню всього різно­маніття української культури, виховання цього покоління в атмосфері національних духовних цінностей і ідеалів, максимально зменшити негативний вплив на молодих лю­дей англомовної інформаційної експансії, культурно-оку­паційного характеру Інтернет. Усе це створить передумови для подолання ідеологічного диктату і поширення політич­ного і духовного впливу СІЛА через сучасні комунікаційні мережі і системи.

Рішення цих трьох масштабних, історичних для України завдань буде означати реальне перетворення інформації і знань у справжній ресурс соціально-економічного і духовно­го розвитку. Воно буде також означати зміцнення інститутів цивільного суспільства, реальне забезпечення права грома­дян на вільне одержання, поширення і використання інфор­мації, розширення можливостей саморозвитку особистості.

Україна може виступити як носій специфічної моделі цивілізованого розвитку, багато в чому коригує західний ета­лон. Історична послідовність, національна ідентичність, відновлення моральної свідомості, створення єдиного духов­ного простору країни — такі основні особливості обираного шляху України до інформаційного суспільства.

Рух цим шляхом, особливо на перших етапах, вимагає широкої суспільної підтримки, глибокого усвідомлення цілей переходу до інформаційного суспільства і політичних, економічних, соціальних і культурних переваг, що надає населенню життя в інформаційному світі. Для цієї підтрим­ки мають бути скоординовані зусилля багатьох фахівців — гуманітаріїв з формування вигляду громадянина

І?' 349

Кудрявцева С.П., Колос В,В.

Міжнародна інформація

 

інформаційного світу, моделі його життєдіяльності. Ця підтримка має одержати найширше пропагандистське за­безпечення у всіх друкованих і електронних ЗМІ.