Документи Ради Європи, юнеско, оон

Документи Ради Європи

На Європейському рівні, одним з найважливіших доку­ментів в галузі IT є так званий Звіт Бангемана. Цей звіт був розроблений на прохання Європейської Наради для зустрічі 21-24 червня 1994 року в Корфу. Вперше в документі була використана концепція «Інформаційне Суспільство» замість звичайної концепції «Інформаційних магістралей». Критич­ним елементом в Звіті Бангемана було те, що приватний сек­тор гратиме дуже важливу роль в створенні і розвитку інфор­маційних технологій як на національному, так і на над­національному рівнях. Роль урядів тоді обмежиться тільки їх втручанням підчас просування, використання і регулю­вання нових інформаційних технологій.

Цей ліберальний підхід, прийнятий в Звіті Бангемана, підкреслив той факт, що створення нової, революційної освітньої політики має стати однією з найважливіших цілей для кожного уряду. Основними цілями нової політики по­винні бути надання кожному студенту або людині, котра на­вчається, можливості знати, як використовувати IT, а також переорієнтувати навички викладацького складу, щоб вони

були здатні викласти як використовувати цей вид матеріалу кращим способом.

Інший важливий пункт, підкреслений в цьому доку­менті, має відношення до того факту, що нові інфор­маційні технології мають стимулюватися 10 видами сумісної діяльності приватного і державного секторів. Ці ініціативи торкаються телекомунікацій, дистанційного навчання, мережі освітніх і дослідницьких центрів, теле-матичних послуг для малих і середніх підприємств, управління рухом на головних шляхах, управління повітряним рухом, мережі установ охорони здоров'я, підвищеного використання інформаційної технології в уряді, головні інформаційні шляхи в міських областях, і мережі транс-Європейских урядів.

Три документа було підготовлено, щоб доповнити Звіт Бангемана:

- інформаційне суспільство: від Корфу до Дубліна, нові
пріоритети, що з'являються;

- підготовка наступних кроків;

- план дій.

У всіх цих документах згадана проблема, яка пов'язана з телекомунікаціями. Фактично, процес лібералізації, запла­нований на 1998 рік, має бути закінченим настільки швидко, наскільки можливо. Щоб досягти Американського або Японського технологічного рівня потрібні конкуренція, зни­ження цін і удосконалення послуг.

Однак, Європейське Співтовариство почало також замис­люватися щодо періоду, який має слідувати за цим процесом лібералізації.

Так, 6-7 травня 1999 року в Будапешеті на 104-й сесії Комітету міністрів Ради Європи була прийнята Декларація про Європейську політику в області нових інформаційних технологій. В декларації робиться акцент на сприяння для всіІР максимально широкому доступу до нових інфор­маційних і комунікаційних послуг, забезпечення безпереш­кодного доступу з використанням нових інформаційних

Кудрявцева С.П., Колос В.В.

Міжнародна інформація

 

технологій до інформації про місцеві, регіональні і націо­нальні адміністративні і юридичні служби і прямих зв'язків з ними, заохочення вільного обміну інформацією, думками та ідеями і т.п. ініціативи, які направлені на формування і розвиток інформаційного суспільства.

Роль ООН в розповсюдженні інформаційних технологій як інструменту розвитку інформаційного суспільства

В даний час переконання ООН, щодо того, чому всі країни мають вступити в IT революцію, сформовані і перевірені практичним досвідом. ООН постійно займав активну по­зицію, заздалегідь визначивши важливі умови для ефектив­ності своїх дій, а також проблеми і перешкоди, які необхідно подолати для забезпечення ефективності і стійкості внеску IT в розвиток всіх країн світу.

Такі дії були відображені в цілому ряді документів ООН. Серед них:

- звіт експертної групи з інформаційних і телеко­
мунікаційних технологій (Нью-Йорк, 17-20 квітня 2000 p.);

- звіт Генеральному секретарю ООН групи радників з
інформаційних технологій;

- глобальна ініціатива щодо подолання інформаційної
нерівності;

- типова угода обміну при міжнародному комерційному
використанні електронного обміну даними (Додаток до Реко­
мендації №26 «Комерційне використання угод обміну при
електронному обміні даними», яке прийняте Робочою гру­
пою зі сприяння міжнародним торговим процедурам Євро­
пейської економічної комісії ООН від 23 червня 1995 p.);

- угода про електронну комерцію (Рекомендація №31,
прийнята Центром сприяння торгівлі і електронному бізнесу
ООН (UN/CEFACT), березень 2000 p., Женева).

В 1966 році Генеральна Асамблея ООН створила допоміж­ний орган — комісію ООН з міжнародної торгівлі (ЮНСІТ­РАЛ) в цілях сприяння розвитку права міжнародної торгівлі.

У напрямі розвитку інформаційного суспільства можна відзначити такі документи даного органу:

 

> типовий закон ЮНСІТРАЛ «Про електронну комерцію»
1996 р. (з додатковою статтею, прийнятою в 1998 p.);

> типовий закон ЮНСІТРАЛ «Про електронні підписи»
2001 p.;

> типовий закон ЮНСІТРАЛ «Про міжнародні кредитові
переклади» 1992р.;

> правове керівництво ЮНСІТРАЛ з електронного пере­
казу коштів 1987 p.;

> рекомендація ЮНСІТРАЛ про правову цінність
комп'ютерних записів 1985 р.

Інші Європейські і міжнародні документи у сфері викори­стовування інформаційних технологій

До міжнародних документів належать:

> конвенція «Про захист фізичних осіб відносно автома­
тичної обробки персональних даних» від 28 січня
1981 р. (Страсбург);

> додатковий протокол до Конвенції про захист фізичних
осіб щодо автоматичної обробки персональних даних,
що стосується наглядових органів і транскордонних по­
токів даних від 8 листопада 2001 р. (Страсбург);

> конвенція про інформаційну і правову співпрацю, що
стосується «послуг інформаційного суспільства» від 4
жовтня 2001 p.;

> генеральна угода з торгівлі послугами від 15 квітня
1994р.;

> угода з торгових аспектів прав інтелектуальної влас­
ності 1994р.;

> уніфіковані правила поведінки при обміні торговими
даними шляхом телетрансмісії) 1987 p.;

> правила для електронних коносаментів від 29 червня
1990р.;

> загальні принципи захисту прав споживачів в кон-
(• тексті електронної комерції 2000 р.

Серед великої кількості документів, прийнятих в Європі виділимо такі:

/ > конвенція Ради Європи з кіберзлочинності від 23 груд­ня 2001 p.;

¹⁵¹ 337

Кудрявцева С.П., Колос В.В.

Міжнародна інформація

 

> регламент №733/2002 Європейського парламенту і По­
ради від 22 квітня 2002 р. про введення домена верхньо­
го рівня;

> директива 95/46/ЕС Європейського парламенту і Пора­
ди від 24 жовтня 1995 р. про захист фізичних осіб щодо
обробки персональних даних і вільний рух таких да­
них;

> директива 97/5/ЕС Європейського парламенту і По­
ради від 27 січня 1997 р. про трансграничні креди­
тові переклади;

> директива 97/7/ЕС Європейського парламенту і Пора­
ди від 20 травня 1997 р. про захист споживачів щодо
дистанційних договорів (дистанційний продаж);

> директива 97/66/ЕС Європейського парламенту і Пора­
ди від 15 грудня 1997 p., що стосується обробки персо­
нальних даних і охорони таємниці приватного життя в
телекомунікаційному просторі;

> директива Європейського парламенту 1999/93/ЕС від
13 грудня 1999 р. про правові основи Співтовариства
для електронних підписів;

> директива 2000/31/ЕС Європейського парламенту і По­
ради від 8 червня 2000 р. про деякі правові аспекти
послуг інформаційного суспільства, у тому числі елек­
тронної комерції, на внутрішньому ринку (Директива
про електронну комерцію);

> директива 2000/46/ЕС Європейського парламенту і Поради
від 18 вересня 2000 р. про здійснення і нагляд за підприєм­
ницькою діяльністю установ у сфері електронних грошей;

> директива 2001/29/ЕС Європейського парламенту і По­
ради від 22 травня 2001 р. про гармонізацію деяких ас­
пектів авторського права і пов'язаних прав в інфор­
маційному суспільстві;

> директива 2002/58/ЕС Європейського парламенту і По­
ради від 12 липня 2002 p., що стосується обробки персо­
нальних даних і охорони таємниці приватного життя в
секторі електронних комунікацій;

> рекомендація Комісії №94/820/ЕС від 19 жовтня
1994 p., що стосується правових аспектів електрон­
ного обміну даними;

> рекомендація Комісії №97/489/ЕС від ЗО липня 1997 p.,

що стосується операцій, що здійснюються з викорис­танням електронних платіжних інструментів і, зокре­ма, відносин між емітентом і утримувачем.