Становлення і розвиток інформаційного суспільства

Кудрявцева С.П., Колос В.В.

Міжнародна інформація

 

 

Література

1. Алексеев С.С. Теория права. — 2-е перераб. и доп. изд. — М.: Из­
дательство БЕК, 1995. — 320 с.

2. Алексеев С.С. Философия права: История и современность, про­
блемы, тенденции, перспективы. — М.: Издательство НОРМА,
1998. —336с.

3. Батурин Ю.М. Проблемы компьютерного права. — М.: Юриди­
ческая литература, 1991. — 272 с.

4. Белов В., Денисов Г. Из мирового опыта защиты интеллектуаль­
ной собственности // Российский экономический журнал.
1997, №3. — С. 82-88.

5. Берман ГДж. Западная традиция права: эпоха формирования /
Пер. с англ. — М.: Издательство МГУ., 1994. — 592 с.

6. Борщ-Компанеец Н. Программный продукт как объект интел­
лектуальной собственности // Финансовая газета (Региональ­
ный выпуск). — 1996. №51. — С. 7.

7. Ботуз С. Маркетинг информационных технологий и ноу-хау:
Вопросы правовой защиты // Интеллектуальная собственность,
1995. №7/8. — С. 7-11.

8. Ботуз С. Правовая защита объектов интеллектуальной собст­
венности в «Интернете» // Интеллектуальная собственность,

1997. №3/4. — С. 32-39.

9. Ботуз С. Рынок информационных технологий и ноу-хау: Во­
просы правового регулирования // Интеллектуальная собствен­
ность. 1996. №1/2. — С. 34-41.

10. Вацковский Ю. Защита товарных знаков // Право и экономика.

1998. №1. — С. 78.

11. Гегель Г.В.Ф. Философия права. Пер. с нем. / Ред. и сост. Д,А. Кери­
мов и B.C. Нерсесянц; Автор вступ, статьи и примеч. B.C. Hepce-
сянц. — М.: Мысль, 1990. — 524 с. (серия «Философское наследие»).

12. Европейское патентное ведомство
(http://www.european-patent-office.org/index.en.php)

13. Закон України «Про авторське право і суміжні права»
(http://zakon.rada.gov.ua/

14. Интеллектуальная собственность. Библиотека
(http://www.intelpress.ru/lib.htm)

15. Подшибихин Л.И., Леонтьев К.Б., Бузова Н.В. Европейский
опыт совершенствования законодательства об авторском праве
в эпоху становления информационного общества
(http: //www. copyright, ru/publ-4 2 5. html)

16. Право в области информационных технологий (http://pravo.com.ua/)

17. Правовая информация (http://www.internet-law.ru)

18. СергоА.Г. Интернет и право. — М.: «Бестселлер», 2003 — 272 с.

19. Юридическое агенство «КОПИРАЙТ» (http://www.juragent.ru/)

Тема 10

ІНФОРМАЦІЙНЕ СУСПІЛЬСТВО

Становлення і розвиток інформаційного суспільства

Сьогодні світ переживає нову могутню революцію, здатну принципово змінити життя людей — їх роботу, дозвілля, способи об'єднання в співтовариства і навіть ставлення до са­мих себе. На відміну від попередніх технологічних рево­люцій, заснованих на матерії і енергії, ця фундаментальна зміна зачіпає наше розуміння часу, простору, відстані і знан­ня. В основі інформаційної революції лежить вибуховий роз­виток інформаційних технологій (IT), різноманітність і можливість вживання яких лімітовані лише винахідливістю самої людини. Сьогодні стала очевидною перевага інфор­маційної складової діяльності людей над всіма іншими її формами і компонентами.

У сучасному світі знання й інформація породжують нові
знання, їхні обсяги і вплив на продуктивний розвиток
суспільства зростають у часі подібно сніжному кому. Цей
виклик жадає від людства нових способів і засобів поширен­
ня і використання глобальних знань з метою подальшого
прогресу, що і є головною властивістю суспільства знань і
інформації. Пошук нової парадигми улаштування світу, що
вимагає глобалізації знань і наукових досягнень, і став пере­
думовою виникнення нової фази розвитку людства, пов'яза­
ної з появою інформаційного суспільства і його найбільш
розвинної форми — суспільства знань. В епоху інфор­
маційного суспільства людство одержує могутній інструмент
для об'єднання зусиль з метою одержання нових знань, спря­
мованих на рішення своїх глобальних проблем, економічно­
го зростання і підвищення життєвого рівня населення.
І4³ 321

Кудрявцева С.П., Колос В.В.

Міжнародна інформація

 

Становлення і розвиток інформаційного суспільства є ха­рактерною рисою XXI століття. Саме в інформаційному суспільстві активно розвиваються інформаційні і ко­мунікаційні технології, створюються умови для ефективного використання знань в рішенні найважливіших завдань уп­равління суспільством і демократизації суспільного життя. Світова спільнота, ставши на шлях постіндустріальної цивілізації становлення і розвитку інформаційного суспільства, формує різні шляхи його побудови.

Характерними рисами і ознаками інформаційного суспільства є:

- формування єдиного інформаційно-комунікаційного
простору країни, як частини світового інформаційного про­
стору, повноправна участь України в процесах інфор­
маційної і економічної інтеграції регіонів, країн і народів;

- становлення і в подальшому домінування в різних сфе­
рах перспективних інформаційних технологій, засобів об­
числювальної техніки і телекомунікацій;

- створення і розвиток ринку інформації і знань як фак­
торів виробництва на додаток до ринків природних ресурсів,
праці і капіталу, перехід інформаційних ресурсів суспільст­
ва в реальні ресурси соціально-економічного розвитку, фак­
тичне задоволення потреб суспільства в інформаційних про­
дуктах і послугах;

- зростання ролі шформащйно-комунікащйної інфраст­
руктури в системі суспільного виробництва;

- підвищення рівня освіти, науково-технічного і культур­
ного розвитку за рахунок розширення можливостей систем
інформаційного обміну на міжнародному, національному і
регіональному рівнях і, відповідно, підвищення ролі квалі­
фікації, професіоналізму і здібностей до творчості як най­
важливіших характеристик послуг праці;

- створення ефективної системи забезпечення прав гро­
мадян і соціальних інститутів на вільне одержання, поши­
рення і використання інформації як найважливішої умови
демократичного розвитку.

Інформаційне суспільство вносить істотні якісні зміни і в методологію сучасної освіти: знання формують основу для реалізації потреб освіти і складають один з найважливіших

виробничих^ чинників. В інформаційному суспільстві еко­номіка країни зазнає зміни і трансформується в економіку, засновану на інформації і знаннях, інтелектуальних інфор­маційних технологіях, і підтримується всесторонньо розви­неною людиною. Ці тенденції в економіці вимагають нових видів освіти, етичної компетентності і інфраструктури, що підтримує процес постійного вдосконалення знань і умінь.

Термін «Інформаційне суспільство» було прийнято вико­ристовувати щодо нової світової спільноти, яка базується на інформації. Загальноприйнятого визначення — що таке інформаційне суспільство ще немає, хоча в розумінні кола проблем, які воно охоплює і які мають бути вирішені при цьому, є істотні просування. Приведемо нижче деякі найпо­ширеніші визначення даного поняття.

Інформаційне суспільство — це таке суспільство, в яко­му виробництво і споживання інформації є найважливішим видом діяльності, а інформація признається найзначнішим ресурсом.

Інформаційне суспільство — це суспільство, в якому є реалізованим загальний доступ до глобальних джерел інфор­мації і автоматизованої ії обробки.

Інформаційне суспільство — ступінь в розвитку сучас­ної цивілізації, що характеризується збільшенням ролі інформації і знань в житті суспільства, зростанням частки інфокомунікацій, інформаційних продуктів і послуг у вало­вому внутрішньому продукті, створенням глобального інформаційного простору, що забезпечує ефективну інфор­маційну взаємодію людей, їх доступ до світових інфор­маційних ресурсів і задоволення їх соціальних і особових по­треб в інформаційних продуктах і послугах¹.

Беручи до уваги вищенаведені визначення, можна зроби­ти висновок, що створення інформаційного суспільства —

¹ Термін наведений в науковій редакції авторського колективу інституту розвитку інформаційного суспільства (http://www.iis.ru/glQssary/mfsociety.ru.fatml)

14***

Кудрявцева С.П., Колос В.В.

Міжнародна інформація

 

новий виток розвитку людської цивілізації, і він не мисли­мий без розвитку процесу інформатизації, який, у свою чер­гу, є пов'язаним з розвитком інформаційної індустрії.

Інформаційна індустрія — це виробництво технічних засобів (ЕОМ, ПЕОМ, телефонів, телексів, факсів, ксероксів та інших пристроїв) та програмного забезпечення (нових інформаційних технологій).

Кудрявцева С.П., Колос В.В,

Міжнародна інформація

 

обробки, накопичення, зберігання, розповсюдження і спожи­вання інформації (інформаційних ресурсів).

Неоднозначність думок багато в чому пов'язана з тим, що інформаційне право достатньо нова галузь правової діяльності, що знаходиться у стадії формування. Ще не до кінця вирішені питання про систему інформаційного права, зміст даної галузі і її розмежування з іншими галузями права. На користь визнан­ня інформаційного права самостійною галуззю права говорять такі факти, як наявність великого масиву нормативних актів, формування принципів, наявність яскраво вираженого предме­ту, розподіл на загальну і спеціальну частини і ін.

Найбільш повним визначенням галузі інформаційного права можна вважати наступне.

Інформаційне право — це система соціальних норм і відносин, що виникають в інформаційній сфері — сфері ви­робництва, перетворення і споживання інформації, яка охо­роняється державою.

Основний предмет правового регулювання інфор­маційного права — інформаційні відносини, тобто відноси­ни, що виникають при здійсненні інформаційних процесів — процесів виробництва, збору, обробки, накопичення, зберігання, пошуку, передачі, розповсюдження і споживан­ня інформації.

Інформація як об'єкт правовідносин давно увійшла до міжнародного права. Відомі інформаційні права і свободи, проголошені Загальною декларацією прав людини, затвер­дженою Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 р. (див. статті 12, 18, 19, 26 і 27 Декларації).

Інформаційного суспільства

Інформаційне суспільство — проект планетарного мас­штабу, у якому кожна нація має буде рано чи пізно виступи­ти в ролі співавтора, привнести власні ідеї і культурні особ­ливості. Український культурний, науковий, світоглядний внесок так само важливий для реалізації проекту інфор­маційного суспільства, як і внесок інших країн.

Усі країни життєво зацікавлені в розвитку глобального інформаційного суспільства і використанні нових можливос­тей, що з'являються завдяки поліпшенню доступу до інфор­мації і кращого забезпечення інформацією. Разом з тим, досить важливо, щоб глобальне інформаційне суспільство створювало умови, що дозволяють кожному використовувати ці можли­вості, здійснюючи, зокрема, підтримку ініціативам, спрямова­ним на забезпечення прийнятного по вартості і справедливого доступа до інформації на всіх мовах. Проте, як і раніше, існу­ють численні політичні, юридичні, культурні, економічні, освітні, соціальні і технологічні фактори, що перешкоджають забезпеченню такого доступу. Диспропорції і нерівність між країнами і співтовариствами в питаннях доступу до інформації і її забезпечення — так називаний «цифровий розрив» між інформаційно багатими і інформаційнобідними — зростають.

Цифровий розрив — явище, що слугує результатом нерівноправного використання інформаційних і комуніка­ційних технологій, а також нерівноправного доступу до них, що веде до глобального розриву в області знань між інфор-маційноімущими й інформаційнонезаможними.

Кудрявцева С.П., Колос В.В.

Міжнародна інформація

 

Велике число урядів відчувають потреби в розробці національних керівних принципів формулювання і здійснення політики забезпечення справедливого і прий­нятного по вартості доступу до інформації² в кіберпросторі. Багато міжнародних і регіональних організацій, такі як Ор­ганізація економічного співробітництва та розвитку, Міжнародна торгова палата, Рада Європи, Європейська спільнота, Організація азіатсько-тихоокеанського еко­номічного співробітництва та інші, також виступають з ініціативами, спрямованими на досягнення міжнародного консенсусу щодо загальних основних принципів, що мають визначати таку політику. Інші організації, включаючи ЮНЕСКО, виступають за збереження відповідної збалансо­ваності в питаннях, що стосуються доступу до інформації і її виробництва в рамках глобальних мереж, відносячи до числа цих принципів, зокрема, розвиток багатомовності в Інтернет³.

Державні органи провідних країн зайняли надзвичайно активну позицію в справі формування інформаційного суспільства. На сьогоднішній день усі провідні країни світу сформулювали свою політику і стратегію щодо інфор­маційного суспільства.

Так, наприклад, стратегія адміністрації США в області інформатизації була визначена ще у вересні 1993 року офіційним документом, який має назву: «національна інфор­маційна інфраструктура: план дій, 1993».

Один з Директоратів Європейської Комісії — виконавчого органу Європейського Союзу є відповідальний за «Інфор­маційне суспільство». Цим загальноєвропейським органом ведеться розробка проектів законодавства з інформаційних

² Загальний доступ — рівноправний і недорогий доступ для всіх громадян
до інформації, інформаційної інфраструктури, необхідних для розвитку
суспільства й особистості.

³ Міжнародний симпозіум з питань багатомовності в інформаційному
суспільстві. 4-7 грудня 1997 р. Інфоетіка 98 — Другий Міжнародний кон­
грес ЮНЕСКО з етичних, правових і соціальних проблем кіберпростору,
1—3 жовтня 1998 р. Нарада експертів з правових аспектів кіберпростору.
29-30 вересня 1998 р. Нарада експертів з питань багатомовності в інфор­
маційному суспільстві. 15 квітня 1999 р.

технологій, координація діяльності національних урядів в цій сфері, моніторинг і аналіз останніх тенденцій.

В липні 1994 року Комісією Європейського Союзу була прийнята програма переходу до інформаційного суспільства під назвою «Європейський шлях в інформаційне співтовари- • ство». А в 2000 році почала свою роботу загальноєвропейська програма «Електронна Європа — інформаційне суспільство для кожного».

В 1995 році Фінляндія розробила національну стратегію «Фінський шлях в інформаційне суспільство», в 1996 році урядом Німеччини була представлена програма дій «Шлях Німеччини в інформаційне суспільство». Протягом 90-х років аналогічні програми були прийняті в більшості розви-нених держав і цілій низці країн, що розвиваються. Також був створений ряд міжнародних організацій, покликаних спрійяти побудові інформаційного суспільства.

Питання побудови інформаційного суспільства є одним з основних напрямів діяльності Союзу міст «Євросітіс» — «Євроміста» (Eurocities), найавторитетнішої організації в Європі, що лобіює інтереси міст на загальноєвропейському і національних рівнях. Підрозділом союзу є мережа «Те-лесітіс» — «телеміста» (Telecities), заснована в жовтні 1993 року. Мережа «Телесітіс» включає не тільки великі, але середні і малі міста.

Кудрявцева С.П., Колос В.В.

Міжнародна інформація

 

зробити так, щоб ІКТ служили досягненню взаємодоповнюю­чих цілей забезпечення стійкого економічного зростання, підвищення суспільного добробуту, стимулювання соціальної згоди і повної реалізації їх потенціалу в області зміцнення де­мократії, транспарентного і відповідального управління, міжнародного миру і стабільності. Досягнення цих цілей і рішення виникаючих проблем зажадає розробку ефективних національних і міжнародних стратегій».

В Окінавській Хартії глобального інформаційного суспільства⁴ знову підтверджуються зобов'язання, що стосу­ються формулювання і здійснення стратегій забезпечення кожній людині можливостей користуватися загальним і прийнятним по вартості доступом до інформаційних і ко­мунікаційних мереж, при цьому учасники зобов'язуються:

- «сприяти встановленню ринкових умов, необхідних
для надання населенню доступних послуг в області ко­
мунікацій;

- вишукувати додаткові можливості, включаючи до­
ступ через установи, відкриті для широкої публіки;

- приділяти пріоритетну увагу удосконалюванню мере­
жевого доступу, особливо у відсталих міських, сільських і
віддалених районах;

- приділяти особливу увагу нестаткам і проблемам лю­
дей, що користуються меншою соціальною захищеністю,
людей з обмеженою працездатністю, а також літніх грома­
дян, і активно здійснювати міри, спрямовані на надання їм
більш легкого доступу;

- сприяти подальшому розвиткові «зручних для корис­
тування», «безперешкодних» технологій, включаючи
мобільний доступ до мережі Інтернет, а також більш широ­
ке використання безкоштовного, загальнодоступного
інформаційного наповнення і відкритих для всіх користу­
вачів програмних засобів, дотримуючи при цьому права на
інтелектуальну власність».

⁴ Окінавська Хартія глобального інформаційного суспільства, Японія, 22 липня 2000 p., пункти 9,10 (http://www.g8kvushu-okinava.go.ip7c/documents/itl.html * '

Окінавська Хартія глобального інформаційного суспіль­ства, відображає важливість, яку «Велика вісімка» надає роз­ширенню доступу до інформаційних технологій. В Хартії вис­ловлені зобов'язання країн G-8 (країн великої вісімки) з за­безпечення загального доступу, причому реалізація багатьох ініціатив буде доручена спеціальній групі по комп'ютерним можливостях. Ця група «буде мобілізувати і координувати зусилля урядів, приватного сектору, фундацій, багатосто­ронніх і міжнародних інститутів, які направлені на скоро­чення «цифровогорозколу», мовиться у Хартії.

Ініціативи, які підтримуються широким спектром дер­жавних і приватних груп з особливими інтересами, включа­ють зусилля, які організовані і фінансуються Корпорацією зарубіжних приватних інвестицій США, Програмою розвит­ку Організації Об'єднаних Націй, Експортно-імпортним банком Сполучених Штатів Америки і урядом США. В основ­ному такі ініціативи передбачають розробку політики, яка сприяє розповсюдженню інформаційних технологій, і надан­ня кредитів спеціально для реалізації проектів в сферах елек­тронної комерції і цифрового розколу на міжнародному рівні.

Програми приватного сектору підтримуються і реалізують­ся деякими відомими корпораціями — «Майкрософт», «Стар-медіа», «Інтел», і «Сіско система». Як правило, в програмах ро­биться більший акцент на надання устаткування і послуг з на­вчання основам інформаційних технологій країнам, що розви­ваються. Наприклад, в рамках ініціативи «Стармедіа фаун-дейшн» проводитиметься навчання основам інформаційних технологій молоді з низькими доходами з Латинської Америки..

Ці зусилля передбачають значні зобов'язання зі створення інфраструктури інформаційних технологій в країнах світу, що розвиваються, забезпеченню передачі технологій і навчан­ню як технічних фахівців, так і користувачів Інтернету тому, як встановлювати, підтримувати і використовувати Інтернет. /

Ініціативи, прийняті на Окінавському саміті G-8, підкріплюватимуть інші зусилля, які вже робляться з метою розвитку глобальної інформаційної інфраструктури.

Кудрявцева С.П., Колос В.В.

Міжнародна інформація

 

«Відповідь» Президента України на «Окінавську Хартію»

31 липня 2000 року президент України Леонід Кучма підписав Указ «Про заходи щодо розвитку національної скла­дової глобальної інформаційної мережі Інтернет і забезпечен­ня широкого доступу до цієї мережі в Україні». Указ визна­чає основні цілі і завдання в розвитку українського сегменту Інтернет. Згідно документу, Президент бере на себе турботу про створення найближчим часом економічних, правових, технічних і інших умов для розвитку Інтернету в країні.

Ці заходи мають забезпечити як широкомасштабний до­ступ населення України до Інтернету, так і розвиток національних мережевих ресурсів. Велика увага приділяєть­ся і розвитку електронній комерції.

Документи Ради Європи

На Європейському рівні, одним з найважливіших доку­ментів в галузі IT є так званий Звіт Бангемана. Цей звіт був розроблений на прохання Європейської Наради для зустрічі 21-24 червня 1994 року в Корфу. Вперше в документі була використана концепція «Інформаційне Суспільство» замість звичайної концепції «Інформаційних магістралей». Критич­ним елементом в Звіті Бангемана було те, що приватний сек­тор гратиме дуже важливу роль в створенні і розвитку інфор­маційних технологій як на національному, так і на над­національному рівнях. Роль урядів тоді обмежиться тільки їх втручанням підчас просування, використання і регулю­вання нових інформаційних технологій.

Цей ліберальний підхід, прийнятий в Звіті Бангемана, підкреслив той факт, що створення нової, революційної освітньої політики має стати однією з найважливіших цілей для кожного уряду. Основними цілями нової політики по­винні бути надання кожному студенту або людині, котра на­вчається, можливості знати, як використовувати IT, а також переорієнтувати навички викладацького складу, щоб вони

були здатні викласти як використовувати цей вид матеріалу кращим способом.

Інший важливий пункт, підкреслений в цьому доку­менті, має відношення до того факту, що нові інфор­маційні технології мають стимулюватися 10 видами сумісної діяльності приватного і державного секторів. Ці ініціативи торкаються телекомунікацій, дистанційного навчання, мережі освітніх і дослідницьких центрів, теле-матичних послуг для малих і середніх підприємств, управління рухом на головних шляхах, управління повітряним рухом, мережі установ охорони здоров'я, підвищеного використання інформаційної технології в уряді, головні інформаційні шляхи в міських областях, і мережі транс-Європейских урядів.

Три документа було підготовлено, щоб доповнити Звіт Бангемана:

- інформаційне суспільство: від Корфу до Дубліна, нові
пріоритети, що з'являються;

- підготовка наступних кроків;

- план дій.

У всіх цих документах згадана проблема, яка пов'язана з телекомунікаціями. Фактично, процес лібералізації, запла­нований на 1998 рік, має бути закінченим настільки швидко, наскільки можливо. Щоб досягти Американського або Японського технологічного рівня потрібні конкуренція, зни­ження цін і удосконалення послуг.

Однак, Європейське Співтовариство почало також замис­люватися щодо періоду, який має слідувати за цим процесом лібералізації.

Так, 6-7 травня 1999 року в Будапешеті на 104-й сесії Комітету міністрів Ради Європи була прийнята Декларація про Європейську політику в області нових інформаційних технологій. В декларації робиться акцент на сприяння для всіІР максимально широкому доступу до нових інфор­маційних і комунікаційних послуг, забезпечення безпереш­кодного доступу з використанням нових інформаційних

Кудрявцева С.П., Колос В.В.

Міжнародна інформація

 

технологій до інформації про місцеві, регіональні і націо­нальні адміністративні і юридичні служби і прямих зв'язків з ними, заохочення вільного обміну інформацією, думками та ідеями і т.п. ініціативи, які направлені на формування і розвиток інформаційного суспільства.

Кудрявцева С.П., Колос В.В.

Міжнародна інформація

 

> регламент №733/2002 Європейського парламенту і По­
ради від 22 квітня 2002 р. про введення домена верхньо­
го рівня;

> директива 95/46/ЕС Європейського парламенту і Пора­
ди від 24 жовтня 1995 р. про захист фізичних осіб щодо
обробки персональних даних і вільний рух таких да­
них;

> директива 97/5/ЕС Європейського парламенту і По­
ради від 27 січня 1997 р. про трансграничні креди­
тові переклади;

> директива 97/7/ЕС Європейського парламенту і Пора­
ди від 20 травня 1997 р. про захист споживачів щодо
дистанційних договорів (дистанційний продаж);

> директива 97/66/ЕС Європейського парламенту і Пора­
ди від 15 грудня 1997 p., що стосується обробки персо­
нальних даних і охорони таємниці приватного життя в
телекомунікаційному просторі;

> директива Європейського парламенту 1999/93/ЕС від
13 грудня 1999 р. про правові основи Співтовариства
для електронних підписів;

> директива 2000/31/ЕС Європейського парламенту і По­
ради від 8 червня 2000 р. про деякі правові аспекти
послуг інформаційного суспільства, у тому числі елек­
тронної комерції, на внутрішньому ринку (Директива
про електронну комерцію);

> директива 2000/46/ЕС Європейського парламенту і Поради
від 18 вересня 2000 р. про здійснення і нагляд за підприєм­
ницькою діяльністю установ у сфері електронних грошей;

> директива 2001/29/ЕС Європейського парламенту і По­
ради від 22 травня 2001 р. про гармонізацію деяких ас­
пектів авторського права і пов'язаних прав в інфор­
маційному суспільстві;

> директива 2002/58/ЕС Європейського парламенту і По­
ради від 12 липня 2002 p., що стосується обробки персо­
нальних даних і охорони таємниці приватного життя в
секторі електронних комунікацій;

> рекомендація Комісії №94/820/ЕС від 19 жовтня
1994 p., що стосується правових аспектів електрон­
ного обміну даними;

> рекомендація Комісії №97/489/ЕС від ЗО липня 1997 p.,

що стосується операцій, що здійснюються з викорис­танням електронних платіжних інструментів і, зокре­ма, відносин між емітентом і утримувачем.

Міжнародна інформація

 

Інформаційне суспільство — термін, що характеризує сис­темні зміни в соціальній, економічній, політичній, правовій, культурній структурі суспільства. Саме в силу масштабності і глибини необхідних змін вони можуть бути здійснені тільки при активному сприянні органів державного керування, Дер­жава, у силу своїх зобов'язань, координує всі процеси, що торкаються суспільства в цілому, перетворюючи його основи. Держава ж представляє інтереси українського суспільства на міжнародному рівні, зокрема, під час підписання деклара­тивних, нормативних та інших документів.

У цьому напрямку український уряд працює надзвичайно активно. До успіхів можна віднести те, що сьогодні Україна представлена в таких впливових міжнародних організаціях, як Міжнародний союз електрозв'язку, Європейський інститут телекомунікаційних стандартів і Регіональна співдружність у галузі зв'язку. Успіхом також є підписання Паризького мемо­рандуму взаєморозуміння щодо розвитку інформаційного суспільства. Відповідно до нього, високий пріоритет у відноси­нах між Єврокомісією і нашою країною відтепер належить по­будові в Україні інформаційного суспільства. Держава також виступає центром усіх генеруючих дій, що починаються в Ук­раїні в напрямку участі в міжнародному русі з гармонізації національних правових'Систем, відповідно до вимог інфор­маційного суспільства. Суспільним же організаціям в галузі права, професійним об'єднанням і державним профільним подструктурам приділяється роль викоїіавців програм і про­ектів, прийнятих на державному і міжнародному рівнях. Те ж стосується інформаційного перетворення економічних відно­син, освітньої системи і системи охорони здоров'я, переходу органів влади всіх рівнів на онлаиновии режим взаємодії з гро­мадянами, інших змін, пов'язаних із широким впроваджен­ням інформаційних технологій.

Без розробки основних принципів економічної і будь-якої іншої діяльності в кіберпросторі, широке, але непродумане впровадження IT, загрожує численними ускладненнями, найбільш тривожним з яких є руйнування тендітної суспіль­ної згоди, що удалося установити за роки кропіткої роботи українських парламенту та уряду.

У законодавчому плані в Україні прийнятий вже цілий ряд важливих нормативних документів і ще цілий ряд пере­буває в стадії розробки і узгодження. Безумовно, одним з ос­новних моментів був Указ Президента України «Про заходи щодо розвитку національної складової глобальної інфор­маційної мережі Інтернет і забезпеченні широкого доступу до цієї мережі в Україні».

Та все ж незаперечний факт — керівникам галузі інфор­мації і зв'язку необхідно розуміти всю важливість проблеми інформаційного суспільства для України і докладати чималі зусилля для того, щоб Україна в найближчі роки стала, якщо і не повноправним учасником Європейського інформаційно­го суспільства, то і не аутсайдером.

Необхідність переходу до інформаційного суспільства тісно пов'язана зі зміною характеру впливу науково-технічного прогресу на життя людей. Наприкінці XX століття швидкість зміни технологічних укладів у вироб­ництві, технологіях надання продукції і послуг і керуванні цими процесами істотно збільшилася. Якщо на початку і навіть у середині століття такі зміни відбувалися в періоди часу, що значно перевищують тривалість життя одного-двох поколінь, то сьогодні зміна технологічного укладу відбу­вається за більш короткий термін. При цьому кардинально міняється спосіб життя більшої частини населення, соціаль­но-психологічна модель поводження людей і суспільства в цілому. Особливо істотно починають відрізнятися моделі по­водження нинішнього і майбутнього поколінь — відома про­блема «батьків і дітей». Очевидно, що одним з факторів, здатних деякою мірою послабити вплив на психіку людини подібних змін у способі життя, е рівень інформаційної підго­товленості людини до прийдешніх змін.

Одним з найважливіших показників зміни способу життя в другій половині минулого століття є розвиток і викорис­тання нових інформаційно-комунікаційних технологій у всіх областях соціального життя і діяльності, рівень вироб­ництва і споживання суспільством інформаційних про­дуктів і послуг. Очевидна зміна відносин до інформації І

ї5² 341

Кудрявцева С.П., Колос ELB.

розширення можливостей одержання і застосування інфор­мації для посилення людського потенціалу і його розвитку в багатьох напрямках.

Усе вищесказане визначає виникнення і необхідність вирішення складної суспільне значимого завдання — ство­рення соціально-психологічної моделі поводження члена інформаційного суспільства, виявлення «точок» і методів впливів,, що забезпечать нормальну адаптацію і комфортне існування людини в умовах інформаційного сз^спільства, зменшать протиріччя між поколіннями.

Уявляється, що найбільш ефективно такий вплив робить система освіти, що має привчати дитину, підлітка і доросло­го до необхідності постійних змін у способі життя, до сприй­няття і збереження національних традицій і культурної спадщини своєї країни.

Кудрявцева С.П., Колос В.В.

Кудрявцева С.П., Колос В,Г,

Міжнародна інформація

 

Однак:

- ще і сьогодні в Україні є одна з кращих систем загаль­
ної освіти, не цілком загублений науковий потенціал в галузі
інформатики, є цікаві теоретичні розробки світового рівня;

- Україна володіє великою культурною спадщиною і су­
часною самобутньою багатонаціональною культурою, що
відкриває великі можливості наповнити українським
змістом надані населенню інформаційні продукти і послуги;

- розвиток українських телекомунікацій усіх видів іде
випереджаючими темпами, порівняно з іншими галузями
економічної діяльності, що дозволяє розраховувати на
успішне формування інфраструктури надання населенню
інформаційних і комунікаційних послуг.

Зауважимо, що перехід до інформаційного суспільства будь-якої країни — це процес, що вимагає великих ма­теріальних витрат на формування і розвиток інформаційного середовища, розвиток індустрії інформаційних послуг і «до­ведення» їх до кожного члена суспільства. Сьогодні, напри­клад, США вклали і продовжують вкладати в розвиток цієї індустрії до 10% свого зовнішнього валового продукту, але й одержують за рахунок цього більш 25% свого зовнішнього валового продукту. Приблизно такі ж обсяги характерні і для інших розвинутих країн. Україна навряд чи може бути винятком,

Фахівці прогнозують два варіанти переходу України до інформаційного суспільства.

Перший варіант — повторення того шляху, що вже прой­дений або проходиться іншими країнами, в основному, євро­пейськими. Він вимагає значних капіталовкладень, досить короткий за часом (не більш 7-10 років до виходу на серед­ньоєвропейський рівень інформатизації, за умови 2-3% тем­пу економічного росту). Швидкість руху при такому варіанті буде забезпечуватися виділеними засобами (не менш 5-7% ВВП). Крім того, цей шлях буде вимагати істотної зміни ук­раїнського менталітету і переорієнтації суспільної свідомості на цілі, пріоритети і напрямки розвитку, властиві амери­канському або європейському способові життя. Для ре-

алізації першого шляху потрібно одержати основні обсяги інвестицій із закордонних джерел або від вітчизняних ко­мерційних структур і населення. Це не реально — сьогодні й у доступному для огляду майбутньому ніхто такі засоби не дасть, тому що впевненості в їхньому поверненні в закордон­них кредиторів немає, та й «вирощувати» за власні гроші конкурента ніхто не буде. Дістати кошти від власних ко­мерційних структур і населення в найближчі роки не видається можливим — для цього необхідні істотно більш високий рівень розвитку цих структур, помітне пожвавлен­ня ринкових перетворень і підвищення якості життя насе­лення.

Другий варіант — пошуки шляху, орієнтованого на чисто українські критерії і характеристики якості життя, соціаль­но-культурні особливості і потребуючого в сьогоднішніх соціально-економічних умовах лише мінімальних капітало­вкладень з боку держави. Цей шлях нетрадиційний, не апро­бований. Однак він вимагає хоча б мінімальних темпів еко­номічного росту, політичної стабільності в суспільстві і політичної волі виконавчої і законодавчої влади, що поста­вила перед суспільством завдання переходу до інформаційно­го суспільства, як завдання високого пріоритету. Отже, прийнятний тільки цей шлях.

Основою Українського шляху переходу до інформаційно­го суспільства мають стати:

1. Інформатизація всієї системи загальної і фахової освіти — від дитячого саду до закінчення вищої школи і на­ступних форм підготовки і перепідготовки фахівців; підви­щення ролі кваліфікації, професіоналізму і здібностей до творчості як найважливіших характеристик людського потенціалу.

Інформатизація системи загальної освіти, орієнтованої на виховання нового покоління, що відповідає за своїм рівнем розвитку і способові життя, умовам інформаційного суспільства — основна, перспективна задача переходу до інформаційного суспільства, її всеосяжне рішення зажадає

І5***_ 347

Кудрявцева С.П., Колос В.В.

Міжнародна інформація

 

тривалого часу, не менш 10-15 років, протягом яких може бути розроблена і реалізована нова ідеологія безперервної освіти на всіх рівнях — від дитячого саду до навчання і пе­репідготовки дорослих — з розумною комбінацією держав­них і недержавних освітніх інститутів. Необхідно врахувати, що в Україні є серйозний успіх в галузі застосування інфор­маційних і телекомунікаційних технологій у вищій школі, однак зовсім недостатні роботи з комп'ютеризації шкіл, особ­ливо в невеликих містах і на селі. Важливу роль в інформа­тизації освіти мають зіграти культурно-інформаційні цент­ри, електронні бібліотеки і робота в Інтернет.

2. Формування і розвиток індустрії інформац