Роль інформаційного права в інформаційному суспільстві

Роль інформаційного права в інформаційному суспільстві XXI століття переоцінити важко. Це право складає його правовий фундамент. А оскільки, в інфор­маційному суспільстві практично відсутні географічні і ге-ополітичні межі, і навіть часові рамки і годинні пояси, а та­кож, як правило, не діють національні законодавства, то інформаційне право, як правове відображення такого суспільства, має будуватися, переважно, на нормах міжна­родного права, що регулюють основні групи інформаційних відносин на міждержавному рівні.

Оскільки в мережі Інтернет є відсутнім не тільки ук­раїнське право, але і міжнародне, а вчені правознавці всього світу стурбовані найшвидшим вирішенням правових про­блем в Інтернеті, Україна має нагоду внести свій великий внесок у формування міжнародної політики становлення інформаційного права в міжнародному масштабі.

J Роль органів влади у формуванні

Інформаційного суспільства

Інформаційне суспільство — проект планетарного мас­штабу, у якому кожна нація має буде рано чи пізно виступи­ти в ролі співавтора, привнести власні ідеї і культурні особ­ливості. Український культурний, науковий, світоглядний внесок так само важливий для реалізації проекту інфор­маційного суспільства, як і внесок інших країн.

Усі країни життєво зацікавлені в розвитку глобального інформаційного суспільства і використанні нових можливос­тей, що з'являються завдяки поліпшенню доступу до інфор­мації і кращого забезпечення інформацією. Разом з тим, досить важливо, щоб глобальне інформаційне суспільство створювало умови, що дозволяють кожному використовувати ці можли­вості, здійснюючи, зокрема, підтримку ініціативам, спрямова­ним на забезпечення прийнятного по вартості і справедливого доступа до інформації на всіх мовах. Проте, як і раніше, існу­ють численні політичні, юридичні, культурні, економічні, освітні, соціальні і технологічні фактори, що перешкоджають забезпеченню такого доступу. Диспропорції і нерівність між країнами і співтовариствами в питаннях доступу до інформації і її забезпечення — так називаний «цифровий розрив» між інформаційно багатими і інформаційнобідними — зростають.

Цифровий розрив — явище, що слугує результатом нерівноправного використання інформаційних і комуніка­ційних технологій, а також нерівноправного доступу до них, що веде до глобального розриву в області знань між інфор-маційноімущими й інформаційнонезаможними.

Кудрявцева С.П., Колос В.В.

Міжнародна інформація

 

Велике число урядів відчувають потреби в розробці національних керівних принципів формулювання і здійснення політики забезпечення справедливого і прий­нятного по вартості доступу до інформації² в кіберпросторі. Багато міжнародних і регіональних організацій, такі як Ор­ганізація економічного співробітництва та розвитку, Міжнародна торгова палата, Рада Європи, Європейська спільнота, Організація азіатсько-тихоокеанського еко­номічного співробітництва та інші, також виступають з ініціативами, спрямованими на досягнення міжнародного консенсусу щодо загальних основних принципів, що мають визначати таку політику. Інші організації, включаючи ЮНЕСКО, виступають за збереження відповідної збалансо­ваності в питаннях, що стосуються доступу до інформації і її виробництва в рамках глобальних мереж, відносячи до числа цих принципів, зокрема, розвиток багатомовності в Інтернет³.

Державні органи провідних країн зайняли надзвичайно активну позицію в справі формування інформаційного суспільства. На сьогоднішній день усі провідні країни світу сформулювали свою політику і стратегію щодо інфор­маційного суспільства.

Так, наприклад, стратегія адміністрації США в області інформатизації була визначена ще у вересні 1993 року офіційним документом, який має назву: «національна інфор­маційна інфраструктура: план дій, 1993».

Один з Директоратів Європейської Комісії — виконавчого органу Європейського Союзу є відповідальний за «Інфор­маційне суспільство». Цим загальноєвропейським органом ведеться розробка проектів законодавства з інформаційних

² Загальний доступ — рівноправний і недорогий доступ для всіх громадян
до інформації, інформаційної інфраструктури, необхідних для розвитку
суспільства й особистості.

³ Міжнародний симпозіум з питань багатомовності в інформаційному
суспільстві. 4-7 грудня 1997 р. Інфоетіка 98 — Другий Міжнародний кон­
грес ЮНЕСКО з етичних, правових і соціальних проблем кіберпростору,
1—3 жовтня 1998 р. Нарада експертів з правових аспектів кіберпростору.
29-30 вересня 1998 р. Нарада експертів з питань багатомовності в інфор­
маційному суспільстві. 15 квітня 1999 р.

технологій, координація діяльності національних урядів в цій сфері, моніторинг і аналіз останніх тенденцій.

В липні 1994 року Комісією Європейського Союзу була прийнята програма переходу до інформаційного суспільства під назвою «Європейський шлях в інформаційне співтовари- • ство». А в 2000 році почала свою роботу загальноєвропейська програма «Електронна Європа — інформаційне суспільство для кожного».

В 1995 році Фінляндія розробила національну стратегію «Фінський шлях в інформаційне суспільство», в 1996 році урядом Німеччини була представлена програма дій «Шлях Німеччини в інформаційне суспільство». Протягом 90-х років аналогічні програми були прийняті в більшості розви-нених держав і цілій низці країн, що розвиваються. Також був створений ряд міжнародних організацій, покликаних спрійяти побудові інформаційного суспільства.

Питання побудови інформаційного суспільства є одним з основних напрямів діяльності Союзу міст «Євросітіс» — «Євроміста» (Eurocities), найавторитетнішої організації в Європі, що лобіює інтереси міст на загальноєвропейському і національних рівнях. Підрозділом союзу є мережа «Те-лесітіс» — «телеміста» (Telecities), заснована в жовтні 1993 року. Мережа «Телесітіс» включає не тільки великі, але середні і малі міста.

Правове забезпечення розвитку інформаційного суспільства

Окінавська Хартія глобального інформаційного суспільства

22 липня 2000 року лідерами великої вісімки була підписа­на Окінавська Хартія глобального інформаційного суспіль­ства, яка свідчить: «інформаційне суспільство, як ми його пред­ставляємо, дозволяє людям ширше використовувати свій по­тенціал і реалізовувати свої прагнення. Для цього ми повинні

Кудрявцева С.П., Колос В.В.

Міжнародна інформація

 

зробити так, щоб ІКТ служили досягненню взаємодоповнюю­чих цілей забезпечення стійкого економічного зростання, підвищення суспільного добробуту, стимулювання соціальної згоди і повної реалізації їх потенціалу в області зміцнення де­мократії, транспарентного і відповідального управління, міжнародного миру і стабільності. Досягнення цих цілей і рішення виникаючих проблем зажадає розробку ефективних національних і міжнародних стратегій».

В Окінавській Хартії глобального інформаційного суспільства⁴ знову підтверджуються зобов'язання, що стосу­ються формулювання і здійснення стратегій забезпечення кожній людині можливостей користуватися загальним і прийнятним по вартості доступом до інформаційних і ко­мунікаційних мереж, при цьому учасники зобов'язуються:

- «сприяти встановленню ринкових умов, необхідних
для надання населенню доступних послуг в області ко­
мунікацій;

- вишукувати додаткові можливості, включаючи до­
ступ через установи, відкриті для широкої публіки;

- приділяти пріоритетну увагу удосконалюванню мере­
жевого доступу, особливо у відсталих міських, сільських і
віддалених районах;

- приділяти особливу увагу нестаткам і проблемам лю­
дей, що користуються меншою соціальною захищеністю,
людей з обмеженою працездатністю, а також літніх грома­
дян, і активно здійснювати міри, спрямовані на надання їм
більш легкого доступу;

- сприяти подальшому розвиткові «зручних для корис­
тування», «безперешкодних» технологій, включаючи
мобільний доступ до мережі Інтернет, а також більш широ­
ке використання безкоштовного, загальнодоступного
інформаційного наповнення і відкритих для всіх користу­
вачів програмних засобів, дотримуючи при цьому права на
інтелектуальну власність».

⁴ Окінавська Хартія глобального інформаційного суспільства, Японія, 22 липня 2000 p., пункти 9,10 (http://www.g8kvushu-okinava.go.ip7c/documents/itl.html * '

Окінавська Хартія глобального інформаційного суспіль­ства, відображає важливість, яку «Велика вісімка» надає роз­ширенню доступу до інформаційних технологій. В Хартії вис­ловлені зобов'язання країн G-8 (країн великої вісімки) з за­безпечення загального доступу, причому реалізація багатьох ініціатив буде доручена спеціальній групі по комп'ютерним можливостях. Ця група «буде мобілізувати і координувати зусилля урядів, приватного сектору, фундацій, багатосто­ронніх і міжнародних інститутів, які направлені на скоро­чення «цифровогорозколу», мовиться у Хартії.

Ініціативи, які підтримуються широким спектром дер­жавних і приватних груп з особливими інтересами, включа­ють зусилля, які організовані і фінансуються Корпорацією зарубіжних приватних інвестицій США, Програмою розвит­ку Організації Об'єднаних Націй, Експортно-імпортним банком Сполучених Штатів Америки і урядом США. В основ­ному такі ініціативи передбачають розробку політики, яка сприяє розповсюдженню інформаційних технологій, і надан­ня кредитів спеціально для реалізації проектів в сферах елек­тронної комерції і цифрового розколу на міжнародному рівні.

Програми приватного сектору підтримуються і реалізують­ся деякими відомими корпораціями — «Майкрософт», «Стар-медіа», «Інтел», і «Сіско система». Як правило, в програмах ро­биться більший акцент на надання устаткування і послуг з на­вчання основам інформаційних технологій країнам, що розви­ваються. Наприклад, в рамках ініціативи «Стармедіа фаун-дейшн» проводитиметься навчання основам інформаційних технологій молоді з низькими доходами з Латинської Америки..

Ці зусилля передбачають значні зобов'язання зі створення інфраструктури інформаційних технологій в країнах світу, що розвиваються, забезпеченню передачі технологій і навчан­ню як технічних фахівців, так і користувачів Інтернету тому, як встановлювати, підтримувати і використовувати Інтернет. /

Ініціативи, прийняті на Окінавському саміті G-8, підкріплюватимуть інші зусилля, які вже робляться з метою розвитку глобальної інформаційної інфраструктури.

Кудрявцева С.П., Колос В.В.

Міжнародна інформація

 

«Відповідь» Президента України на «Окінавську Хартію»

31 липня 2000 року президент України Леонід Кучма підписав Указ «Про заходи щодо розвитку національної скла­дової глобальної інформаційної мережі Інтернет і забезпечен­ня широкого доступу до цієї мережі в Україні». Указ визна­чає основні цілі і завдання в розвитку українського сегменту Інтернет. Згідно документу, Президент бере на себе турботу про створення найближчим часом економічних, правових, технічних і інших умов для розвитку Інтернету в країні.

Ці заходи мають забезпечити як широкомасштабний до­ступ населення України до Інтернету, так і розвиток національних мережевих ресурсів. Велика увага приділяєть­ся і розвитку електронній комерції.