в період інформаційної трансформації суспільства

Результатом застосування комп’ютерних технологій в інформаційній сфері є створення нового виду документів – електронного. У суспільстві виникла можливість не тільки фіксувати на електронних носіях нову інформацію, але й створювати електронні копії раніше виданих документів різних форм (рукописних, друкованих, графічних, аудіо- і відеодокументів).

Електронний документ з точки зору збереження й можливостей доступу до інформації має великі переваги порівняно з іншими видами, тому формування колекцій електронних документів значно розширює кумуляційні, меморіальні й комунікативні функції документно-інформаційних інститутів, сприяє кращому задоволенню інформаційних потреб користувачів.

Бібліотека, у якій сформовано фонд електронних документів, з одного боку, отримує надійні страхові копії, а з другого – можливість одночасного обслуговування майже необмеженої кількості користувачів, які знаходяться не тільки в бібліотеці, але й за її межами, іноді й за межами держави, в якій її розташовано.

Потенційні можливості бібліотек із задоволення інформаційних потреб користувачів значно зростають із впровадженням у їхню діяльність мережних технологій. Стає можливим об’єднати можливості усіх бібліотек світу. Людство за всю свою історію розвитку може отримати повне зібрання усіх документів, створених ним раніше. Незалежно від того, що реально самі документи будуть знаходитися в різних кінцях планети, засоби зв’язку надають можливість отримати про них інформацію.

Завдяки високому ступеню компактності електронних документів знижується необхідна площа для їх збереження. Електронні документи дають можливість вирішити проблему недостатньої площі фондосховищ.

Розвиток глобальної мережі створює нові можливості оперативного доступу користувачів до світових, національних і регіональних ресурсів.

Дослідження, проведені останнім часом науковими бібліотеками, свідчать, що з року в рік зростає попит користувачів на електронну інформацію. Сучасна модель обслуговування в науковій бібліотеці неможлива без надання інтернет-послуг. Бібліотеки формують конкурентоспроможне інформаційне середовище. Це приводить до змін у комплектуванні фондів. У бібліотеках створюють бібліотечні веб-сайти. Віртуальні довідкові служби дають можливість обслуговувати не тільки відвідувачів бібліотек, але й широкі кола користувачів книгарень, які не змогли отримати необхідної інформації.

Створення української віртуальної довідкової служби в бібліотеках тільки розпочалося, але перші результати свідчать про своєчасність і великі перспективи цього напряму діяльності, особливо для універсальних бібліотек.

Сучасний інтернет забезпечує доступ до фондів багатьох музеїв. Музейні сайти поділяють на сайти реально існуючих музеїв і музеїв віртуальних. Перші являють собою частину реально існуючих музеїв – художніх, історичних, етнографічних, археологічних та ін. Більшість сайтів – це стислі путівники по музею, які містять інформацію про історію музею, часи відвідувань, постійні експозиції, виставки, колекції та окремі предмети.

Всесвітній портал доступу до музеїв і культурної спадщини у мережі знаходиться за адресою www.museumland.сom. На ньому розташовано найбільшу у світі базу даних, яка містить понад 10000 посилань і більш ніж 110 сторінок (дані на початок 2000 р.).

Унікальний доступ до баз даних усіх музеїв Франції пропонує міністерство культури цієї країни. Доступ дає можливість робити пошук за темами, місцем знаходження, отримати посилання на Web-сайти музеїв (http://mistral.culture.fr:8004/cgi-bin/multione /MUSEOFILE).

Дослідна лабораторія музеїв Франції у Луврі зібрала колекцію з 26000 предметів культури, кожний з яких має 150 зображеннь.

Друга група музейних сайтів – це сайти віртуальних музеїв. Десять років тому в мережі було всього декілька таких музеїв. Сьогодні, наприклад, в Італії, їх понад 8000. Віртуальний музей Канади об’єднав предмети мистецтва, які зберігаються в різних колекція по всій країні. У Росії створено віртуальний Музей російського примітивізму (http://museum.ru/museum/primitiv). Картини на сайті можна замовляти у будь-якому порядку, за любими параметрами: художник, час створення і т.д.

В Уругваї, коли політичний режим не дозволив побудувати реальний художній музей, художники створили віртуальний. Тепер віртуальний музей мистецтв в Уругваї є, а в реальному житті його немає.

Музеї на своїх сайтах організовують віртуальні виставки картин окремих художників до їх ювілеїв, тематичні виставки.

Архівна справа – найбільш закрита частина культурної спадщини, але суттєві зміни, пов’язані з технологіями інформаційного суспільства, не оминули й цю сферу діяльності. Архіви створюють електронні бази даних з оцифрованими зображеннями й описами до них. Як приклад інтернет-каталогу можна навести каталог російського архіву “Персональный каталог фотодокументов Санкт-Петербурга” (http://www.photoarchive.spb.ru). Марбургський фотоархів надав доступ до мільйона фотографій зі своєї колекції у мережне користування.

У всесвітній павутині наведено й засоби масової інформації. Наприклад, німецьке наукове товариство забезпечує доступ до 439 електронних журналів видавництва “Шпрінгер”.

Для вчених і медичних працівників відкрито електронну базу даних “Медлайн”, яка містить дані про публікації у 3800 медичних журналах з наданням можливості замовити повний текст статті. Українські мас-медіа почали появлятися у мережі з середини 90 років XX ст. Поява мас-медіа в інтернеті географічно розширює аудиторію, руйнує кордони на політичній карті світу. Так, придбати в Україні газету, яку видано, наприклад, у Швейцарії або Нідерландах, досить складно, або зовсім неможливо. Інтернет глобалізує інформаційні процеси й продукти. Доступ до інформаційних продуктів інтернету можливий у будь-який час.

Нарівні з багатьма позитивними аспектами інформаційне суспільство несе людству ряд нових глобальних соціальних і технологічних проблем, які пов’язані насамперед з інформаційною безпекою. Перші негативні наслідки використання інформації суспільство відчуло вже зараз. Вони виявляються під час локальних військових конфліктів у вигляді агресивного інформаційного впливу не тільки на безпосередніх учасників військових конфліктів (солдат, офіцерів), але й на мирних громадян країн-учасників військового конфлікту і на все світове співтовариство.

Інформаційну агресію відчувають також окремі організації й громадяни у повсякденному житті. Потік пропагандистської інформації відчутний під час політичних кампаній (виборів, ювілеїв, референдумів). За допомогою сучасних технічних засобів, насамперед радіо, телебачення, інтернету, рекламна інформація різного характеру, яка використовує іноді й агресивні методи, все активніше проникає в професійне й особисте життя громадян.

Великий асортимент послуг, які надаються комп’ютерними мережами, включаючи покупку товарів, відвідування концертних залів, театрів, музеїв, спортивних змагань, письмове, усне спілкування з колегами й друзями, створення віртуальних підприємств, міст і навіть сімей, незважаючи на великі переваги, загрожує людству звуженням особистих контактів. Масове тиражування й розповсюдження продукції низької якості (художніх творів в галузі музики, кіно, художньої літератури) насаджують користувачам певні цінності, штампи, стереотипи.

Широке застосування інформаційних технологій привело до нової стратифікації суспільства – інформаційно багатих та інформаційно бідних країн. Слід враховувати, що 80 % обсягу інформації та інформаційних продуктів створюються англійською мовою, але 75 % людства її не знають.

Інформаційна нерівність, яка існує всередині деяких країн, призводить до поділу людей на елітну групу та на інших. До інших в першу чергу відносять сім’ї з невеликим доходом, мешканців сіл, людей похилого віку, інвалідів.

Задоволення багатьох важливих потреб індивіда, соціальних груп, суспільства в цілому залежить від стану інформаційних ресурсів, якими вони володіють і які перетворюються на основний ресурс суспільного розвитку. Суспільство все більше усвідомлює, що інформація – це не другорядний атрибут діяльності, а стратегічно важливий ресурс, ефективне використання якого дає можливість заощаджувати інші види ресурсів (сировинні, енергетичні, трудові). Тому нарівні з безпекою енергетичною, продовольчою розглядають питання інформаційної безпеки.

Останні роки продемонстрували чітку залежність процесів стабілізації й дестабілізації сучасних держав від того чи іншого функціонування їхньої інформаційної інфраструктури. У сучасному світі нова роль інформаційної складової робить можливим повалення урядів багатьох країн. Немає необхідності ані у військових діях, ані в кровопролитті. Так було в Албанії, Болгарії, Індонезії. Вибори в Югославії, де президента, який пережив дві війни й економічну блокаду, вдалося зняти суто мирними засобами – інформаційною компанією до й особливо після виборів. Сьогодні світ живе за іншою моделлю, ніж раніше, коли інформація не є наслідком події, а сама формує ті чи інші подальші події.

Інформаційна сфера стала сьогодні базовою для розвитку всіх інших сфер: економічної, політичної, військової, дипломатичної. Інформаційні ресурси країни відображають її статус на світовій арені. В інформаційному суспільстві, коли інформація стала продуктивною силою, деякі країни, такі, як Японія, вже можуть жити за рахунок продажу саме інформаційного продукту.

БІБЛІОГРАФІЧНИЙ СПИСОК

1. ДСТУ 2392-94. Інформація та документація. Базові поняття. Терміни та визначення. – К., 1999.

2. Блюменау Д.И. Информация и информационный сервис / Д.И. Блюменау. – М., 1989.

3. Бориснев С.В. Социология коммуникации / С.В. Бориснев. – М., 2003.

4. Винер Н. Кибернетика, или Управление и связь в животном и машине / Н. Винер. – М., 1983.

5. Воробьев Г.Г. Документ: информационный анализ / Г.Г. Воробьев. – М., 1973.

6. Дулатова А.Н. Информационная культура личности / А.Н. Дулатова, Н.Б. Зиновьева. – М., 2007.

7. Земсков А.И. Электронные библиотеки / А.И. Земсков. – М., 2003.

8. Зиновьева Н.Б. Документ в комуникации и восприятии / Н.Б. Зиновьева, И.А. Саякина, И.И. Пашнина. – Краснодар, 1995.

9. Інформаційна культура / за заг. ред. М.Я. Швеця, Р.А. Калюжного. – Ірпінь, 2007.

10. Кастельс М. Информационная эпоха: экономика, общество и культура / М. Кастельс. – М., 2000.

11. Комова М.В. Документознавча термінологія / М.В. Комова. – Л., 2003.

12. Корогодин В.И. Информация – основа жизни / В.И. Корогодин. – Дубно, 2000.

13. Коряковцева Н.А. Хрестоматия по информационной культуре / Н.А. Коряковцева. – М., 2007.

14. Кушнаренко Н.Н. Документоведение / Н.Н. Кушнаренко. – К., 2006.

15. Маклюэн М. Галактика Гутенберга: становление человека печатающего / М. Маклюэн. – М., 2005.

16. Національні бібліотеки світу на початку XXI століття /уклад. І. Цуріна, Л. Горбунова. – К., 2005.

17. Отле П. Библиотека, библиография, документация: избр. тр. пионера информатики: пер. с ан., фр. / П Отле. – М., 2004.

18. Публичные библиотеки в век цифоровой информации / под ред. П.А. Козаченкова. – М., 2004.

19. Современная западная социология. Словарь. – М., 1990.

20. Современный словарь иностранных слов. – М., 1993.

21. Соколов А.В. Общая теория социальной коммуникации / А.В. Соколов. – СПб., 2002.

22. Справочник информационного работника / Науч. ред. Р.С. Гиляревский, В.А. Минкина. – СПб, 2005.

23. Столяров Ю.Н. Документные ресурсы / Ю.Н. Столяров. – М., 2001.

24. Чекмарьов А. Національна система електроних бібліотек / А. Чекмарьов. – К., 1998.

25. Шарков Ф.Э. Теория коммуникаций (базовый курс) / Ф.Э. Шарков. – М., 2004.

26. Шенон К. Работа по теории информации и кибернетике / К. Шенон. – М., 1963.

27. Швецова-Водка Г.М. Документознавство / Г.М. Швецова-Водка. – К., 2007.

28. Шлыкова О.В. Культура мультимедиа / О.В. Шлыкова. – М., 2004.

 

ЗМІСТ

ПЕРЕДМОВА.. 3

1. ПРЕДМЕТ І ЗАВДАННЯ КУРСУ “ДОКУМЕНТНО-ІНФОРМАЦІЙНІ КОМУНІКАЦІЇ” 4

1.1. Предмет і завдання курсу. 4

1.2. Комунікація як предмет наукового дослідження. 4

1.3. Поняття комунікації 6

1.4. Співвідношення понять “знання”, “інформація”, “документ”. 8

2. МІСЦЕ І РОЛЬ ДОКУМЕНТНО-ІНФОРМАЦІЙНИХ КОМУНІКАЦІЙ
У СУСПІЛЬСТВІ 11

2.1. Співвідношення документної і недокументної комунікацій. 11

2.2. Модель документно-інформаційної комунікації 12

2.3. Канали документної комунікації, їх еволюція. Дерево комунікаційних каналів 13

2.4. Комунікаційно-інформаційні бар’єри. 16

3. ІНФОРМАЦІЙНІ ВЛАСТИВОСТІ Й КОМУНІКАЦІЙНІ
МОЖЛИВОСТІ ДОКУМЕНТА.. 17

3.1. Місце документа в документно-інформаційних комунікаціях. 17

3.2. Функції документа. 18

3.3. Властивості, які впливають на цінність документів. 20

3.4. Документна інформація і її властивості 23

3.5. Інформаційні рівні документа. Обсяг документної інформації 24

3.6. Проблеми старіння документної інформації і документів. 26

4. ДОКУМЕНТНО-ІНФОРМАЦІЙНА КОМУНІКАЦІЙНА СИСТЕМА.. 28

4.1. Суть і цільове призначення документно-інформаційної системи. 28

4.2. Підсистеми документно-інформаційної комунікаційної системи. 29

4.3. Документно-інформаційні інститути і їх призначення. 31

5. ЕВОЛЮЦІЯ ДОКУМЕНТНО-ІНФОРМАЦІЙНИХ
КОМУНІКАЦІЙНИХ СИСТЕМ.. 35

5.1. Поняття документно-інформаційної комунікаційної системи. 35

5.2. Характеристика рукописної ДІКС.. 36

5.3. Мануфактурна ДІКС.. 38

5.4. Індустріальна ДІКС.. 41

6. ДОКУМЕНТНО-ІНФОРМАЦІЙНІ КОМУНІКАЦІЇ

В ІНФОРМАЦІЙНОМУ СУСПІЛЬСТВІ 43

6.1. Основні риси інформаційного суспільства. 43

6.2. Історія виникнення глобальної комунікаційної системи інтернет. 45

6.3. Інтернет як гіпертекстова і гіпермедійна система. 47

6.4. Нові інформаційні технології 48

6.5. Документно-комунікаційні інститути в період інформаційної трансформації суспільства. 49

БІБЛІОГРАФІЧНИЙ СПИСОК.. 54