Соціальна група як основа соціальної організації

 

Поняття "соціальна група" є одним з найважливіших у соціології. Існує декілька типів соціальних спільнот, до яких з точки зору здорового глузду застосовується поняття "соціальна група". Іноді термін "група" позначає декількох індивідів, які фізично, просторово знаходяться в одному місці (індивіди, які їдуть в одному вагоні поїзда, або ті, які на зупинці чекають трамвай № 2 і т.п.) Таку територіальну співдружність важко вважати соціальною групою з точки зору соціології. Це - агрегація - певна кількість людей, що зібралися в єдиному фізичному просторі і не взаємодіють свідомо.

Доволі часто можно почути або прочитати наприклад про "вікову групу молоді від 18 до 22". Таке розуміння групи теж не можна вважати науковим. Це соціальна спільнота, що об"єднує людей з надіндивідуальними зв'язками. Що ж тоді можна назвати соціальною групою?

Соціальна група - це сукупність індивідів, що взаємодіють певним чином на підставі спільних очікувань кожного члена групи відносно інших.

Суттєвими моментами в цьому визначенні групи будуть:

• наявність взаємодій між її членами;

• спільні очікування кожного члена групи відносно інших її членів.

Отже двоє, що чекають автобус на зупинці, не є групою, але в принципі можуть стати нею, якщо почнуть бесіду, бійку або якийсь інший вид взаємодії із взаємними очікуваннями. Люди, які стоять біля прилавка в магазині, утворюють чергу, тобто агрегацію з точки зору соціології. Продавець пропадає, він відсутній впродовж тривалого часу. Що відбувається в тому випадку? Люди в черзі починають взаємодіяти заради досягнення спільної мети - повернути продавця на його робоче місце. Агрегація, таким чином за певних обставин перетворюється на групу. Але ця новоутворена група є, як правило, випадковою, стихійною, в ній відсутні стійкі очікування, а взаємодія відбувається в односторонньому порядку. Такі спонтанні, нестійкі групи називають протогрупами (або квазігрупами). Для протогрупи характерні:

· спонтанність утворення;

· нестійкість взаємозв'язків;

· відсутність різноманітних форм взаємодії (прийом або передача інформації, вираз протесту або радості);

· короткочасність сумісних дій. Протогрупи найчастіше існують недовго, після чого розпадаються, або під впливом ситуації перетворюються у стійкі соціальні групи.

Серед типів протогруп соціологи розрізняють аудиторію, натовп, соціальне коло. Аудиторія - соцільна спільність людей, що об"єднуються взаємодією з комунікатором - індивідом або групою, що володіє інформацією та доводить її до цієї спільності. Характерною рисою аудиторії, як протогрупи, є одностороння взаємодія, слабкий зворотній зв"язок аудиторії з комунікатором. У повсякденному житті нам доволі часто доводиться зустрічатися з аудиторіями: лектор із студентською аудиторією, тамада за святковим столом, уявна теле- і радіоаудіторія.

Натовп - це тимчасове скупчення людей, об'єднаних у замкнутому фізичному просторі спільністю інтересів та емоцій. Натовп - це трішки більше, ніж просто агрегація. Фізично обмежений простір призводить до соціальної взаємодії навіть в тих випадках, коли люди у натовпі намагаються уникнути міжособистісного контакту. Усвідомлення присутності інших людей навколо веде до неявного, але багатого на враження взаємообміну, що базується на спілкуванні з уникненням контакту очей, на міміці обличчя, жестах, позах і навіть стилях одягу. Натовпи доволі сильно розрізняються за характером і поведінкою. Однак найчастіше вони мають визначені спільні характеристики:

- навіюваність (люди, що знаходяться у натовпі з більшою ймовірністю сприймають думки, почуття та дії більшості);

- анонімність (індивід відчуває себе незначною, невпізнаною частинкою великого цілого);

- спонтанність (люди, які складають натовп мають тенденцію до більш спонтанної манери поведінки, їх поведінка у натовпі залежить виключно від емоцій);

- невловимість (оскільки люди у натовпі анонімні, вони починають відчувати себе поза соціальним контролем. Здійснюючи акти вандалізму - побиття вітрин футбольними фанатами - кожен з учасників знімає з себе за це відповідальність, перекладає її на натовп у цілому).

Механізми утворення натовпу, ірраціональна та часто деструктивна поведінка індивіда у діючому натовпі завжди цікавили вчених-соціологів та психологів. Французський учений Г. Лебон ще у 1895 році запропонував вважати "колективну душу", яка з"являється у натовпі, відповідальною за те, що свідомість у окремих особистостей пригнічується або майже повністю зникає. Іншим напрямком дослідження натовпу стала теорія "нових специфічних норм", що була розроблена американським соціологом Р.Тернером у 1964 році. Згідно цієї теорії, поведінка натовпу є унікальним феноменом, що полягає у тому, що в ході взаємодії виникає і починає швидко розвиватися комплекс специфічних норм. Тернер вважає, що з самого початку люди у діючому натовпі мають різні мотиви і установки. Одні члени є імпульсивними учасниками, інші - пасивними спостерігачами, треті -висловлюють думку, дають поради і т.п. В ході взаємодії індивідів у натовпі починають утворюватися нові специфічні норми. Творці їх -найбільш активні особистості. В тому випадку, якщо дані норми не влаштовують більшість натовпу, ці особистості усуваються і на їх місце приходять нові активні люди. Знаходження у замкнутому просторі і наявність ідентичних цілей сприяють швидкому прийняттю норм, що виникають, або відмові від них, соціальному контролю за їх дотриманням зі сторони більшості. В такий спосіб дії особистостей у натовпі стають односпрямованими та відносно впорядкованими, натовп починає діяти.

Серед протогруп найбільш близькими до стійких соціальних груп є соціальні кола. Соціальні кола - це соціальні спільноти, які утворюються з метою обміну інформацією між її членами. Ці спільності не ставлять перед собою якихось спільних цілей, не приймають сумісних зусиль, не мають виконавчого апарату. Основна функція соціальних кіл полягає в обміні поглядами, новинами, коментарями, аргументами. Кола - це спільноти людей, що дискутують.

Вузька спрямованість взаємодій, пасивність та відсутність єдності роблять соціальні кола нестійкими соціальними утвореннями. Разом з тим індивіди, які їх формують, проходять певний відбір в основному за двома критеріями:

1) спільна зацікавленість у темі дискусії (так утворюються, наприклад, гуртки за інтересами, кола футбольних уболівальників, що обговорюють результати останнього матчу, збори людей на "клумбі", що обговорюють останні політичні новини);

2) належність до певної субкультури (наприклад, ділові кола, які об’єднують бізнесменів, кола вищих верств населення, кола професіоналів і т.п.).

Отже, протогрупи можуть розглядатися як перехідні утворення на шляху до стійких соціальних груп із стійкими взаємозв'язками.

Соціальні групи - це спільноти людей із стійкими взаємодіями та наявними взаємними очікуваннями, координацією дій, кооперацією та солідарністю з приводу спільних цілей та культурних взірців.

Суттєвими для соціальної групи виявляються:

· певний визначений спосіб взаємодії між членами групи. Члени дворової тусовки (прикладом такої групи можна вважати Тимура і його команду з одноіменної повісті А.Гайдара) разом гуляють по вулицях, планують спільні дії, зобов’язані захищати один одного у випадку нападу на одного з них. Спілкуватися з іншими, так як із своїми, заборонено;

· членство, почуття належності до даної групи. Члени тусовок тиснуть на підлітків, щоб вони приєднувалися до них, вступ у тусовку часто супроводжується таємними ритуалами. Для того, щоб стати членом банди (кримінальної тусовки) підліток повинен виявити сміливість, здійснити акт насильства стосовно ворогуючої тусовки. Як правило якийсь зовнішній знак символізує членство у тусовці: кульчики, хустинка, татуювання;

· групова ідентичність - інші, оточуючі сприймають членів соціальної групи як єдине ціле.

Соціологи, що вивчають суспільство, зустрічаються з численними різноманітними групами. Класифікація соціальних груп дозволяє виділяти та оцінювати основні види груп, а також визначати ступінь групової та міжгрупової взаємодії.

Інгрупа та аутгрупа. Кожен індивід виділяє певну кількість груп, до яких він належить, та визначає їх як "свої" - "моя сім’я", "моя професійна група", "моя компанія" і т.п. Такі групи можна вважати інгрупами, тобто тими, до яких він відчуває свою належність і в яких він ідентифікується з іншими членами в такий спосіб, що розцінює членів групи як "ми". Інші групи, до яких індивід не належить - інші сім’ї, інші компанії друзів, інші професійні та релігійні групи - будуть для нього аутгрупами, до яких він підбирає символічне значення "вони", "інші". У примітивних суспільствах, де люди живуть малими групами, що, як правило, являють собою клани родичів, родинні відносини у більшості випадків і визначають природу інгруп та аутгруп. Якщо люди зустрічаючись не виявляють родинних відносин, вони відчувають себе вороже налаштованими один до одного і, як правило, діють вороже, відповідно до своїх почуттів. У сучасному суспільстві відносини між членами суспільства будуються на багатьох типах зв’язків крім родинних, але відчуття інгрупи, пошук її членів серед інших людей залишаються дуже важливими для кожної людини. Коли індивід попадає у середовище незнайомих йому людей, він, перш за все, намагається знайти тих, хто складає його соціальну верству або клас, хто дотримується одних з ним політичних поглядів і т.і. Ймовірно, що ознакою людей, які належать до однієї інгрупи, повинно бути те, що вони поділяють певні почуття і думки, наприклад, дотримуються єдиних поглядів щодо сфер активності та життєвих цілей. Члени аутгрупи можуть мати багато рис та ознак, спільних для всіх груп даного суспільства, можуть поділяти спільні для всіх почуття та устремління, але в них завжди є визначені риси та ознаки, почуття, що відрізняють їх від членів інгрупи. А тому люди підсвідомо та непримусово відзначаються ці риси, поділяючи незнайомих раніше людей на "ми" та "інші". Аутгрупи, як правило, сприймаються індивідами стереотипно. Соціальний стереотип - це образ групи або категорії людей. Оцінюючи дії якоїсь групи людей, ми часто незалежно від нашого бажання приписуємо кожній людині, що входить в групу, деякі риси, які, на нашу думку, характеризують групу в цілому. Наприклад, є думка, що всі негри більш пристрастні та темпераментні, ніж представники європеїдної раси, всі французи - легковажні, англійці - замкнуті та мовчазні, жителі міста Н. - тупі. Стереотипи постійно народжуються, змінюються, зникають тому, що вони необхідні для членів соціальної групи. За допомогою стереотипів ми отримуємо лаконічну інформацію про тих, хто нас оточує, про аутгрупи, саме така інформація визначає наше ставлення до інших груп, дозволяє орієнтуватися у цих численних групах (зокрема ділити їх на ворогів та друзів) і, в кінцевому рахунку, визначати лінію поведінки у спілкуванні з представниками аутгруп.

Соціологи використовують термін "референтна група" для позначення групи, чиї стандарти та думки є для нас важливими. Це реальна або уявна соціальна спільнота, з якою індивід співвідносить себе як з еталоном, на норми, цінності, думки якої він орієнтується у своїй поведінці та самооцінці. В процесі формування своїх установок та переконань, а також у своїх діях люди порівнюють або ідентифікують себе з іншими людьми або групами людей, чиї установки, переконання та дії сприймаються ними як такі, які можна наслідувати. В реальному житті люди не зобов’язані бути членами тих груп, з якими вони себе співвідносять. Один із способів пояснення голосування робітничого класу Великої Британії за консервативну партію базується на тому, що установки цих виборців формуються через порівняння або ідентифікацію із середнім класом.

Первинні та вторинні групи. Первинні групи - найважливіші групи, до яких людина належить. Як правило, первинними вважають сім’ю та групу найближчих друзів. Первинні групи характеризуються тісною взаємодією прямого безпосереднього характеру, члени первинних груп прив’язані один до одного як правило емоційно. Ранні та, як правило, тісні групові узи дуже важливі для розвитку смислу людської ідентичності. У первинній групі нуклеарної сім’ї члени її бачать один одного досить часто і залишаються членами такої групи навіть тоді, коли деякі з них залишають сім’ю і створюють власну сімейну групу, вони довіряють один одному, вони прив’язані один до одного і до групи в цілому незалежно від тих завдань, які вони як група намагаються виконати. Людині, як правило, дуже важко залишити таку первинну групу. Члени групи підлітків, діти і батьки у родині, члени сільської общини не можуть так просто покинути свою підліткову групу, сім’ю або общину. Це важко зробити з точки зору емоційного стану або традицій, занадто багато нас пов’язує з первинною групою, значна частина нашого життя проходить саме у первинних групах, а тому первинні групи суттєво впливають на наші почуття, цінності, поведінку. Люди можуть поважати та намагатися підтримувати те, що вони переживають у первинних групах, а можуть це не підтримувати і не поважати, але мало ймовірно, що вони можуть ігнорувати первинні групи.

Вторинні групи є менш інтимними, ніж первинні. В таких групах взаємодія опосередкована і здійснюється заради виконання спільних завдань. Студенти одного курсу, які збираються послухати лекцію, складають таку вторинну групу. Вони можуть не бачити один одного кожен день. Після лекції, як правило, вони розходяться по своїх справах. Вони не знають, як поведуть себе однокурсники в різних ситуаціях (на відміну від членів родини, яких маємо можливість спостерігати у різноманітних ситуаціях, а тому в чомусь передбачати їх поведінку). Студенти виконують спільне завдання (навчання), але поза тим їх (принаймі всіх разом) мало що об’єднує.

Люди, які працюють разом можуть формувати як вторинні, так і первинні групи. Для більшості людей однокурсники, колеги по роботі, співробітники являють собою приклад вторинних груп. Аналіз соціальної структури суспільства потребує, щоб як одиниця дослідження виступала елементарна частинка суспільства, яка зосереджує у собі всі види соціальних зв’язків. Як таку одиницю аналізу було обрано малу групу, що стала постійним необхідним атрибутом всіх видів соціологічних досліджень. Мала група - це група, в якій суспільні відносини виступають у формі безпосередніх особистісних контактів. Це тільки ті групи, в яких індивіди мають особистісні контакти кожен з кожним. Виробнича бригада, де всі знають один одного та спілкуються між собою в ході роботи - це мала група, а з іншого боку колектив цеху, де робітники не мають постійного особистісного спілкування - це велика група. Мала група може бути як первинною, так і вторинною в залежності від того, який тип відносин встановився між її членами. Велика група може бути тільки вторинною. Численні дослідження свідчать, що малі групи відрізняються від великих не тільки розмірами, але і якісно іншими соціально-психологічними характеристиками. Як правило, малі групи у своїй постійній діяльності не орієнтуються на кінцеву групову мету, в той час як діяльність великих груп раціоналізована до тої міри, що втрата мети як правило призводить до їх розпаду. В малій групі особливого значення набуває такий засіб контролю та здійснення спільної діяльності як групова думка. Особистісні контакти дозволяють всім членам групи брати участь у конструюванні групової думки та контролі за конформізмом членів групи стосовно цієї думки.

Мала соціальна група являє собою елементарну частинку соціальної структури, де народжуються соціальні процеси, відстежуються механізми згуртованості, виникнення лідерства, рольових взаємин. Процеси, що характеризують функціонування групи, взаємодію членів групи між собою носять назву групової динаміки.

Однією з важливих проблем групової динаміки є комунікаційні зв’язки між її членами. Комунікація - це основа структури групи, показник фізичної та соціальної близькості індивідів. Вплив різних способів комунікації на діяльність групи досліджувався А. Бавеласом. Він розглядав результати діяльності груп, які складалися з п"яти членів в умовах різних способів комунікації, які він назвав умовно так "коло", "змія", "штурвал", "ігрек", "павутиння". Бавелас встановив, що схеми комунікацій у виконанні групового завдання в значній мірі впливають на результати дії групи. Наприклад, для виконання нескладних завдань в обмежений час найбільш ефективним способом комунікації виявляється "штурвал", тому що в даному випадку спілкування членів групи між собою виключається. Вони можуть контактувати тільки з лідером в центрі "штурвала", який отримує інформацію від всіх, переробляє її та видає управлінські вказівки. Для виконання творчих робіт, де потрібно дотримуватись рівності при прийнятті рішень, підходить спосіб комунікації "коло". Жоден із членів групи не перевантажений інформацією, кожен знаходиться у рівному становищі і може отримувати інформацію від будь-якого члена групи, тут можливий зворотній зв’язок. "Коло" дозволяє групі швидче орієнтуватися на нові завдання, ніж це відбувається у групах з іншими видами комунікацій. Кожен спосіб комунікації, таким чином, приводить до різних результатів групової діяльності.

До процесів групової динаміки можна віднести: керівництво і лідерство, формування групової думки, згуртованість групи, конфлікти. груповий тиск та інші способі регуляції поведінки членів групи, які набувають особливої значимості для специфічних соціальних груп - організацій.