Мы поможем в написании ваших работ!
ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
|
Спеціальні функції державного управління
Похожие статьи вашей тематики
Функція планування – це основна частина всіх систем управління, процес, за допомогою якого система пристосовує свої ресурси до змін зовнішніх і внутрішніх умов.
| Стратегічне планування – це систематичний процес, за допомогою якого органи державного управління прогнозують і планують свою діяльність на майбутнє.
|
Основні ознаки управлінських рішень:
| · рішення передбачає наявність можливих варіантів дій та вибору одного з них у відповідності з існуючими обставинами, інтересами і потребами;
| · вибір варіанту дій є результатом свідомої, розумово-психологічної діяльності керівника;
| · необхідність та головний зміст рішення визначається метою спільної діяльності. З мети воно виходить, на її досягнення орієнтується;
| · володіє активізуючою та організуючою силою;
| · в основі організаційного рішення лежить організаційна діяльність людей.
|
Основні блоки процесу вироблення управлінських рішень
Функція організації діяльності
Інтеграція – це процес досягнення єдності зусиль усіх підсистем (підрозділів) організації для здійснення її функцій та цілей.
|
Делегування – це передача завдань і повноважень особі, яка бере на себе відповідальність за їх виконання. Якщо керівник не делегував свою роботу іншим, він змушений виконувати її сам.
|
Відповідальність це зобов’язання виконувати поставлені завдання та відповідати за їх позитивне вирішення. Відповідальність не може бути делегована.
|
Повноваження це обмежене право використовувати ресурси організації і спрямовувати зусилля її співробітників на виконання поставлених перед організацією завдань.
|
Види повноважень
Організаційна структура — це форма організації системи управління, що визначає сукупність стійких зв’язків системи, спосіб організації та взаємодії елементів системи та зв’язків між ними.
| Організаційну структуру визначають також як управлінську категорію, яка відображає організаційний бік відносин управління і становить єдність рівнів і ланок управління у їх взаємозв’язку.
|
Ланка управління це відокремлений орган, який здійснює функції управління і наділений для цього певними правами для їх реалізації, визначеною відповідальністю за виконання функцій та використання прав.
|
Рівень управління це сукупність ланок управління на певному щаблі ієрархії управління. Вони відображають послідовність підпорядкування одних ланок іншим зверху донизу.
|
При побудові структури в державному управлінні повинно бути оптимальним співвідношення централізації та децентралізації.
|
Переваги:
| Недоліки:
| Ø покращується контроль та координація;
Ø узгоджуються інтереси груп;
Ø ефективно використовується центральний апарат.
| Ø підвищується час прийняття рішень;
Ø придушується ініціатива;
Ø затримується підвищення кваліфікації управлінців.
|
Переваги:
| Недоліки:
| Ø дозволяє швидко розробляти і приймати рішення;
Ø об’єктивно відображає в цих рішеннях конкретну ситуацію;
Ø дозволяє відмовитись від детальних інструкцій з центру та знизити інформаційні потоки.
| Ø має місце ігнорування загальнодержавних інтересів і цілей, слабко враховується реальна ситуація за межами підрозділів, у результаті чого рішення слабо скоординовані з роботою інших підрозділів.
|
Функція мотивації — це процес, що здійснюється керівниками рівнів управління та полягає у виявленні мотивів і розробці стимулів до діяльності, створенні умов для досягнення індивідом особистих цілей і цілей організації.
|
Спонукання – це відчуття нестачі чогось, що має певну спрямованість прояв потреби, сконцентрований на досягненні мети.
| Потреба– це фізіологічна чи психологічна нестача чогось.
| |
Винагорода – це все, що людина вважає цінним для себе. Через різні поняття цінностей у різних людей існують різні поняття винагороди.
|
Державний контроль (нагляд) — це одна із форм здійснення державної влади, забезпечення додержання законів та інших нормативних актів, що видаються органами держави, система державних органів перевірки.
|
Принципи контролю
У державному управлінні внутрішній контроль здійснюється з боку:
| ü Президента України;
| ü Кабінету Міністрів України;
| ü Центральних органів виконавчої влади.
|
Контроль за діяльністю апарату державного управління є однією з форм соціального контролю.
|
Таблиця
Форми зовнішнього контролю в державному управлінні:
Конституційний контроль
| Завданням конституційного контролю є забезпечення відповідності законів та інших правових актів Президента України, органів законодавчої та виконавчої влади Конституції України. Закон про Конституційний Суд України визначив дві основні сфери застосування конституційної юрисдикції — це перевірка конституційності нормативно-правових актів (конституційний контроль) і офіційне нормативне тлумачення Конституції України та законів.
Конституційний Суд вирішує спори про компетенцію, що свідчить про складність правовідносин, які зумовлюють потребу в розробці відсутнього в Основному Законі принципу єдності влади.
| Парламентський контроль
| Реалізується під час формування Кабінету Міністрів, призначення вищих посадових осіб, їх періодичних звітів. Під час формування уряду останній має подати програму діяльності, з якою парламент погоджується, результатом чого є затвердження (не затвердження) складу уряду.
Парламент може створювати спеціальні слідчі комісії.
| Судовий контроль
| Судовий контроль в Україні носить непрямий характер, оскільки контролюється не законність самих законів, а законність нормативно-правових актів, які базуються на законах, та законність дій службових осіб, які виконують ці закони.
Основними завданнями судового контролю є здійснення контролю за цільовим використанням бюджетних коштів, збереженням державного майна, економним використанням матеріальних і фінансових ресурсів, за виконанням запланованих завдань, правильністю ведення бухгалтерського обліку, а також виявлення та усунення фактів порушення фінансової дисципліни, перекручення звітності на підприємствах, в установах і організаціях, що належать до сфери управління міністерств, інших центральних органів виконавчої влади.
| Фінансовий контроль
| Поширюється на всі галузі державного управління. Спеціальну функцію контролю також виконують контрольно-ревізійна, податкова, митна служби, Національний банк України.
| Громадський контроль
| Здійснюється для попередження порушень у сфері виконавчої влади і базується на правових засадах. Суб'єктами виступають громадські об'єднання: політичні партії, профспілки, органи самоорганізації населення, трудові колективи, збори громадян за місцем проживання, окремі громадяни.
| Прокурорський нагляд
| Здійснює загальний нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, посадовими особами та громадянами.
|
Організаційна структура управління – це форма організацій системи управління, що визначає сукупність стійких зв’язків системи, забезпечує її цілісність і тотожність самій собі, тобто збереження основних властивостей при різних внутрішніх і зовнішніх зв’язках; спосіб організації і взаємодії елементів системи і зв’язків між ними, є певною характеристикою процесів, які відбуваються між елементами системи.
|
Під організаційною структурою державного управління прийнято розуміти державно-управлінську категорію, що характеризує відносини сукупності ланок апарату державного управління та наявних організаційних зв’язків між ними, які виражають взаємодію і координацію елементів усередині даної системи. Структура відображає склад елементів, внутрішню форму організації системи, її статику, тоді як організаційні відносини забезпечують ефективність структурних зв’язків. Взаємозв’язок і субординація елементів структури динамічні, оскільки мають рухатися слідом за об’єктом управління, що змінюється. Відтак йдеться про сукупність управлінських ланок, що мають бути розміщені в суворій співпідлеглості і забезпечувати взаємозв’язок між суб’єктом і об’єктом управління.
|
Організаційна структура – один з основних елементів управління організацією. Вона характеризується розподілом цілей і завдань управління між підрозділами і службовцями організацій.
|
Функції і структура управління – дві нерозривно взаємозв`язані та взаємообумовлені сторони одного цілого, а саме організації системи управління, що виступають відповідно як зміст і форма процесу управління. Взаємообумовленість функцій і структури управління передбачають первинність функцій і вторинність структури управління. Первинність та вторинність функцій і структури відносні, а не абсолютні.
|
ПЕРЕВАГИ ТА НЕДОЛІКИ ОРГАНІЗАЦІЙНИХ СТРУКТУР
| Переваги
| Недоліки
| Лінійна структура
| Жорстко формалізована, додає стійкості, надійності, оперативності, послідовності. Сприятлива для чіткого проведення в життя владних вимог, узгодженості дій виконавців
| Слабо виражені зворотні зв’язки, відсутні ланки з планування і підготовки рішень, спостерігається перевантаженість інформацією
| Функціональна структура
| Дозволяє під кожну з функцій управління підібрати високопрофесійний апарат, забезпечити високий рівень стандартизації та формалізації управлінських процесів, виключити дублювання, зменшити потребу у фахівцях широкого профілю. Сприятлива для організації забезпечувальної діяльності
| Складність міжфункціональної координації (проявляється у спробі надання пріоритету специфічним цілям), тенденція надмірної централізації, довготривалість процедур прийняття рішень, нездатність до оперативних структурних перебудов
| Лінійно-функціональна структура
| Поєднує перевагу лінійної і функціональної структур. Забезпечує розподіл праці, коли одні органи ухвалюють управлінські рішення і владно проводять їх в життя, а ін. забезпечують їх різноманітною інформацією. В результаті підвищується рівень держ. управління. Найбільш ефективна – апарат управління виконує рутинну роботу, що часто повторюються і змінюються. Її переваги: більш обґрунтована підготовка планів і рішень, вивільнення лінійних управлінців від ґрунтовної аналітичної роботи, залучення професіоналів у функціональні підрозділи
| Відсутність тісних взаємозв’язків і взаємодії на горизонтальних рівнях, погіршення відповідальності за рішення, оскільки приймають їх одні суб’єкти управління, а реалізують як правило інші, тенденція до надмірної децентралізації
| Дивізіональна структура
| Поєднує автономність підрозділів з центрально контрольованим процесом розподілу ресурсів і оцінки результатів
| Зростання управлінської вертикалі, поява проміжних рівнів управління для координації роботи окремих груп, відділів, дублювання функцій управління на різних рівнях, зростання чисельності штату
| Матрична структура
| Дозволяє швидко адаптуватися до змін умов діяльності організації, сприяє творчості управлінців, раціональному використанню персоналу за рахунок спеціалізації різних видів робіт, посилення демократичних принципів керівництва і мотивації, посилення контролю за виконанням завдань проектів, делегування повноважень від керівників служб керівникам проектів на час їх виконання, підвищення особистої відповідальності за виконання роботи.
| Складна система субпідлеглості, що іноді ускладнює розподіл завдань та витрати часу, присутність конкуренції між керівниками проектів, складнощі при освоєнні нових проектів
|
Переваги та недоліки централізації та децентралізації державного управління подано в додатку А.
Контроль в державному управлінні – одна із найважливіших функцій державної влади та управління, яка дозволяє порівняти фактичний стан у тій чи іншій галузі з вимогами, які поставлені перед нею; виявити недоліки та помилки в роботі і попередити їх, оцінити відповідність здійснення інших функцій управління завданням, що поставлені перед ним. Контроль стає можливим завдяки наявності суб’єкта, об’єкта управління та взаємозв’язку між ними. Відповідно контроль як тип відносин є ставленням суб’єкта до власної діяльності або до діяльності інших суб’єктів з точки зору дотримання певних норм. За допомогою контролю суб’єкт управління отримує інформацію для коригування управлінської діяльності. Діяльність об’єднаних в певну структуру суб’єктів контролю, що спрямована на досягнення управлінських цілей і заснована на використанні принципів, типів, методів і технологій контролю, визначається як процес контролю.
|
Для забезпечення ефективності контролю він повинен відповідати вимогам об’єктивності, плановості, систематичності, комплексного підходу до оцінки стану справ, гласності, дієвості, особистої відповідальності керівника за стан і організацію контролю.
|
Президентський контроль. Контрольні повноваження
Рис. Контроль у державному управлінні
Завдання Президентського контролю – своєчасне відстеження невідповідностей та недоліків, підготовці пропозицій Главі держави з усунення негативних тенденцій в управлінській діяльності, виявлення чинників, що їх породжують, запобігання негативним явищам і недопущення їх надалі.
|
Контрольна функція Президента України обумовлена необхідністю контролювати реалізацію рішень та актів Глави держави а також його повноваженнями відносно органів, відповідальних перед ним. Сутність цієї функції – визначення фактичного стану в тій чи іншій галузі або сфері та порівнянні досягнутого з поставленими вимогами, аналізі відхилень у виконанні завдань та причин цих відхилень, а також оцінці діяльності й доцільності обраного шляху вирішення суспільних проблем.
|
Громадський контроль – один з видів соціального контролю, який здійснюється об’єднаннями громадян та самими громадянами, механізмів участі громадян в управлінні державними справами, контролю за діяльністю органів влади та важливий чинник забезпечення законності у сфері державного управління, без якого існування демократії неможливе.
|
|