Спеціальні функції державного управління

 

 

Функція планування – це основна частина всіх систем управління, процес, за допомогою якого система пристосовує свої ресурси до змін зовнішніх і внутрішніх умов.

Стратегічне планування – це систематичний процес, за допомогою якого органи державного управління прогнозують і планують свою діяльність на майбутнє.

Основні ознаки управлінських рішень:

· рішення передбачає наявність можливих варіантів дій та вибору одного з них у відповідності з існуючими обставинами, інтересами і потребами;

· вибір варіанту дій є результатом свідомої, розумово-психологічної діяльності керівника;

· необхідність та головний зміст рішення визначається метою спільної діяльності. З мети воно виходить, на її досягнення орієнтується;

· володіє активізуючою та організуючою силою;

· в основі організаційного рішення лежить організаційна діяльність людей.

Основні блоки процесу вироблення управлінських рішень

Функція організації діяльності

Інтеграція – це процес досягнення єдності зусиль усіх підсистем (підрозділів) організації для здійснення її функцій та цілей.

 

 

Делегування – це передача завдань і повноважень особі, яка бере на себе відповідальність за їх виконання. Якщо керівник не делегував свою роботу іншим, він змушений виконувати її сам.

 

 

Відповідальність це зобов’язання виконувати поставлені завдання та відповідати за їх позитивне вирішення. Відповідальність не може бути делегована.

 

 

Повноваження це обмежене право використовувати ресурси організації і спрямовувати зусилля її співробітників на виконання поставлених перед організацією завдань.

 

Види повноважень

 

 

 

 

Організаційна структура — це форма організації системи управління, що визначає сукупність стійких зв’язків системи, спосіб організації та взаємодії елементів системи та зв’язків між ними.

Організаційну структуру визначають також як управлінську категорію, яка відображає організаційний бік відносин управління і становить єдність рівнів і ланок управління у їх взаємозв’язку.

 

Ланка управління це відокремлений орган, який здійснює функції управління і наділений для цього певними правами для їх реалізації, визначеною відповідальністю за виконання функцій та використання прав.

 

Рівень управління це сукупність ланок управління на певному щаблі ієрархії управління. Вони відображають послідовність підпорядкування одних ланок іншим зверху донизу.

 

 

При побудові структури в державному управлінні повинно бути оптимальним співвідношення централізації та децентралізації.

Переваги:	Недоліки:
Ø покращується контроль та координація; Ø узгоджуються інтереси груп; Ø ефективно використовується центральний апарат.	Ø підвищується час прийняття рішень; Ø придушується ініціатива; Ø затримується підвищення кваліфікації управлінців.

 

Переваги:	Недоліки:
Ø дозволяє швидко розробляти і приймати рішення; Ø об’єктивно відображає в цих рішеннях конкретну ситуацію; Ø дозволяє відмовитись від детальних інструкцій з центру та знизити інформаційні потоки.	Ø має місце ігнорування загальнодержавних інтересів і цілей, слабко враховується реальна ситуація за межами підрозділів, у результаті чого рішення слабо скоординовані з роботою інших підрозділів.

 

Функція мотивації — це процес, що здійснюється керівниками рівнів управління та полягає у виявленні мотивів і розробці стимулів до діяльності, створенні умов для досягнення індивідом особистих цілей і цілей організації.

 

 

 

Спонукання – це відчуття нестачі чогось, що має певну спрямованість прояв потреби, сконцентрований на досягненні мети.
Потреба– це фізіологічна чи психологічна нестача чогось.

 

Винагорода – це все, що людина вважає цінним для себе. Через різні поняття цінностей у різних людей існують різні поняття винагороди.

 

Державний контроль (нагляд) — це одна із форм здійснення державної влади, забезпечення додержання законів та інших нормативних актів, що видаються органами держави, система державних органів перевірки.

 

Принципи контролю

 

 

 

У державному управлінні внутрішній контроль здійснюється з боку:

ü Президента України;

ü Кабінету Міністрів України;

ü Центральних органів виконавчої влади.

 

 

Контроль за діяльністю апарату державного управління є однією з форм соціального контролю.

 

 

Таблиця

Форми зовнішнього контролю в державному управлінні:

 

Конституційний контроль	Завданням конституційного контролю є забезпечення відповідності законів та інших правових актів Президента України, органів законодавчої та виконавчої влади Конституції України. Закон про Конституційний Суд України визначив дві основні сфери застосування конституційної юрисдикції — це перевірка конституційності нормативно-правових актів (конституційний контроль) і офіційне нормативне тлумачення Конституції України та законів. Конституційний Суд вирішує спори про компетенцію, що свідчить про складність правовідносин, які зумовлюють потребу в розробці відсутнього в Основному Законі принципу єдності влади.
Парламентський контроль	Реалізується під час формування Кабінету Міністрів, призначення вищих посадових осіб, їх періодичних звітів. Під час формування уряду останній має подати програму діяльності, з якою парламент погоджується, результатом чого є затвердження (не затвердження) складу уряду. Парламент може створювати спеціальні слідчі комісії.
Судовий контроль	Судовий контроль в Україні носить непрямий характер, оскільки контролюється не законність самих законів, а законність нормативно-правових актів, які базуються на законах, та законність дій службових осіб, які виконують ці закони. Основними завданнями судового контролю є здійснення контролю за цільовим використанням бюджетних коштів, збереженням державного майна, економним використанням матеріальних і фінансових ресурсів, за виконанням запланованих завдань, правильністю ведення бухгалтерського обліку, а також виявлення та усунення фактів порушення фінансової дисципліни, перекручення звітності на підприємствах, в установах і організаціях, що належать до сфери управління міністерств, інших центральних органів виконавчої влади.
Фінансовий контроль	Поширюється на всі галузі державного управління. Спеціальну функцію контролю також виконують контрольно-ревізійна, податкова, митна служби, Національний банк України.
Громадський контроль	Здійснюється для попередження порушень у сфері виконавчої влади і базується на правових засадах. Суб'єктами виступають громадські об'єднання: політичні партії, профспілки, органи самоорганізації населення, трудові колективи, збори громадян за місцем проживання, окремі громадяни.
Прокурорський нагляд	Здійснює загальний нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, посадовими особами та громадянами.

 

 

Організаційна структура управління – це форма організацій системи управління, що визначає сукупність стійких зв’язків системи, забезпечує її цілісність і тотожність самій собі, тобто збереження основних властивостей при різних внутрішніх і зовнішніх зв’язках; спосіб організації і взаємодії елементів системи і зв’язків між ними, є певною характеристикою процесів, які відбуваються між елементами системи.

 

Під організаційною структурою державного управління прийнято розуміти державно-управлінську категорію, що характеризує відносини сукупності ланок апарату державного управління та наявних організаційних зв’язків між ними, які виражають взаємодію і координацію елементів усередині даної системи. Структура відображає склад елементів, внутрішню форму організації системи, її статику, тоді як організаційні відносини забезпечують ефективність структурних зв’язків. Взаємозв’язок і субординація елементів структури динамічні, оскільки мають рухатися слідом за об’єктом управління, що змінюється. Відтак йдеться про сукупність управлінських ланок, що мають бути розміщені в суворій співпідлеглості і забезпечувати взаємозв’язок між суб’єктом і об’єктом управління.

Організаційна структура – один з основних елементів управління організацією. Вона характеризується розподілом цілей і завдань управління між підрозділами і службовцями організацій.

Функції і структура управління – дві нерозривно взаємозв`язані та взаємообумовлені сторони одного цілого, а саме організації системи управління, що виступають відповідно як зміст і форма процесу управління. Взаємообумовленість функцій і структури управління передбачають первинність функцій і вторинність структури управління. Первинність та вторинність функцій і структури відносні, а не абсолютні.

 

ПЕРЕВАГИ ТА НЕДОЛІКИ ОРГАНІЗАЦІЙНИХ СТРУКТУР
Переваги	Недоліки
Лінійна структура
Жорстко формалізована, додає стійкості, надійності, оперативності, послідовності. Сприятлива для чіткого проведення в життя владних вимог, узгодженості дій виконавців	Слабо виражені зворотні зв’язки, відсутні ланки з планування і підготовки рішень, спостерігається перевантаженість інформацією
Функціональна структура
Дозволяє під кожну з функцій управління підібрати високопрофесійний апарат, забезпечити високий рівень стандартизації та формалізації управлінських процесів, виключити дублювання, зменшити потребу у фахівцях широкого профілю. Сприятлива для організації забезпечувальної діяльності	Складність міжфункціональної координації (проявляється у спробі надання пріоритету специфічним цілям), тенденція надмірної централізації, довготривалість процедур прийняття рішень, нездатність до оперативних структурних перебудов
Лінійно-функціональна структура
Поєднує перевагу лінійної і функціональної структур. Забезпечує розподіл праці, коли одні органи ухвалюють управлінські рішення і владно проводять їх в життя, а ін. забезпечують їх різноманітною інформацією. В результаті підвищується рівень держ. управління. Найбільш ефективна – апарат управління виконує рутинну роботу, що часто повторюються і змінюються. Її переваги: більш обґрунтована підготовка планів і рішень, вивільнення лінійних управлінців від ґрунтовної аналітичної роботи, залучення професіоналів у функціональні підрозділи	Відсутність тісних взаємозв’язків і взаємодії на горизонтальних рівнях, погіршення відповідальності за рішення, оскільки приймають їх одні суб’єкти управління, а реалізують як правило інші, тенденція до надмірної децентралізації
Дивізіональна структура
Поєднує автономність підрозділів з центрально контрольованим процесом розподілу ресурсів і оцінки результатів	Зростання управлінської вертикалі, поява проміжних рівнів управління для координації роботи окремих груп, відділів, дублювання функцій управління на різних рівнях, зростання чисельності штату
Матрична структура
Дозволяє швидко адаптуватися до змін умов діяльності організації, сприяє творчості управлінців, раціональному використанню персоналу за рахунок спеціалізації різних видів робіт, посилення демократичних принципів керівництва і мотивації, посилення контролю за виконанням завдань проектів, делегування повноважень від керівників служб керівникам проектів на час їх виконання, підвищення особистої відповідальності за виконання роботи.	Складна система субпідлеглості, що іноді ускладнює розподіл завдань та витрати часу, присутність конкуренції між керівниками проектів, складнощі при освоєнні нових проектів

 

 

 

 

Переваги та недоліки централізації та децентралізації державного управління подано в додатку А.

Контроль в державному управлінні – одна із найважливіших функцій державної влади та управління, яка дозволяє порівняти фактичний стан у тій чи іншій галузі з вимогами, які поставлені перед нею; виявити недоліки та помилки в роботі і попередити їх, оцінити відповідність здійснення інших функцій управління завданням, що поставлені перед ним. Контроль стає можливим завдяки наявності суб’єкта, об’єкта управління та взаємозв’язку між ними. Відповідно контроль як тип відносин є ставленням суб’єкта до власної діяльності або до діяльності інших суб’єктів з точки зору дотримання певних норм. За допомогою контролю суб’єкт управління отримує інформацію для коригування управлінської діяльності. Діяльність об’єднаних в певну структуру суб’єктів контролю, що спрямована на досягнення управлінських цілей і заснована на використанні принципів, типів, методів і технологій контролю, визначається як процес контролю.

 

Для забезпечення ефективності контролю він повинен відповідати вимогам об’єктивності, плановості, систематичності, комплексного підходу до оцінки стану справ, гласності, дієвості, особистої відповідальності керівника за стан і організацію контролю.

 

Президентський контроль. Контрольні повноваження

 

Рис. Контроль у державному управлінні

 

 

 

Завдання Президентського контролю – своєчасне відстеження невідповідностей та недоліків, підготовці пропозицій Главі держави з усунення негативних тенденцій в управлінській діяльності, виявлення чинників, що їх породжують, запобігання негативним явищам і недопущення їх надалі.

 

Контрольна функція Президента України обумовлена необхідністю контролювати реалізацію рішень та актів Глави держави а також його повноваженнями відносно органів, відповідальних перед ним. Сутність цієї функції – визначення фактичного стану в тій чи іншій галузі або сфері та порівнянні досягнутого з поставленими вимогами, аналізі відхилень у виконанні завдань та причин цих відхилень, а також оцінці діяльності й доцільності обраного шляху вирішення суспільних проблем.

 

Громадський контроль – один з видів соціального контролю, який здійснюється об’єднаннями громадян та самими громадянами, механізмів участі громадян в управлінні державними справами, контролю за діяльністю органів влади та важливий чинник забезпечення законності у сфері державного управління, без якого існування демократії неможливе.