Види регламентаційних методів

 

 

 

 

 

 

 

 

Типові посадові інструкції – це інструкції, розроблені для посад працівників апарату управління з єдиною структурою.

 

Індивідуальні посадові інструкції – це інструкції, розроблені відповідно до конкретної посади з урахуванням особливостей органу, підрозділу і конкретного працівника.

 

Формами вираження регламентаційного впливу є визначення статусу, компетенції, повноважень, структури, штатної чисельності, посадового складу, напрямів діяльності, розподіл прав, відповідальності, зав­дань, функцій тощо.

 

 

 

 

Розпорядчий вплив в адміністративному управлінні

 

 

 

 

Постанова – це нормативно-правовий акт, що приймається вищим колегіальним органом виконавчої влади у письмовій формі, з метою вирі­шення найбільш важливих і принципових завдань і є обов'язковим до ви­конання підпорядкованими об'єктами державного управління.

Наказ – це нормативно-правовий акт, що видається керівником органу виконавчої влади (його структурного підрозділу), який діє на засадах єдино­начальності, містить вимогу необхідності вчинення якоїсь дії або утриман­ня від неї певною фізичною або юридичною особою (особами) з метою вирішення основних і оперативних завдань, що стоять перед цим орга­ном, і є обов'язковим до виконання підпорядкованими структурами та під­леглими службовцями.

Розпорядження – це нормативно-правовий акт управління, що вида­ється керівником органу виконавчої влади у межах наданої йому компетенції.

Резолюція – це конкретна вказівка виконавцеві що­до здійснення тих чи інших дій, передбачених відповідним документом. Резолюцію накладає керівник безпосередньо на документі. В ній чітко за­значаються виконавці, завдання та терміни виконання даного документа.

Класифікація норми і нормативів, що застосовуються в управлінській практиці

 

За рівнем управління	- народногосподарські - загальносистемні - внутріорганізаційні
За видами	- організаційно-управлінські - фінансово-кредитні - трудові
За терміном дії	- довгострокові - середньострокові - короткострокові
За напрямом впливу	- на колектив в цілому - на окремих працівників

 

Економічні методи, їх сфера впливу, застосування.

 

Економічні методи управління[3] – сукупність засобів, способів і прийомів впливу держави, її органів та інститутів на суспільно-економічні відносини з метою розвитку матеріальної бази суспільства, приросту національного валового продукту, здійснення соціальних програм. Сутність полягає в тому, щоб активізувати виробничу діяльність кожного працівника і водночас сприяти нарощуванню економічного потенціалу підприємства в цілому, використовуючи економічні важелі і стимули.

 

Економічні методи управління

 

 

Грошово-кредитна та фінансова політика – метод, за допомогою якого уряд регулює фінансово-економічні відносини в державі, стимулює виробництво, впроваджує розподільчу та перерозподільну функції.

 

Грошово-кредитна та фінансова політика є одним з впливових економічних методів, за допомогою якого уряд регулює фінансово-економічні відносини в державі, стимулює виробництво, впрова­джує розподільчу та перерозподільчу функцію.

Фінансові інститути, які використовує держава для забезпечення обігу фінансових ресурсів

 

 

Грошовою називають політику, головна мета якої здійснювати регулювання кредитів, ставок банківського процента і грошової маси.

 

 

 

Державне регулювання – система типових заходів законодавчого, виконавчого і контрольного характеру, які здійснюються відповідними державними органами та громадськими організаціями.

 

 

Захист і заохочення конкуренції – метод, при якому держава повинна постійно підтримувати дію механізму конкуренції, заохочуючи створення малих і середніх підприємств, контролюючи угоди великих, визначаючи їх відповідність антимонопольному законодавству, забезпечуючи вільний доступ на внутрішній ринок іноземного капіталу, інвестицій тощо.