Специфіка державного управління

Управління – складне, багатогранне явище, характерною рисою якого є протиріччя. Управління спрямоване на поєднання “інтересів” конкретної керованої системи, під якою розуміють модель будь-якого світогляду, явища, процесу, предмету або об’єкту.

 

 

Хб	–	бажані характеристики (показники якостей);
Хр	–	реальні характеристики;
Вх	–	відхилення;
U	–	управлінські рішення;
®	–	зворотній зв’язок

Рис. Схема елементарної (простої) системи державного управління [1]

Функціонування елементарної системи управління здійснюється наступним чином: На основі мети (М), яку прагнемо досягти, формують бажані характеристики (показники якостей – Хб). Бажані характеристики порівнюють з реальними характеристиками (Хр) про стан об’єкта управління та визначають їх невідповідність Е=Хб-Хр. Органи управління формують управлінські рішення (U), які спрямовані на усунення невідповідності (Е 0), тобто на досягнення об’єктом управління бажаних характеристик (Хр = Хб). Визначення реальних характеристик (показників якостей) здійснюється за результатами зібраної інформації про стан об’єкта управління. Таким чином, елементарна система управління може розглядатися як певна структурна система початком якої є мета, а кінцевим результатом – бажаний стан об’єкту управління.

 

 

 

 

 

 

Державна установа

 

 

 

 

 

Державна служба [2] – це професійна діяльність осіб, які обіймають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів.

 

Принципи державного управління.

 

 

Загальносистемні принципи

Загальносистемні принципи

Законність – цей конституційний принцип, який визначає рівень демократичності суспільства. Це означає, що закони, які реалізуються в процесі державного управління, повинні відповідати праву з точки зору загальної та рівної для всіх свободи і справедливості та оберігати громадян від проявів будь-якого свавілля (як фізичних, юридичних осіб, так і держави)

Принцип демократизму встановлює народовладдя в державному управлінні, передбачає використання для цього таких загальнодемократичних засад та ідей.

Публічність – цей принцип демократичної правової держави забезпечує зв'язок державного управління із суспільством, громадянами. включає: доступність державного управління для громадян через право вибору відповідних органів і участі в їхній діяльності; прозорість функціонування органів виконавчої влади; громадський контроль за діяльністю органів державного управління; інші види контролю за дотриманням конституційне закріплених інтересів суспільства, прав і свобод громадян

Єдиноначалля і колегіальність – єдиноначалля і персональна відповідальність за прийняття тих чи інших рішень, за виконання службових завдань, за використання (чи невикористання) службових повноважень.

Централізація і децентралізація – державне управління повинне бути побудованим на засадах розумного співвідношення концентрації влади і децентралізації, оскільки порушення цього балансу в будь-який бік призводить до негативних наслідків.

Плановість полягає у плануванні організації та здійснення державного управління, у створенні планів соціально-економічного розвитку окремих населених пунктів, територій, регіонів, галузей народного господарства, проектуванні та реалізації програм вирішення тих чи інших питань.

Науковість – дотримання цього принципу означає, що вся система державного управління формується у відповідності з вимогами науки управління.

Ефективність. Суть принципу полягає у виборі найбільш ефективного в конкретних умовах управлінського рішення на основі усестороннього аналізу і вивчення інформації, розгляду багатьох варіантів рішень з метою досягнення певної мети за найменших витрат.