Значення трудової діяльності для формування особистості підлітків

У підлітковому віці спостерігаються більш розвинені форми трудової діяльності. Трудова діяльність відповідає віковим особливостям підліткового періоду.

1. Праця носить колективний характер, а це відповідає потребі підлітка жити в колективі ровесників.

2. Трудова діяльність підлітків дозволяє реалізувати притаманне підліткам почуття дорослості оволодіти важливими трудовими вміннями та навичками.

Вимоги до організації трудової діяльності підлітків:

1. Праця повинна мати суспільно-корисний характер.

2. Праця повинна бути цікавою, посильною для підлітка.

3. Праця повинна мати колективний характер і повинна сприяти розвитку ініціативи, самостійності та творчості підлітків.

Тема 8. Психічний розвиток і формування особистості в період ранньої юності

1. Фізичний розвиток старшокласників.

2. Учбово-професійна діяльність як провідна.

3. Основні новоутворення у старшому шкільному віці.

4. Розвиток особистості старшокласників.

5. Розвиток психічних пізнавальних процесів.

1. Фізичний розвиток старшокласників

Фізичний розвиток у старшому шкільному віці (15-18 років) починає нагадувати до кінця цього періоду фізичний розвиток дорослої людини. Закінчується характерний для підліткового віку період бурхливого і нерівномірного фізичного розвитку. У період ранньої юності фізичний розвиток стає більш спокійним і рівномірним. Повільно сповільнюються темпи росту тіла у довжину і помітно нарощується м’язева система. Завершується окостеніння кістяку, трубчастих кісток, збільшується об’єм грудної клітки.

Зникає характерна для підліткового віку невідповідність між темпами росту серця і кровоносних судин. Врівноважується і стає ритмічною робота залоз внутрішньої секреції.

Своєрідні зміни відбуваються і в розвитку нервової системи в цілому та головному мозку, зокрема. Ці зміни відбуваються, насамперед, не за рахунок кількісного збільшення мозку (збільшення ваги мозку дуже незначне), а за рахунок вдосконалення внутрішньо-клітинної структури мозку, яка у старшокласників починає набувати тих же характеристик, що і структура мозку дорослої людини. Це сприяє складній аналітико-синтетичній діяльності, теоретичному мисленню і складній розумовій діяльності. Виникає багато асоціативних волокон, які являються основою пам'яті, тобто виникає здатність до запам'ятовування і збереження великого об'єму складного матеріалу.

До кінця періоду ранньої юності завершується статеве дозрівання. Однак воно не свідчить ні про фізичну, ні тим більше про психічно духовну зрілість старшокласника.

Необхідно враховувати, але не переоцінювати вплив фізичного розвитку на розвиток психіки і формування особистості старшокласника. Цей вплив у даному віці проявляється у таких напрямках:

- індивідуальні особливості фізичного розвитку юнаків та дівчат впливають певним чином на вибір ними професії (є певні професії, для яких необхідний певний рівень фізичного розвитку);

- у юнацькому віці вперше виникає юнацьке кохання, пов’язане з посиленням потягу до осіб протилежної статі. У такому коханні зовнішні ознаки відіграють не останню роль. Усвідомлення юнаками своєї фізичної привабливості, здоров’я, спритності, вправності рухів сприяє розвитку у них життєрадісності, впевненості у собі, прагненні будувати оптимістичні плани на майбутнє;

- рівень фізичного розвитку сприяє оволодінню трудовими уміннями та навичками, а також професіями, відкриває можливості для вибору життєвого шляху.

 

2. Учбово-професійна діяльність як провідна

У старшому шкільному віці провідною діяльністю є учбово-професійна. Учбова діяльність у старшому шкільному віці суттєво відрізняється від учбової діяльності підлітків. Справа тут не лише у збільшенні кількості нових предметів, а в зростанні рівня самостійності, критичності, теоретичності мислення. У підлітковому віці домінуючим є репродуктивно-мнемічний рівень учбової діяльності (пасивне засвоєння учнем учбового матеріалу, який повідомляється вчителем, механічне відтворення). Суперечність між зрослими вимогами до учбової діяльності старшокласників і недостатнім для цього репродуктивно-мнемічним рівнем учіння виступає основною рушійною силою вдосконалення учбової діяльності і переходу її на якісно-новий більш складний рівень, який вимагає розвинутих навичок та вмінь самонавчання.

До особливостей учбової діяльності старшокласників належать:

- більш усвідомлене ставлення старшокласників до знань у зв’язку з їх професійним самовизначенням;

- різке зростання вибіркового ставлення до різних учбових предметів.

Вибіркове ставлення до учбових предметів у старшому шкільному віці відрізняється від вибіркового ставлення до предметів у підлітків. У підлітків причиною вибіркового ставлення є, передусім, якість викладання матеріалу вчителем. У старшокласників дослідженнями психолога Левітова були виявлені такі мотиви ставлення старшокласників до учбових предметів:

- світоглядне значення матеріалу (значення цього матеріалу для розуміння суспільних явищ, основних законів розвитку природи і суспільства);

- суспільне значення матеріалу (значення даного матеріалу для культурного, наукового, господарського і т.д. життя країни);

- пізнавальне значення – наскільки цей матеріал розширює кругозір людини і дозволяє отримати цікаві потрібні знання;

- практичне значення наскільки даний матеріал дозволяє отримати знання, вміння, навички, необхідні для обраної майбутньої професії;

- легкість оволодіння матеріалу – пов’язана зі здібностями до нього;

- якість і рівень викладання матеріалу вчителем.

Крутецький у своїх дослідженнях виявив, що домінуючими мотивами ставлення до учбових предметів є практичне і пізнавальне значення матеріалу. Потім йде суспільне значення цього матеріалу, і вже на 4-ому місці – якість викладання матеріалу вчителем.

У старшому шкільному віці спостерігається згасання інтересу до учіння. Причинами такого явища є:

- надто вибіркове ставлення старшокласників до певних учбових предметів;

- орієнтація вчителя на середнього учня;

- шаблонний стереотипний характер викладання матеріалу вчителем, при якому не створюються умови для розвитку самостійності і творчості.

У зв’язку з цим, завданням вчителя у старших класах є використання таких видів, форм, прийомів і методів учбової роботи, які б активізували пізнавальну діяльність учнів, розвивали їх самостійність, активність і творчі здібності. Важливим також є індивідуалізація та диференціація навчання.

У старшому шкільному віці відбувається професійне самовизначення, тобто вибір майбутнього життєвого шляху. Виділяють такі мотиви вибору професій старшокласників:

- інтерес до відповідного учбового матеріалу, причому учбовий предмет ототожнюється з певною професією;

- легкість оволодіння матеріалом, яка розцінюється як здібність щодо певної професії;

- сімейні традиції;

- приклад друзів;

- соціальний престиж професії;

- чисто випадкові мотиви (легше потрапити у певний навчальний заклад, даний заклад знаходиться недалеко від місця проживання і т.д.).

Типові помилки старшокласників при виборі професії:

1. Помилки щодо соціальної престижності професії.

2. Уявлення про професію глобальне і недиференційоване, незнання труднощів даної професії.

3. Перенесення позитивного чи негативного ставлення до людини, представника певної професії, на відповідну професію.

4. Орієнтація на привабливу зовнішню сторону професії при ігноруванні її повсякденної сторони.

5. Ототожнення професії з відповідним учбовим предметом.

6. Нездатність зрозуміти ступінь відповідності власних індивідуально-психологічних особливостей вимогам професії.

 

3. Основні новоутворення у старшому шкільному віці

- формування світогляду і переконань;

- формування професійних інтересів;

- розвиток ідеалів;

- формування самосвідомості і потреби в самовихованні.

Світогляд – це погляд на світ; система уявлень людини про основні принципи та основи буття; це сума і підсумок всіх знань людини; це життєва філософія людини.

З когнітивної (пізнавальної) позиції світогляд характеризується тим, наскільки глибоко і правильно він відображає навколишній світ. За цим критерієм виділяють науковий - релігійний світогляд, матеріалістичний – ідеалістичний світогляд.

Когнітивними (пізнавальними) передумовами формування світогляду є:

- наявність у людини значної суми знань про навколишній світ;

- здатність людини до абстрактного теоретичного мислення, за допомогою якого людина може перетворити суму розрізнених знань у цілісну систему наукових знань.

Світогляд – це не просто система знань, а система переконань, яка відображає ставлення людини до навколишньої дійсності.

З аксіологічної (ціннісної) позиції, світогляд характеризується тим, в якому напрямку він спрямовує діяльність людини. За цим критерієм виділяють оптимістичний – песимістичний, активнотворчий – пасивно споглядальний світогляд.

Формування світогляду є центральним новоутворенням старшого шкільного віку, оскільки саме в цей віковий період складаються когнітивні та особистісні передумови для формування світогляду. У період ранньої юності у юнаків та дівчат спостерігається дуже значне розширення розумового кругозору, формування глибоких теоретичних інтересів, прагнення звести всю різноманітність фактів до незначної кількості регулятивних принципів.

Для старшокласників характерні й особистісні передумови формування світогляду. Насамперед, це потреба у пошуку смислу життя. Як зазначає пол.психолог Обуховський, прагнення усвідомити власне життя не як хаотичний набір випадкових розрізнених подій, а як цілісний процес, який має свою чітку спрямованість, спадкоємність і цілеспрямованість, є однією з основних орієнтувальних потреб будь-якої людини. У юнацькому віці проблема пошуку смислу життя є однією із центральних у зв’язку з життєвим самовизначенням у цьому віці.

У старшому шкільному віці ідеали існують у 2-х формах:

1) значно рідше ніж у підлітків ідеалом для старшокласників виступає певна конкретна особа або реальна, уявна;

2) узагальнені ідеали, у яких втілюються найбільш цінні для старшокласників якості і властивості особистості.

Домінування узагальнених ідеалів у період ранньої юності пов’язане з розвитком здатності старшокласників не лише аналізувати певні прояви життя, але й систематизувати та узагальнювати їх.

Самосвідомість у старшому шкільному віці не тільки розвивається, а й набуває якісно своєрідних особливостей, які проявляються у прагненні усвідомлювати власні морально психологічні властивості з позицій конкретних життєвих цілей та прагнень. В цьому і полягає основна відмінність розвитку самосвідомості у старшому шкільному віці у порівнянні з підлітковим періодом. Проте розвиток самосвідомості і в підлітковому, і в старшому шкільному віці не означає заглиблення у себе при відриві від реальної поведінки та діяльності.

З одного боку, старшокласники здатні до глибокого аналізу своєї поведінки та властивостей власної особистості. При самооцінці орієнтуються не на думку про них оточуючих, а прагнуть самостійно оцінювати власну особистість. Проте набагато важче самостійно оцінювати прояви особистості, ніж усвідомлювати оцінки власної особистості іншими людьми. Це є причиною того, що старшокласники менш об’єктивно оцінюють себе ніж підлітки. Підлітки, особливо молодші, оцінюють себе, спираючись на думку про власну особистість з боку інших людей, а тому самооцінка підлітків у порівнянні з самооцінкою старшокласників є більш об’єктивною.

Старшокласники краще за підлітків здатні усвідомити не лише прості якості особистості, а й складні якості, які відображають різноманітні відносини особистості (почуття власної гідності, почуття обов’язку). Старшокласники здатні вже усвідомити тонкі нюанси певних властивостей особистості. Вони здатні до усвідомлення своєї цілісної особистості, тоді як підлітки усвідомлюють лише окремі вчинки або окремі риси особистості.

Потреба у самовихованні стає більш усвідомленою і глибокою. Старшокласники прагнуть у самовихованні формувати цілісну особистість, тоді як підлітки метою виховання ставили розвиток лише окремих позитивних якостей.

4. Розвиток особистості старшокласників

У старшому шкільному віці інтенсивно розвивається моральна сфера особистості. Оскільки старшокласники більш глибоко усвідомлюють моральні поняття, у них формуються більш чіткі моральні уявлення і переконання. У період ранньої юності старшокласники значно більше ніж підлітки у своїй поведінці та діяльності орієнтуються на сформовані у них моральні уявлення та переконання.

Емоційно-вольова сфера продовжує інтенсивно розвиватися. Старшокласники здатні до більш глибокого усвідомлення власних власних почуттів і переживань, а також інших людей. У зв’язку з цим юнаки мають більшу здатність до емпатії ніж підлітки. Продовжують розвиватися вищі почуття: моральні, інтелектуальні, естетичні. Серед моральних почуттів важливого значення має почуття дружби.

Дружба у старшому шкільному віці має специфічні відмінності у порівнянні з підлітковим віком. Мотиви дружби старшокласників більш глибокі, а вимоги до друга і дружби більш високі і складні. Це почуття є більш багатогранним, охоплює широке коло інтересів старшокласників. В цей період вперше виникає нове моральне почуття – почуття юнацького кохання, яке відрізняється мрійливістю, чистотою, ніжністю і свіжістю почуттів.

Більш диференційованими і глибокими стають інтелектуальні і естетичні почуття. Інтелектуальні почуття тісно пов’язані з виникненням глибоких теоретичних інтересів. Естетичні почуття формуються тісній єдності з розвитком загальної культури особистості.

У цей період особливо інтенсивно розвиваються такі вольові якості як цілеспрямованість, організованість, наполегливість, самостійність, організованість.

У старшому шкільному віці почуття дорослості не зникає, а трансформується у почуття самоствердження, самовираження. Старшокласники ще менше ніж підлітки схильні миритися з обмеженням їх дорослості, самостійності, із ставленням до них як до маленьких. Проте на відміну від підліткового віку, старшокласники мають об’єктивні показники власної дорослості (у 16 років отримують паспорт), а тому конфлікт між дорослими та школярами через реальне або уявне неврахування дорослими самостійності школярів, на відміну від підліткового віку, втрачає свою гостроту (якщо підліток хотів бути дорослим і намагався показати себе точнісінько таким самим як дорослий, то юнаки намагаються показати свою неповторність, оригінальність).

 

5. Розвиток психічних пізнавальних процесів у старшому шкільному віці

У ранньому юнацькому віці закріплюються і вдосконалюються психічні властивості, набуті раніше. Водночас, відбуваються подальші зміни сіх сторін психічної діяльності, які і є основою становлення особистості на цьому етапі розвитку.

Розвиток сприймання в період ранньої юності виявляється передусім у довільних його формах, в перцептивних діях, актах планомірного спостереження за певними об’єктами. Сприймання стає складним інтелектуальним процесом, опосередкованим попереднім досвідом, наявними знаннями та інтелектуальним потенціалом.

Розвиток уваги в цьому віці дуже суперечливий. Зростає обсяг уваги, здатність довго зберігати її інтенсивність та переключати з одного об’єкта на інший, зростає і вибірковість уваги та її залежність від спрямованості інтересів, що зумовлює характерну для юнаків неспроможність сконцентруватися на чомусь одному.

Удосконалюється спроможність переключати увагу у зв’язку з переходами від одних навчальних і практичних завдань до інших, а також через необхідність підпорядковувати близькі цілі віддаленим. Розвивається також здатність розподіляти увагу, що робить можливим одночасне виконання різних дій.

У навчальній і практичній діяльності зростає роль післядовільної уваги. Це спостерігається за умов, коли діяльність мотивується спеціальними інтересами. Відповідно і тривалість післядовільної уваги зумовлена стійкістю останніх.

Основна тенденція в розвитку пам’яті на цьому етапі полягає у пдальшому зростанні та зміцненні її довільності. Зокрема, довільне запам’ятовування стає значно продуктивнішим за мимовільне, окреслюється спеціалізація пам’яті, зумовлена провідними інтересами. Удосконалюються способи запам’ятовування за рахунок свідомого використання раціональних прийомів.

Мислення стає системнішим, тобто знання утворюють певну систему, яка поступово трансформується в когнітивну модель світу, що лугує основою формування світогляду. Розвивається потреба в теоретичному обгрунтуванні явищ дійсності, виведенні часткових зв’язків із загального закону або підведення його під певну закономірність.

 

Тема 9. Психічний розвиток особистості в період дорослості та старіння

 

1. Розвиток психічних процесів у період дорослості

2. Психосоціальний розвиток дорослих

3. Кризи віку дорослості

 

У 1928 році М. М. Рибніков для визначення періоду дорослості запропонував термін «акмеологія» (акме — це вища точка, розквіт, зрілість, краща пора). Таке визначення характеризує період дорослості як найпродуктивніший, творчий пері­од життя людини, коли завершується загальносоматичний розвиток і статеве до­зрівання, фізичний розвиток досягає свого піку. Цей вік характеризується високим рівнем інтелектуальних можливостей, творчих і професійних досягнень.

Вчені встановили, що період дорослості не завжди чітко розбивається, тому що зміни мислення, поведінки і особистості дорослої людини лише незначною мірою зумовлені хронологічним віком, або специфічни­ми змінами в організмі людини, в більшій мірі ці зміни визначаються особистісними, соціальними і культурними факторами.

Не всі дорослі досягають однакових успіхів, або влаштовують своє життя за єдиним зразком. Та процесам розвитку у дорослому житті притаманні деякі спіль­ні характеристики.

У запропонованих вікових періодизаціях використовуються терміни «дорос­лість» і «зрілість». Вчені доводять, що визначення об'єктивних критеріїв зрілої людини є проблематичним, тому що фізична зрілість, розумова зрілість, громадян­ська зрілість і т.ін., не співпадають у часі. Ці труднощі призвели до того, що в су­часній психологічній літературі замість поняття «зрілість» використовують понят­тя «дорослість». А зрілість розуміють як якість в психічному розвитку людини.

Вирішальною ознакою зрілості є усвідомлення людиною відповідальності і прагнення до неї, тому що зріла людина відповідає за зміст свого життя в першу чергу перед самим собою, а також перед іншими людьми.