Початки соціальної поведінки і розвитку самосвідомості.

Криза трьох років

 

У ранньому віці починають формуватися моральні почуття. Це відбувається у тих випадках, коли дорослі привчають малюка рахуватися з іншими людьми (“тихіше, мама втомилася”, “подай дідусю тапці” і тп.). у процесі спілкування з дорослими на другому році життя у дитини формується емоційна реакція на схвалення. Зародження емоційної реакції на похвалу створює внутрішні умови для розвитку самооцінки, самолюбства, для формування стійкого позитивно-емоційного відношення дитини до себе і своїх якостей.

Починають складатися передумови волі. Найбільшу спонукальну силу для довільних дій дитини має показ-демонстрація дій, опосередкована прямим заохоченням до активного їх наслідування і відтворення.

Розвиток емоційно-вольової сфери тісно пов'язаний із зароджуваною в цей час самосвідомістю. Приблизно в два роки дитина починає впізнавати себе в дзеркалі. Впізнавання себе – найпростіша, первинна форма самосвідомості. Новий етап у розвитку самосвідомості починається, коли дитина починає себе називати спочатку по імені, в третій особі. Потім, в три роки, з'являється займенник “Я”.

Криза трьох років – це рубіж між раннім дошкільним віком – один з найбільш складних моментів у житті дитини. Це розпад, перегляд старої системи соціальних відносин.

Зміна позиції дитини, ріст її самостійності і активності, вимагають від близьких дорослих своєчасної перебудови стосунків. Якщо ж нові стосунки з дитиною не складаються, її ініціатива не заохочується, самостійність постійно обмежується, у дитини виникають безпосередньо кризові явища, що проявляються у взаєминах з дорослими, а іноді і з однолітками.

Феномен “Я сам” означає на лише виникнення зовні помітної самостійності, але й одночасне відділення дитини від дорослої людини. У результаті такого відділення дорослі нібито вперше виникають у світі дитячого життя. Світ дитячого життя із світу обмеженого предметами, перетворюється в світ дорослих людей. Тенденція жити загальним життям з дорослими проходить через все дитинство; дитина відділяючись від дорослого, встановлює з ним більш глибокі стосунки.

Тема 4: Розвиток особистості дитини у дошкільному віці

1. Анатомо-фізіологічні особливості дошкільника.

2. Соціальна ситуація розвитку.

3. Особливості психічного розвитку дошкільника.

4. Розвиток особистості дошкільника.

5. Гра як провідна діяльність у дошкільному віці.

6. Продуктивна діяльність, праця і навчання у дошкільному віці.

7. Психологічна готовність дитини до шкільного навчання.

 

1. Анатомо-фізіологічні особливості дошкільника

У дошкільному віці не лише продовжується загальний ріст тіла, але й відбувається функціональний розвиток різних тканин і органів. Досить суттєво збільшується вага мозку. Продовжують інтенсивно розвиватися системи дихання та кровообігу. Значно швидше утворюються умовні рефлекси і інтенсивно розвивається II сигнальна система. Посилюється регуляторний вплив кори великих півкуль на підкіркові центри.

Такий фізичний розвиток дошкільника створює умови для розвитку самостійності дітей, для оволодіння дітьми новими формами суспільного досвіду в процесі навчання і виховання.

 

2. Соціальна ситуація розвитку

 

У дошкільному віці виникає нова соціальна ситуація розвитку. Позиція, яку займає дошкільник серед оточуючих людей, суттєво відрізняється віж позиції, яку займає дитини у ранньому дитинстві. Насамперед, у дошкільника виникає коло елементарних обов’язків. Суттєво змінюються зв’язки дитини з дорослими: спільна діяльність з дорослим замінюється самостійним виконанням вказівок дорослого. У цьому віці виникають 2 форми спілкування дитини з дорослим:

1. пізнавальне спілкування - це вид співробітництва дитини з дорослим, при якому дитина ставить дорослому безліч питань щодо навколишньої дійсності і вимагає від дорослого серйозного ставлення до відповідей на ці питання і ставлення дорослого до дитини як до партнера.

2. Особистісне спілкування полягає у спільному обговоренні дитини з дорослим вчинків інших людей і вчинків самої дитини з позицій моральних норм. Такий вид спілкування потребує більш високого рівня розвитку інтелекту ніж це характерно для дошкільника. Тому дитина ставить себе у позицію учня і визнає за дорослим функцію керівника, вчителя, наставника. Особистісне спілкування створює найбільш сприятливі умови для підготовки дитини до учбової діяльності. За рахунок цього у дошкільному віці вперше виникає можливість досить систематизованого навчання дітей за певними програмами у дошкільних закладах.

У цьому віці вперше виникає усвідомлена потреба дитини у спілкуванні з ровесниками, спостерігається формування дитячих товариств. В процесі спілкування з ровесниками дошкільник оволодіває досвідом керівництва іншими та досвідом підкорення вимогам групи (дошкільник вчиться узгоджувати свої дії з діями інших дітей, підкорятися вимогам і правилам інших).

Внутрішня позиція дошкільника щодо інших людей характеризується значним усвідомлення себе, значним інтересом до діяльності і взаємин дорослих.

 

3. Психічний розвиток дошкільника

У дошкільному віці під впливом навчання та виховання відбувається інтенсивний розвиток всіх пізнавальних процесів. Це відноситься і до сенсорного розвитку.

Сенсорний розвиток – це вдосконалення відчуттів, сприймання. У дітей знижуються пороги відчуттів. Підвищується гострота зору і кольоровідчування, розвивається фонематичний та звуковисотний слух, значно зростає точність оцінок ваги предметів. У результаті сенсорного розвитку дитина оволодіває перцептивними діями, основна функція яких полягає в обстеженні об'єктів і вичлененні в них найбільш характерних властивостей. Проте ці позитивні зміни не здійснюються самі по собі, а під впливом відповідного навчання.

Розвиток сприймання залежить від засвоєння дитиною системи сенсорних еталонів – це вироблені людством спеціально розчленовані зразки властивостей предметів та об’єктів.

Найбільш доступними для дошкільників сенсорними еталонами є геометричні форми (квадрат, трикутник, коло) та кольори спектра. Сенсорні еталони формуються в діяльності. Ліплення, конструювання, малювання найбільше сприяють прискоренню сенсорного розвитку.

Дошкільне дитинство – вік переважання недовільної уваги і пам'яті. Дитина уважна до того, що являє для неї безпосередній інтерес, збуджує емоції, і запам'ятовує те, що привертає увагу і “запам'ятовується саме”. Значно легше запам'ятовуються наочні образи, ніж словесні міркування. Навіть при запам'ятовуванні тексту більше значення мають ритм і рима, ніж зміст. Проте це не означає, що дошкільник не здатний до довільної уваги та навмисного запам'ятовування. До кінця дошкільного віку формується можливість все більш тривалого довільного управління увагою, починає розвиватися словесна смислова пам'ять, яка до семи років майже зрівнюється з образною. Це пов'язано з загальним ускладненням діяльності дитини, і особливо в умовах систематичного навчання на заняттях. Переломний момент в розвитку пам'яті – виникнення спеціальних мнемічних дій, при яких дитина ставить перед собою ціль запам’ятати і починає застосовувати відповідні способи (н-д, повторює декілька раз слова, щоб їх запам'ятати).

Мислення. В дошкільному віці дитина може вирішувати життєві задачі трьома способами: наочно-дійовим, наочно-образним і шляхом логічного міркування, яке опирається на поняття. В основі розвитку мислення дошкільника лежить формування розумових дій. Вихідний пункт цього формування – реальна дія з матеріальними предметами. Від такої дії дитина переходить до внутрішніх згорнутих дій з реально представленими матеріальними предметами і, нарешті, до дій, що здійснюються цілком у внутрішньому плані свідомості, де реальні предмети замінені уявленнями або поняттями. Так шляхом інтеріоризації зовнішніх дій утворюються наочно-образні і логічно-понятійні форми мислення. Розвиток словесних форм мислення в дошкільному віці пов'язаний зі змінами взаємовідношення мовлення і практичної дії. У молодших дошкільників висловлювання в процесі розв'язування практичної задачі з'являються за відповідними діями, ніби підводять їм підсумок. На наступному етапі мовлення починає випереджати дію, виконувати плануючу функцію. Поступово, по мірі накопичення практичного досвіду, дитина переходить від словесного планування до вирішення конкретних задач цілком у плані словесного міркування. Проте для дошкільника характерне мислення комплексами і “передпоняттями”, в яких об'єднані між собою далеко не завжди суттєвими і навіть далеко не завжди спільними для них особливостями. Розвиток мислення дошкільника відбувається в різних видах діяльності. Особливе значення має гра.

Мовлення. В дошкільному дитинстві в основному завершується довгий і складний процес оволодіння мовою. До 7 років мова стає засобом спілкування і свідомого вивчення, оскільки при підготовці до школи починається навчання читанню і письму.

Розвивається звукова сторона мовлення. Молодші дошкільники починають усвідомлювати особливості своєї вимови. До кінця дошкільного віку завершується процес фонематичного розвитку. Інтенсивно росте словниковий склад мови. В 6 років дитина активно використовує 2500-3000 слів. Розвивається граматичний склад мови. Дітьми засвоюються тонкі закономірності морфологічного порядку (побудова слова та синтаксичного (побудова фрази). У дитини-дошкільника з'являється оригінальне словотворення (К. Чуковський “Від 2 до 5”: “Від м'ятних цукерок у роті сквознячок”, “У лисого голова- босяком”, “Пішли в ліс заблуждатися”, “Чоловік стрекози - стрекозьол”). Формується внутрішнє мовлення, яке стає основою мовленнєвого мислення. В кінці дошкільного віку дитина переходить до контекстного мовлення: вона може переповісти прочитану казку, описати картину, зрозуміло для оточуючих передати своє враження про побачене.

Уява. Починає розвиватись в кінці другого на початку третього року життя. Про наявність образів як результатів уяви можна судити по тому, що діти із задоволенням слухають невеликі розповіді, казки, співпереживають героям. Розвитку уяви дитини сприяють різні види продуктивної діяльності. Розвиток уяви – це результат оволодіння ігровою, художньою та іншими видами діяльності. Особливість образів, які створюють діти, заключається в тому, що вони не можуть існувати самостійно. Їм необхідна зовнішня опора в діяльності. Так, н-д, якщо в грі дитина повинна створити образ людини, то цю роль вона бере на себе і діє в уявній ситуації. Характерним для дошкільника є зростаюча довільність уяви. В ході розвитку вона перетворюється у відносно самостійну психічну діяльність.

 

4. Розвиток особистості дошкільника: самосвідомості, емоційно-вольової та розумової сфер

Формування дитячої особистості тісно пов'язано з формуванням емоційно-вольової сфери, з формуванням сфери інтересів і мотивів поведінки і самосвідомістю. А це, в свою чергу, визначається соціальним оточенням і насамперед реалізацією типових для даного ступеня розвитку відносин дитини з дорослим.

Вже на самому початку дошкільного віку між дитиною і дорослим виникають принципово нові взаємовідносини. Дитина починає відокремлювати себе від дорослого, починає виділяти свою діяльність і діяльність дорослого як дещо різне. Дитина виділяє дорослого як зразок для наслідування, вона намагається діяти “як дорослий”. Орієнтування своєї поведінки за зразком дорослого формує довільність вчинків, так як постійно відбувається зіткнення як мінімум два бажання: діяти безпосередньо, як вийде, і діяти за зразком, відповідно до вимог дорослих. В дошкільному віці виникає новий тип поведінки, який називається особистісною поведінкою.

Формування особистості пов'язано з появою і розвитком підпорядкування мотивів. Діяльність дошкільника починає визначатися не окремими, не пов'язаними один з одним мотивами, які змінюються, підкріплюють один одного або вступають між собою в конфлікт, а їх ієрархічною системою, де поступово основні і стійкі прагнення провідне значення і підкорюють собі ситуаційні прагнення. Мотиви поділяються на дві великі групи: особистісні та суспільно-значимі. Переважають особистісні мотиви. Вони яскраво проявляються в спілкування з дорослими. Дитина намагається отримати емоційну оцінку дорослого – схвалення, похвалу, ласку, тому часто приписує собі позитивні якості. Особистісні мотиви проявляються в різноманітних видах діяльності і спрямовані на предмети діяльності. Наприклад, в ігровій діяльності дитина намагається забезпечити себе іграшками та атрибутами, не аналізуючи чи знадобляться в процесі гри дані предмети.

У дошкільному віці дитина починає керуватися в своїй поведінці моральними нормами. У неї формуються моральні уявлення та оцінки. Почуття самолюбства, гордощів, власної гідності, сорому, які формуються у дитини, стають мотиваційними компонентами всіх моральних якостей її особистості.

У дошкільному віці з'являється певне відношення до себе та своїх можливостей. П'ятирічні діти, як правило, їх переоцінюють. У віці семи років діти в більшості випадків оцінюють себе вірно. Свої можливості дошкільники оцінюють по практичному їх здійсненню. Самооцінка старших дошкільників стає досить стійкою.

Дошкільний вік є важливим для початку формування вольових якостей дитини. Хоча особливістю дошкільника є його імпульсивність, тобто здатність діяти під впливом випадкових спонукань, не думаючи про наслідки.

Розвиток самосвідомості відбувається у напрямку збагачення знань про власне “Я”, розвитку здатності порівнювати себе з іншими та усвідомлювати свої дії і певні властивості.

5. Гра як провідна діяльність у дошкільному віці

У дошкільному віці гра є провідною діяльністю, оскільки вона викликає суттєві позитивні якісні зміни у психічному розвитку дитини. У цьому віці діти мають величезний інтерес до діяльності і взаємин дорослих. Реалізувати своє прагнення, залучитися до життя дорослих у спільній трудовій діяльності діти ще не здатні через особливості свого віку. Тому вони реалізують це прагнення шляхом ігрової діяльності. Зміст певних ігор дозволяє дитині ознайомитися із взаєминами і діяльністю дорослих, а реальні взаємостосунки дітей в процесі гри виступають для них школою соціального досвіду, де дитина оволодіває на практиці різними видами взаємин. В процесі гри у дітей не лише розвиваються колективістські якості характеру, але й інтенсивно формується самосвідомість дитини.

Ігрова діяльність сприяє через свій символічний характер розвитку наочно-образного та логічно-понятійного мислення, а також довільної уваги, пам’яті, формуванню мовлення. В процесі ігрової діяльності дитина вчиться підкорювати свої дії вимогам дисципліни, а це сприяє розвитку вольової і мотиваційної сфери.

Ігрова діяльність у дошкільному віці проходить декілька етапів розвитку:

1. У молодших дошкільників ігрові дії представлені у вигляді відтворення дитиною реальних дій дорослих з матеріальними предметами. На цьому етапі діти ще не здатні усвідомити можливість заміни одних предметів іншими, а тому надають перевагу реальним предметам. На цьому етапі дитина ще не здатна до спільної ігрової діяльності. Це означає, що якщо діти і знаходяться поряд, проте кожний грає індивідуально, а не разом.

2. Середній дошкільник здатний під керівництвом дорослих і за їх допомогою усвідомити символічний характер гри, можливість заміни одних предметів іншими. На цьому етапі дитина грає певні соціальні ролі і вже виникають дитячі “граючі колективи”.

3. Старші дошкільники здатні до розвинутих сюжетно-рольових ігор з досить складними правилами. Дотримання правил є основним напрямком докладання зусиль старшого дошкільника.

 

 

6. Продуктивна діяльність, праця і навчання у дошкільному віці

Продуктивна діяльність – це малювання, ліплення, конструювання. Така діяльність сприяє розвитку психічних пізнавальних процесів, їх довільному характеру. Особливо продуктивна діяльність позитивно впливає на розвиток сприймання, образної пам’яті, наочно-образного мислення і творчої уяви. Створює сприятливі умови для виявлення і розвитку творчих здібностей дитини.

В продуктивній діяльності розвивається кисть руки, її дрібні м’язи, що готує руку дитини до письма, координує діяльність руки.

Сприяє формуванню умінь і навичок. В цій діяльності виховуються естетичні смаки, деякі морально-вольові якості (охайність, посидючість, старанність).

В продуктивній діяльності є елементи учбової діяльності: мотив (хочу зробити гару аплікацію), мета (що саме зробити), є діяльність і дії (виготовлення малюнку), є самооцінка, самоконтроль (задоволення від поробки).

Різниця у продуктивній діяльності молодшого дошкільника і старшого дошкільника в тому, що у віці 3-4 роки дитина виконує діяльність заради процесу, у віці 6 років – з метою (намалювати те, що вона хоче). Важливо, щоб перед дітьми стояла мета (виконати аплікацію, бо вихователь оцінить, покаже батькам). Важливо, щоб дітки виготовляли поробки для подарунку батькам, які мають їх зберігати. Оцінювати результати продуктивної діяльності треба оптимістично, бо втратиться бажання).

Учбова діяльність створює сприятливі умови для розвитку довільного характеру психічних пізнавальних процесів. Забезпечує оволодіння дитиною початковими учбовими вміннями і навичками. Учіння сприяє також формуванню пізнавальних інтересів дитини. Учіння у поєднанні з ігровою діяльністю створює найбільш сприятливі умови для розвитку психологічної готовності дитини до шкільного навчання.

Праця також сприяє розвитку психічних пізнавальних процесів і формуванню позитивних якостей особистості. Виконання дошкільником обов’язків по самообслуговуванню (застелити постіль, прибрати іграшки) сприяє формуванню у дитини здатності до цілеспрямованих вольових зусиль, вміння управляти своєю поведінкою. Це позитивно впливає на розвиток мотиваційної та емоційно-вольової сфери особистості. Повинен бути елемент праці для інших (допомогти молодшим вдягнутися). В процесі такої елементарної трудової діяльності у дитини розвиваються позитивні моральні якості, зокрема, колективізм, вимогливість до себе та до інших, наполегливість, а також здатність до співробітництва.