Проблема провідної діяльності підлітка . Її характеристика




ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Проблема провідної діяльності підлітка . Її характеристика



Виділення провідної діяльності підліткового періоду розвитку представляє багато труднощів. Вони пов'язані з тим, що для підлітка основною діяльністю залишається його навчання в школі. Успіхи і невдачі в шкільному навчанні продовжують залишатися основними критеріями оцінки підлітків з боку дорослих. З переходом у підлітковий вік у нинішніх умовах навчання, із зовнішнього боку також не відбувається істотних змін. Однак саме перехід до підліткового періоду виділений у психології як найбільш критичний.

Природно, що за відсутності якихось змін у загальних умовах життя і діяльності причину переходу до підліткового віку шукали в змінах самого організму, у наступаючому в цей період статевому дозріванні. Звичайно, статевий розвиток впливає на формування особистості в цей період, але цей вплив не є первинним. Як і інші зміни, пов'язані з ростом інтелектуальних і фізичних сил дитини, статеве дозрівання здійснює свій вплив опосередковано, через ставлення дитини до навколишнього світу, через порівняння себе з дорослими й іншими підлітками, тобто тільки усередині всього комплексу змін, що відбуваються.

Встановлено, що в підлітковому віці виникає і розвивається особлива
діяльність, що полягає у встановленні інтимно-особистих відносин між підлітками. Ця діяльність була названа діяльністю спілкування. Її відмінність від інших форм взаємин, що мають місце в діловому співробітництві товаришів, полягає в тому, що основним її змістом є інший підліток як людина з певними особистими якостями.

В усіх формах колективної діяльності підлітків спостерігаються підпорядкування відносин своєрідному „кодексу товариства". В особистому ж спілкуванні відносини можуть будуватися і будуються не тільки на основі взаємної поваги, але і на основі повної довіри і спільності внутрішнього життя. Ця сфера загального життя з товаришем займає в підлітковому періоді особливо важливе місце.

Формування відносин у групі підлітків на основі „кодексу товариства" і особливо тих особистих відносин, у яких цей „кодекс" поданий у найбільш вираженій формі, має важливе значення для формування особистості підлітка". „Кодекс товариства" за своїм об'єктивним змістом відтворює найбільш загальні норми взаємин, що існують між дорослими людьми в даному суспільстві. Діяльність спілкування є тут своєрідною формою відтворення у відносинах між однолітками тих відносин, що існують серед дорослих людей. У процесі спілкування відбуваються заглиблена орієнтація в нормах цих відносин і їх освоєння.

Таким чином, є підстави вважати, що провідною діяльністю в цей період розвитку є діяльність спілкування, яка полягає в побудові відносин з товаришами на основі певних морально-етичних норм, які опосередковують вчинки підлітків. Справа, однак, не тільки в цьому. Побудоване на основі повної довіри і спільності внутрішнього життя, особисте спілкування є тією діяльністю, всередині якої оформлюються загальні погляди на життя, на відносини між людьми, на своє майбутнє – одним словом, формуються особисті сенси життя. Тим самим у спілкуванні формується самосвідомість як „соціальна свідомість, перенесена всередину" (Л. Виготський).

Завдяки цьому виникають передумови для виникнення нових завдань і мотивів подальшої власної діяльності, що перетворюється на діяльність, спрямовану на майбутнє і здобуває в зв'язку з цим характер професійно-навчальної. Отже, незважаючи на те, що в багатьох випадках юнак продовжує залишатися школярем, навчальна діяльність у старших класах повинна набути нової спрямованості і нового змісту, орієнтованого на майбутнє.

Можна при цьому казати про виборче ставлення до деяких навчальних предметів, яке пов'язане із запланованою професійною діяльністю і необхідне для вступу до вузу (наприклад, хімія і біологія для майбутніх медиків), про відвідування підготовчих курсів, про включення в реальну трудову діяльність у спробних формах (допомога виховательці в дитячому саду, автомеханіку під час ремонтних робіт автомобіля і т.п.).

В інших випадках юнаки і дівчата ще більше наближаються до виробничої сфери: продовжують навчання в ПТУ, технікумах, коледжах, технічних ліцеях або починають власне трудове життя, сполучаючи роботу з навчанням у вечірніх школах. У юнацькому віці характер розвитку визначають праця і навчання як основні види діяльності. До моменту закінчення школи про самовизначення говорити рано, тому що це тільки наміри, плани на майбутнє, ще не реалізовані в дійсності.

У старших класах формується психологічна готовність до самовизначення. Готовність до самовизначення означає не завершені у своєму формуванні психологічні структури і якості, визначену зрілість особистості, тобто сформованість психологічних утворень і механізмів, що забезпечують можливість росту особистості зараз і в майбутньому.

Зміст психологічної готовності до самовизначення: сформованість на високому рівні психологічних структур (теоретичного мислення, основ наукового і цивільного світогляду, самосвідомості і розвинутої рефлексії); розвиток потреб, що забезпечують змістовну наповненість особистості (потреба зайняти внутрішню позицію дорослої людини — члена суспільства, потреба в спілкуванні, праці, моральні установки, ціннісні орієнтації, тимчасові перспективи); становлення передумов індивідуальності як результат розвитку й усвідомлення своїх здібностей і інтересів, критичного ставлення до них.

Професійне самовизначення — це багатомірний і багатоступінчастий процес, у якому відбувається виділення задач суспільства і формування індивідуального стилю життя, частиною якого є професійна діяльність. У процесі професійного самовизначення встановлюється баланс особистих переваг і схильностей і існуючої системи поділу праці. Професійне самовизначення не можна розглядати як деякий «стоп-кадр» процесу розвитку.

Зроблений професійний вибір не звужує можливості: досвід, що здобувається на обраному шляху, змінює картину подальших можливостей вибору людини і напрямок її подальшого розвитку, відкриває для неї новий, раніше недоступний світ. У ранньому юнацькому віці професійне самовизначення складає важливий момент особистісного самовизначення, але не вичерпує його. Бачення себе майбутнім професіоналом є показником зв'язку молодої людини із суспільством, входження в суспільство. Вибір професії фактично означає проектування в майбутнє певної соціальної позиції.

У сучасному розумінні професійне самовизначення розглядається не тільки як конкретний вибір професії, але як безперервний процес пошуку змісту в обраній, освоюваній і виконуваній професійній діяльності. При такому розумінні професійне самовизначення — це процес виборів, що чергуються, кожен з яких розглядається як важлива життєва подія, що визначає подальші кроки на шляху професійного розвитку особистості.

На попередніх вікових ступенях складаються уявлення про ряд професій. Інформованість про професії, врахування позиції близьких людей, особисті схильності і здібності впливають на професійне самовизначення молодих людей. Чим старший юнак, тим гострішою є необхідність вибору. Рішення про вибір професії приймається протягом декількох років, проходячи ряд стадій.

На стадії фантастичного вибору (до 11 років) дитина, міркуючи про майбутнє, ще не вміє пов'язувати цілі і засоби. Первинний вибір, що постає на цій стадії, здійснюється в умовах малодиференційованого уявлення про професії, при відсутності виражених інтересів і схильностей. По мірі інтелектуального розвитку підліток або юнак все більше цікавиться умовами реальності, але ще не впевнений у своїх здібностях — стадія спробного вибору (до 16-19 років). Поступово фокус його уваги зрушується із суб'єктивних факторів до реальних обставин.

З безлічі варіантів поступово виділяються деякі найбільш реальні і прийнятні варіанти, між якими і слід вибирати. Стадія реалістичного вибору (після 19 років) включає обговорення питання з обізнаними людьми, усвідомлення можливості конфлікту між здібностями, цінностями й об'єктивними умовами реального світу. Центром професійного самовизначення визнається ціннісно-моральний аспект, розвиток самосвідомості (розвинута рефлексія, самопізнання) і потреба в професійній компетентності.

Основу професійного самовизначення складають наступні психологічні фактори: усвідомлення цінності суспільно корисної праці, загальне орієнтування в соціально-економічній ситуації в країні, усвідомлення необхідності загальної і професійної підготовки для повноцінного самовизначення і самореалізації, загальне орієнтування у світі професійної праці, виділення далекої професійної мети (мрії), узгодження мрії з іншими важливими життєвими цілями (сімейними, особистісними, досуговими), знання про обрані цілі, знання про внутрішні перешкоди, що ускладнюють досягнення обраної мети та ін.

Однією з особливостей самовизначення сучасних підлітків є орієнтація на престижність професій, на елітність, на «найкраще» у тому змісті, як це суб'єктивно розуміється ними самими. Підлітки і молодь часто бувають захоплені ідеєю швидкої кар'єри, блискучого і стрімкого успіху, багатства.

У цьому випадку не варто забувати про небезпеку витонченої маніпуляції, заснованої на «кращих» конформістських традиціях, коли за допомогою митецьких засобів масової інформації і так званої суспільної думки формується основа для професійного й особистісного вибору конкретної людини, що підриває саму суть самовизначення.

Допомога молодій людині з боку суспільства і дорослих необхідна, але у вигляді розумного і неманіпулятивного коректування професійного вибору, заснованого не на видачі готових рекомендацій, а на поступовому формуванні у підлітка здатності усвідомлено і самостійно планувати професійні і життєві перспективи і при необхідності вчасно коректувати їх.





Последнее изменение этой страницы: 2016-04-26; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.239.40.250 (0.008 с.)