Безпека життєдіяльності і ЦО

МОДУЛЬ

БЕЗПЕКА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ І ЦО

 

Укладач: Літвак А. І. кандидат медичних наук, доцент кафедри управління охороною здоров’я та валелогії.

 

Передумови

Нормативно - навчальна дисципліна «Безпека життєдіяльності» – наука, що вивчає проблеми безпеки людини в навколишньому середовищі під час трудової діяльності та побуті, під час війни та надзвичайних ситуацій, коли надзвичайно висок ризик загибелі людей. Завданням цієї науки є розробка методів прогнозування, виявлення та ідентифікації шкідливих факторів і вивчення їх впливу на людину та навколишнє середовище. Разом з тим, розробляються заходи і способи захисту людей в умовах виникнення надзвичайних ситуацій (НС) техногенного, природного характеру, на час війни.

“Безпека життєдіяльності” – фундамент загальної освіти з проблем безпеки та базова дисципліна для подальшого вивчення курсів «Основи охорони праці», «Охорона праці в галузі» та «Цивільна оборона».

Нормативно - навчальна дисципліна «цивільна оборона» – вивчає проблеми безпеки людини в навколишньому середовищі під час війни та надзвичайних ситуацій, коли надзвичайно висок ризик загибелі людей. Завданням цієї науки є розробка методів прогнозування, виявлення та ідентифікації шкідливих факторів і вивчення їх впливу на людину та навколишнє середовище. Разом з тим, розробляються заходи і способи захисту людей в умовах виникнення надзвичайних ситуацій (НС) техногенного, природного характеру, на час війни.

 

Мета вивчення дисципліни і завдання модулю

Мета - забезпечити відповідні сучасним вимогам знання студентів, студентів про загальні закономірності виникнення і розвитку небезпек, надзвичайних ситуацій, в першу чергу техногенного характеру, їх властивості та формувати необхідні в майбутній практичній діяльності спеціаліста уміння і навички по їх запобіганню і ліквідації, захисту людей та навколишнього середовища.

Завдання БЖД:

n Вивчити анатомо-фізіологічні і психологічні особливості людини.

n Ознайомитись із психофізіологією життєдіяльності і шляхи її оптимізації.

n Створити новий стереотип поведінки з метою захисту від ризику побутового травматизму і інших небезпек.

n Вивчити характеристики довкілля небезпечні і шкідливі фактори середовища і негативні наслідки впливу на людину.

n Ознайомитись із основними положеннями теорії ризику.

n Вивчити способи захисту людини від вражаючих факторів аварій, катастроф, стихійного лиха.

Завдання Ц.О.:

n Навчити діям у НС мирного та воєнного часу..

n Оволодіти засобами захисту.

n Вивчити методи проведення робіт по відновленню життєдіяльності.

n Ознайомитись із методикою проведення занять по ЦО з населенням.

n Набути навичок захисту при надзвичайних ситуаціях.

n Навчитися оцінювати обстановку при різних за походженням НС.

n Оволодіти основами організації і проведення рятувальних та інших невідкладних робіт.

Методи викладання, оцінювання і підсумкового контролю

 

Очікувані навчальні результати

Розуміння слухачами місця безпеки життєдіяльності в сучасному житті. Розуміння слухачами значення ЦО для захисту населення у НС. Знання правових та організаційних основ безпеки життєдіяльності і ЦО. Знати запобіжні заходи, які застосовуються для зменшення ризику небезпеки здоров’ю та життю в побуті і при надзвичайних ситуаціях. Вміння надати першу невідкладну допомогу при травмах та отруєннях.

 

ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН

Усього годин - 56
в т. ч. Лекцій - 36

Практичних занять і семінарів - 18

Залік - 2

 

№№	Назва розділу навчальної програми	Очна форма, годин	Заочна форма, годин
1.	Лекція 1. Безпека людини і його діяльність, ризик і класифікація небезпек
2.	Лекція 2. Як побудовано живий організм і фізіологічна надійність людини
3.	Лекція 3. Психофізіологічна надійність людини
4.	Лекція 4. Безпека життєдіяльності у побуті (травми, отруєння)
5.	Лекція 5. Фактори зниження життєдіяльності у побуті (психічна травма, конфлікти, наркотики, алкоголь, нікотин, втома, біологічні ритми)
6.	Лекція 6. Шляхи підвищення життєдіяльності раціональне харчування
7.	Лекція 7. Природні стихійні явища і захист при них. Пожежа, як антропогенна катастрофа.
8.	Лекція 8. Радіація і життєдіяльність людини
9.	Лекція 9. Фізичне насилля.
10.	Лекція 10. ЦО в системі управілння дерджавою. Історія виникнення і розвитку цивільної оборони у державі. Слухачі отримують інформацію з приводу розвитку та становлення ЦО. Вивчають її структуру і завдання на майбутнє – захист населення від загроз воєнного та мирного часу.
11.	Лекція 11. Законодавча і нормативна база ЦО. Слухачам дається можливість ознайомитись з діючими законодавчими актами держави, що регулюють роботу ЦО, її обов’язки і права.
12.	Лекція 12. Єдина система захисту населення при надзвичайних ситуаціях. Слухачі вивчають систему управління ЦО, на різних рівнях, об’єднаних однією метою і завданнями що сприяє захисту населення від НС.
13.	Лекція 13. Евакуація, сигнали ЦО і дії за ними населення. Організація евакуації населення під час НС. Обв’язки різних елементів системи ЦО у зв’язку із евакуацією населення. Засоби повідомлення населення про небезпеку і дії населення в цих умовах.
14.	Лекція 14. Ядерна зброя. Слухачі знайомляться із історією появлення ядерної зброї її характеристиками, вражаючими факторами, а також біологічною небезпекою радіації для людини.
15.	Лекція 15. Бойові отрутні речовини. Ураження отрутними речовинами СБОР і СДОР їх характеристика і захист від шкідливого впливу. Класифікація отрутних речовин. Їх вплив на живий організм, та заходу щодо захисту від їх впливу.
16.	Лекція 16. Біологічна зброя. Засоби профілактики враження біологічними агентами і дії під час застосування біологічної зброї.
17.	Лекція 17. Засоби захисту від зброї масового знищення. Колективні і індивідуальні засоби захисту. Перелік індивідуальних засобів захисту штатних та імпровізованих. Правила їх використання та догляду за ними. Правила зберігання і технічного забезпечення.
18.	Лекція 18. Планування заходів та підготовка населення з ЦО. Вивчаються заходи щодо планування діяльності ЦО. Навчання населення і керівного складу підприємств і організацій.
Всього годин лекцій
	Практичні заняття і семінари
19.1.	Практичне заняття 1.Кровотеча, класифікація кровотеч, заходи щодо її зупинення.
19.2.	Практичне заняття 2. Надання першої медичної допомоги при ранах, накладання пов’язок.
19.3.	Практичне заняття 3.Встановлення клінічної смерті та методи реанімації.
19.4.	Практичне заняття 4.Шкідливі звички та методи самовиховання. Тест про вживання куріння тютюну.
19.5	Практичне заняття 5. ВІЛ/СНІД і безпечний секс.
19.6.	Семінар 1. Історія та правові засади функціонування і організації ЦО в Україні та її завдання
19.7.	Семінар 2. Зброя масового знищення, її характеристика, вплив на здоров’я людини
19.8.	Семінар 3. Засоби захисту і дії населення за сигналами ЦО
19.9.	Практичне заняття 6. Індивідуальні засоби захисту
	Всього годин практинчих занять
	Залік

Лекція 14. Ядерна зброя.

Історією появлення ядерної зброї. Характеристика вражаючих факторів ядерної зброї. Біологічний вплив і небезпека радіації для людини. Засоби захисту від ядерної зброї.

Лекція 18. Планування заходів та підготовка населення з ЦО.

Заходи щодо планування діяльності ЦО. Навчання населення і керівного складу підприємств і організацій.

Практичне заняття 1. Кровотеча, класифікація кровотеч, заходи щодо її зупинення.

 

Слід розрізняти артеріальну і венозну кровотечу:
-| Артеріальна кров "фонтанує"; вона яскраво-червоного коліра
-| Венозна кров витікає повільно|поволі|, рівномірно; вона темнішого відтінку

Для більшості ран характерна кровотеча обох типів.

Припинення зовнішньої кровотечі:

Пряме здавлення

Припиняє притоку|приплив| крові в пошкоджені судини|посудини|, дозволяючи тромбоцитам закрити|зачиняти| отвори в стінках судин|посудин|. При нагоді, для накладення тиснучої|давити| пов'язки використовуйте стерильний перев'язувальний матеріал (або чисту тканину і тому подібне|тощо|), накладайте її безпосередньо на рану (за винятком травм очей і пошкоджень | зводу|зведення| черепу). Для забезпечення рівномірного тиску|тиснення| на кінцівках|скінченностях| використовуйте шини і/або надувні брюки (для нижніх кінцівок|скінченностей|). Зберігайте тиск|тиснення| до тих пір, поки не буде зупинено кровотечу або аж до прибуття в лікарню. Метод дуже ефективний!

Піднімання|підняття| кінцівок|скінченностей|

Інтенсивність венозної кровотечі можна значно понизити|знизити| шляхом піднімання|підняття| кінцівці|скінченності| вище за рівень серця. Ефективно у поєднанні з прямим натисканням.

Локальне притиснення

У тих випадках, коли накладення тиснучої|давити| пов'язки на місце|місце-милю| рани не забезпечує надійного припинення кровотечі, або є|наявний| декілька джерел кровотечі, що забезпечуються однією артерією, локальне притиснення може бути ефективним засобом|коштом|. Артерія має бути розташована|схильна| достатньо|досить| поверхнево|поверхово|, над твердою структурою, до якої її можна притиснути (тобто кістки).

Приклади|зразки|:

1. При кровотечі в області шкірного покриву голови притиснути скроневу артерію до поверхні скроневої кісті|кістки|.
2. Плечову артерію - до поверхні плечової кісті|кістки| при травмі передпліччя.
3. Стегнову артерію - до тазової або стегнової кісті|кістки| при травмі нижньої кінцівки|скінченності|.

Шинування

Будь-який рух кінцівки|скінченності| стимулює в ній кровотік. Крім того, при пошкодженні|ушкодженні| судин|посудин| порушуються процеси згортання крові. Рухи можуть викликати|спричиняти| додаткові пошкодження|ушкодження| судин|посудин|. Шинування кінцівок|скінченностей| сприяє зменшенню кровотечі. В цьому випадку ідеальні повітряні шини, проте|однак| шини будь-якого типа|типу| будуть також корисні.

Жгути

Накладення джгутів необхідно використовувати лише в крайніх випадках, коли всі інші заходи не дали очікуваного|сподіваного| ефекту. Джгут може пошкодити нерви і кровоносні судини|посудини|, а також привести до втрати кінцівки|скінченності|. При цьому слабо накладений джгут може стимулювати інтенсивнішу кровотечу за рахунок припинення тільки|лише| венозного кровотоку, але|та| не артеріального. Застосовуйте джгути як останній засіб|кошт| при загрозливих життю станах|достатках|.

 

Практичне заняття 2. Надання першої медичної допомоги при ранах, накладання пов’язок.

Десмургія, відділ малої хірургії, присвячений вченню про пов'язки. Останні накладаються для утримання перев'язувальних засобів, для тиску на хвору частку тіла (тиснуча пов'язка), для додання нерухомості ураженої кінцівки (нерухома пов'язка) і друг. Для пов'язок користуються бинтами, косинками, хустками і пращами. Бинти уживаються марлеві, фланелеві, полотняні, гумові. Окрім бинтів, вживають хустки (Майоровськие пов'язки); перегнута по діагоналі хустка дає косинку, перекручена хустка - палять. Пращ - довгий чотирикутний шматок полотна, що складений в поперечному напрямі і прорізає уподовж через обидва шаруючи з боку вільних кінців. Гумові бинти і джгути служать нерідко для зупинки кровотечі або при операціях з метою знекровлення. Для нерухомих пов'язок уживаються лубки, гіпсові пов'язки.

Пошкодження|ушкодження| цілісності шкірних покривів, судин|посудин|, м'язової і кісткової тканини, розтягування зв'язок|в'язок| і сухожиль, викликаних|спричиняти| травмою або пораненням, як правило, супроводяться|супроводжуються| вираженою|виказувати| хворобливістю|болючий|, кровотечею, появою припухлості (набряки). Надання|виявлення| допомоги включає виконання цілої лави|низки| послідовних дій, направлених|спрямованих| на зменшення страждань людини. Перш за все|передусім| необхідно забезпечити спокій пошкодженої частки|частини| тіла. Навіть щонайменший рух викликає|спричиняє| болі і посилення травматичного шоку. Потім, необхідно обробити рану і накласти пов'язку.

Призначення тиснучої|давити| пов'язки — зупинити кровотечу, запобігти попаданню хвороботворних мікробів в рану і створити спокій пошкодженої частки|частини| тіла. Накладення пов'язки дуже проста справа|річ|, якщо знаєш, як це зробити. Навчитися цьому повинен і може кожен. Ймовірно|мабуть|, немає жодної людини, яка хоч один раз в житті не мав ударів, порізів, невеликих травм. Навчитися робити|чинити| пов'язки доступно кожному: і маленькій людині, і великому. Звичайно, пов'язки — це ціла наука, яка носить назву «десмургія» (латинського походження). Хоча вона налічує|нараховує| вже більше двох тисяч років, але і до сьогоднішнього дня вона не втратила свого значення. Міняються матеріали, використовувані для пов'язок, а сенс|зміст|, суть, призначення пов'язок залишаються.

Кращим матеріалом для пов'язки є|з'являється| бавовняна марля. Її вузька стрічка, згорнута в невеликий рулон є всім добре відомим бинтом. Він буває вузький — до 5 см, середній до 7-10 см і широкий — 12 і більше див. Кожна частка|частина| тіла вимагає своєї ширини бинта. Важко добре накласти пов'язку широким бинтом, наприклад, на мізинець, а вузьким — на стегно. Це все плоскі бинти. Але|та| є ще і, так звані, трубчасті. Вони виглядають як сплетена з|із| бавовняної і гумової нитки трубочка різного діаметру. Залежно від розміру розрізняють п'ять номерів трубчастих бинтів: N 1 — на мізинець, N 2 — на передпліччя або гомілку, N 3 — на плече, N 4 — на стегно і голову, N 5 може так сильно розтягуватися, що їм можна одягнути грудну клітку або живіт людини. Він так щільно стискує|стискає| тулуб, що цілком|сповна| може замінити корсет.

Між іншим, як перев'язувальний матеріал з|із| успіхом можна використовувати будь-яку, але|та| абсолютно чисту ганчірку. Правда, треба сказати, що абсолютно|цілком| неприпустимо|недопустимий| використовувати для вказаних цілей тканини з|із| штучного волокна.

Окрім плоских бинтів при наданні допомоги пострадавшему, коли має місце кровотеча (з неглибокої поверхневої рани або дуже глибокою) обов'язково застосовують стерильні серветки. Їх накладають на рану після того, як її ретельно промиють перекисом водень, у жодному випадку не слід заливати рану йодом або зеленкою! Можна для цієї мети використовувати і слаборозовый розчин марганцівки (перманганату калія).

До перев'язувальних матеріалів слід віднести і індивідуальні перев'язувальні пакети з|із| однією або двома подушечками. Останні застосовуються, коли є|наявний| крізне поранення. В цьому випадку треба закрити|зачиняти| і вхідні рани, що виходять. Як і будь-яка наука десмургія має свої правила, вимоги, підходи, методи і так далі Ось|от| найбільш відомі і необхідні з|із| них.

1. Голівку|головку| бинта тримають в правій руці, кінець бинта — в лівій.
2. Голівка|головка| бинта повинна розкочуватися по поверхні.
3. Пов'язку роблять|чинять| двома руками: одна рука розкочує голівку|головку| бинта, інша поправляє.
4. При накладенні пов'язки необхідно стояти лицем до пострадавшему|, щоб|аби| бачити його стан|достаток| і при необхідності припинити бинтування або ослабити пов'язку або прийняти термінові|строкові| заходи, якщо пострадавшему| стане гірше.
5. Пошкоджена поверхня тіла при бинтуванні повинна займати|позичати| фізіологічне або «нормальне» положення|становище|. Наприклад, рука має бути зігнута в лікті і приведена до тулуба.
6. Зачинають|починають| бинтування в напрямі|направленні| від низу до верху, з того місця, де діаметр поверхні менший.
7. Перший тур|тур-агент| пов'язки необхідно обов'язково зафіксувати, зробивши невеликий перегин початку бинта і накласти на перегин фіксуючий тур|тур-агент| (оборот|зворот| бинта).
8. Подальший|наступний| тур|тур-агент| накладають на половину попереднього.
9. Після закінчення бинтування кінець бинта розрізають або акуратно розривають подовжньо на дві частки|частини| відносно невеликої довжини і зав'язують на вузлик.
10. На пов'язку можна і потрібно накласти трубчастий бинт відповідного діаметру.
11. Змінювати пов'язку слід через 2-3 дні, але|та| можна поміняти пов'язку і частіше, якщо в цьому є необхідність.
12. На фіксуючу пов'язку при вивиху або розтягуванні зв'язок|в'язок| можна і потрібно покласти міхур|пузир| з|із| льодом|кригою| (велика кругла грілка з|із| великою круглою кришкою) або целофановий|целофан| пакет, заповнений шматочками льоду|криги| з|із| холодильника.
13. Верхню кінцівку|скінченність| після|потім| бинтування, якщо в цьому є необхідність потрібно підвісити на косинці, щоб|аби| зафіксувати її в одному положенні|становищі| і зменшити можливі мимовільні рухи, що викликають|спричиняють| додатковий біль.
14. Після|потім| накладення бинта на верхню або нижню кінцівку|скінченність| застосовують шунування|, використовуючи для цього спеціальні або підручні матеріали.
15. Щоб|аби| не викликати|спричиняти| додаткового болю, при перев'язці необхідно підтримувати пошкоджену частку|частину| тіла.
16. Бинт розкочувати, не відриваючи від поверхні тіла.
17. Пов'язку накладати не дуже туго (якщо не потрібна тиснуча|давити| пов'язка), щоб|аби| вона не порушувала кровообіг, але і не дуже слабо, щоб|аби| вона не сповзала з рани.

 

Практичне заняття 3. Встановлення клінічної смерті та методи реанімації.

 

Реанімація (від ре... і лат. animatio - пожвавлення), сукупність заходів щодо пожвавлення людини, що знаходиться в стані клінічної смерті, відновлення раптове втрачених або порушених в результаті нещасних випадків, захворювань і ускладнень функцій життєво важливих органів. У круг реанімаційних заходів включені, окрім безпосередньо пожвавлення, також і боротьба з гострими порушеннями обміну речовин (водно-електролітного, газового), гострою недостатністю кровообігу, дихання, функцій печінки і нирок, відновлення порушених функцій.

Клінічна смерть, стан організму, що характеризується відсутністю зовнішніх ознак життя (сердечної діяльності і дихання). У час До. с. функції центральної нервової системи згасають, проте в тканинах ще зберігаються обмінні процеси. До. с. продовжується 5-6 мін після зупинки серця і дихання (вмирання від крововтрати); при раптовому припиненні кровотоку (наприклад, при фібриляції шлуночків серця) термін вмирання подовжується до 8-10 мин. Після цього часу повноцінне відновлення життєвих функцій вже неможливе. Ознаки клінічної смерті:

n Втрата свідомості

n відсутність пульсу

n відсутність серцевих|серцевих| тонів

n зупинка дихання

n розширені зіниці

n судоми.

Серця масаж, метод пожвавлення людини при зупинці серця, що полягає в його ритмічному стискуванні. Розрізняють відкритий і закритий С. м. Відкритий С. м. проводить лікарка при операціях, коли розкрита грудна клітка. Закритий С. м. - без розтину грудної клітки - проводять в будь-якій обстановці як міру першої долікарської допомоги. Він полягає в ритмічному натисканні двома руками (долоня на долоню, руки випрямлені в ліктях, тиск всім тягарем корпусу) на грудину пострадавшего (який лежить в положенні на спині на твердій підставі) з частотою 50-60 в мин. Дітям до 10-12 років закритий масаж проводять однією рукою, а новонародженим і грудним дітям - вказівним і середнім пальцями. При кожному стискуванні серця кров поступає в судини великого і малого кругів кровообігу, припинення стискування веде до заповнення серця кров'ю з крупних вен. З допомогою С. м. удається здійснювати штучний кровообіг і підтримувати життєво важливі функції в організмі; масаж стимулює діяльність сердечного м'яза, сприяє відновленню її самостійних скорочень. Одночасно з С. м. проводять штучне дихання.

Основна мета|ціль| серцево-легеневої реанімації полягає в забезпеченні адекватної прохідності дихальних шляхів|доріг|, дихання і кровообігу до уточнення діагнозу і подальшого|наступного| лікування.

Дихання

1. З|із| рота в рот: ефективний метод забезпечення допоміжної вентиляції як тимчасової міри до застосування|вживання| більш цілеспрямованих|ціленаправлених| лікувальних заходів
2. Дихальний мішок/маска: забезпечує ефективнішу вентиляцію в порівнянні з методом "з|із| рота в рот" (вища концентрація кисню)

Циркуляція

1. Зовнішній масаж серця: При виконанні із швидкістю 80-100 натискань в хвилину|мінуту| забезпечує менше 1/3 нормального сердечного|серцевого| викиду.
2. Прямий (внутрішній) масаж серця: думки суперечливі|суперечні|. Доступні на сьогоднішній день дані дозволяють рекомендувати цей метод тільки|лише| у випадках відкритої|відчиняти| травми грудної клітки.

Якщо у постраждалого| відсутні дихання і пульсація сонної артерії.

А. Загальні заходи

1. Пострадавшего слід укласти на спину на тверду поверхню, наприклад, на землю|грунт| або на велику дошку.
2. Якщо постраждалий | лежить на ліжку, для забезпечення ефективності мерів СЛР знизу необхідно підкласти дошку або іншу тверду поверхню, зняти з ліжка на підлогу.
3. Прийоми штучної вентиляції без масажу грудної клітки неефективні. В разі|у разі| відсутності пульсу або дихальних рухів ефективне тільки|лише| комбіноване виконання штучної вентиляції і масажу грудної клітки.
4. Помістите грона обох рук на нижню третину грудини, подалі|чимдалі| від мечовидного відростка.
5. Накладете долонну поверхню однієї руки поверх іншої руки, підведіть пальці рук, щоб|аби| не стосуватися ребер.
6. Нахилитеся|схилятиметеся| над постраждалим|, тримаючи передпліччя в строго|суворий| вертикальному положенні|становищі|, щоб|аби| "працювала" маса вашого тіла.
7. Натискайте на грудину вертикально, опускаючи (прогинаючи) її приблизно на 3-5 див. Не допускайте коливальних рухів корпусу постраждалого| і дотримуйте ритм масажу, забезпечуючи рівні інтервали здавлення і розслаблення грудної клітки.
8. У дорослих або дітей середнього і старшого віку виконуйте 80-100 натискань на грудину в хвилину|мінуту|. У дітей молодшого віку виконуйте не менше 100 здавлень в хвилину|мінуту|.

Б. Виконання СЛР однією особою|лицем|

1. Потрясіть|приголомште| постраждалий| за плечі і голосно|гучно| прокричите що-небудь йому у вухо, щоб|аби| встановити відсутність реакції на зовнішні подразники. (Уникайте надмірно|зайве| різких рухів, враховуючи можливість|спроможність| пошкодження|ушкодження| хребта).
2. Відкрийте|відчиняйте| повітряносні | шляхи|дороги| прийомом "закидання голови, зволікання|відтягувати| підборіддя". При підозрінні|підозрі| на травму хребта виконуйте тільки|лише| зволікання|відтягувати| нижньої щелепи. Перевірте наявність рухів грудної клітки постраждалий|, постарайтеся почути шум або відчути рух повітряного потоку.
3. Якщо постраждалий| не дихає, забезпечте два повні|цілковиті| штучні вдихи і видихи за допомогою маски і пристрою|устрою| "дихальний мішок" або іншого пристрою|устрою|.
4. Перевіряйте наявність пульсації сонної артерії в течію не менше 15 сік на найближчій до вас стороні.
5. Якщо пульсація відсутня, виконаєте 15 натискань на грудину з|із| частотою 80-100 разів на хвилину.
6. Перервіть масаж грудної клітки і забезпечте два повні|цілковиті| вдихи і видихи.
7. Продовжуйте виконання заходів у вказаній послідовності до прибуття допомоги.
8. Через одну хвилину|мінуту| перервіть СЛР і перевірте наявність пульсу, а потім перевіряйте пульс знов|знову| через кожні декілька хвилин|мінути|.
9. При відновленні|поновленні| мерів СЛР завжди спочатку забезпечуйте постраждалому| два повні|цілковиті| штучні вдихи і видихи.

В. Виконання СЛР двома особами|лицями|

1. Одна людина, що знаходиться|перебуває| біля голови постраждалогоо|, перевіряє наявність реакції на зовнішні подразники, відкриває|відчиняє| повітря носні| шляхи|дороги| і перевіряє наявність самостійного дихання.
2. Якщо відсутні реакція на зовнішні подразники і пульс, то він же забезпечує два повні|цілковиті| вдихи і видихи.
3. Друга людина, за відсутності пульсу на руці перевіряє пульсацію сонної артерії, а при її відсутності дає першому вказівку зачинати|починати| масаж грудної клітки.
4. Людина, що виконує масаж, голосно|гучно| вважає|лічить| вголос: "Одін, і два, і три, і чотири, і п'ять", потім робить|чинить| паузу, дозволяючи помічникові виконати два повні|цілковиті| штучні вдихи і видихи.
5. Після|потім| цього він відновлює|поновлює| масаж грудної клітки, зупиняючись після|потім| кожного п'ятого натискання для забезпечення постраждалому| вдихів і видихів.

Г. Виконання СЛР поодинці з|із| подальшим|наступним| залученням помічника

1. З'являється|появляється| друга людина і пропонує допомогу.
2. Помічник бере на себе забезпечення штучного дихання, але|та| спочатку перевіряє пульсацію сонної артерії як критерій ефективності масажу грудної клітки, що виконується першою особою, потім просить|прохає| його перервати масаж і знов|знову| перевіряє пульсацію.
3. Якщо пульсація не з'явилася|появлялася|, помічник забезпечує один вдих і видих, потім перша людина відновлює|поновлює| масаж.
4. Продовжуйте масаж і штучну вентиляцію в співвідношенні 5:1.

Д.!!!Діти!!!

1. У дітей 1-8 років масаж грудної клітки виконують долонній поверхні однієї руки.
2. Грудина повинна опускатися не більше ніж на 2-3 див.
3. Ритм масажу складає 80-100 натискань в хвилину|мінуту|.
4. Співвідношення масажу і штучної вентиляції залишається 5:1.
5. У дітей у віці менше 1 року масаж виконують кінчиками вказівного і середнього пальців з|із| швидкістю не менше 100 натискань в хвилину|мінуту|, при цьому грудина опускається на 1,5-2,5 див. Натискають на середню частку|частину| грудину, на ширину одного пальця нижче за соски. Наявність пульсу перевіряють по пульсації брахіоцефальній| артерії.

Е. Ознаки ефективності СЛР

1. Відновлення|поновлення| пульсації сонної артерії (також перевіряйте наявність пульсації під час масажу)
2. У наявності реакція зіниць на світло.
3. Поліпшення|покращання| кольору|цвіту| шкіри.
4. Спроби мимовільних дихальних рухів.
5. Мимовільні рухи кінцівок|скінченностей|.

Ж. Ускладнення СЛР

1. Переломи ребер.
2. Перелом грудини.

Практичне заняття 4. Шкідливі звички та методи самовиховання. Тест на вживання куріння тютюну

 

ШКІДЛИВІ ЗВИЧКИ - нав'язливі ритуалізовані дії, що негативно позначаються на поведінці дитяти, його фізичному і психічному розвитку. Кажучи про шкідливі звички у дітей, дорослі насамперед мають на увазі куріння і онанізм. Проте ними круг шкідливих звичок не вичерпується. У поведінці деяких дітей зустрічаються нав'язливі дії, які дитя здійснює неусвідомлено, "за звичкою", і які справляють досить неприємне зовнішнє враження. Це звичка теребити волосся або мочку вуха, нарочито сутулитися, човгати ногами при ходьбі, соватися на стільці, надмірно жестикулювати, хапати співбесідника за рукав або за гудзик, щохвилини відпльовуватися, колупати в носі, вживати слова-паразити ("ну", "ось", "значить", "коротше") і тому подібне Всі вони можуть спостерігатися у одного дитяти. Формування подібних звичок відбувається в найранішому віці. Причина їх виникнення проста - недостатня увага з боку батьків до поведінки дитяти. Адже виховання, зокрема, полягає і у формуванні культурних навиків. Попередження таких звичок не вимагає особливих психологічних рекомендацій. Рецепт тут один - привитие дитяті корисних навиків: охайності, акуратності, організованості, дотримання елементарних правил етикету.
Але бувають і звички іншого роду, хоча і схожі на вже названі. Це смоктання пальця, губи, краї одягу або постільної білизни, вертить, висмикування волосся, грызение нігтів, розгойдування головою або биття нею об подушку перед сном і тому подібне Причини і механізми їх виникнення складніші. Найчастіше вони спостерігаються у тих дітей, хто з дитинства виховувався жорстко, строго, надмірно вимогливо, або біля тих, хто випробував явний дефіцит уваги з боку батьків. Такі діти довго залишалися одні в ліжку, їх рідко брали на руки і не вколисували, якщо вони погано засинали. Рано відлучені від материнських грудей, вони не знайшли задоволення і в сосці, яку теж незабаром відібрали. В умовах недоліку ласки і вражень дитя, надане самому собі, випробовує нудьгу або страх і шукає заспокоєння і відвернення в небагатьох доступних йому діях: маніпулює частями свого тіла, смокче палець або губу, теребить волосся, вухо, ніс і тому подібне Спочатку він удається до подібних дій тому, що відсутня мати. Коли ж стурбована мати з'являється поруч і прагне відвернути його від нав'язливих занять, вона вже не приваблює do уваги: він зайнятий сам собою. Так відбувається корінна перебудова всієї життєвої орієнтації маляти. Спочатку він прагне до притоки зовнішніх вражень. Якщо мати поруч, вона задовольняє цю потребу. Якщо ж її немає поруч, то розвиток дитяти не просто загальмовується, а як би повертається у внутріутробний період. Дитя саме себе утішає і заспокоює, джерело вражень також шукає в самому собі.
Усунення шкідливої звички вимагає часу чи не більшого, ніж те, яке пішло на її становлення. У основі виникнення такої звички лежить недолік уваги до дитяти, і для її усунення цей недолік необхідно терпляче заповнювати. Захоплюючи дитяти цікавими заняттями, спілкуючись з ним, батьки допомагають йому зжити ті глибинні внутрішні переживання, які породили неприємні дії. Боротьба з шкідливою звичкою -это завжди боротьба з тривожністю, невпевненістю, песимізмом.

Серед шкідливих звичок особливу заклопотаність викликає|спричиняє| куріння, широке розповсюдження|поширення|, що отримало|одержувало| останніми роками, серед молоді. Вважається|лічить|, що куріння - одна з багатьох проблем підліткового віку. Навіщо вони це роблять|чинить|? Відповідь, як правило, проста: молоді люди|дитина|, прагнуче в грі залучитися до світу дорослих, бажає відчути себе виконуючим дію, характерну для дорослих. До багаточисельних|численних| атрибутів гри може бути доданий|добавляти| і ще один - сигарета. У подібній ситуації передчасно турбуватися|тривожити| про формування шкідливої звички. Організм людини не сприймає | шкідливих речовин і реагує на них негативно|заперечний|. Навіть якщо молодій людині |малюкові| удасться міцно затягнутися димом, нічого, окрім|крім| відрази|відвертання|, він не випробує. Дізнавшись про такий досвід|дослід|, батьки повинні прагнути унеможливити його повторення (адже неодноразове повторення може привести до того, що здорова реакція відторгнення поступово загасне). Якщо в будинку|домі| є сигарети, вони не повинні спокушати людину| своєю доступністю. Близькі, що палять|курять|, повинні уникати того, щоб|аби| своєю поведінкою провокувати молоду людину |дитину| наслідувати небажаний приклад.
Чем старше людина|дитина|, тим більше серйозною для нього стає проблема куріння. У якомусь сенсі|змісті| куріння і для молоді є|з'являється| грою. Проте|однак| сам він це так не сприймає. Підліток прагне бути як дорослий або принаймні максимально бути схожим на нього, залучившись до круга|кола| сильних, самостійних і незалежних людей. Найлегше виявляється|опиняється| перейняти зовнішні атрибути дорослого миру|світу|, що явно відрізняють дорослого від дитяти|дитини|. Більшість дослідників переконана, що при зверненні до куріння ведучими виступають|вирушають| психологічні мотиви. Головний|чільний| механізм куріння підлітка - наслідування. У будь-якому віці перше затягування фізично неприємне, проте|однак| у підлітка психологічні мотиви вже достатньо|досить| сильні, щоб|аби| побороти|подолати| відразу|відвертання|, яка до того ж з|із| кожною наступною|такою| сигаретою поступово згасає|гасне|.

Як перешкодити формуванню шкідливої звички? Практика показує, що, як і в більшості інших ситуацій, насильство найменш ефективно. Це особливо справедливо для тих випадків, коли владне і жорстоке відношення батьків до дітей оформилося в переважаючий педагогічний стиль. Чим рівніші і доброзичливіші стосунки підтримуються в сім'ї, тим менше вірогідність, що самоствердження підлітка прийме спотворені форми. Психологи відзначають, що ті підлітки, які, не дивлячись на кризисний характер свого віку, зберегли пошану і довіру до батьків, менш схильні наслідувати негативний приклад однолітків. Якщо ж батьки сприймаються як чужа, несправедлива і ворожа сила, то, чим наполегливіше і жорсткіше наполягають вони на своїх заборонах, тим сильніше у відповідь прагнення обійти їх.

Популярні посібники закликають|призивають| відволікати активність дітей на заняття спортом, вести з|із| ними профілактичні бесіди про шкоду тютюну. Але|та| ці правильні заходи можуть опинитися недостатньо ефективні. Куріння підлітка - один з симптомів неблагополуччя в процесі його особового самовизначення. Тому пильної уваги вимагає саме неблагополуччя, а не куріння само по собі. Лише укріплюючи|зміцнювати| взаємне розташування і довіру|довір'я|, можна запобігти| формуванню шкідливої звички

Тест «Незавершене речення|незакінчена| |речення|»

Куріння це._____________________________________________

Сигарета в руці – це показник.___________________________

Не палити|курити| – це означає|значить| не._________________________________

Для того, щоб кинути палити|курити|, потрібно. ______________________

У моїй сім'ї палить|курить| лише.__________________________________

Куріння в нашій сім'ї – це. ______________________________

Куріння дає мені можливість|спроможність|. ____________________________

 

Семінар 1.

Семінар 2.

ВПЛИВ НА ЗДОРОВ’Я ЛЮДИНИ

Що таке променева хвороба.

Що таке біологічна зброя?

Семінар 3.

ЗАСОБИ ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ

Що таке евакуація.