III. Психологiчнi особливостi поведiнки особи (темперамент, характер).

Темперамент - це природженi динамiчнi особливостi психiчних процесiв iндивiду (iнтенсивнiсть, швидкiсть, темп, ритм).

Темперамент вiдносно стiйкий i мало змiнюється пiд впливом середовища протягом життя. Родоначальники вчення про темперамент - Гiпократ (V ст. до н.е.) та Гален (II ст. до н.е.). Вони створили гуморальну теорiю темпераменту, за якою в залежностi вiд спiввiдношення i превалювання рiзних «соків» у органiзмi (кров, слиз, жовч, чорна жовч) видiлили 4 основних типи темпераменту: сангвiнiк, холерик, флегматик i меланхолiк.

У своєму вченнi про вплив ЦНС на динамiчнi особливостi поведiнки I.П. Павлов порiвнював темперамент з типом вищої нервової дiяльностi. Вiн видiлив 4 типових поєднання основних властивостей нервової системи - сили, рухливостi i врiвноваженостi збудливого i гальмiвного процесiв, які є основою iндивiдуальних рiзниць нервової дiяльностi.

1. Сангвінік - рухливий, сильний, врiвноважений тип («живий»). вiдрiзняється високою психiчною активнiстю, енергiйнiстю, високою працездатнiстю, швидкiстю та жвавiстю рухiв, рiзноманiтною багатою мiмiкою. Намагається часто змiнювати враження, багато спiлкується, емоцiї здебiльшого позитивнi, легко i швидко переживає невдачi.

2. Холерик - рухливий, сильний, неврiвноважений тип («нестримний»). Характеризується високим рiвнем психiчної активностi, енергiйнiстю дiй рiзкiстю рухiв, нетерпимiстю, рiзкими змiнами настрою.

3. Флегматик - iнертний, сильний, врiвноважений тип («спокiйний»). Надiлений низьким рiвнем психiчної активностi, повiльнiстю в рухах, невиразною мiмiкою, утрудненням переключення з одного виду дiяльностi на iнший i адаптацiї до нової обстановки, переважанням рiвного, спокiйного настрою.

4. Меланхолік - слабкий тип («слабкий»). Має низький рiвень психiчної активностi, загальмованi рухи, стриману моторику i мову, швидко втомлюється. Спостерiгається висока емоцiйна сенситивнiсть, переважають негативнi емоцiї.

Крiм темпераменту, I.П.Павлов видiляв природженi чисто людськi типи особистостi в залежностi вiд превалювання першої чи другої сигнальної системи.

Художній тип (правопiвкульний, превалює розвиток першої сигнальної системи): вiдрiзняється образним сприйняттям свiту, синтетичним мисленням, емоцiйнiстю. Для мислительного типу (лiвопiвкульний, превалює розвиток другої сигнальної системи) характерним є аналiтичний тип мислення, помiркованiсть почуттiв. Набагато частiше (у 80% випадкiв) зустрiчається середній (промiжний) тип особистостi з урiвноваженою дiяльнiстю сигнальних систем.

Характер - це сукупнiсть незмiнних iндивiдуальних психiчних особливостей особи, які складаються i проявляються в дiяльностi i спiлкуваннi, передбачає типовi для неї способи поведiнки, ставлення до себе i iнших.

Фiзiологiчною основою характеру є сукупнiсть виявлень типу ВНД i складних незмiнних систем часових зв’язкiв, напрацьованих протягом життєвого досвiду. На характер впливає темперамент. Характер формується пiд впливом соцiального виховання з дитячих рокiв i протягом всього життя. Характер кожної людини залежить вiд її суспiльно-iсторичної поведiнки (певним суспiльно-iсторичним ладом, в якому живе людина, - соцiальним середовищем або макросередовищем) i iндивiдуального середовища (мiкросередовище - сiм’я, самовиховання). Характер проявляється в системi ставлень людини до сучасностi.

ОСНОВНI ПОКАЗНИКИ ХАРАКТЕРУ

Єдиної класифiкацiї характеру немає, i ми розглядаємо його за найтиповішими показниками:

1. Ставлення до суспiльства (до iнших людей) - вмiння спiлкуватись, замкнутiсть, колективiзм, iндивiдуалiзм, альтруїзм, гуманнiсть, жорстокiсть, чеснiсть, брехливiсть, людиноненависть, тактовнiсть, безпринципнiсть, грубiсть, щедрiсть, жадібність i т.iн.

2. Ставлення до працi i речей - трудолюбивість, лiнь, акуратнiсть, почуття нового, консерватизм, недобросовiснiсть, i т.iн.

3. Ставлення до самого себе - цинiчнiсть, самозакоханiсть, егоїзм, скромнiсть, висококультiрнiсть, почуття свого «Я» i т.iн.

Параметр порушення критичностi до самого себе i до своїх дiй є одним iз найважливiших критерiїв дiагностики психiчного здоров’я пацiєнта. У пацiєнтiв iз розладами психiки порушення критики може проявлятись у бездумностi i неосмисленостi поведiнки, вiдсутностi розумiння свого стану, тяжкостi стану болючостi переживань, у ввiдсутностi стимулу в оцiнцi поведiнки людини.

4. Прояв вольових якостей - цiлеспрямованiсть, вiдхiлення вiд поставленої мети, самостiйнiсть, схильнiсть до лiдерства, мужнiсть, витримка, дисциплiнованiсть, боязнь i т.iн.

Виразними ознаками характеру є дiї (свiдомi i обдуманi), особливостi мови, зовнiшнiй вигляд людини, а також її здiбностi.

Нормальна особистiсть iз гармонiйно збалансованими якостями характеру виявляє високий ступiнь адаптацiї до рiзних умов соцiального середовища i адекватної поведiнки в них.

РОЗЛАДИ ОСОБИСТОСТІ

Неблагоприємнi умови соцiального характеру (неправильне виховання за типом безнадзорностi, «попелюшки» або «кумиру сiм’ї», «мiмозне виховання» i т. iн.), а також спадково-бiологiчнi особливостi можуть допомагати формуванню паталогiчного характеру, що базується на певному дефiцитi гальмiвного або збудливого процесiв. Такi люди важко, особливо у пiдлiтковому вiцi, адаптуються у колективi, їх поведiнка часто дезадаптивно наносить шкоду успiшнiй реалiзацiї людини.

Психопатія (хвороба Ганнушкiна) - це дисгармонiйний стан особи, стiйка патологiя характеру, здебiльшого його емоцiйно-вольової складової, що заважає пристосуванню до повсякденного життя. Центральним i характерним фактором є схильнiсть до незвичної поведiнки, рiзкi змiни настрою без вiдповiдних до того причин, що призводить до порушення соцiальних контактiв i накладає вiдбиток на все життя психопата.

Акцентуйована особистість - це межовий варiант норми, коли пригнiчення або помiтна надмiрна перевага окремих рис характеру призводить до вразливостi особистостi по вiдношенню до певних психотравмуючих ситуацiй при гарнiй витривалостi до iнших. Сформувавшись у пiдлiтковому перiодi, акцентуацiї характеру людини з часом стираються, компенсуються.

На основi рiзноманiтних класифiкацiй (К. Леонгард, П.Б. Ганнушкiн, А.Б. Личко) видiляють наступнi типи акцентуацiй характеру:

1. Циклоїдний - змiна фаз з гарного на поганий настрiй, якi мають рiзний час тривалостi.

2. Гiпертимний - постiйно пiднесений настрiй, пiдвищена психiчна активнiсть з жадібністю дiяльностi i з тенденцiєю не доводити справу до кiнця.

3. Лабiльний - рiзка змiна настрою в залежностi вiд ситуацiї.

4. Астенiчний - швидке втомлення, роздратування, схильнiсть до депресiй i iпохондрiї.

5. Сенситивний - пiдвищена вразливiсть, боязнь, загострене відчуття особистої неповноцiнностi.

6. Психастенiчний - пiдвищена тривога, пiдозрiлiсть, нерiшучiсть, схильнiсть до самоаналiзу, до постiйних сумнiвiв i мiркувань, тенденцiя до нав’язливих, ритуальних дiй.

7. Шизоїдний - вiдгородженiсть, вiдчуження, iнтраверсiя, емоцiйна холоднiсть, вiдсутнiсть хвилювання про iнших, труднощi у встановленнi емоцiйних контактiв, вiдсутнiсть iнтуїцiї в процесi спiлкування.

8. Епiлептоїдний - схильнiсть до злiсно нудьгуючого настрою, що проявляється у виглядi лютi та гнiву (iнколи з елементами жорстокостi), конфлiктнiсть, скрупульозна педантичнiсть.

9. Застряваючий (параноїдальний) - пiдвищена пiдозрiлiсть i марна образливiсть, стiйкiсть негативних емоцiй, прагнення до домiнування, не рахуючись з поглядами iнших i, як наслiдок, пiдвищена конфлiктнiсть.

10. Демонстративний (iстероїдний) - виражена тенденцiя до витiснення неприємних суб’єктовi факторiв i подiй, до брехливостi, фантазування i перевтiлення, якi використовуються для привернення до себе уваги, авантюристичнiсть, марнославство, «утеча в хворобу» при незадоволенiй потребi в зiзнаннi.

11. Дiстимний - перевага зниженого настрою, схильнiсть до депресiї, зосередженiсть на похмурому та сумному боцi життя.

12. Нестiйкий - схильнiсть легко пiддаватися впливу оточуючих, постiйний пошук нових вражень, компанiй, вмiння легко встановлювати контакти, якi мають легковажний характер.

13. Конформний - надмiрна пiдпорядкованiсть i залежнiсть вiд думки iнших людей, вiдсутнiсть критичностi i iнiцiативностi, схильнiсть до консерватизму.

Найчастiше зустрiчаються змiшанi форми акцентуацiї характеру нiж «чисті» типи (істеро-збудливий, нестiйко параноїдальний i т. iн.) - тобто промiжнi типи.