Основнi методики дослiдження процесів мислення

1. Узагальнення понять. Пропонується назвати одним словом, узагальнюючим родовим поняттям, зображення або назви рiзних об’єктів. Завдання, пропоноване другiй сигнальнiй системi: дослiджується здатнiсть до синтезу i відтворення асоцiацiй із минулого життєвого досвiду мiж меншим узагальнюючими позначеннями. Наприклад, назвати одним словом: поезiя, музика, живопис, кiно.

2. Ділення понять. Пропонується назвати вiдомi хворому види тварин, рослин тощо. Дослiджується логiчний процес, протилежний до узагальнення понять. Задача передусім стосується діяльності другої сигнальної системи i потребує в першу чергу аналiзу.

3. Визначення i розмежування понять. Пропонується визначити, що таке кiшка, життя i т.iн., вказати рiзницю мiж дитиною та карликом, скупiстю і ощадністю тощо. Дослiджується складна аналiтико-синтетична дiяльнiсть другої сигнальної системи з виділення суттєвих понять. Це грунтується на відокремленні загальних суттєвих ознак предметiв і явищ, вiдображеннi суттєвих ознак у мовних реакцiях. Завдання доступне дiтям вiком 7- 9 рокiв.

4. Виключення понять. Пропонується видiлити з групи предметiв об’єднаних одним родовим поняттям предмет, який не стосується цього поняття. Задача потребує розрiзнення корою мозку складних комплексних подразникiв щодо загальних i суттєвих ознаках у однорiдних комплексах. Вони є основою класифiкацiї предметiв, так як у минулому життєвому досвiдi саме вони отримали пiдтримку. Наприклад: береза, сосна, дерево, дуб, смерека (яке слово потрiбно виключити, щоб залишилися тiльки однорiднi).

5. Аналiз вiдношень понять. Встановлюється здатність виявляти, узагальнювати вiдношення мiж поняттями. Видiлення вiдношень забезпечується цiлiснiстю коркового аналiзу за провiдної ролi другої сигнальної системи. Пiддослiдному пропонують вибрати у рядi вiдношень аналогічне до першого вiдношення даного ряду. Наприклад, до стимулу «бібліотека» (книга) пiддослiдний має вибрати вiдношення «ліс» (дерева), керуючись загальним поняттям цiле/частина.

6. Розумiння переносного змiсту прислiв’я i метафори. Прислiв’я з фiзiологiчного погляду - складний словесний подразник, що містить двi основнi ознаки прямого i переносного змiсту. Друга ознака видiляється на основi першого за механiзмом часового зв’язку (асоцiацiї), що утворений минулим життєвим досвiдi. Нерозумiння переносного змiсту прислiв’я зумовлене виснаженням або гальмуванням цього часового зв’язку. Трапляється, що нерозуміння переносного змiсту прислiв’я спричиняється гiпнотичним станом кори. В цьому випадку певна ознака подразника - переносний змiст прислiв’я - викликає гальмiвну дiю, а менш суттєва ознака - прямий змiст - позитивну. Розумiння переносного змiсту незнайомого прислiв’я зумовлене абстрагуванням вiд прямого змiсту завдяки вiдтворенню зв’язку життєвого досвiду мiж великими i малими узагальнюючими словами. При нерозумiннi переносного змiсту прислiв’я хворi пiдбирають вислови, якi мають зовнiшню подiбнiсть до прислiв’я. Це свідчить про утруднення абстрактного мислення з фiксацiєю на другорядних елементах. При дослiдженнi розумiння метафор хворий вiдповiдає, в якому значеннi вживають цi вирази. Трактування висновкiв дослiду подiбне до трактування результатiв з прислiв’ям. Таким чином, порушення процесiв вiдволiкань i спiлкування можуть пояснюватися: недостатнiм запасом часових зв’язкiв, утворених у минулому життєвому досвiдi (у хворих на олiгофренiю); стiйкою втратою часового зв’язку (при ураженнi коркових клiтин у зв’язку з органiчним захворюванням головного мозку); розладами сприйняття часового зв’язку на фонi розлитого гальмування у корi головного мозку (у хворих на шизофренiю).

УВАГА, ПАМ’ЯТЬ, IНТЕЛЕКТ

Увага - це спрямованiсть i зосередженiсть психiчної дiяльностi людини на об’єкти та явища зовнiшнього свiту (зовнiшньо спрямована увага), а також на думки, почуття i процеси, якi дiють всерединi нього (всередину спрямована увага).

Увага характеризує узгодженiсть рiзних ділянок функцiональної структури дiї i визначає успiшнiсть виконання цiєї дiї (наприклад, швидкiсть i точнiсть розв’язання завдання).

Розподiл уваги мiж двома i бiльше видами дiяльностi, швидке переключення її з однiєї дiяльностi на iншу потребують багато спецiальностей, в тому числi лiкарських: праця хiрурга, лiкаря швидкої допомоги, реанiматолога та iн.

Якостi уваги:

1) спрямованiсть;

2) зосередженiсть;

3) активнiсть;

4) стiйкiсть;

5) вiдволiкання;

6) розсiянiсть;

7) переключення;

8) обсяг.

Зосередженiсть уваги - здатнiсть концентруватися на сприйманнi певного предмета чи явища (ступiнь заглиблення у певну дiяльнiсть). Залежить вiд особливостей особистостi, фiзичного здоров’я та характеру дiяльностi, на яку спрямована увага. Чим бiльш складний, незвичайний матерiал та чим вища зацiкавленiсть, тим вища зосередженiсть, аж до зникнення реакцiї на iншi подразники, навiть на тi, якi виходять iз власного тiла.

За ступенем активностi розрiзняють мимовiльну (пасивну) i довiльну (активну) увагу. Мимовiльна увага - це коли спрямованiсть i зосередженiсть уваги не зумовленi вольовим актом людини. Вона є найбiльш простою i нав’язується об’єкту зовнiшнiми подiями. Фiзiологiчним проявом такої уваги є орiєнтовна реакцiя. Довiльна (активна) увага зумовлена вольовим актом i пов’язана iз свiдомо поставленою метою.

Стiйкiсть - це здатнiсть довгий час концентрувати увагу на виконаннi однiєї будь-якої задачi, на певному матерiалi, об’єктi. Чим бiльш одноманiтнi дiї, тим бiльше напруження уваги потребується. Стiйкiсть уваги тим вища, чим менше моментiв, якi вiдволікають (больовi вiдчуття, хвилювання). Має значення також ставлення до роботи, яка виконується, значущiсть власне об’єкта уваги, емоцiйний стан людини, втомлюваність та iн.

Вiдволiкання - це неможливiсть досить стiйко зосередитись на сприйманнi чого-небудь, коли стороннi сигнали вiдводять людину вiд виконання поставленої мети. Часто це спостерiгається при втомленнi, виснаженнi нервової системи рiзного генезу, при домiнуваннi емоцiйно насичених думок (у станi афекту). Наприклад, читаючи у станi втомлення, деякий час можна читати «механічно», не вникаючи в змiст прочитаного.

Розсiянiсть уваги - це тенденцiя до пiдвищеного вiдволiкання, нестiйкості уваги (неуважності).

Переключення - це вмiння перемiщувати увагу з одного об’єкта на iнший. Залежить, як правило, вiд загального стану людини та вiд об’єкта його дiяльностi.

Обсяг уваги - це кiлькiсть об’єктiв, якi можуть бути охопленi увагою одночасно. Обсяг у рiзних людей рiзний. Звичне оточення пiдвищення обсягу уваги в роботi, незнайоме знижує його.

Вiковi особливостi уваги

Увага у дiтей вiдрiзняється високою цiкавiстю до нових, емоцiйно-насичених подразникiв, легким вiдволiканням та переважанням пасивної уваги. У зв’язку з цим маленькi дiти часто складають враження неуважних, розсiяних, таких, що часто вiдволiкаються, а зосереджуються лише при цiкавiй грi, що захоплює їх увагу. В дошкiльному вiцi з’являється бiльш стiйка увага при виконаннi роботи, особливо при усвiдомленнi її значення, для отримання похвали, при очiкуваннi результату. Це одна з ознак готовностi до шкiльного навчання. Однак i в шкiльному вiцi вчитель повинен привернути та утримати увагу органiзацiєю цiкавої роботи, емоцiйною розповiддю, оскiльки при виконаннi нецiкавого завдання школяр швидше вiдволiкається.

Можна суттєво поліпшити розподiл уваги шляхом систематичних тренувань, що призведе до пiдвищення працездатностi.

ПАМ’ЯТЬ

Пам’ять - психiчний процес вiдбиття, збереження та послiдовного вiдтворення i впiзнавання всього того, що ранiше було сприйняте, пережите або зроблене, тобто вiдображення минулого досвiду людини. Якостi або процеси пам’ятi:

1) запам’ятовування та закрiплення iнформацiї - фiксацiя;

2) зберiгання або утримування iнформацiї - ретенцiя;

3) вiдтворення iнформацiї - репродукцiя.

Пам’ять пов’язує минуле суб’єкта з його теперiшнiм та майбутнiм i є пiзнавальною функцiєю, яка лежить в основi розвитку та навчання. В рiзних формах вона зустрiчається на всiх рiвнях життя i включає не лише процеси збереження iндивiдуального досвiду, але й механiзми передачi спадкової iнформацiї.