Об’єкти права державної власності.

Суб'єктом права державної власності є держава в особі Верховної Ради України.

 

Оскільки держава є специфічним суб'єктом права власності, то реалізація нею повноважень власника полягає в наданні нею права вирішувати, хто і як забезпечуватиме використання благ, що належать державі, а також в особливих засобах здійснення державою своїх правомочнос-тей власника. Ці функції держави визначаються як управлінські.

Управлінські правовідносини, що виникають з приводу державної власності, складаються із: ставлення до майна як до свого у формі здійснення виключно контролю за ним; закріплення майна за різноманітними підприємствами, установами, організаціями; придбання і розподілу доходів (результатів від використання майна); управлінських зв'язків виконавчих органів державної влади — міністерств, відомств та ін.; управлінсько-госпо-дарської діяльності підприємств; внутрішньовиробничої кооперації.

Отже, право державної власності реалізується не тільки в цивільних, айв державно-правових, адміністративно-правових відносинах. Поняття державного управління і державного регулювання належать до юрисдикції публічного права. Пр и цьому держава здійснює свої повноваження як орган влади. Треба розрізняти функції держави як суб'єкта публічного права, що здійснює владні повноваження, і суб'єкта цивільного права. Тому і поняття управління також необхідно розглядати з тих позицій, у якому вигляді здійснює держава ці повноваження. Так, повноваження щодо передачі об'єктів із державної в комунальну власність реалізовуватимуться в державно-правових відносинах, а підготовка цілісного майнового комплексу до приватизації — в адміністративно-правових відносинах.

Виходячи з наведеного, суб'єкт права державної власності здійснює свої правомочності власника суто номінальне. Реально ж здійснюються управлінські функції власника-держави через уповноважених нею органів. Пункт 1 ст. 33 Закону «Про власність» передбачає, що управління державним майном від імені народу здійснюють відповідно Верховна Рада України, а також уповноважені нею державні органи. Пункт 2 цієї ж статті обумовлює обсяг повноважень щодо управління.

Нормативно-правовими актами України визначені коло державних органів, уповноважених управляти державним майном, та їх повноваження. Цими органами є:

Кабінет Міністрів України, на який покладено повноваження по управлінню майном, що знаходиться в державній власності (п. 5 ст. 116 Конституції України);

 

міністерства і відомства згідно з Декретом Кабінету Міністрів України від 15 грудня 1992 р. «Про управління майном, що знаходиться в загальнодержавній власності»1, наділені такими повноваженнями стосовно підприємств, заснованих на загальнодержавній власності, що полягають у вирішенні питань створення підприємств і визначення цілей їх діяльності, їх реорганізації і ліквідації та ін. Порядок створення підприємств установлений в Законі «Про підприємства в У

країні». При цьому державний орган, який прийняв рішення про створення підприємства, виступає в ролі засновника;

Фонд державного майна України, що має свої регіональні відділення і представництва, здійснює повноваження управління при приватизації та передачі в оренду об'єктів права державної власності, а також деякі інші повноваження, зокрема по управлінню частками, паями в господарських товариствах, акціями акціонерних товариств, право на які має держава.

Цією структурою, таким чином, охоплюється управління всім державним майном. Постановою Верховної Ради України від 14 лютого 1992 р. «Про управління майном підприємств, установ, організацій, що знаходяться в загальнодержавній власності»2 забороняється передача функцій по управлінню майном державних підприємств, установ і організацій іншим органам державного управління, а також корпораціям, концернам, асоціаціям та іншим об'єднанням. Виняток зроблено для підприємств вугільної, електротехнічної промисловості та ін., об'єднанням яких відповідними декретами Кабінету Міністрів України надані функції органів управління1.

Передача об'єктів права державної власності із сфери управління міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, Фонду державного майна, об'єднань, підприємств, яким делеговані функції по управлінню майном підприємств і організацій, заснованих на державній власності, Національної академії наук та інших до сфери управління інших органів, уповноважених управляти державним майном, здійснюється на підставі Положення про порядок передачі об'єктів прав державної власності2.

Отже, суб'єктом права державної власності є держава, а органами управління, що безпосередньо виконують функції власника, — певні державні органи.

Об'єкти права державної власності також мають свою специфіку. Першою їх особливістю є те, що майно, яке знаходиться в державній власності, за своїм правовим режимом складається з двох різновидів. Одне з них закріплене за державними юридичними особами на особливих майнових правах. Таке «розподілене» державне майно складає базу для участі цих організацій як юридичних осіб у відповідних відносинах. Інше майно залишається незакріпленим за державними юридичними особами. Це земля, надра, інші природні ресурси (оскільки виключна власність на них є матеріальною основою суверенітету України), а також грошові кошти державного і місцевих бюджетів, золотий запас, алмазний і валютний фонди. Цим майном держава відповідає за своїми зобов'язаннями, а також за зобов'язаннями бюджетних організацій і установ у разі недостатності у них грошових коштів для погашення своєї заборгованості.

 

Другою особливістю об'єктів права державної власності є неможливість вважати безхазяйним майном такі об'єкти, як земля та інші природні ресурси, тому що законодавством України встановлена своєрідна презумпція державної власності на ці об'єкти, які є виключною власністю народу України.

Третю особливість зазначених об'єктів становлять повноваження щодо них держави як власника, які вона здійснює через управління своїм майном. Інші повноваження власника по безпосередньому володінню, користуванню і розпорядженню здійснює не власник, а уповноважена державою особа.

 

Майно, що закріплюється за державними органами як за бюджетними установами, знаходиться в їх оперативному управлінні і враховується на балансі управління справами Верховної Ради України або відповідної структури іншого уповноваженого органу.

До об'єктів права державної власності належить майно Збройних Сил, Залізничних, Прикордонних і Внутрішніх військ, Служби безпеки, органів внутрішніх справ України та інших закладів, фінансування яких здійснюється з Державного бюджету України. Порядок формування і використання зазначеного майна регулюється відповідними законами1

До оборонних об'єктів належать всі підприємства, які виготовляють систему і.елементи озброєння, вибухові і отруйні речовини, розчеплюючі і радіоактивні матеріали, ракетні носії, космічні і літальні апарати, воєнне спорядження, підприємства і об'єкти, що забезпечують запуск, обслуговування і супровід космічних апаратів, здійснюючи науково-дослідницькі і дослідно-конструкторські роботи в зазначених галузях незалежно від частки воєнних замовлень. До їх категорії включаються також об'єкти зв'язку і інженерної інфраструктури, призначені для використання в особливий період.

Як об'єкти зв'язку і інженерної інфраструктури виступає майно, що становить перелічені в ст. 34 Закону «Про власність» системи, незалежно від того, якими підприємствами воно використовується. До їх складу належить майно підприємств добувної промисловості, паливно-енергетичного комплексу, підприємств і об'єктів електроенергетики, галузей залізничного, повітряного і трубопроводного транспорту, газифікації, річкового і морського флоту, зв'язку, телевізійних і радіоцентрів, інформаційних і телеграфних агентств та ін.

До об'єктів права державної власності відносяться також державні резервні, страхові та інші фонди, такі як Пенсійний фонд України, Фонд зайнятості населення та ін.

Правовий режим майна вищих і середніх спеціальних закладів регулюється, зокрема, Законом України «Про освіту»1 і належить останнім на праві оперативного управління. До об'єктів права державної власності належить майно закладів охорони здоров'я, культури і спорту, санаторно-курортних закладів, готельного господарства, що знаходяться в управлінні центральних органів виконавчої влади України, об'єкти історико-культурної і природної спадщини і художні коштовності, майно закладів культури загальнореспубліканського значення, розташованих на території України. При цьому поняття культурних коштовностей закладів, підприємств і організацій культури та їх майнові права і обов'язки, а також права держави стосовно них регулюються Основами законодавства України про культуру2.

Право комунальної власності

З прийняттям у 1991 році Закону України «Про власність» ви­никла така форма власності, як комунальна. Тому в постанові Вер­ховної Ради УРСР «Про введення в дію Закону УРСР «Про влас­ність» на Раду Міністрів УРСР було покладено забезпечення з учас­тю Уряду Кримської АРСР, а також виконавчих комітетів обласних, Київської міської Рад народних депутатів розмежування майна між власністю Української РСР і власністю Кримської АРСР, областей, міста Києва. При цьому було встановлено, що у власність Кримської АРСР, областей, міста Києва, крім майна підприємств, установ та організацій республіканського (АРСР), обласного (місь­кого) підпорядкування, має входити також майно підприємств,установ та організацій загальносоюзного і республіканського (Укра­їнської РСР) підпорядкування, що передаються у власність Кримсь­кої АРСР, областей, міста Києва.

У зв'язку з цим була прийнята постанова Ради Міністрів Украї­ни від 5 листопада 1991 р. № 311 «Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) влас­ністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (кому­нальною) власністю», яка затвердила перелік державного майна України, що передається до власності адміністративно-терито­ріальних одиниць (комунальної власності). Крім цього, постанова встановила, що розмежування майна між власністю областей, міст Києва та Севастополя і власністю районів, міст обласного підпо­рядкування, районів міст Києва та Севастополя провадиться обл­виконкомами, Київським і Севастопольським міськвиконкомами з участю виконкомів нижчестоящих Рад народних депутатів; розме­жування майна між власністю районів, міст обласного підпорядку­вання та власністю інших адміністративно-територіальних оди­ниць провадиться виконкомами районних і міських Рад народних депутатів з участю виконкомів районних у містах, міських район­ного підпорядкування, селищних і сільських Рад народних депута­тів.

Суб'єктами комунальної власності є територіальні громади, які здійснюють свої повноваження через відповідні органи управління. Стаття 142 Конституції України встановлює, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, ра­йонів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що пере­бувають в управлінні районних і обласних рад.

Територіальні громади сіл, селищ і міст можуть об'єднувати на договірних засадах об'єкти комунальної власності, а також кошти бюджетів для виконання спільних проектів або для спільного фінан­сування (утримання) комунальних підприємств, організацій і уста­нов, створювати для цього відповідні органи і служби.

Держава бере участь у формуванні доходів бюджетів місцевого самоврядування, фінансово підтримує місцеве самоврядування. Ви­трати органів місцевого самоврядування, що виникли внаслідок рішень органів державної влади, компенсуються державою.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про місцеве самоврядуван­ня» первинним суб'єктом місцевого самоврядування, основним но­сієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, се­лища, міста. У містах з районним поділом територіальні громади районів діють як суб'єкти права власності. Рішення про наділенняміських рад правами щодо управління майном і фінансовими ресур­сами, що є у власності територіальних громад районів у містах, приймається на місцевих референдумах відповідних районних у містах громад. У разі, якщо територіальна громада району в місті внаслідок референдуму не прийме рішення про передачу права управління майном та фінансами відповідній міській раді, а терито­ріальна громада міста або міська рада не прийняла рішення про створення органів місцевого самоврядування районів у місті, міська рада здійснює управління майном та фінансовими ресурсами, які є у власності територіальних громад районів у містах, та несе відпо­відальність перед громадою відповідного району у місті.

До виключної компетенції сільських, селищних, міських рад від­повідно до ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування» належать такі повноваження, які розглядають лише на пленарних засіданнях відповідної ради: прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об'єктів комунальної влас­ності, що не підлягають приватизації; визначення доцільності, по­рядку та умов приватизації об'єктів права комунальної власності; ви­рішення питань про придбання в установленому законом порядку приватизованого майна, про включення до об'єктів комунальної вла­сності майна, відчуженого у процесі приватизації, договір купівлі-продажу якого в установленому порядку розірвано або визнано не­дійсним, про надання у концесію об'єктів права комунальної власно­сті, про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповід­ної територіальної громади; прийняття рішень про передачу іншим органам окремих повноважень щодо управління майном, що нале­жить до комунальної власності відповідної територіальної громади, ви­значення меж цих повноважень та умов їх здійснення; надання згоди на передачу об'єктів з державної у комунальну власність та прийнят­тя рішень про передачу об'єктів з комунальної у державну власність) а також щодо придбання об'єктів державної власності.

Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах терито­ріальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові опера­ції, можуть передавати право комунальної власності на об'єкти усього права у постійне або тимчасове користування юридичним або фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, вико­ристовувати як заставу, вирішувати питання щодо їх відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються і передаються в користування та оренду (п. 5 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування»).

Доцільність, порядок та умови відчуження об'єктів права кому­нальної власності визначаються відповідною радою. Доходи від відчуження об'єктів права комунальної власності зараховуються до відповідних місцевих бюджетів і спрямовуються на фінансування заходів, передбачених бюджетами розвитку (п. 6 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування»).

Відповідно до ст. 35 Закону України «Про власність» об'єктами права комунальної власності є майно, що забезпечує діяльність від­повідних рад і утворюваних ними органів; кошти місцевих бюд­жетів, державний житловий фонд, об'єкти житлово-комунального господарства; майно закладів народної освіти, культури, охорони здоров'я, торгівлі, побутового обслуговування; майно підприємств; місцеві енергетичні системи, транспорт, системи зв'язку та інфор­мації, включаючи націоналізоване майно, передане відповідним підприємствам, установам, організаціям; а також інше майно, необ­хідне для забезпечення економічного і соціального розвитку відпо­відної території.

У комунальній власності перебуває також майно, передане у власність області, району чи іншої адміністративно-територіальної одиниці іншими суб'єктами права власності.

Об'єкти державної власності можуть бути передані у комуналь­ну власність і навпаки — об'єкти комунальної власності можуть бути передані у власність держави. Цей порядок регулює Закон України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності».

Об'єктами передачі можуть бути: цілісні майнові комплекси під­приємств, установ, організацій, їх структурних підрозділів (далі — підприємства); нерухоме майно (будівлі, споруди, у тому числі об'єкти незавершеного будівництва, приміщення); інше окреме ін­дивідуально визначене майно підприємств; акції (частки, паї), що належать державі або суб'єктам права комунальної власності у май­ні господарських товариств; житловий фонд та інші об'єкти со­ціальної інфраструктури (далі — об'єкти соціальної інфраструкту­ри), що перебувають у повному господарському віданні чи оператив­ному управлінні державних підприємств, установ, організацій (далі— підприємств) або не ввійшли до статутних фондів господар­ських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратиза-ції), у тому числі не завершені будівництвом.

Не можуть бути об'єктами передачі з державної у комунальну власність підприємства, що провадять діяльність, передбачену час­тинами першою, другою та третьою ст. 4 Закону України «Про під­приємництво», а саме: державні підприємства, що здійснюють види діяльності, пов'язані з виготовленням і реалізацією військової зброї та боєприпасів до неї, видобуванням бурштину, охороною окремих особливо важливих об'єктів права державної власності, перелік яких визначається в установленому Кабінетом Міністрів України порядку, а також підприємства, діяльність яких пов'язана з проведенням кри­міналістичних, судово-медичних, судово-психіатричних експертиз, та казенні підприємства.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності» передача певних об'єктів дер­жавної у комунальну власність здійснюється за рішенням Кабінету Міністрів України, органів, уповноважених управляти державним майном, самоврядних організацій.

Передача об'єктів з державної у комунальну власність терито­ріальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах здійснюється за наявності згоди відповідних сільських, селищних, міських, район­них у містах рад, якщо інше не передбачено законом, а у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст — за наявності зго­ди районних або обласних рад, якщо інше не передбачено законом.

Пропозиції щодо передачі об'єктів з державної у комунальну власність, що здійснюються за рішенням Кабінету Міністрів Украї­ни, погоджуються з:

— органом, уповноваженим управляти державним майном, або відповідною самоврядною організацією;

— органом, уповноваженим управляти державними корпоратив­ними правами, — щодо акцій (часток, паїв), які належать державі, державним органам приватизації;

— підприємством — щодо передачі структурних підрозділів під­приємства та окремого індивідуально визначеного майна, закріпле­ного за таким підприємством, а також з трудовим колективом під­приємства — щодо майна, закріпленого за таким підприємством, об'єктів соціальної інфраструктури, споруджених за рахунок кош­тів такого підприємства.

З державної у комунальну власність передаються безоплатно та­кі об'єкти:

— житлові будинки (разом із вбудованими та прибудованими не-житловими приміщеннями) та гуртожитки (в тому числі не завер­шені будівництвом);

— навчальні заклади, заклади культури (крім кінотеатрів), фізичної культури та спорту, охорони здоров'я (крім санаторіїв, профілакторіїв, будинків відпочинку та аптек), соціального забезпе­чення, дитячі оздоровчі табори, у тому числі не завершені будівниц­твом;

— підприємства міського і приміського транспорту, шляхового господарства, а також акції (частки, паї) господарських товариств, створених на базі їх майна (у разі, якщо до них не було прийнято рішення про закріплення їх у державній власності);

— аеропорти цивільної та колишні аеропорти військової авіації, що не мають можливості самостійно забезпечувати свою сертифіка­ційну придатність, за поданням Міністерства транспорту України та Міністерства оборони України;

— об'єкти соціальної інфраструктури державного спеціалізова­ного підприємства «Чорнобильська АЕС», що розташовані на тери­торії міста Славутич, та інші об'єкти (будівлі, споруди, приміщен­ня, у тому числі об'єкти незавершеного будівництва), необхідні для реалізації інвестиційних проектів у межах спеціальної еконо­мічної зони «Славутич» з метою створення додаткових робочих місць.

Передача об'єктів права державної та комунальної власності мо­же здійснюватися шляхом обміну цими об'єктами у визначеному Законом порядку.

У разі передачі об'єктів права державної та комунальної власнос­ті шляхом обміну цими об'єктами відповідно до узгоджених статей 4 і 5 цього Закону до пропозицій такої передачі додаються акти оцінки вартості об'єктів, затверджені органом, уповноваженим управ­ляти державним майном, і відповідним органом місцевого самоврядування.

Вартість об'єктів передачі визначається за їх балансовою вар­тістю, а об'єктів незавершеного будівництва та акцій (часток, па­їв) — відповідно до законодавства з питань оцінки об'єктів прива­тизації.

Передача підприємств провадиться разом з усіма їх активами і пасивами, лімітами, фондами, планами фінансово-господарської діяльності тощо, а об'єктів незавершеного будівництва — також з проектно-кошторисною документацією.

Об'єкти соціальної інфраструктури передаються разом з майном підприємств, що обслуговували ці об'єкти, у тому числі основними фондами, ремонтно-будівельними базами, майстернями, транспорт­ними засобами, прибиральною технікою в частині, що визначається комісією з питань передачі об'єктів, яка здійснює передачу.

Разом з житловим фондом передаються вбудовані і прибудовані приміщення, зовнішні мережі електро-, тепло-, газо-, водопостачання та водовідведення, а також будівлі, призначені для обслугову­вання цього фонду (бойлерні, котельні, каналізаційні та водопровід­ні споруди, обладнання тощо).

Передача оформляється актом приймання-передачі, що підпису­ється головою і членами комісії. Форма акта приймання-передачі затверджується Кабінетом Міністрів України.

Право власності на об'єкт передачі виникає з дати підписання акта приймання-передачі.

Однією з підстав набуття права комунальної власності є визнання майна безхазяйним. Відповідно до ст. 335 ЦК України безхазяйною є річ, яка не має власника або власник якої невідомий. Ці речі беруть­ся на облік органом, що здійснює державну реєстрацію прав на неру­хоме майно, за заявою органу місцевого самоврядування, на терито­рії якого вони розміщені. Про взяття безхазяйної нерухомої речі на облік робиться оголошення у друкованих засобах масової інформації.

Після спливу одного року з дня взяття на облік безхазяйної неру­хомої речі вона за заявою органу, уповноваженого управляти май­ном відповідної територіальної громади, може бути передана за рішенням суду у комунальну власність.

Відповідно до ст. 341 ЦК України право комунальної власності може виникнути на бездоглядну домашню тварину.

Право комунальної власності може також виникнути на знахід­ку: якщо особа, яка знайшла загублену річ, подасть до органу міс­цевого самоврядування письмову заяву про відмову від набуття пра­ва власності на неї, ця річ переходить у власність територіальної громади.

Відповідно до ч. З ст. 338 ЦК України у власність територіальної громади, на території якої був знайдений транспортний засіб, пере­ходить сума виторгу за його продаж при додержанні сукупності пев­них умов, визначених у цій статті.