РОЗВИТКУ СУЧАСНОЇ ЦИВІЛІЗАЦІЇ



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

РОЗВИТКУ СУЧАСНОЇ ЦИВІЛІЗАЦІЇ



План

1.1 Глобалізація розвитку сучасної цивілізації та її суть.

1.2 Наслідки економічної глобалізації.

1.3 Кризові явища і ситуації.

1.4 Класифікація кризових явищ.

1.5 Циклічність кризових явищ: закономірність і повторюваність.

Глобалізація розвитку сучасної цивілізації та її суть

 

В останній чверті XX ст. сучасна цивілізація розвивалася і продовжує розвиватися під впливом процесів глобалізації. Економічна складова цих процесів є ведучою і пов'язана насамперед із джерелами, факторами і формами господарського розвитку суспільства, тобто сучасними технологіями, інвестиціями, робочою силою, інтелектуальними і фінансовими ресурсами, сучасними методами і технологіями менеджменту.

До форм прояву процесів глобалізації відносяться: зростаюча роль світової торгівлі й інвестицій; поєднання світових фінансових ринків і ринків робочої сили; зростаючі роль і значення транснаціональних корпорацій (ТНК) у міжнародних господарських процесах; загострення глобальної конкуренції; виникнення глобального стратегічного менеджменту.

Глобалізація — продукт епохи постмодерна, результат переходу від індустріальної стадії економічного розвитку до формування основ ноосферно-космічної цивілізації, передвіщеної на початку XX в. академіком В. І. Вернадским— першим президентом Академії наук України (1919 р.).

Основні ознаки і показники процесу глобалізації:

• зростаюча взаємозалежність економік різних держав;

• зростаюче єдність світового господарства;

• посилення відкритості національних ринків;

• поглиблення міжнародного поділу і міжнародної кооперації праці.

Однак розвиваються і негативні тенденції, серед яких виділяються:

• погроза глобальної ядерної катастрофи;

• виникнення парникового ефекту;

• утручання генної інженерії в природні дані людини;

• неконтрольоване збільшення народонаселення планети;

• можливості клонування.

Наприкінці XX в. в окремих державах проявилася тенденція поступово передавати частину функційкерування наднаціональним органам для зовнішнього контролю (ООН, Європарламент і т.п.).

Проте усе більше держав включається в процеси глобалізації, що стають постійно діючим фактором внутрішнього і міжнародного економічного життя.

Наслідки економічної глобалізації

Процеси глобалізації суперечливі по характері свого впливу як на окремі національні економіки, так і на світовий господарський розвиток у цілому. Глобалізація, з одного боку, розширює можливості держав увідношенні оптимального використання комплексів різних ресурсів, поглиблення і розширення даних країн у міжнародному поділі праці, з іншого боку — сприяє загостренню конкурентної боротьби, а також маніпулюванню величезними фінансовими й інвестиційними ресурсами, що являє реальну загрозу для розвитку слаборозвинених держав.

Процеси глобалізації неоднозначно і різнонаправлено впливають на держави і галузі сучасного виробництва. Так, глобальні структурні трансформації сприяють розвитку галузей обробної промисловості і сфери послуг. У ці сфери переливаються капітал і кваліфікована робоча сила. В інших же галузях, наприклад у вугільній, спостерігається гострий дефіцит капіталів і підсилюється депресивний вплив.

До глобальних структурних змін відноситься деіндустріалізація, що почалася в 70-х роках XX в. унаслідок світової енергетичної кризи. Негативним результатом цього процесу є повернення до застарілим традиційним структурам господарювання в деяких державах через слабість власної ресурсної бази. Позитивний проявдеіндустріалізація полягає в розвитку сучасної сервісної економіки, ноосферізації виробництва, виникненнікосмічних технологій, поступовому переході до неоекономіки й утворення постекономічних форм суспільства.

Найбільшу погрозу глобалізація представляє для країн, що розвиваються, що випробують істотний недолік у кваліфікованих кадрах, господарській інфраструктурі, інституціях, економічно обґрунтованих програмах для реалізації наявних можливостей.

Найбільш сприятливі економічні результати від глобалізації одержують промислово розвиті держави. Завдяки торгівлі, інвестуванню, доступу до зовнішніх джерел ресурсів розвиті країни в результаті глобалізації мають можливість постійно заміняти малокваліфіковану робочу силу за рахунок її припливу з інших держав.

Таким чином, у даний час на перший план висуваються проблеми міжнародної економічної, а також бюджетної безпеки держав і регіонів.

Глобалізація економічного розвитку з кінця XX ст. стала вирішальним фактором сучасної цивілізації.Викликані глобалізацією небачені дотепер масштаби економічних потоків товарів і послуг порівнянні з могутніми природними явищами і катаклізмами, при яких економічно слабко розвиті держави виявляються найбільш уразливими внаслідок прояву криз, викликаних економічними, фінансовими, технологічними й іншими факторами. Усе це вимагає розробки і впровадження міжнародних, національних, регіональних програм і механізмів захисту, які б попереджали і зм'якшували негативні наслідки глобалізації.

Кризові явища і ситуації

Криза — це переломний етап у функціонуванні будь-якої системи, на якому вона піддається впливу ззовні чи зсередини, що вимагає від неї якісно нового реагування. Основна особливість кризи полягає в погрозі руйнування системи.

Починаючи з 50-х років XX ст. вчені і фахівці-менеджери відзначають появу і нагромадження нових проблем, обумовлених як розвитком науково-технічного прогресу, так і ускладненням зовнішніх факторівполітичної, економічної і соціальної нестабільності. Закордонні фахівці з менеджменту відзначають, що починаючи з 80-х років XX ст. керівники підприємств не розпізнають виникаючі тенденції нестабільності доти, поки останні не здобувають масового характеру: підприємства не можуть швидко реагувати на зміни і, якнаслідок, попадають у кризові ситуації.

До факторів таких ситуацій відносяться джерела їхнього виникнення, причини і рівень організаційної приналежності осіб, залучених у кризу.

Кризові ситуації і явища можуть розвертатися на різних рівнях: особистості, групи людей, підприємства (організації, фірми), галузі, регіону, держави, групи держав.

Приклад нероспізнавання керівниками виникаючої тенденції нестабільності:

1. На рівні підприємства:

- перехід на бункерні бурякозбиральні комбайни;

- перехід на причіпні бурякозбиральні бурякозбиральні комбайни;

- нова гідравліка, автоматика;

- зменшення програм універсалізації виробництва (методи з ЧПК, лазерне різання швейцарської фірми “Бистронік”);

- реакція на створення фермерських господарств;

- відкриття ринку на “захід”.

2. На рівні підрозділів підприємства:

- вихід головні ролі економіки та маркетингу;

- спад ролі технічних служб.

 

Класифікація кризових явищ

Криза являє собою ситуативну характеристику функціонування будь-якого суб'єкта як наслідокневизначеності в його зовнішнім і внутрішнім середовищах. У найбільш загальному виді кризові явища,обумовлені впливом зовнішніх і внутрішніх факторів (невизначеності), класифікуються по наступним основних причинах їхнього виникнення:

• раптово наступили непередбачені події в зовнішнім середовищі (зміна політичної ситуації в державі, змінаподаткового законодавства і цін, коливання валютного курсу і т.д.);

• зміни відносин суб'єкта управління з його контрагентами;

• зміни усередині суб'єкта управління;

• зміни, що відбуваються завдяки науково-технічному прогресу, результатом чого є формування нових підходів, поглядів і орієнтирів.

Ступінь передбачуваності кризових явищ і ситуацій залежить від факторів, що умовно поділяються на двохгруп:

зовнішні фактори, що не залежать від суб'єкта управління (складно піддається оцінці політика держави увідношенні формування економічної інфраструктури, пріоритети в розподілі державних замовлень і т.п.);

внутрішні фактори, що залежать від суб'єкта управління (недолік фінансових коштів на модернізацію устаткування, низький рівень кваліфікації кадрів, недостача джерел достовірної інформації й ін.).

У повсякденній діяльності всі суб'єкти управління випробують на собі вплив зовнішніх і внутрішніх факторів, який необхідно постійно відслідковувати і враховувати. При цьому одним з найбільш важливих інструментів є постійно проведений моніторинг (дослідження). У процесі моніторингу накопичується інформація, який суб'єкт управління обмінюється з зовнішнім середовищем, що дозволяє вчасно визначати потенційні кризові явища і ситуації.

Кризові явища і ситуації найбільше повно можна класифікувати по ознаках, приведених у табл. 1.

Досвід показує, що джерела кризових явищ можуть перебувати за межами державних кордонів, як це було в 1997— 1998 р., коли в ряді країн Південно-Східної Азії почалася світова фінансова криза. Після закінчення періоду кризи виявилося, що тільки чотири держави — Польща, Україна, Хорватія і Словенія — зуміли прийняти досить ефективні антикризові міри в умовах валютної кризи.

Рівень виникнення кризових явищ.Найбільша кількість кризових явищ спостерігається на мікрорівні.Дослідники вважають, що щорічно 10—20 % малих підприємств попадають у кризові ситуації й у середньомублизько 10 % з них припиняють свою діяльність.

Приклад.

Підприємці 2 чол. - 1 фірма.

Розпад:

1 будова ® 2 склади;

2 магазини ® 4 магазини;

10 торговців ® по 5 торговців.

Всі гроші в товарі, необхідні дії – варіант заклад нерухомості.

Значно рідше кризові явища виникають на рівні галузі. Звичайно кризові явища галузевого характеру виникають унаслідок неправильної економічної політики держави. Те ж саме можна сказати і про виникнення кризових ситуацій на міжгалузевому рівні.

На регіональному рівні кризові явища виникають, як правило, по екологічних причинах (унаслідок повеней, посух і ін.), а також через глобальні техногенні катастрофи (наприклад, аварія на Чорнобильської АЕС).

У цілому кризові явища виникають за різними причинами. Наприклад, для України в 1990—1992 р. була характерна фінансова криза, викликана тим, що в 1990 р. усі республіки в складі СРСР придбали статус самостійних суб'єктів. Однак реальне право емісії грошових знаків мала тільки Російська Федерація, що таким шляхом вирішувала власні фінансові проблеми на шкоду іншим республікам.

Дуже серйозної для України є демографічна проблема. Японські вчені установили, що перевищення кількості пенсіонерів більш ніж на 15 % над чисельністю працездатного населення країни приводить доуповільнення темпів економічного розвитку держави.

 

Таблиця 1 - Класифікація кризових явищ і ситуацій

№ п/п Класифікаційний признак Види кризових явищ і ситуацій
1. Належність до країни функціонування суб’єкта управління Зовнішні за межами країни Внутрішні в межах країни
2. Рівень виникнення Суб’єкта управління (мікрорівневі) Галузеві (групові) Міжгалузеві Регіональні Державні Світові (голобальні)
3. Сфера походження Соціально – політичні Адміністративно – законодавчі Виробничі Комерційні Фінансові Природньо – екологічні Демографічні Геополітичні
4. Причини виникнення З невизначенністю відносно майбутнього З недоліком інформації Особисті (суб’єктивні)
5. Ступінь системності Системні Не системні (унікальні)
6. Можливість прогнозування Прогнозовані Частково прогнозовані
7. Степінь реалізації Реалізовані Не реалізовані
8. Час прийняття рішення по антикризовому управлінні З раніше виробленою стратегією управління З приняттям текучих рішень з антикризового упраління
9. Вплив на діяльність суб’єкта управління Руйнуючі суб’єкт управління Частково руйнуючі суб’єкт управління Не впливаючі на суб’єкт управління

 

Основною причиною виникнення кризових явищ фахівці вважають невизначеність майбутнього розвитку економіки і виробничих відносин, що обумовлює складності в прогнозуванні діяльності суб'єктів господарювання. Тому більшість фахівців основною якістю топ-менеджера вважають його здатність передбачати майбутній розвиток подій.

Ступінь системності має вирішальне значення для передбачення кризового явища. Тому знання циклів економічного розвитку дозволяє менеджеру вчасно знайти ознаки кризових явищ і підготувати антикризові заходи.

Можливість прогнозування кризових явищ і ситуацій заснована на вивченні існуючих теорій їхнього походження, законів розвитку економіки, виробничих і соціальних відносин і інших законів. Ступінь реалізації кризових явищ представляє для менеджера найважливіший фактор, що може призвести до несприятливих наслідків. І навпаки, кризові явища, що не реалізувалися не впливають на діяльність суб'єктів управління.

Наявність достатнього запасу часу для ухвалення рішення по антикризовому управлінню відіграє головну роль в умовах постійного дефіциту часу в кризових ситуаціях. Основними документами для ухвалення рішення служать стратегічний план розвитку | підприємства і перелік антикризових заходів. При їх відсутності менеджери приймають рішення "на ходу", в умовах стресу і дефіциту часу. Дослідження показали, що в стресовому станірівень мислення людини знижується на 90 % від нормального.



Последнее изменение этой страницы: 2016-04-23; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 44.192.22.242 (0.007 с.)