г). Філософсько-соціологічні теорії.

 Головною їх особли­вістю є те, що вони намагаються пояснити релігію результатом реалізації певних потреб, чи інтересів, або неспроможністю лю­дини подолати свою залежність від природних сил.

Політико-державна теорія. Була започаткована у V ст. до н.е. давньогрецьким філософом Крітієм (460—403 до н.е.), який висловив припущення, що релігія є вигадкою законодавців. Ці погляди поділяв Лактацій (250—225 до н.е.), який вважав засновником релігії римського імператора Помпілія. Цю ідею розвивали мислителі епохи Відродження та французькі мислителі-просвітники Дідро, Монтеск'є, Вольтер, Руссо та ін. Релігію вони вважали ошу­канством, свідомою нечесною змовою для досягнення чиїхось інтересів чи загального спокою в су­спільстві.

Матеріалістична концепція.  Вона ґрунтувалася на твер­дженнях, що сфера духовного, зокрема релігія, є похідною від матеріального світу. Її прихильники вважали релігію фан­тастичним відображенням світу в свідомості людей. Серед мислителів цього напряму початок поклав давньогрецький філософ-матеріаліст Епікур (342—270 до н.е.), який висунув гіпотезу про атоміс­тичну будову світу, що є вічним і нескінченним, а тому не міг бути створений богами. Римський мислитель Лукрецій Кар (прибл. 99—концепція походження релігії прижи­лася в численних теоріях як матеріалістів, так і не матеріалістів. До прибічників цієї теорії слід віднести і всіх інших філософів-матеріалістів.

Міфологічна теорія.Її сповідував англійський лінг­віст Макс Мюллер (1823—1900), який, вивчаючи мови дав­ніх народів, зробив припущення, що релігія бере початок з міфу про Сонце, з обожнювання Сонця. Це було ударом по теологічній концепції, бо певною мірою заперечувало надприродне походження релігії. Концепція Мюллера мала хитку наукову основу, оскільки не співпадала з історію виробництва. Міфи про Сонце відображали перехід окре­мих племен до землеробства, але релігійні уявлення існува­ли задовго до цього.

Анімістична теорія.Виникла і поширилася наприкінці XIX. Засновником її був англійський історик і етно­граф Едуард Тайлор (1832-1917). Він вважав, що релігія сфор­мувалася від віри в душу і в духів. Цю віру він назвав анімізмом (від лат. аnima, аnimys — душа, дух), яка пізніше була доповнена іншими уявленнями.

Магічна теорія.Вона проявилась в намаганнях англійсь­кого етнографа, історика і релігієзнавця Джеймса Джорджа Фрезера пояснити сутність духовного розвитку людства як процес, що проходить три стадії: магії, релігії і науки. Основу пер­вісної релігії, на його думку, становить магія, яка використовує вплив на надприродні сили. Людина спочатку намагаєть­ся боротися з природними і незнаними надприродними силами за допомогою магічних засо­бів, але, впевнившись у їхній неспроможності, створює релігійні уявлення про світ. Переконавшись згодом у безсиллі релігії, людина переходить до наукових знань про світ. Звідси він робить висновок, що магія, релігія і наука є елементами одного ряду.