ПИТАННЯ 7.  Структура релігії

 

Релігія є складним соціально-історичним явищем. Всі елементи її структури перебува­ють у тісній єдності та взаємозалежності. До структурних елементів релігії відносяться релігійна свідомість, релігійний культ і релігійні організації.

Релігійна свідомість — це сис­тема теорій, поглядів і почуттів змістом яких є віра у надприродне.

Найважливішими аспектами релігійної свідомості є:

 Релігійні теорії які проявляються через розуміння і тлумачення світу та надприродних сил. Вони існують у формі теоретичних догматичних положень.

 Догматика (з грецьк. dogmatos — думка, вчення) — це теоретичні положення віровчення певної релі­гійної конфесії, що визнаються вічними і незмін­ними.

Релігійні догмати визнаються абсолютними, незмінними, недосяж­ними для осягнення за допомогою науки і розуму розумом, не можуть бути взяті під сумнів та не піддаються критиці.

Релігійні погляди — це система уявлень, понять і су­джень людей щодо віри в надприродне.

Релігійні почуття які виражають емоційне став­лення людини до світу і його явищ і які є індикатором щирості релі­гійних вірувань. Вони бувають позитивними (любов, благоговіння, ра­дість) і негативними (страх, розгубленість, розпач).

Основою релігійної свідомості є віра.

 Релігійна віра — це такий стан релігійної свідомості, який базується на визнанні істинності певного релігійного вчення без його раціонально-наукового осмислення і обґрунтування.

Віруючі люди визнають віру даром, що має надприродну сутність.

Предметом віри є гіпотетичні уявлення, образи, по­няття про надприродне. Релігійна людина вірує у ви­нятковість надприродних істот або сил, не застосовуючи до них критеріїв раціонально-наукового підходу. Віра допомагає людині в мобі­лізації її духовних, моральних і фізичних сил при вирішенні певних проблем. З вірою по­в'язаний і діалогічний аспект релігійної свідомості, оскіль­ки людина в своїх думках постійно спілкується з об'єктом своєї віри.